Рішення від 05 червня 2026 р. у справі №160/19894/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2026 рокуСправа №160/19894/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилов Дмитро Ігорович, до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилов Дмитро Ігорович, до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 25.06.2025 № 440-К про оголошення догани начальнику управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Губському Олексію Григоровичу за порушення вимог пункту 2.3. розділу ІІ, пункту 3.13 розділу ІІІ Методичних рекомендацій щодо оформлення сертифіката здоров`я при експорті харчових продуктів нетваринного походження та пункту 9 додатку 7 до наказу Головного управління від 14.02.2024 № 52-ОД «Про затвердження інформаційних довідок для суб`єктів звернень щодо організації та проведення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області погоджувальних та реєстраційних процедур.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскарженим у цій справі наказом позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Позивач вважає, що цей наказ прийнято протиправно, оскільки обставини, викладені в поданні дисциплінарної комісії від 13.06.2025, на підставі якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не ґрунтується на нормах права, викладена в поданні інформація є викривленою та такою, що не відповідає дійсним обставинам виконання службових повноважень з видачі Сертифікатів здоров`я. Крім того, позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваного наказу, керівником Головного управління взагалі не була звернута увага на пояснення позивача та докази, які були додані до дисциплінарного провадження на підтвердження належного виконання позивачем своїх посадових обов`язків, в чому вбачаються ознаки упередженості.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/19894/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що сектором внутрішнього аудиту Головного управління у період з 20.01.2025 по 18.04.2025 проведено плановий внутрішній аудит щодо оцінки якості надання платної послуги з видачі сертифікатів здоров`я для харчових продуктів нетваринного походження (відкритість, доступність, повнота, результативність та своєчасність) за період з 01.01.2022 по 31.12.2024. За результатами аудиторських досліджень складено аудиторський звіт від 18.04.2025 №12-09/01 та ознайомлено відповідальних за діяльність об`єкта внутрішнього аудиту, з котрих начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ОСОБА_1 підписав звіт 21.04.2025 з коментарями (копія аудиторського звіту серед матеріалів дисциплінарної справи надається до суду). Аудиторською групою за результатами аудиторських досліджень щодо оцінки якості надання платної послуги з видачі сертифікатів здоров`я для харчових продуктів нетваринного походження встановлено втрати надходжень Головного управління за період з 01.01.2022 по 17.10.2024 на суму 1 457 025,0 грн, які виникли через недотримання вимог п.п. 5 п. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» від 18.05.2017 №2042-VIII зі змінами, а саме: один сертифікат здоров`я видавався на декілька транспортних засобів одного виду. Крім цього, за умови проведення державними інспекторами управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства огляду вантажу, що вивозився на експорт, Головне управління отримало б у період з 01.01.2022 по 17.10.2024 надходжень щонайменше у сумі 2 825 326,10 гривень. Аудитом встановлено, що при видачі сертифікатів здоров`я до 17.10.2024 включно огляд вантажу не здійснювався, в той час як Методичними рекомендаціями щодо оформлення сертифіката здоров`я при експорті харчових продуктів нетваринного походження (п.2.4), розробленими відповідно до ст. 60 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (далі – Закон №771), визначено, що сертифікат здоров`я видається на підставі безпосередньої перевірки відповідності вантажу вимогам країни призначення (огляд, відповідність тощо). Також внаслідок неналежного контролю за видачею сертифікатів здоров`я, допущені випадки видачі сертифікатів здоров`я, в яких вказана інформація не підтверджується документами заявника, чим недотримано п.9 та п.13 додатку 10 наказів Головного управління від 21.01.2022 №22-ОД, від 19.01.2023 №13-ОД та додатку 7 наказу від 14.02.2024 №52-ОД, що призвело до недоліків при проведенні погоджувальної процедури з видачі таких сертифікатів. Відповідно до п. 11 Положення про управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління, затвердженого наказом від 29.10.2021 №949-ОД, відповідальність за організацію та результати діяльності управління несе начальник управління. Наказом начальника Головного управління від 01.05.2025 №236-К з вищенаведених підстав, у відповідності до статті 69 Закону 889-VIII, стосовно позивача було порушено дисциплінарне провадження. Під час розгляду дисциплінарного провадження дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що численні порушення, встановлені під час аудиту знайшли своє підтвердження, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного правопорушення - неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів та доручень керівників, а саме, порушення вимог п. 2.3 розділу ІІ, пункту 3.13 розділу ІІІ Методичних рекомендацій щодо оформлення сертифікатів здоров`я при експорті харчових продуктів тваринного походження та п. 9 додатку 7 до наказу Головного управління від 14.02.2024 № 52-ОД «Про затвердження інформаційних довідок для суб`єктів звернень щодо організації та проведення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області погоджувальних та реєстраційних процедур», яке полягало у незабезпеченні належної організації та контролю за підготовкою проєктів сертифікатів здоров`я, що призвело до порушення погоджувальної процедури з їх видачі. Відповідно до наказу Головного управління від 20.04.2016 №3-К з 22.04.2016 позивач призначений на посаду начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління. Посадовою Інструкцією начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Губського О.Г. до основних посадових обов`язків віднесено, серед іншого, організацію та забезпечення ефективного виконання завдань і функцій, покладених на Головне управління, відповідно до Положення про управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства, здійснення моніторингу та контролю виконання посадових обов`язків, правил внутрішнього трудового та службового розпорядку і забезпечення дотримання виконавської дисципліни. За даними електронного документообігу Megapolis протягом 2022-2023 років та січень-жовтень 2024 року виконавцями по складанню та оформленню сертифікатів здоров`я були головні спеціалісти управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Іващенко Н.В. та Гергель Т.І., ними візувались другі примірники сертифікатів здоров`я. Відповідальність за організацію та результати діяльності управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства покладена на начальника цього управління ОСОБА_1 в подальшому, Сертифікати здоров`я були підписані Першим заступником начальника Головного управління Потоцьким О.В. та у період його відсутності – начальником управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Бовсуновською С.О. Щодо питання стосовно організації роботи з розгляду заяв суб`єктів господарювання позивачем, відповідач зазначив, що наказом Головного управління від 14.02.2024 № 52-ОД затверджено інформаційні довідки для суб`єктів звернень щодо організації та проведення Головним управлінням погоджувальних та реєстраційних процедур, серед яких видача сертифіката здоров`я для харчових продуктів нетваринного походження. Дисциплінарною комісією в ході розгляду дисциплінарної справи було встановлено численні порушення вимог вказаного наказу та Методичних рекомендацій щодо оформлення сертифіката здоров`я при експорті харчових продуктів нетваринного походження, які доводами позовної заяви не спростовані, втім, незгода позивача з висновками дисциплінарної комісії не є вагомою підставою вважати їх неправильними. З огляду на факти, встановлені аудиторським звітом та підтверджені матеріалами дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія при винесенні Подання, мала обґрунтовані підстави вважати, що у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також відповідач зазначає, що статтею 63 Закону України «Про державну службу» на керівника державної служби покладено обов`язки щодо забезпечення службової дисципліни. Положеннями наведеної норми передбачено, що керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до частини другої цієї статті з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов`язків. Відповідно частини четвертої статті 63 Закону України «Про державну службу», керівник державної служби, який в установленому цим Законом порядку не вжив заходів для притягнення підпорядкованого йому державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок, а також не подав матеріали про вчинення державним службовцем адміністративного проступку, корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, кримінального правопорушення до органу, уповноваженого розглядати справи про такі правопорушення, несе відповідальність згідно із законом. У зв`язку з викладеним відповідач вважає, що аргументи представника позивача щодо недотримання порядку розгляду дисциплінарного провадження зводяться до його особистої думки, що «під час засідання комісії з розгляду дисциплінарного провадження, члени комісії діяли всупереч встановленому порядку, упереджено та необ`єктивно, повно та всебічно не вивчили матеріали, зібрані під час аудиторського звіту, не надали належної правової оцінки діям позивача на предмет, яку саме норму права порушив позивач під час виконання своїх посадових обов`язків». При цьому представник позивача Дмитро Данилов жодного разу не був присутнім на засіданні дисциплінарної комісії. Тому відповідач вважає, що наказ про оголошення догани є обґрунтованим, та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує про таке. Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що Головне управління внаслідок неналежного виконання позивачем своїх повноважень в частині організації контролю за видачою сертифікатів здоров`я, недоотримало 2 825 326,10 гривень, а саме, за доводами Головного управління, сертифікат здоров`я повинен був видаватися на кожну одиницю транспортного засобу, який здійснював вивіз продуктів харчування за межі нашої держави, що на переконання відповідача було передбачено пунктом 5 частиною 1 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин». Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України». Нормами пункту 5 частини 1 Закону, на яку посилається відповідач, визначено дефініцію «ВАНТАЖ», а саме, «ВАНТАЖ» - певна кількість харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження одного виду (відповідно до затверджених форм міжнародних сертифікатів, якщо їх затвердження передбачається цим Законом), що супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається згідно із законом), перевозиться одним транспортним засобом та надходить з однієї країни або її окремої території (зони або компартмента). З викладеної норми вбачається чотири взаємопов`язані складові такі як: наявність продуктів одного виду на які видано один міжнародний сертифікат, який перевозиться одним транспортним засобом та надходить з однієї країни або її окремої території. Всі вище взаємопов`язані складові в даному випадку мають одну ключову умову для застосування дефініції «ВАНТАЖ», а саме, це надходження товару з інших країн на територію нашої держави тобто «ВВІЗ». Жодна норма, яка викладена в нормативному акті не регулює питання вивозу (ЕКСПОРТУ) з території нашої держави будь-яких продуктів. Всі норми викладені в цьому законі стосуються ввозу (ІМПОРТУ) товару на митну території нашої держави, а так, не можуть застосовуватися до видачі міжнародного сертифікату на товар для його ЕКСПОРТУ. Позивач звертає увагу, що посилання відповідача на неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків в частині не здійснення заходів реагування з підстав, що суб`єкт господарювання сплачував грошові кошти за отримання одного сертифікату на вивіз (ЕКСПОРТ) однієї партії товару але двома та/або трьома автомобілями в наслідок чого відповідач недоотримав грошові кошти, оскільки сертифікат видавався не на одиницю автомобіля, а на партію товару є безпідставним та таким що не ґрунтується на нормах права. Під час проведення аудиторської перевірки позивач надавав відповідачу обґрунтовані пояснення стосовно застосування норм права під час видачі сертифікатів саме на партію товару, яка експортувалась за межі нашої держави із посиланням на норми статті 60 ЗУ «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», яка на той момент регулювала порядок видачі міжнародних сертифікатів для «ЕКСПОРТУ» продуктів та на яку відповідач посилався в наказі Головного управління від 14.02.2024 № 52-ОД «Про затвердження інформаційних довідок для суб`єктів звернень щодо організації та проведення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області погоджувальних та реєстраційних процедур», проте, відповідач проігнорував доводи та пояснення позивача, внаслідок чого відповідач прийняв упереджене рішення стосовно наявності факту неналежного виконання позивачем посадових обов`язків які привели до недоотримання відповідачем грошових коштів в розмірі 2 825 326,10 грн. Щодо невідповідності доводів відповідача стосовно дотримання порядку здійснення дисциплінарного провадження, позивач зазначив, що за результатом дослідження матеріалів дисциплінарного провадження ним встановлено порушення відповідачем норм пункту 25 Порядку здійснення дисциплінарного провадження затверджений постановою КМУ від 04 грудня 2019 року № 1039, а саме, в матеріалах дисциплінарного провадження відсутнє пояснення керівника позивача, яке мало би суттєвий вплив на висновки комісії стосовно наявності та/або відсутності порушень порядку видачі сертифікатів здоров`я. Як вбачається зі змісту пункту 1 Посадової інструкції державного службовця затверджена начальником Головного управління 19.03.2024, безпосереднім керівником позивача визначений начальник Головного управління. Наказом Головного управління № 217-ОД від 11.06.2024 було розподілені обов`язки між начальником Головного управління, першим заступником начальника Головного управління та заступником начальника Головного управління. В подальшому пунктом 3 наказу Головного управління № 322 – ОД від 08.07.2024 до наказу №217-ОД в пункт 23 розділ III наказу № 217-ОД було внесені зміни, а саме на заступника начальника Головного управління ОСОБА_2 було покладено обов`язок координувати та контролювати діяльність управління державного нагляду за дотримання санітарного законодавства, керівником якого є позивач. З огляду на викладене, безпосереднім керівником позивача є заступник начальника Головного управління Приходько Василь, у якого у відповідності до Порядку, комісія була зобов`язана відібрати пояснення стосовно діяльності позивача. Позивач вважає, що саме ОСОБА_2 міг пояснити систему видачі сертифікатів, оскільки останній в період з листопада 2021 року по грудень 2022 року був начальником Головного управління. Також Приходько міг пояснити, що починаючи з 2018 року коли Держродспоживслужбою України було запроваджено видача сертифікатів здоров`я, всім підпорядкованим управлінням постійно кожен рік ставилася задача максимально спрощувати отримання сертифікатів здоров`я для експорту товарів за кордон до моменту поки на законодавчому рівні не буде визначений порядок видачі таких сертифікатів. Єдине на що звертала увагу Держродспоживслужба України це на ретельній перевірці документів, які підтверджували якість та безпечність продуктів, які експортувалися за кордон. Позивач звертає увагу, що пояснення заступника начальника Приходька, мали би суттєвий вплив на висновки комісії стосовно встановлення наявності та/або відсутності порушень законодавства під час видачі сертифікатів здоров`я. Також позивач звертає увагу на відсутність в матеріалах дисциплінарної справи опису письмових документів, як це вимагається пунктом 25 Порядку, що вказує на формальний підхід до виконання Порядку щодо формування дисциплінарної справи. Крім того, під час здійснення дисциплінарного провадження, комісія також не пропонувала першому заступнику Головного управління ОСОБА_3 надати пояснення, як особі, який безпосередньо підписував сертифікати здоров`я, як особа, яка була визначена, як Державний інспектор, який мав повноваження за своїм підписом видавати сертифікати здоров`я. Позивач вважає, що у відзиві відповідач не спростував жодного з аргументів, викладених у позовній заяві. Зокрема, не надав заперечень щодо: порушення строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що є підставою для визнання наказу протиправним; рекомендаційного характеру Методичних рекомендацій, на які посилається відповідач, що виключає наявність складу дисциплінарного правопорушення; порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема видачі наказу про порушення дисциплінарного провадження до розгляду аудиторського звіту. Відзив відповідача має формальний характер, обмежується цитуванням нормативних актів без обґрунтування законності оскаржуваного наказу №440-К від 25.06.2023. Відсутність конкретних заперечень щодо доводів позивача свідчить про фактичну згоду відповідача з обставинами, викладеними в позовній заяві. За результатами розгляду адвокатського запиту відповідач у листі від 15.07.2025 №вих-9.1/12032 надав наступну інформацію: 1. Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом. Відповідач прямо визнав, що Методичні рекомендації, недотримання яких стало однією з підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не мають статусу нормативно-правового акта. Крім того, відповідач зазначив, що ці рекомендації оприлюднені на офіційному вебсайті Головного управління за адресою dp.dpss.gov.ua. Проте позивач провів перевірку вказаного сайту та встановив, що інформація про Методичні рекомендації, а також будь-які відомості про їх оприлюднення на сайті відсутні. 2. Відсутність консолідованого порядку видачі сертифікатів здоров`я до 26.07.2024. Відповідач повідомив, що форма сертифікату здоров`я для харчових продуктів до набрання чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №2252 від 26.07.2024 не була уніфікована в єдиному загальному порядку. Це підтверджує, що на момент подій, які стали підставою для дисциплінарного провадження (з 01.01.2022 по 17.10.2024), чітке нормативне регулювання порядку видачі сертифікатів для експорту відсутнє. Відтак звинувачення позивача в порушенні неіснуючого порядку є безпідставними. 3. Відповідач посилається на затвердження форми сертифікату здоров`я для харчових продуктів рішенням голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів від 08.06.2016. Однак у відповіді не вказано номер розпорядчого документа, що ставить під сумнів існування такого документа в період, зазначений у дисциплінарному провадженні. У листі від 15.07.2025 №вих-9.1/12029 у відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідач чітко підтвердив відсутність будь-яких скарг чи звернень від суб`єктів господарювання стосовно сертифікатів, виданих у період, зазначений у дисциплінарному провадженні. Таким чином, позивач зазначає, що всі міжнародні сертифікати здоров`я, видані за участю позивача, відповідали вимогам і безперешкодно приймалися відповідальними особами прикордонних служб України та іноземних держав під час експорту товарів. Тому позивач вважає, що відсутність скарг свідчить про те, що практика видачі сертифікатів на партію товару, а не на кожну одиницю транспортного засобу, була загальноприйнятою та не викликала жодних заперечень з боку суб`єктів господарювання чи контролюючих органів. Отже, відповідач визнав, що Методичні рекомендації, які лягли в основу дисциплінарного провадження, не є нормативно-правовим актом і, отже, не могли встановлювати обов`язкові вимоги для позивача. Відсутність скарг від суб`єктів господарювання підтверджує, що сертифікати, видані за участю позивача, відповідали практичним і правовим вимогам, забезпечуючи безперебійний експорт товарів. Таким чином, позивач вважає, що наказ №440-К від 25.06.2023 є протиправним, оскільки ґрунтується на ненормативних актах, ігноруванні фактичних обставин та упередженому підході дисциплінарної комісії. Позивач просить суд визнати наказ протиправним і скасувати його.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він вказав про таке. Щодо висновку позивача про те, що тлумачення терміну «Вантаж», наведене у пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», не може застосовуватися до видачі міжнародного сертифікату на товар для його експорту. Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (в подальшому – Закон 771), вантажі з харчовими продуктами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, при переміщенні через митний кордон України супроводжуються оригіналами міжнародних сертифікатів або інших документів, якщо такі документи вимагаються країною призначення. Міжнародні сертифікати або інші документи видають державні інспектори, державні ветеринарні інспектори або уповноважені особи. При цьому, абзацом 5 частини 2 статті 1 Закону 771 передбачено, що інші терміни (крім тих, що визначені частиною 1 статті 1) вживаються у значеннях, наведених у законах України «Про адміністративну процедуру» та «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин». Це цілком узгоджується з положеннями статті 2 вказаного Закону, відповідно до якої, законодавство про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів складається з Конституції України, цього Закону, законів України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», «Про безпечність та гігієну кормів», «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», «Про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами», «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів. Частиною 2 статті 2 Закону 771 передбачено, що законодавство про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону. У разі невідповідності законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів положенням цього Закону застосовуються положення цього Закону. За визначенням пункту 5 частини першої статті 1 Закону 2042, вантаж це певна кількість харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження одного виду (відповідно до затверджених форм міжнародних сертифікатів, якщо їх затвердження передбачається цим Законом), що супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається згідно із законом), перевозиться одним транспортним засобом та надходить з однієї країни або її окремої території (зони або компартмента). З аналізу наведених норм вбачається, що визначення терміну «вантаж» має бути застосоване при видачі сертифікату здоров`я у значенні, яке міститься у Законі України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» у відповідному контексті. Щодо процедури видачі сертифіката здоров`я та Методичних рекомендацій щодо оформлення сертифіката здоров`я при експорті харчових продуктів нетваринного походження, відповідач зазначив, що 18.05.2017 прийнято Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин». Вказаним законом внесено зміни до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», зокрема, статтю 60 доповнено частинами другою - четвертою такого змісту: «2. Міжнародні сертифікати видаються виключно за зверненням оператора ринку і заповнюються українською мовою та/або англійською мовою або мовою країни призначення. Міжнародні сертифікати на вантажі з окремими видами харчових продуктів нетваринного походження видаються за формою, погодженою компетентним органом України та компетентним органом країни призначення, або за формою, встановленою країною призначення. Компетентний орган розробляє, затверджує та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті методичні рекомендації щодо здійснення експорту вантажів з окремими видами харчових продуктів нетваринного походження та порядку оформлення (заповнення) відповідних міжнародних сертифікатів. 3. Якщо інше не встановлено законом, розмір плати, яка стягується з оператора ринку на користь компетентного органу за видачу міжнародного сертифіката на вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження, становить 0,05 місячного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату відповідного звернення оператора ринку. 4. Якщо інше не встановлено законом, міжнародний сертифікат на вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження видається державним інспектором не пізніше одного робочого дня з дати звернення оператора ринку до територіального органу компетентного органу (без урахування часу, необхідного для проведення лабораторних досліджень (випробувань), якщо такі вимагаються країною призначення), за умови що в результаті перевірки вантажу встановлено його відповідність вимогам країни призначення». Зміни набрали чинності одночасно з Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» 04.04.2018. Відтак, укладання методичних рекомендацій з подальшим їх оприлюдненням прямо передбачалося законом, а тому було обов`язковим до виконання Головним управлінням, як територіальним органом Держпродспоживслужби. Порядок видачі міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення, для вантажів з харчовими продуктами затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 26.07.2024 № 2225, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 13.09.2024, опублікованим в Офіційному віснику України 11.10.2024 та набрав чинності 11.01.2025. Як зазначено у відзиві Головного управління, Посадовою Інструкцією начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області ОСОБА_1 до основних посадових обов`язків віднесено, серед іншого, організацію та забезпечення ефективного виконання завдань і функцій, покладених на Головне управління, відповідно до Положення про управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства, здійснення моніторингу та контролю виконання посадових обов`язків, правил внутрішнього трудового та службового розпорядку і забезпечення дотримання виконавської дисципліни. Щодо процедури видачі сертифіката здоров`я, то вона прописана у Методичних рекомендаціях щодо оформлення сертифіката здоров`я при експорті харчових продуктів нетваринного походження, оприлюднених на офіційному сайті Держпродспоживслужби. Наказами Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 21.01.2022 № 22-ОД, від 19.01.2023 № 13-ОД та від 14.02.2024 № 52-ОД затверджено інформаційні та технологічні картки адміністративних послуг, які надає Головне управління, зокрема і Сертифіката здоров`я. Так, відповідно до змісту вказаних наказів, а саме, інформаційної та технологічної карток, в разі подання заявником неповного переліку документів, необхідних для отримання сертифікату здоров`я, або їх невідповідності встановленим вимогам, у видачі сертифіката здоров`я слід відмовити, що узгоджується зі змістом Методичних рекомендацій. Щодо відсутності скарг чи звернень від суб`єктів господарювання стосовно сертифікатів, виданих у період, зазначений у дисциплінарному провадженні, відповідач зазначає, що статтею 64 Закону України «Про державну службу» передбачено притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни. Так, підставами для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, згідно 65 статті вказаного закону, є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За змістом цієї статті невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень є дисциплінарним проступком. При цьому, відсутність скарг від суб`єктів господарювання чи громадян не впливає на висновки дисциплінарної комісії щодо факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.

Також позивачем додано клопотання про приєднання до матеріалів справи службової записки від 08.08.2025.

Ухвалою суду було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 .

Вказані матеріали були надані відповідачем до суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) обіймає посаду начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Відповідно до Положення про управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспожислужби в Дніпропетровській області (затвердженого наказом Головного управління Держпродспожислужби в Дніпропетровській області від 29.10.2021 №449-Од), управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства, яке очолює позивач, з-поміж іншого, здійснює державний санітарно-епідеміологічний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України.

До матеріалів справи надана службова записка завідувача сектору внутрішнього аудиту ГУ Держпродспожислужби в Дніпропетровській області начальникові Головного управління Держпродспожислужби в Дніпропетровській області, в якій сектор внутрішнього аудиту повідомляє, що у період з 20.01.2025 по 18.04.2025 проведено плановий внутрішній аудит щодо оцінки якості надання платної послуги з видачі сертифікатів здоров`я харчових продуктів нетваринного походження (відкритість, доступність, повнота, результативність та своєчасність) за період з 01.01.2022 по 31.12.2024.

За результатами аудиторських досліджень складено аудиторський звіт від 18.04.2025 №12-09/01 та ознайомлено відповідальних за діяльність об`єкта внутрішнього аудиту, з яких начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ОСОБА_1 підписав 21.04.2025 з коментарями, які надані керівнику аудиторської групи 24.04.2025.

Враховуючи викладені у службовій записці випадки недоліків та невідповідностей, допущених при проведенні погоджувальної процедури з видачі сертифікатів здоров`я на харчові продукти нетваринного походження, запропоновано розглянути питання притягнення до відповідальності посадових осіб, які були виконавцями цієї процедури, та здійснювали контроль за якістю її проведення.

За даними електронного документообігу Megapolis протягом 2022-2023 років та січень-жовтень 2024 року виконавцями по складанню та оформленню сертифікатів здоров`я були головні спеціалісти управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Іващенко Н.В. та Гергель Т.І., ними візувались другі примірники сертифікатів здоров`я. Відповідальність з організацію та результати діяльності управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства покладена на начальника цього управління ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 01.05.2025 №236-К було порушено дисциплінарне провадження та утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 04.06.2025 №383-К було продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження на 60 днів.

Під час дисциплінарного провадження позивач скористався правом на подачу пояснень (від 16.05.2025).

Дисциплінарною комісією будо складено подання від 13.06.2025, згідно з яким, зроблено висновок про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків (пункту 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»). У поданні також указано про те, що рекомендовано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, що передбачено пунктом 2 частини 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу».

За результатами розгляду дисциплінарного провадження, відповідачем було винесено наказ від 25.06.2025 № 440-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Цим наказом оголошено догану начальнику управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а саме за порушення вимог п. 2.3 розділу ІІ, п. 3.13 розділу III Методичних рекомендацій щодо оформлення сертифіката здоров`я при експорті харчових продуктів нетваринного походження та п. 9 додатку 7 до наказу Головного управління від 14.02.2024 №52-ОД «Про затвердження інформаційних довідок для суб`єктів звернень щодо організації та проведення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області погоджувальних та реєстраційних процедур», що виразилось у незабезпеченні належної організації та контролю за підготовкою проектів сертифікатів здоров`я, що призвело до порушення погоджувальної процедури з їх видачі.

Позивач не погоджується із зазначеним вище наказом, вважає його необґрунтованим, протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За приписами пунктів 1, 8 частини 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно зі статтею 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Частиною 1 статті 64 Закону № 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

У силу вимог пункту 5 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

За змістом частини 1 статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (частина 3 статті 66 Закону № 889-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно з положеннями частин 2 - 4 статті 67 Закону № 889-VIII обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього; 4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп; 5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною 1 статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (дисциплінарна комісія).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження, який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців (далі - Порядок № 1039).

Пунктом 33 Порядку № 1039 визначено, що дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

За приписами частин 10, 11 статті 69 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Так, суд установив, що 13.06.2025 дисциплінарною комісією будо складено подання, згідно з яким, зроблено висновок про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Водночас оскаржуваний у цій справі наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення був прийнятий 25.06.2025, тобто, із порушенням строків прийняття рішення на підставі подання дисциплінарної комісії, установлених ст. 69 Закону № 889-VIII.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Згідно з частиною 1 статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

За змістом частини 2 статті 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналіз наведених положень Закону № 889-VIII, Порядку № 1039 свідчить про те, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом № 889-VIII та іншими нормативно-правовими актами.

Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи.

При цьому, об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 822/46/18.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Відповідний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 812/831/16.

Пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Так, предметом спору у цій справі є питання правомірності наказу від 25.06.2025 № 440-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

У наказі вказано про те, що начальнику управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а саме за порушення вимог п. 2.3 розділу ІІ, п. 3.13 розділу III Методичних рекомендацій щодо оформлення сертифіката здоров`я при експорті харчових продуктів нетваринного походження та п. 9 додатку 7 до наказу Головного управління від 14.02.2024 №52-ОД «Про затвердження інформаційних довідок для суб`єктів звернень щодо організації та проведення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області погоджувальних та реєстраційних процедур», що виразилось у незабезпеченні належної організації та контролю за підготовкою проектів сертифікатів здоров`я, що призвело до порушення погоджувальної процедури з їх видачі.

Як указано вище, у наказі має бути зазначений стислий виклад обставин справи (ч.2 ст.77 Закону № 889-VIII).

У порушення наведених норм Закону, оскаржуваний у цій справі наказ не містить стислого викладу обставин дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 .

Поряд із цим, дослідивши дисциплінарну справу стосовно позивача, підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та нормативні акти, за порушення яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає таке.

Так, у поданні дисциплінарної комісії від 13.06.2025 наведено обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку та ступінь його вини (сторінка сьома подання). За результатами розгляду дисциплінарної справи ОСОБА_1 , начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління, дисциплінарна комісія вважає, що обставинами, які призвели до вчинення останнім дисциплінарного проступку є неналежне виконання посадових обов`язків, а також порушення вимог пункту 2.3 розділу ІІ та пункту 3.13 розділу ІІІ Методичних рекомендацій та пункту 9 додатку 7 наказу №52-ОД, що призвело до порушення погоджувальної процедури з видачі Сертифікатів здоров`я.

Також, наведено висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності (сторінка восьма подання). У цьому висновку, з-поміж іншого, вказано, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до посадових обов`язків. Так, дисциплінарна комісія, визначаючи ступінь вини начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління ОСОБА_1 , вважає неналежне виконання ним посадових обов`язків таким, що мало негативні наслідки, а саме призвело до порушення вимог пункту 2.3 розділу ІІ та пункту 3.13 розділу ІІІ Методичних рекомендацій та пункту 9 додатку 7 наказу №52-ОД, що в свою чергу призвело до порушення погоджувальної процедури з видачі Сертифікатів здоров`я. Враховуючи наведене, дисциплінарна комісія приходить до висновку, що ОСОБА_1 , начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління, вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме, допустив невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Суд зазначає, що згідно із п.5 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Суд зазначає, що у поданні не наведено ступінь вини державного службовця, яка може бути показником тяжкості дисциплінарного проступку та міри його вини, що визначається під час дисциплінарного провадження, і може впливати на вибір стягнення.

У розділі про ступінь вини державного службовця наведені лише правові підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Також дисциплінарною комісією не розкрито характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків. У відповідному розділі вказано тільки про наявність підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків.

У розділі подання дисциплінарної комісії про обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, такі обставини не наведені, зазначені лише положення нормативних актів, які, за висновками дисциплінарної комісії, були порушені позивачем.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №140/2819/19, суд дійшов висновку, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Тобто, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами спеціального законодавства про працю, які регламентовані зокрема Законом №889-VII, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень роботодавця, уповноваженої ним адміністрації.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що матеріалами дисциплінарної справи стосовно позивача не підтверджено наявність у діях позивача усіх складових дисциплінарного проступку: протиправних дій (бездіяльності) позивача у зв`язку з неналежним виконанням покладених на нього посадових обов`язків; вини позивача. Не враховано ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Недоведеність цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку, а відтак і підстави для дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржуваний у цій справі наказ є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд указує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Таким чином, позовна заява у цій справі є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладені норми, а також задоволення позовної заяви, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 25.06.2025 № 440-К «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 .

Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Суддя Н.В. Кучугурна