Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №160/10658/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокуСправа №160/10658/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/10658/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2603 «Про результати проведення службового розслідування» в частині встановлення факту безпідставного та недобросовісного отримання грошової винагороди у розмірі 50000 гривень за загальний період з вересня 2023 року по травень 2025 року капітаном юстиції ОСОБА_1 на суму переплати 211335 гривень 55 копійок; визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2603 «Про результати проведення службового розслідування» в частині зобов`язання начальника фінансово-економічної служби – головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 проведення коригування нарахування додаткової винагороди та податків у розмірах відповідно до поданих рапортів щомісячно, до повного погашення заборгованості капітаном юстиції ОСОБА_1 , офіцером юридичної служби військової частини НОМЕР_1 (невідшкодований залишок складає – 141804 гривень 37 копійок); зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 стягнуті із його грошового забезпечення в рахунок відшкодування шкоди всі фактично стягнуті кошти із розрахунку суми переплати 211335 гривень 55 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ командира військової частини «Про результати проведення службового розслідування» є протиправним, оскільки службове розслідування проведено з порушенням вимог наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, без належного повідомлення позивача та без встановлення форми його вини. Позивач вказує, що займана ним посада офіцера юридичної служби входила до складу командування та штабу військової частини, що підтверджується відповідними наказами командира військової частини, а тому додаткова грошова винагорода виплачувалась йому правомірно. Також позивач зазначає про відсутність рахункової помилки чи його недобросовісних дій при отриманні грошового забезпечення, у зв`язку з чим вимога про повернення виплачених коштів суперечить положенням статті 1215 ЦК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/10658/26. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позовної заяви, відповідачем 19.05.2026 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що умовою, яка передувала проведенню військовою частиною службового розслідування за фактом безпідставного отримання особовим складом грошової винагороди - є проведення представниками групи моніторингу соціальних виплат фінансового відділу ОКП ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » дослідження стану нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям на період діє воєнного стану, про що складено довідку за результатами дослідження окремих питань № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 /15/27 від 17.07.2025 (міститься в матеріалах позовної заяви). Перевіркою було виявлені ризики неналежної виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 гривень на місяць військовослужбовцям, які не займали посади (тимчасово не виконували обов`язки) в командуванні та штабі військової частини НОМЕР_1 . На підставі довідки за результатами дослідження окремих питань № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 /15/27 від 17.07.2025 відповідачем було проведено службове розслідування та встановлено, що позивачем недобросовісно та безпідставно отримано додаткову грошову винагороду у розрахунку 50000 гривень на місяць, за період з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2025 року чим спричинено збитки державі.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера юридичної служби.

Групою моніторингу соціальних виплат фінансового відділу ОКП ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » досліджено стан нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , зокрема, дотримання порядку нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.06.2025 по 30.06.2025, про що складено довідку за результатами дослідження окремих питань №ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 /15/27 від 17.07.2025.

Відповідно до довідки №ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 /15/27 від 17.07.2025 за результатами дослідження окремих питань, встановлено ризики неналежної виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 гривень військовослужбовцям, які не займали посади (тимчасово не виконували) в командуванні та штабі військової частини, зокрема капітаном юстиції ОСОБА_1 , офіцером юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , сума переплати 211335,55 грн.

На підставі витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.02.2026 року №562 «Про призначення службового розслідування» наказано провести службове розслідування за фактом виникнення ризиків переплати додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 гривень військовослужбовцям юридичної служби військової частини НОМЕР_1 за період з 01.09.2023 року по 01.09.2025 року.

23.03.2026 року було складено акт службового розслідування за фактом безпідставного та недобросовісного набуття виплати додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн за загальний період з вересня 2023 року по травень 2025 року з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.03.2026 №2603 «Про результати проведення службового розслідування» встановлено, що капітан юстиції ОСОБА_1 в період з вересня 2023 року по травень 2025 року, отримував додаткову винагороду із розрахунку 50000,00 гривень, в той час, як його посада та завдання які він виконував за посадою, не пов`язані та не передбачають виконання бойових завдань у командуванні та штабі військової частини НОМЕР_1 , тому підлягають поверненню як безпідставне та недобросовісне набуття виплати додаткової винагороди. Водночас вищезазначений військовослужбовець подав рапорти щодо утримання переплати, що утворилася через безпідставне та недобросовісне набуття виплати додаткової винагороди 50 000 грн згідно акту перевірки ЦФЕУ КСВ №1878/7315 від 25.07.2025 року (проводиться щомісячне утримання). Станом на 23.03.2026 року залишок боргу складає: капітан юстиції ОСОБА_1 , офіцер юридичної служби військової частини НОМЕР_1 - 141804,37 грн. Військовослужбовці діяли недобросовісно, оскільки у них були відсутні підстави (перебування у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_1 - про що було їм відомо відповідно до займаних ними посад з ознайомленням їх з цим фактом та записом посад в особистому військовому документі) для отримання збільшеної додаткової грошової винагороди у розмірі 50000 грн. Незважаючи на це вони недобросовісно та безпідставно отримували додаткову грошову винагороди у розмірі 50000 грн за вказаний період та зберігали її, а відтак наявні підстави для притягнення вищевказаних осіб до матеріальної відповідальності та стягнення безпідставно набутих коштів.

Пунктом 2 наказу наказано, вважати встановленим факт безпідставного та недобросовісного набуття виплати додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн за загальний період з вересня 2023 року по травень 2025 року 14 військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , а саме: капітан юстиції ОСОБА_1 , офіцер юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , сума переплати 211335,55 грн.

Не погоджуючись з прийнятим наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 №2603 «Про результати проведення службового розслідування», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За частиною 2 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Абзац третій пункту 1-1 Постанови №168 передбачає, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно - стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (пункт 1-2 Постанови №168).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок №260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно - стратегічного, оперативного, оперативно - тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:

50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно - стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Отже, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (пункт 1-2 Постанови №168).

Окрім того, у пункті 9 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності регламентовані приписами Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон України від 03.10.2019 №160-ІХ).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Статтею 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» установлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

У статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» зазначено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Таким чином, суд зазначає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

При цьому, аналізуючи положення Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», суд зауважує, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв`язку між його діями та заподіяною шкодою.

Приписами статті 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Отже обов`язковою умовою притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності є доведення його вини у спричиненні матеріальної шкоди. Умови для притягнення винної особи до матеріальної відповідальності мають бути доведені матеріалами службового розслідування, при цьому, розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Частиною 3 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Згідно з частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема сувора догана.

За нормами статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. У кожному випадку вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.

Суд враховує, що стаття 85 Дисциплінарного статуту визначає порядок проведення службового розслідування, яке, з огляду на приписи частини першої статті 84 цього Статуту, може передувати прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок).

Пунктом 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 №2603 в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності прийнятий за наслідками встановлення факту відсутності посади офіцера юридичної служби у складі командування та штабу військової частини та відсутністю підстав перебування такої посади у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_1 .

Водночас доводи відповідача спростовуються наказом командира військової частини від 03 червня 2024 року № 1187 «Про організацію розгортання та роботи пунктів управління військової частини НОМЕР_1 » на період ведення бойових дій» яким визначено перелік посад складу основного командного пункту (ОКП).

Згідно з Додатком 1 Наказу від 03 червня 2024 року № 1187 до складу основного командного пункту (ОКП) належить: секція юридичної служби, зокрема, посада офіцера юридичної служби.

Окрім того, відповідно до розділів 2, 3.4 Доктрини «Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них», затвердженої Головнокомандувачем Збройних Сил України 23.08.2024 та з метою уточнення структури пунктів управління і розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01 квітня 2025 року № 1194 дск «Про внесення змін до структури пунктів управління та розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 », яким затверджено структуру основного командного пункту (ОКП), до якого відноситься секція юридичної служби, яка, в свою чергу, включає посаду офіцера юридичної служби, про що свідчить Додаток 4 до Наказу №1194 дск.

Відповідно до пункту 3.17 Наказу від 01.04.2025 №1194 дск, секція юридичної служби призначена для організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства та норм міжнародного права гуманітарного права командуванням у ході планування та ведення бою (бойових дій).

Суд зазначає, що перебування позивача у складі основного командного пункту (ОКП) у розумінні абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 надає йому право на отримання додаткової винагороди у розмірі 50000 гривень за вказаний період пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань як такому, що виконує бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки).

Окрім того, суд звертає увагу, що наказ від 03.06.2024 №1187 «Про організацію розгортання та роботи пунктів управління військової частини НОМЕР_1 » та наказ від 01.04.2025 №1194 дск «Про внесення змін до структури пунктів управління та розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 » підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 , що спростовує доводи відповідача щодо не віднесення посади офіцера юридичної служби до складу командування та штабу військової частини та безпідставності перебування такої посади в штаті основного командного пункту (ОКП).

Разом із тим, судом встановлено, що висновки, викладені представниками групи моніторингу соціальних виплат фінансового відділу ОКП ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не стосувалися діяльності чи правового статусу працівників юридичної служби, у зв`язку з чим посилання на них у матеріалах службового розслідування як на підставу для висновків щодо позивача є необґрунтованим.

Суд звертає увагу, що настання повної матеріальної відповідальності за пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України №160-ІХ, обумовлено законодавцем одночасно як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об`єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.

Тобто, притягнення до відповідальності за п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України №160-ІХ, як це зробив відповідач щодо позивача, повинно передувати встановлення суб`єктом проведення розслідування відповіді на питання, якою відповідальною посадовою особою було здійснено надлишкові виплати грошових коштів.

Позивач сам собі не нараховує та не виплачує будь-який вид грошової винагороди, а лише пасивно отримує її на свій банківський рахунок, будь-яких обов`язків щодо перевірки кількості отримання грошових сум заробітної плати на позивача не покладено. Правильність та правомірність нарахування грошового забезпечення покладається виключно на відповідальних осіб військової частини НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу, що однією з необхідних умов притягнення особи до матеріальної відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України № 160-ІХ є здійснення нею незаконних грошових виплат. Водночас матеріалами справи встановлено, що позивач, з огляду на займану посаду, не був наділений повноваженнями щодо нарахування чи виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, а тому не міг вчинити дій, які закон визначає як підставу для притягнення до матеріальної відповідальності.

Інші підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності, окрім тих які регламентовані приписами Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» чинним законодавством України не передбачено, а отже посилання відповідача у матеріалах службового розслідування про те, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства та зазначено, що такі питання врегульовані Цивільним кодексом України, суперечить принципам імперативності, який застосовується у правовідносинах які склались між суб`єктом владних повноважень та фізичною особою, з питань притягнення останнього до матеріальної відповідальності як військовослужбовця.

Більш того, приписи статті 1215 Цивільного кодексу України вказують на те, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Проте, матеріалами службового розслідування рахункової помилки відповідача під час сплати позивачу додаткового грошового забезпечення не встановлено, разом з тим, відповідно до матеріалів службового розслідування, недобросовісність позивача - полягає у відсутності підстав перебування у складі командування та штабу військової частини, що як зазначено судом, спростовується наказами командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2024 №1187 «Про організацію розгортання та роботи пунктів управління військової частини НОМЕР_1 на період ведення бойових дій» та від 01.04.2025 №1194 дск «Про внесення змін до структури пунктів управління та розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 », яким затверджено структуру основного командного пункту (ОКП), до якого відноситься секція юридичної служби, яка, в свою чергу, включає посаду офіцера юридичної служби.

Крім того, на відповідача покладався обов`язок довести відсутність передбачених законодавством підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн. Однак належних та допустимих доказів, які б спростовували право позивача на отримання зазначеної виплати, матеріали справи не містять.

З огляду на те, що матеріальна відповідальність є видом юридичної відповідальності, її застосування можливе лише за умови встановлення усіх елементів складу правопорушення, зокрема вини особи, протиправності її поведінки, наявності шкоди та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) такої особи і заподіяною шкодою. Відтак саме на відповідача покладається обов`язок доведення наявності у діях позивача складу правопорушення та причинного зв`язку між його діями і шкодою, що, на думку суду, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Суд зазначає, що матеріали службового розслідування не містять належних і допустимих доказів того, що отримання позивачем додаткової грошової винагороди було наслідком його протиправних дій чи бездіяльності. Крім того, відповідачем не доведено наявності та розміру шкоди, а також причинного зв`язку між діями позивача та збитками, які, за висновками службового розслідування, становлять 211335,55 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наявність вини позивача у заподіянні матеріальної шкоди, так само як і причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та заявленою шкодою, відповідачем не доведена та не підтверджується належними, допустимими і достатніми доказами.

Отже, пункти 2 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2603 «Про результати проведення службового розслідування» підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі інші аргументи, викладені у заявах по суті справи, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Щодо позовної вимоги про повернення стягнутих із його грошового забезпечення в рахунок відшкодування шкоди всі фактично стягнуті кошти із розрахунку суми переплати 211335 гривень 55 копійок, суд зазначає наступне.

Відповідно частини 1-3 статті 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.

У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Отже, скасування оскаржуваних позивачем пунктів наказу в судовому порядку має наслідком повернення позивачу стягнутих коштів, про що видається наказ.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги, що суми стягнутих з позивача грошових коштів будуть йому повернуті у зв`язку з скасуванням пунктів наказу на виконання даного рішення суду після набрання ним законної сили, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, як передчасні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат він не надав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2603 «Про результати проведення службового розслідування» в частині встановлення факту безпідставного та недобросовісного набуття виплати додаткової винагороди у розмірі 50000 гривень за загальний період з вересня 2023 року по травень 2025 року капітаном юстиції ОСОБА_1 на суму переплати 211335, 55 грн.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2603 «Про результати проведення службового розслідування» в частині зобов`язання начальника фінансово-економічної служби – головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 проведення коригування нарахування додаткової винагороди та податків у розмірах відповідно до поданих рапортів щомісячно, до повного погашення заборгованості капітаном юстиції ОСОБА_1 , офіцером юридичної служби військової частини НОМЕР_1 - невідшкодований залишок складає – 141804,37 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська