Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №160/6416/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб з інвалідністю

Дата: 05 липня 2026 р.

Справа: №160/6416/26

Суддя: Олійник Віктор Миколайович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокуСправа №160/6416/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , викладене в листі від 29 січня 2026 року № 1143/299-8, в частині визнання ОСОБА_2 особою, яка має право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_3 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 переглянути нарахування та виплату грошового забезпечення (включаючи додаткову винагороду) з 20 серпня 2025 року, виключивши ОСОБА_2 з кола отримувачів та перерахувавши всю частку (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу ОСОБА_1 як єдиній отримувачці першої черги.

В обгрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону.

20.08.2025 року ОСОБА_3 зник безвісти, що підтверджується сповіщенням сім`ї начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №6056 від 23.08.2025 року.

Запис про ОСОБА_2 внесено до актового запису про народження виключно за вказівкою матері відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, оскільки матір не перебувала в шлюбі.

Листом командира військової частини НОМЕР_1 №1143/299-8 від 29.01.2026 року позивачеві повідомлено, що право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_3 є у двох осіб: (матір - ОСОБА_1 ) та ( ОСОБА_2 - записаний батьком) рівними частками.

Додатково повідомлено, що у разі, якщо Ви вважаєте, що особа, зазначена у свідоцтві про народження як батько, не є батьком військовослужбовця та була внесена до актового запису відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, Ви маєте право звернутися до суду з відповідною заявою.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення військової частини НОМЕР_1 , викладене в листі від 29 січня 2026 року №1143/299-8, в частині визнання ОСОБА_2 особою, яка має право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_3 , у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №160/6416/26 від 17 березня 2026 року для розгляду судової справи визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року, з урахуванням усунення недоліків, провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Клопотання представника позивача про витребування доказів – задоволено та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 надати до суду усі документи та відомості щодо ОСОБА_2 , на підставі яких йому нараховувалося грошове забезпечення.

20.04.2026 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

31.07.2025 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення з 31.07.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

20.08.2025 року старший солдат ОСОБА_4 безвісти зник за особливих обставин під час захисту Батьківщини.

Одним із документів, доданих до заяви, є копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому у графі «батько» зазначено громадянина ОСОБА_2 .

При цьому будь-яких відміток про те, що вказаний запис зроблено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України у вказаному свідоцтві про народження не зазначено.

При аналізі інших документів, наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 , було встановлено, що у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, датованого 10 вересня 2025 року, у графі «відомості про батька» батьком безвісти зниклого старшого солдата ОСОБА_6 зазначено ОСОБА_6 - українець, що не відповідає інформації про батька зазначеній у свідоцтві про народження.

На підставі документів, наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтва про народження безвісти зниклого старшого солдата ОСОБА_6 , а також інших документів отриманих Військовою частиною НОМЕР_1 (документи додаються), командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №1766 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.10.2025 року наступного змісту:

1. Визнати такими, що мають право на отримання грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія - номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , який 20.08.2025 року зник безвісти під час захисту Батьківщини за особливих обставин, наступних членів його сім`ї:

- ОСОБА_7 - мати старшого солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , водія - номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , у розмірі 1/4 частки усіх належних йому видів грошового забезпечення з 20.08.2025;

- ОСОБА_8 - батько старшого солдата ОСОБА_6 , водія - номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , у розмірі 1/4 частки усіх належних йому видів грошового забезпечення з 20.08.2025.

Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2025 №1374, заяви про виплату грошового забезпечення (вх. № 16052 від 16.09.2025), витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

1.Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити відповідні нарахування та виплатити грошове забезпечення, визначене після здійснення встановлених законом відрахувань та належне старшому солдату ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водію - номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу НОМЕР_3 батальйону військової частини НОМЕР_1 , в розмірі 1/2 частки на депонаційний рахунок та по 1/4 частки наступним членам його сім`ї:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 на рахунок IBAN НОМЕР_5 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна;

- ОСОБА_8 - перерахувати грошові кошти на депонаційний рахунок до надходження заяви та інформації про банківський рахунок.

2. Начальнику відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 про прийняте рішення повідомити зацікавлених членів сім`ї.

3. Наказ довести до осіб в частині, що їх стосується.

4. Контроль за виконанням наказу покладаю на начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 .

До теперішнього часу будь-яких заяв про виплату складових частин грошового забезпечення безвісти зниклого старшого солдата ОСОБА_6 , від ОСОБА_2 , котрий у свідоцтві про народження зазначений як батько, до військової частини НОМЕР_1 не надходили, а тому належна йому частка депонується на окремий рахунок відповідно до щомісячного наказу командира військової частини НОМЕР_1 .

Представник відповідача зазначив, що відсутнє документальне підтвердження того факту, що запис про ОСОБА_2 у свідоцтві про народження зроблено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №80-РС від 29 липня 2025 року старший солдат ОСОБА_4 був призначений на посаду ВОДІЯ - НОМЕРА ІНФОРМАЦІЯ_3 ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №240/Д-22/203 від 31 липня 2025 року старший солдат ОСОБА_4 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 31.07.2025 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення з 31.07.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька № НОМЕР_6 від 29.08.2025 року відомості про батька " ОСОБА_2 " записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу.

16.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової частини НОМЕР_1 була надіслана заява ОСОБА_5 про виплату їй, як матері, складових частин грошового забезпечення її сина, безвісти зниклого старшого солдата ОСОБА_6 . Одним із документів, доданих до заяви, є копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому у графі «батько» зазначено громадянина ОСОБА_2 .

На підставі документів наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтва про народження безвісти зниклого старшого солдата ОСОБА_6 , а також інших документів отриманих військовою частиною НОМЕР_1 , командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №1766 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.10.2025 року наступного змісту:

1.Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити відповідні нарахування та виплатити грошове забезпечення, визначене після здійснення встановлених законом відрахувань та належне старшому солдату ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водію - номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , в розмірі 1/2 частки на депонаційний рахунок та по 1/4 частки наступним членам його сім`ї:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 на рахунок IBAN НОМЕР_5 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна;

3. Наказ довести до осіб в частині, що їх стосується.

До теперішнього часу будь-яких заяв про виплату складових частин грошового забезпечення, безвісти зниклого старшого солдата ОСОБА_6 , від ОСОБА_2 , котрий у свідоцтві про народження зазначений як батько, до військової частини НОМЕР_1 не надходило, а тому належна йому частка депонується на окремий рахунок відповідно до щомісячного наказу командира військової частини НОМЕР_1 .

Листом командира військової частини НОМЕР_1 №1143/299-8 від 29.01.2026 року позивачеві повідомлено, що право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_3 є у двох осіб: матір - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - записаний батьком, рівними частками.

Додатково повідомлено, що у разі, якщо позивач вважає, що особа, зазначена у свідоцтві про народження як батько, не є батьком військовослужбовця та була внесена до актового запису відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, має право звернутися до суду з відповідною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом XXX Наказу Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", зі змінами, регламентовано виплата грошового забезпечення військовослужбовців у разі їх захоплення в полон або заручниками, а також інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти, а також у разі їх смерті (загибелі).

Відповідно до пункту 1 розділу XXX Наказу №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно, самовільно залишили військову частину (установу, організацію), місце служби або здійснили дезертирство), а також у разі їх смерті (загибелі), виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 військовою частиною, в якій військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.

Відповідно до пункт 1 Порядку - цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до пункт 2 Порядку за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до пункт 3 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви про виплату грошового забезпечення додаються такі документи:

копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);

копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);

копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;

копія документа, що підтверджує:

- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);

- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;

- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;

копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;

копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;

копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;

інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі ІВА^ - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.

Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до пункт 4 Порядку командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі:

документів, визначених у пункті 3 цього Порядку;

інформації, отриманої з державних реєстрів;

копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).

Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:

подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство російської федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.

У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Від виплати грошового забезпечення можуть відмовитися визначені особи, зазначені в абзаці 4 пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - на користь інших визначених осіб, зазначених в такому абзаці.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) з метою здійснення контролю:

за виплатою (збереженням належних, але не виплачених сум) грошового забезпечення - організовує облік та звітність нарахованих, виплачених (не виплачених) сум грошового забезпечення згідно із законодавством;

за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам (які отримують таку виплату понад шість місяців підряд) - щороку станом на 1 липня та 1 січня уточнює інформацію про таких визначених осіб щодо права на подальшу виплату грошового забезпечення. Під час здійснення зазначених заходів виплата грошового забезпечення визначеним особам не припиняється.

За результатами здійснення контролю за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) оголошує:

наказ про продовження виплати грошового забезпечення - у разі, коли у визначених осіб право на таку виплату залишилося незмінним;

наказ про припинення виплати грошового забезпечення - у разі, коли визначені особи втратили право на таку виплату.

У разі коли в ході здійснення контролю за продовженням виплати грошового забезпечення встановлено нових осіб, які набувають право на таку виплату, виплата грошового забезпечення здійснюється згідно з цим Порядком.

У разі ліквідації (припинення діяльності) військової частини (установи, організації), яка здійснює виплату грошового забезпечення, облік та звітність про нараховані, виплачені (не виплачені) суми грошового забезпечення передаються правонаступникам або органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, згідно із законодавством.

Відповідно до пункт 6 Порядку Виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:

виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункт 7 Порядку Виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі:

добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців;

наявності (набуття) у визначних осіб громадянства російської федерації чи Республіки Білорусь, або у разі постійного проживання на території таких країн, або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1766 від 16.10.2025 року (з адміністративно-господарської діяльності):

Вказаний наказ позивачем та її представником не оскаржується.

При прийнятті рішення в справі суд також враховує, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька № НОМЕР_6 від 29.08.2025 року відомості про батька " ОСОБА_2 " записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу.

Однак, документального підтвердження того, що особа батька є не існуючою або встановлено факт відсутності батька, матеріали також не містять.

З урахуванням викладеного, відповідачем правомірно визначено право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_3 на двох осіб: матір - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - записаний батьком, рівними частками, оскільки особа батька зазначена у свідоцтві про народження та була внесена до актового запису відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua