Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №160/8138/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокуСправа №160/8138/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про завершення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП» від 11.03.2026 №1221.

В обгрунтування позову представник позивача зазначив, що з 28.07.2025 року ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія транспортного відділення зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 окремої важкої механізованої бригади.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про завершення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП» від 11.03.2026 №1221, ОСОБА_1 підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності і стягненню на користь держави суми пошкодженого військового майна в розмірі 686 684,54 грн. внаслідок вчинення ДТП, у результаті чого пошкоджено автомобіль марки Iveco Magirus, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_4 .

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про завершення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП» від 11.03.2026 №1221, оскільки спірний наказ не містить відомостей, посилання про складені відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, про рішення суду, прийнятого у формі постанови суду, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності; факт того, що ОСОБА_1 не впорався з керуванням встановлено службовим розслідуванням - "вважати встановленим"; службове розслідування проведено із грубим порушенням встановленого законом порядку, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 року для розгляду адміністративної справи №160/8138/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

07.04.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

08.04.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

17.04.2026 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1221 від 11.03.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності за пошкодження транспортного засобу, що сталось внаслідок вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення. (підпункт 4 п.1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»).

У ході службового розслідування встановлено, що військове майно було ушкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (що сталась 31.12.2025 близько 03.30 на 222 км. а/д Н-11 "Дніпро - Кривий Ріг - Миколаїв" поблизу с. Мар`янівка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл.) за участі автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

У ході службового розслідування встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок того, що ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку і не впорався з керування військовим автомобілем "IVЕСО MAGIRUS" (в/н НОМЕР_5 ), при цьому тілесні ушкодження отримали пасажири автомобіля, яким керував позивач.

За фактом отримання тілесних ушкоджень пасажирами було відкрито кримінальне провадження №65025150010007218 (витяг з ЄРДР ст.18 матеріалів службового розслідування за ч.1 ст.415 Кримінального кодексу України).

Відтак, в ході службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 №214, було достеменно встановлено, що пошкодження військового майна (військового автомобіля "IVЕСО MAGIRUS" (в/н НОМЕР_5 ) сталось внаслідок вчинення позивачем діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2026 №1221 було запропоновано відшкодувати завдану ним шкоду в натурі.

Станом на момент подання цього відзиву ОСОБА_1 ініціативи щодо відшкодування шкоди в натурі не проявив, наразі грошові кошти на відшкодування стягуються з ОСОБА_1 щомісячно в розмірі 20% з його місячного грошового забезпечення відповідно до приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на правничу допомогу, представник позивача зазначив наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, за змістом частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

20.04.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вважає помилковими та необґрунтованими доводи представника відповідача, з огляду на таке.

Згідно відзиву відповідачем висловлено наступну правову позицію:

«за фактом отримання тілесних ушкоджень пасажирами було відкрито кримінальне провадження №65025150010007218 (витяг з ЄРДР ст.18 матеріалів службового розслідування за ч.1 ст. 415 Кримінального кодексу України). Отже у ході службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 №214, було достеменно встановлено, що пошкодження військового майна (військового автомобіля "IVЕСО MAGIRUS" (в/н НОМЕР_5 ) сталось внаслідок вчинення Позивачем діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення».

Факт того, що уповноваженою особою в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування, у будь-якому випадку не свідчить про наявність вини ОСОБА_1 , встановленої обвинувальним вироком суду.

Крім того, главою 9 КПК України «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов, виплата винагороди викривачу» передбачено процедуру відшкодування збитків внаслідок вчинення особою кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Таким чином, питання щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення повинно бути вирішено після задоволення судом цивільного позову і набрання таким рішенням законної сили.

У будь-якому випадку, станом на день прийняття оспорюваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про завершення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП» від 11.03.2026 №1221 відповідного рішення, ухваленого судом у встановленому законодавством України порядку не було.

Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про завершення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП» від 11.03.2026 №1221, яким ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/8138/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу – відмовлено.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

З 28.07.2025 року ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія транспортного відділення зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 окремої важкої механізованої бригади.

З матеріалів службової перевірки, проведеної відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 року №214 "Про призначення службової перевірки розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП", вбачається, що враховано наступні документи, які знаходяться в матеріалах службового розслідування:

1) Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 №214 "Про призначення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП".

2) Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2026 №748 "Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 №214".

3) Копія рапорту начальника служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_6 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 від 09.01.2026 №571.

4) Копія розпорядження з технічного забезпечення командира зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2025 №147дск.

5) Копія доповіді від 31.12.2025 №7224/125/22 про факт вчинення дорожньо-транспортної події за участю військовослужбовця.

6) Копія пояснення заступника командира зенітного ракетного дивізіону з озброєння лейтенанта ОСОБА_3 .

7) Копія пояснення водія транспортного відділення зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону солдата ОСОБА_4 .

8) Копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 ;65025150010007218.

9) Копія протоколу огляду місця події.

10) Копія протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 31.12.2025.

11) Копія посвідчення водія НОМЕР_7 .

12) Копія технічного талону НОМЕР_8 .

13) Копія висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 24.02.2026 №Д12/02/26.

14) Копія висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03.02.2026 №CE-19/115-26/920-IT.

15) Копія висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 04.02.2026 №CE-19/115-26/919-IT.

16) Копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 №127.

17) Копія акту службового розслідування призначеного наказом командиром військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2025 №1669.

18) Копія службової характеристики.

19) Копія медичної характеристики.

20) Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.07.2025 №2.

21) Копія паспорту.

22) Копія довідки про реєстрацію місця проживання особи.

23) Копія військового квитка НОМЕР_9 .

24) Копія журналу інструктажу водіїв зенітного ракетного дивізіону (зведений підрозділ всебічного забезпечення) по дотриманню заходів безпеки під час експлуатації та ремонту автомобільної техніки за 27.12.2025- 08.01.2026.

25) Довідка - розрахунку про вартість шкоди завданої державі внаслідок нестачі (псування, знищення, втрати) майна номенклатури служби військової техніки.

26)Відомість щодо визначення залишкової вартості військового майна на 31 грудня 2025 року.

27) Акт технічного стану військового майна Автомобіль Iveco-Magirus 120-23 AW, (VIN: НОМЕР_10 ), Реєстраційний номер: 6236 Т3.

28) Акт службового розслідування.

29) Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 №1221 «Про завершення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП».

Зокрема, з акту службового розслідування по факту отримання травмування лейтенантом ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 08.01.2026 року судом вбачається:

Згідно розділу 2. Обставини за яких трапилася ДТП:

Солдат ОСОБА_6 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що під час виконання розпорядження з технічного забезпечення на зворотньому шляху між н.п. Вознесенськ та н.п. Кривий Ріг, 31.12.2025 близько 3-4 годин ночі потрапив в ДТП, вказує на погані погодні умови та дотримання цим правил дорожнього руху і швидкісного режиму. Причини ДТП йому невідомі, повідомляє що одразу викликав швидку допомогу для лейтенанта ОСОБА_7 .

Відповідно до форми 100 від 31.12.2025 виданої Баштанським ПЛ, ОСОБА_7 мала наступний діагноз: перелом тіла С4 (без зміщення уламків) закритий перелом правої нижньої кістки (анатомічна шийка) рани обличчя, підборіддя.

Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №10077/1809 від 02.01.2026 новий основний діагноз ОСОБА_7 : перелом тіла С4 хребця. Перелом хірургічної шийки правого плеча. Забійна рана підборіддя.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за номером 65025150010007218 від 31.12.2025 за ч.1 ст. 415 КК України. У витягу з ЄРДР зазначено, що 31.12.2025 о 04:45 на телефон чергового ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Миколаєві надійшло повідомлення від чергового чергової частини ГУНП Миколаївській області про те, що 31.12.2025 близько 04:15 на автодорозі Н-11 поблизу с. Мар`янівка, Баштанського району, Миколаївської області громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 солдат), керуючи автомобілем «IVECO», модель «MAGIRUS», VIN: НОМЕР_11 , р.н. НОМЕР_5 (на чорному фоні), який перебуває на балансі в/ч НОМЕР_12 , здійснював рух на автодорозі Н-11 в напрямку м. Баштанка, поблизу н.п. Мар`янівка допустив виїзд за межі проїжджої частини з подальшим зіткненням з деревом, пасажир ОСОБА_5 1979 р.н. отримала тілесні ушкодження та госпіталізована до медичного закладу. Згідно зазначеного витягу з ЄРДР орган досудового розслідування: Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Миколаїв) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві.

Згідно розділу 5. Висновки комісії щодо осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок.

5.1. Розслідування вважати завершеним.

5.2. Травмування заступника командира зенітного ракетного дивізіону з озброєння військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 настало 31.12.2025 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання обов`язків військової служби.

5.3. Особа чиї дії призвели до травмування лейтенанта ОСОБА_3 - водій транспортного відділення зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1221 від 11.03.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності за пошкодження транспортного засобу, що сталось внаслідок вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення згідно підпункту 4 пункту 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

У ході службового розслідування встановлено, що військове майно було ушкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (що сталась 31.12.2025 близько 03.30 на 222 км. а/д Н-11 "Дніпро - Кривий Ріг - Миколаїв" поблизу с. Мар`янівка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл.) за участі автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

У ході службового розслідування встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок того, що ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку і не впорався з керування військовим автомобілем "IVЕСО MAGIRUS" (в/н НОМЕР_5 ), при цьому у такій тілесні ушкодження отримали пасажири автомобіля, яким керував позивач.

За фактом отримання тілесних ушкоджень пасажирами було відкрито кримінальне провадження №65025150010007218 (витяг з ЄРДР ст.18 матеріалів службового розслідування за ч.1 ст.415 Кримінального кодексу України).

Відтак, в ході службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 №214, було достеменно встановлено, що пошкодження військового майна (військового автомобіля "IVЕСО MAGIRUS" (в/н НОМЕР_5 ) сталось внаслідок вчинення позивачем діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2026 №1221 було запропоновано відшкодувати завдану позивачем шкоду в натурі в розмірі 686 684,54 грн.

Судом вбачається, що оскільки ОСОБА_1 ініціативи щодо відшкодування шкоди в натурі не проявив, станом на дату звернення до суду з нього стягуються грошові кошти на відшкодування шкоди щомісячно в розмірі 20% з місячного грошового забезпечення відповідно до приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про завершення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП» від 11.03.2026 №1221, оскільки спірний наказ не містить відомостей, посилання про складені відносно ОСОБА_1 протоколи про адміністративні правопорушення, про рішення суду, прийнятого у формі постанови суду, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності; факт того, що ОСОБА_1 не впорався з керуванням, встановлено службовим розслідуванням - "вважати встановленим"; службове розслідування проведено із грубим порушенням встановленого законом порядку, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (в подальшому Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтями 45, 48, 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено що: у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення; за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності; командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом; на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження законом порядку.

Відповідно до ст. ст. 83-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування.

Відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Згідно зі ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що обов`язок збереження військовослужбовцем закріпленого за ним військового майна встановлено законом, а відтак, не може бути невідомим військовослужбовцю.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. ст. 26, ст.27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Згідно із ст.58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст. ст. 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (в подальшому Порядок № 608).

Пунктом 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Згідно із п.1 Розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

З метою перевірки інформації про факт правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка (п. 1 Розділу VII Порядку № 608)

Згідно із п.2 Розділу VII Порядку № 608 під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов`язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.

Тобто, приводом для прийняття рішення про призначення службового розслідування є виявлення підтверджених результатами службової перевірки або явних та очевидних ознак неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків поєднане із фактом смерті людини або із фактом загрози життю та здоров`ю людини, або із фактом існування матеріальної (моральної) шкоди.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Згідно із п.3 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до п.1 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Згідно з п.1 Розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 встановлено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку № 608).

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п. 3 Розділу VIІІ Порядку № 608).

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п. 3 Розділу VIІІ Порядку №608).

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (в подальшому Закон №160-IX).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 160-IX:

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.

Частиною 3 статті 3 Закону №160-IX встановлено, що притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Частиною 1 ст.5 Закону № 160-IX визначено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону № 160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ч.6 ст.8 Закону № 160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Згідно ст.7 Закону №160 ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Статтею 8 Закону №160-ІХ, визначено, що посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів (ч.1 ст.8).

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (ч.2 ст.8).

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (ч.4 ст.8).

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності (ч.6 ст.8).

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис (ч.7 ст.8).

Також ст.9 Закону №160-ІХ передбачені обставини, що виключають матеріальну відповідальність, так завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною 1 статті 12 цього Закону (ч. 1 ст. 10 Закону № 160-ІХ).

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону (у разі незаконного звільнення зі служби чи переміщенні військовослужбовця), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст.10 Закону №160-ІХ у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Також ст.12 Закону №160-ІХ передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (ч.1 ст.13 Закону №160-ІХ).

Отже перелічені норми законодавства передбачають чіткий порядок притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, одним з етапів якого є проведення службового розслідування, за результатами якого складається акт, до якого додається довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Під час проведення такого службового розслідування в обов`язковому порядку підлягають з`ясуванню: наявність шкоди; протиправна поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

Судом встановлено, що з матеріалів службової перевірки, проведеної відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 року №214 "Про призначення службової перевірки розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП" вбачається, що враховано наступні документи, що знаходяться в матеріалах службового розслідування:

1) Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 №214 "Про призначення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП".

2) Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2026 №748 "Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 №214".

3) Копія рапорту начальника служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_6 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 від 09.01.2026 №571.

4) Копія розпорядження з технічного забезпечення командира зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2025 №147дск.

5) Копія доповіді від 31.12.2025 №7224/125/22 про факт вчинення дорожньо-транспортної події за участю військовослужбовця.

6) Копія пояснення заступника командира зенітного ракетного дивізіону з озброєння лейтенанта ОСОБА_3 .

7) Копія пояснення водія транспортного відділення зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону солдата ОСОБА_4 .

8) Копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 ;65025150010007218.

9) Копія протоколу огляду місця події.

10) Копія протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 31.12.2025.

11) Копія посвідчення водія НОМЕР_7 .

12) Копія технічного талону НОМЕР_8 .

13) Копія висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 24.02.2026 №Д12/02/26.

14) Копія висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03.02.2026 №CE-19/115-26/920-IT.

15) Копія висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 04.02.2026 №CE-19/115-26/919-IT.

16) Копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 №127.

17) Копія акту службового розслідування призначеного наказом командиром військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2025 №1669.

18) Копія службової характеристики.

19) Копія медичної характеристики.

20) Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.07.2025 №2.

21) Копія паспорту.

22) Копія довідки про реєстрацію місця проживання особи.

23) Копія військового квитка НОМЕР_9 .

24) Копія журналу інструктажу водіїв зенітного ракетного дивізіону (зведений підрозділ всебічного забезпечення) по дотриманню заходів безпеки під час експлуатації та ремонту автомобільної техніки за 27.12.2025- 08.01.2026.

25) Довідка - розрахунку про вартість шкоди завданої державі внаслідок нестачі (псування, знищення, втрати) майна номенклатури служби військової техніки.

26)Відомість щодо визначення залишкової вартості військового майна на 31 грудня 2025 року.

27) Акт технічного стану військового майна Автомобіль Iveco-Magirus 120-23 AW, (VIN: НОМЕР_10 ), Реєстраційний номер: 6236 Т3.

28) Акт службового розслідування.

29) Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 №1221 «Про завершення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП».

З акту службового розслідування по факту отримання травмування лейтенантом ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 08.01.2026 року судом вбачається:

Згідно розділу 2. Обставини за яких трапилася ДТП:

Солдат ОСОБА_6 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що під час виконання розпорядження з технічного забезпечення на зворотньому шляху між н.п. Вознесенськ та н.п. Кривий Ріг, 31.12.2025 близько 3-4 годин ночі потрапив в ДТП, вказує на погані погодні умови та дотримання ним правил дорожнього руху і швидкісного режиму. Причини ДТП йому невідомі, повідомляє що одразу викликав швидку допомогу для лейтенанта ОСОБА_7 .

Відповідно до форми 100 від 31.12.2025, виданої Баштанським ПЛ, ОСОБА_7 мала наступний діагноз: перелом тіла С4 (без зміщення уламків) закритий перелом правої нижньої кістки (анатомічна шийка) рани обличчя, підборіддя.

Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №10077/1809 від 02.01.2026 новий основний діагноз ОСОБА_7 : перелом тіла С4 хребця. Перелом хірургічної шийки правого плеча. Забійна рана підборіддя.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за номером 65025150010007218 від 31.12.2025 за ч.1 ст. 415 КК України. У витягу з ЄРДР зазначено, що 31.12.2025 о 04:45 на телефон чергового ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Миколаєві надійшло повідомлення від чергового чергової частини ГУНП Миколаївській області про те, що 31.12.2025 близько 04:15 на автодорозі Н-11 поблизу с. Мар`янівка, Баштанського району, Миколаївської області громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 солдат), керуючи автомобілем «IVECO», модель «MAGIRUS», VIN: НОМЕР_11 , р.н. НОМЕР_5 (на чорному фоні), який перебуває на балансі в/ч НОМЕР_12 , здійснював рух на автодорозі Н-11 в напрямку м. Баштанка, поблизу н.п. Мар`янівка допустив виїзд за межі проїжджої частини з подальшим зіткненням з деревом, пасажир ОСОБА_5 1979 р.н. отримала тілесні ушкодження та госпіталізована до медичного закладу. Згідно зазначеного витягу з ЄРДР орган досудового розслідування: Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Миколаїв) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві.

Згідно розділу 5. Висновки комісії щодо осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок.

5.1. Розслідування вважати завершеним.

5.2. Травмування заступника командира зенітного ракетного дивізіону з озброєння військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 настало 31.12.2025 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання обов`язків військової служби.

5.3. Особа чиї дії призвели до травмування лейтенанта ОСОБА_3 - водій транспортного відділення зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1221 від 11.03.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності за пошкодження транспортного засобу, що сталось внаслідок вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення згідно підпункту 4 пункту 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

У ході службового розслідування встановлено, що військове майно було ушкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (що сталась 31.12.2025 близько 03.30 на 222 км. а/д Н-11 "Дніпро - Кривий Ріг - Миколаїв" поблизу с. Мар`янівка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл.) за участі автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

У ході службового розслідування встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок того, що ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку і не впорався з керування військовим автомобілем "IVЕСО MAGIRUS" (в/н НОМЕР_5 ), при цьому у такій тілесні ушкодження отримали пасажири автомобіля, яким керував позивач.

За фактом отримання тілесних ушкоджень пасажирами було відкрито кримінальне провадження №65025150010007218 (витяг з ЄРДР ст.18 матеріалів службового розслідування за ч.1 ст.415 Кримінального кодексу України).

Відтак, в ході службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 №214, було достеменно встановлено, що пошкодження військового майна (військового автомобіля "IVЕСО MAGIRUS" (в/н НОМЕР_5 ) сталось внаслідок вчинення позивачем діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2026 №1221 було запропоновано відшкодувати завдану ним шкоду в натурі в розмірі 686 684,54 грн.

З відповідача стягуються грошові кошти на відшкодування шкоди щомісячно в розмірі 20% з місячного грошового забезпечення відповідно до приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», оскільки останній продовжує проходити військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .

Враховуючи встановлені судом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд не погоджується з доводами позивача, що матеріальна шкода військовій частині НОМЕР_1 внаслідок ДТП не завдана та порушено порядок проведення службового розслідування.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про завершення службового розслідування по факту пошкодження військової техніки внаслідок ДТП» від 11.03.2026 №1221, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1065,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 02.04.2026 року.

З урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник