Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №160/7378/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуСправа №160/7378/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 03.12.2025 №045550007276 про відмову їй в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 24.11.2025 №7.5-22/58 та від 24.11.2025 №7.5-22/59;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області перевести її на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з 25 листопада 2025 року, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Південно-Східною митницею від 24.11.2025 №7.5-22/58 та від 24.11.2025 №7.5-22/59, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 19.01.1995 по 18.11.2025 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», додавши документи, які підтверджують її право на такий вид пенсії. Позивач вказує, що станом на 01.05.2016 вона мала понад 20 років стажу державної служби, а загальний стаж державної служби, з урахуванням періоду роботи в митних органах, становить понад 30 років. На її думку, період роботи в митних органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби відповідно до вимог чинного законодавства, однак відповідач безпідставно не врахував зазначений стаж, у зв`язку з чим протиправно відмовив у переведенні на пенсію державного службовця. У зв`язку з цим позивач просить визнати рішення відповідача протиправним, скасувати його та зобов`язати відповідача перевести її на пенсію державного службовця з 25.11.2025 із здійсненням відповідного перерахунку та виплати пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою суду зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

До суду 17.04.2026 року від відповідача-1 надійшли належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

До суду 20.04.2026 року від відповідача-2 разом із витребуваними документами надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Так, рішення від 03.12.2025 №045550007276 про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки вона не має необхідного стажу державної служби. На думку відповідача-2, періоди роботи позивача в митних органах з 19.01.1995 по 18.11.2025 не підлягають зарахуванню до стажу державної служби, оскільки їй присвоювалися спеціальні звання, а такі посади не належать до посад державної служби у розумінні Закону України «Про державну службу». Крім того, відповідач-2 вказує, що вимоги щодо визначення розміру пенсії та врахування довідок від 24.11.2025 №7.5-22/58 та від 24.11.2025 №7.5-22/59 про заробітну плату є передчасними, оскільки питання про розмір пенсії не вирішувалося.

29.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доводи відповідача-2 є необґрунтованими та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідно до положень Митного кодексу України, Закону України «Про державну службу» та Порядків обчислення стажу державної служби, період роботи в митних органах, у тому числі на посадах, яким присвоювалися спеціальні звання, підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця. На момент звернення до Пенсійного фонду вона мала необхідний страховий стаж, вік та понад 20 років стажу державної служби станом на 01.05.2016, а тому виконала усі передбачені законом умови для переведення на пенсію державного службовця. Крім того, вважає безпідставними посилання відповідача-2 на дискреційні повноваження та передчасність окремих позовних вимог, оскільки суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти відповідне рішення за наявності всіх визначених законом підстав. У зв`язку з чим, позивач просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Відзиву на позовну заяву відповідач-1 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, враховуючи позицію відповідача-2, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.05.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.11.2025 позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, додавши необхідні документи.

За принципом екстериторіальності зазначену заяву передано для розгляду до Головного управління ПФУ в Харківській області.

За результатами розгляду заяви та доданих документів Головним управлінням ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 03.12.2025 №045550007276 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Підставою для відмови зазначено відсутність необхідного стажу державної служби, оскільки період роботи позивача в митних органах з 19.01.1995 по 18.11.2025 не зараховано до стажу державної служби у зв`язку з присвоєнням у цей період спеціальних звань.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто після 01.05.2016 право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17, від 29.11.2022 у справі № 431/991/17, та від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно, для обрахунку стажу державної служби за строк, що передує дню набрання чинності Законом № 889-VIII, застосовується Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМУ від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283) та додаток до нього (які були чинними до 01.05.2016).

Згідно із пунктом 1 Порядку № 283 передбачалось, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Згідно із пунктом 5 постанови КМУ від 03.05.1994 № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Крім цього, спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Статтею 430 МК України (який набрав чинності 01.01.2004) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Частиною першою статті 569 МК України встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Відповідно до ст.588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Частиною другою статті 588 МК України визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевказаного період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Пунктом 2 Порядку № 622 визначено, що згідно із пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (пункт 3 Порядку № 622).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2025 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ. На момент звернення із даною заявою вона отримувала пенсію за віком за нормами Закону № 1058-IV.

За змістом записів трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 та довідки, наданої Південно-Східною митницею від 24.11.2025 № 7.5-01/12-01/10/6642 стаж державної служби в митних органах на день звільнення 18.11.2025 року складає 30 років 10 місяців 29 днів.

Позивач працювала на посадах державної служби в періоди:

- з 19.01.1995 по 19.05.1997 на посадах старшого інспектора відділу по роботі з особовим складом та юрисконсульта Дніпровського територіального митного управління;

- з 20.05.1997 по 23.06.2005 на посадах головного інспектора, заступника начальника юридичного відділу в Дніпропетровській регіональній митниці;

- з 24.06.2005 по 31.05.2013 на посаді заступника начальника юридичного відділу в Дніпропетровській митниці;

- з 01.06.2013 по 10.11.2014 на посаді заступника начальника відділу правового забезпечення в Дніпропетровській митниці Міндоходів;

- з 11.11.2014 по 19.12.2019 на посаді заступника начальника юридичного відділу в Дніпропетровській митниці ДФС;

- з 20.12.2019 по 29.06.2021 на посаді заступника начальника юридичного відділу Дніпровської митниці Держмитслужби;

- з 30.06.2021 по 21.08.2025 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу представництва інтересів держави у судах юридичного управління Дніпровської митниці;

- з 22.08.2025 по 18.11.2025 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу представництва інтересів держави у судах юридичного управління Південно-Східної (Дніпровської) митниці.

Однак, позивачу не було зарахувало до стажу державної служби ці періоди роботи, оскільки їй присвоювались спеціальні звання.

Суд наголошує, що ч.1 ст. 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Крім того, ч.17 ст.37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», передбачались і у редакціях Митного кодексу України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, частина 3 статті 154 МК України у редакції Закону № 1970-XII).

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Додатковим підтвердженням статусу позивача як державного службовця є факт складання нею Присяги державного службовця, що зафіксовано у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Складання такої присяги відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII є обов`язковою умовою вступу на державну службу, а отже свідчить про набуття позивачем статусу державного службовця у встановленому законом порядку. Факт звільнення позивача відповідно до п.7 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (у зв`язку з виходом на пенсію) також прямо свідчить про проходження позивачем державної служби до дня звільнення, оскільки саме ця підстава застосовується виключно до державних службовців.

Разом із тим, постановою КМУ від 20.04.2016 р. № 306 Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями (далі - постанова № 306) затверджено Порядком присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою № 306.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

З огляду на встановлені обставини та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, слід дійти висновку, що періоди роботи позивача в органах митної служби з 19.01.1995 по 18.11.2025 зараховуються до стажу державної служби.

Отже, за умови зарахування вищевказаних періодів роботи до стажу державної служби позивача такий стаж становитиме більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Матеріалами справи підтверджується, що на дату набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016) позивач мала понад 20 років стажу державної служби, станом на дату звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії державного службовця досягла пенсійного віку, встановленого Законом № 1058-IV, мала необхідний страховий стаж, передбачений ст.28 Закону № 1058-IV, у тому числі стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (понад 20 років). Отже, з урахуванням положень пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII позивач має право на пенсію державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

Таким чином, спірне рішення Головного управління ПФУ в Харківській області, яким відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII з підстав відсутності у неї необхідного стажу державної служби, є протиправним, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо моменту такого переведення суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Оскільки позивач звернувся з відповідною заявою про призначення пенсії державного службовця 25.11.2025, тому така пенсія підлягає призначенню з 25.11.2025, як про це просить сам позивач.

З приводу позовної вимоги про зобов`язання відповідача-1 перерахувати та виплатити пенсію у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Південно-Східною митницею від 24.11.2025 №7.5-22/58 №7.5-22/59, суд зазначає, що вона є передчасною, оскільки на даний час перерахунок пенсії не проведено, а тому відсутні підстави вважати, що при проведенні такого перерахунку ці довідки не будуть враховані пенсійним органом.

При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30.03.2021 набрала чинність постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" (далі - постанова правління № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно із пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про таке:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Харківській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме Головне управління ПФУ в Харківській області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.

Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо вчинення будь-яких дій та прийняття рішень за цією заявою.

Отже, позовні вимоги до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області заявлені безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 03.12.2025 №045550007276 про відмову позивачу в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723- XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII та зобов`язання відповідача-2 перевести позивача з 25.11.2025 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 19.01.1995 по 18.11.2025.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1064,96 грн, а тому судовий збір у розмірі 532,48 грн (1064,96 грн : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.12.2025 №045550007276 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723- XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 25.11.2025 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 19.01.1995 по 18.11.2025.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м.Харків, площа Свободи, 5, Держпром,3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма