Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №140/2896/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2896/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.11.2025 №032750004896; зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності: з 01.08.1984 по 31.12.1984 в колгоспі «Маяк» Локачинського району Волинської області згідно довідки б/н від 21.12.1984; з 18.06.1984 по 12.07.1984, з 15.01.1985 по 07.02.1985, з 12.02.1985 по 11.03.1985, з 01.12.1985 по 26.12.1985, з 10.01.1986 по 05.02.1986, з 20.02.1986 по 19.03.1986, з 24.03.1986 по 17.04.1986, з 17.01.1987 по 10.02.1987 в ДП «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» згідно довідок №79/111 від 21.07.2025 та №78 від 21.07.2025; з 02.05.1987 по 02.09.1987 в звірорадгоспі «Орловський», з 15.05.1988 по 20.10.1988 в колгоспі «Степной», з 01.09.1992 по 27.10.1997 в Любомльській ЦРЛ згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ; з 28.10.1988 по 25.08.1992 в колгоспі «Луч» згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ; та повторно розглянути заяву позивача від 13.11.2025 про призначення пенсії за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.03.2024 позивач уперше звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (далі – ГУ ПФУ у Кіровоградській області) йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який, за розрахунком відповідача, становив 22 роки 03 місяці 14 днів.

Після досягнення 63-річного віку позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі – ГУ ПФУ у Житомирській області) відмовлено у її призначенні через недостатність страхового стажу, який визначено у розмірі 18 років 05 місяців 16 днів. Підставою для такого висновку стало незарахування окремих періодів трудової діяльності позивача у зв`язку з недоліками в оформленні трудової книжки та поданих довідок, зокрема через неповну дату народження у трудовій книжці, відсутність окремих реквізитів, відомостей про трудову участь, наказів про прийняття та звільнення, а також непідтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

13.11.2025 позивач втретє звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 19.11.2025 йому повторно відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (22 роки для осіб, які досягли 63-річного віку у 2025 році), з тих самих підстав, що були наведені у рішенні ГУ ПФУ у Житомирській області.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, оскільки відповідно Закону №1058-IV, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) та Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. Формальні недоліки її оформлення не можуть бути підставою для незарахування підтверджених періодів роботи, а у разі виникнення сумнівів Пенсійний фонд зобов`язаний самостійно перевіряти достовірність поданих документів шляхом направлення відповідних запитів.

На думку позивача, відмова у зарахуванні спірних періодів роботи через неповну дату народження, відсутність окремих реквізитів у трудових книжках та інших документах є безпідставною, оскільки обов`язок щодо правильного ведення трудових книжок покладається на роботодавця, а не на працівника. Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що формальні недоліки в оформленні трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні стажу.

Крім того, позивач вказує, що період його роботи в радгоспі «Луч» на території російської федерації у 1988–1992 роках підтверджується записами трудової книжки та підлягає зарахуванню до страхового стажу відповідно до міжнародних договорів, чинних на момент виконання роботи. Неможливість отримання додаткових уточнюючих документів з території російської федерації після припинення дипломатичних відносин не може бути підставою для обмеження його права на пенсійне забезпечення.

Позивач також зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу окремі періоди роботи в колгоспі «Маяк» та на Харківському тракторному заводі, посилаючись на формальні недоліки поданих довідок (відсутність реєстраційного номера, наказів про прийняття та звільнення, підтвердження первинними документами, а також відомостей про мінімум трудової участі в колгоспі).

Позивач вказує, що на підтвердження спірних періодів роботи ним подано довідки про роботу в колгоспі «Маяк» та на Харківському тракторному заводі, довідку про заробітну плату, а також документи щодо реорганізації підприємства. Водночас формальні недоліки цих документів не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу, оскільки працівник не відповідає за їх оформлення, а пенсійний фонд має повноваження самостійно перевіряти такі документи.

Крім того, позивач зазначає, що відсутність у документах відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі не є самостійною підставою для незарахування періодів роботи в колгоспах. Відповідач не навів жодних доказів того, що позивач без поважних причин не виконував встановлений мінімум трудової участі, а тому періоди роботи в колгоспах «Маяк» та «Степной» підлягають зарахуванню до страхового стажу за їх фактичною тривалістю.

Таким чином, позивач вважає, що органи пенсійного фонду формально підійшли до оцінки поданих документів, не здійснили всіх передбачених законом заходів для перевірки відомостей та безпідставно відмовили у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження – 16.03.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 12.03.2024 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, додавши до заяви перелік документів.

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Кіровоградській області та рішенням якого від 19.03.2024 №032750004896 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (не менше 29 років). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що за наданими документами страховий стаж складає 22 роки 03 місяці 14 днів; до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1981, оскільки запис проведений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме на титульній сторінці зазначена не повна дата народження; щодо періоду роботи в колгоспі «Степной» з 15.05.1988 по 20.10.1988 необхідно надати уточнюючу довідку, оскільки стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року підтверджується трудовою участю в громадському господарстві із зазначенням встановленого та відпрацьованого мінімумів трудової участі в громадському господарстві.

Після досягнення 63-річного віку, 23.09.2025, позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком та за принципом екстериторіальності його заяву було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Житомирській області, яке рішенням від 01.10.2025 №032750004896 відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (не менше 22 років). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що за наданими документами страховий стаж складає 18 років 05 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1981, оскільки на першій сторінці неповна дата народження. До страхового стажу не врахований період роботи в колгоспі «Маяк» з серпня по грудень 1984 року згідно довідки від 24.12.1984 та період роботи в колгоспі «Степной» з 15.05.1988 по 20.10.1988, згідно записів трудової книжки, оскільки, відсутня інформація про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. До страхового стажу не врахований період роботи з 28.10.1988 по 25.08.1992 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 23.07.1981, оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу, запис про звільнення не завірений посадовою особою. Не зараховані періоди трудової діяльності згідно довідки №79/111 від 21.07.2025, оскільки відсутні накази на прийняття та звільнення. Не врахована довідка про заробітну плату №78 від 21.07.2025, оскільки не підтверджено первинними документами.

13.11.2025 позивач втретє звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, та за принципом екстериторіальності його заяву було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке рішенням від 19.11.2025 №032750004896 відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що за наданими документами страховий стаж складає 18 років 05 місяців 16 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1981, оскільки на першій сторінці неповна дата народження; згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.07.1981: період роботи з 28.10.1988 по 25.08.1992, оскільки відсутня назва підприємства при працевлаштуванні, відсутні назва, прізвище та підпис посадової особи в запису про звільнення (необхідно надати уточнюючу довідку з підприємства (архіву) про період роботи на підставі первинних документів); період роботи в колгоспі «Маяк» з серпня по грудень 1984 року згідно довідки №б/н від 24.12.1984, оскільки відсутній реєстраційний номер довідки та відсутні дані про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві; період трудової діяльності згідно довідки від 21.07.2025 №79/111, оскільки відсутні накази на прийняття та звільнення; періоди роботи згідно довідки про заробітну плату від 21.07.2025, оскільки не підтверджено первинними документами (зарахування можливе після отримання акту перевірки вищезазначеної довідки).

Незгода позивача із відмовою відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу окремих періодів роботи та, як наслідок, відмовою у призначенні пенсії стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів тощо.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Станом на час початку ведення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.08.1981 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Фактично позиція відповідача щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1981 обґрунтовується недоліками в заповненні титульної сторінки цієї трудової книжки - вказана неповна дата народження ОСОБА_1 .

З цього приводу суд зазначає, що неналежне заповнення дати народження не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування періоду роботи до страхового стажу працівника, оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на роботодавця.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

У трудовій книжці ОСОБА_1 вчинено усі необхідні записи, які однозначно дозволяють встановити періоди роботи. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (у трудовій книжці дата народження - 1962).

Отже, суд дійшов висновку, що зазначення у трудовій книжці неповної дати народження позивача саме по собі не є достатньою підставою для неврахування підтверджених нею періодів роботи до страхового стажу. Такий недолік має формальний характер, не спростовує належності трудової книжки позивачу та не впливає на достовірність внесених до неї записів про трудову діяльність. Відтак підстави для відмови у зарахуванні періодів роботи з 02.05.1987 по 02.09.1987, з 15.05.1988 по 20.10.1988 та з 01.09.1992 по 27.10.1997 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1987 до страхового стажу з наведених мотивів у відповідача були відсутні.

З рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.11.2025 №032750004896 вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.10.1988 по 25.08.1992 з підстав відсутності назви підприємства у записі про прийняття на роботу, а також відсутності назви посади, прізвища та підпису посадової особи у записі про звільнення. У зв`язку з цим відповідач зазначив про необхідність подання уточнюючої довідки з підприємства або архівної установи, виданої на підставі первинних документів.

Суд не погоджується з таким підходом відповідача, оскільки він є надмірно формальним та не відповідає вимогам законодавства щодо оцінки доказів, які підтверджують трудовий стаж.

Так, трудова книжка позивача містить записи про його роботу у спірний період з 28.10.1988 по 25.08.1992, які містять дату прийняття та звільнення, реквізити відповідних наказів (дату і номер), а також відомості про займану посаду. Зазначені записи не містять виправлень чи інших ознак недостовірності, а відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували їх достовірність або свідчили про внесення їх із порушенням вимог законодавства.

Судом встановлено, що запис про звільнення засвідчений відбитком печатки підприємства. Водночас якість такого відбитка не дає можливості чітко ідентифікувати найменування підприємства. Разом із тим зазначена обставина сама по собі не може бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи до страхового стажу, оскільки такі недоліки оформлення трудової книжки виникли з причин, що не залежать від працівника. Обов`язок щодо належного ведення та оформлення трудових книжок покладається на роботодавця, а тому працівник не може зазнавати негативних наслідків через допущені ним порушення.

Отже, суд дійшов висновку, що самі лише формальні недоліки в оформленні записів трудової книжки, за відсутності доказів їх недостовірності чи фальсифікації, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Відтак період роботи позивача з 28.10.1988 по 25.08.1992 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Надаючи правову оцінку доводу відповідача про те, що до страхового стажу не зараховується в колгоспі «Маяк» з 01.08.1984 по 31.12.1984 згідно довідки №б/н від 24.12.1984, оскільки відсутній реєстраційний номер довідки та відсутні дані про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві, то суд зазначає, що відсутність у довідці реєстраційного номера не свідчить про її недійсність чи недостовірність, оскільки присвоєння документації реєстраційних реквізитів належить до компетенції підприємства, яке її видало, а не працівника; позивач не може нести негативні наслідки через недоліки оформлення документа, допущені роботодавцем. Крім того, відсутність у довідці відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві, суд зазначає, що така обставина сама по собі не є достатньою підставою для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу. Довідка підтверджує факт роботи позивача в колгоспі «Маяк» у період з серпня по грудень 1984 року, тоді як відсутність у ній інформації щодо трудової участі не свідчить про невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі.

Щодо неврахованого відповідачем періоду трудової діяльності згідно довідки від 21.07.2025 №79/111 (відсутні накази на прийняття та звільнення) та згідно довідки про заробітну плату від 21.07.2025 (оскільки не підтверджено первинними документами (зарахування можливе після отримання акту перевірки вищезазначеної довідки), суд зазначає таке.

Так, відповідно до довідки від 21.07.2025 №79/111 така видана на підтвердження того, що позивач дійсно в 1984-1987 роках неодноразово направлявся колгоспом «Правда» Любомильського району Волинської області у відрядження на Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе, де працював в різних цехах, зокрема термічному цеху №5, тракторному цеху №1, тракторному цеху №2, тракторному цеху №5, чавуноливарному цеху №1 та в цеху консервації та упаковки. Періоди роботи: з 8.06.1984 по 12.07.1984 – термічний цех №5; з 15.01.1985 по 07.02.29185 - тракторний цех №5; з 12.02.1985 по 11.03.1985 – тракторний цех №5; з 01.12.1985 по 26.12.1985 – чавуноливарний цех №1; з 10.01.1986 по 05.02.1986 – тракторний цех №2; з 20.02.1986 по 19.03.1986 – тракторний цех №1; з 24.03.1986 по 17.04.1986 – тракторний цех №1; з 17.01.1987 по 10.02.1987 – цех консервації та упаковки. Довідка видана на підставі довідки цехів тракторного №1, №2 та №5, термічного цеху №5, чавуноливарного цеху №1, цеху консервації та упаковки ро періоди роботи позивача; архівної книги обліку громадян, спрямованих на завод у відрядження за 1984-1991 роки; відомостей про нараховану заробітну плату.

Згідно довідки від 21.07.2025 №78 позивачу була нарахована заробітна плата за вказані періоди.

У матеріалах справи також є довідка, яка надавалась відповідачу про реорганізацію підприємства від 13.03.2023 №85- 45 від 13.03.2023, з якої судом встановлено, що 22.12.1994 державне підприємство «Харківський тракторний заводу ім. С.Орджонікідзе» переіменований у ВАТ «Харківський тракторний заводу ім. С.Орджонікідзе»; 30.11.2020 ВАТ «Харківський тракторний заводу ім. С.Орджонікідзе» переіменовано на ПАТ «Харківський тракторний заводу ім. С.Орджонікідзе»; 20.04.2018 Публічне акціонерне товариство «Харківський тракторний заводу ім. С.Орджонікідзе» переіменоване на приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний заводу ім. С.Орджонікідзе».

З огляду на викладене, посилання відповідача на відсутність наказів про прийняття та звільнення, а також на необхідність додаткового підтвердження первинними документами чи проведення перевірки, не може саме по собі свідчити про відсутність трудових відносин або бути підставою для неврахування спірних періодів роботи до страхового стажу.

В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IVоргани пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці та довідках відомостей щодо спірних періодів роботи та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З урахуванням наведеного, періоди роботи з 01.08.1984 по 31.12.1984 згідно довідки №б/н від 21.12.1984; з 18.06.1984 по 12.07.1984, з 15.01.1985 по 07.02.1985, з 12.02.1985 по 11.03.1985, з 01.12.1985 по 26.12.1985, з 10.01.1986 по 05.02.1986, з 20.02.1986 по 19.03.1986, з 24.03.1986 по 17.04.1986, з 17.01.1987 по 10.02.1987 згідно довідок №79/111 від 21.07.2025 та №78 від 21.07.2025; з 02.05.1987 по 02.09.1987, з 15.05.1988 по 20.10.1988, з 01.09.1992 по 27.10.1997 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; з 28.10.1988 по 25.08.1992 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 повинні бути зарахований до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком, позаяк у суду відсутні підстави ставити під сумнів належність документа позивачу, записи у трудовій книжці узгоджуються між собою, підтверджують її трудовий стаж, та позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки.

Таким чином, оскільки мотиви прийняття ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення від 19.11.2025 №032750004896 щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.08.1984 по 31.12.1984 згідно довідки №б/н від 21.12.1984; з 18.06.1984 по 12.07.1984, з 15.01.1985 по 07.02.1985, з 12.02.1985 по 11.03.1985, з 01.12.1985 по 26.12.1985, з 10.01.1986 по 05.02.1986, з 20.02.1986 по 19.03.1986, з 24.03.1986 по 17.04.1986, з 17.01.1987 по 10.02.1987 згідно довідок №79/111 від 21.07.2025 та №78 від 21.07.2025; з 02.05.1987 по 02.09.1987, з 15.05.1988 по 20.10.1988, з 01.09.1992 по 27.10.1997 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; з 28.10.1988 по 25.08.1992 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 є помилковими, не відповідають приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги належить задовольнити у спосіб шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.11.2025 №032750004896 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1984 по 31.12.1984 згідно довідки №б/н від 21.12.1984; з 18.06.1984 по 12.07.1984, з 15.01.1985 по 07.02.1985, з 12.02.1985 по 11.03.1985, з 01.12.1985 по 26.12.1985, з 10.01.1986 по 05.02.1986, з 20.02.1986 по 19.03.1986, з 24.03.1986 по 17.04.1986, з 17.01.1987 по 10.02.1987 згідно довідок №79/111 від 21.07.2025 та №78 від 21.07.2025; з 02.05.1987 по 02.09.1987, з 15.05.1988 по 20.10.1988, з 01.09.1992 по 27.10.1997 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; з 28.10.1988 по 25.08.1992 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд задовольнив одну немайнову вимогу, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області необхідно стягнути судовий збір в сумі 1064,96 грн, сплачений квитанцією від 09.03.2026.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.11.2025 №032750004896 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1984 по 31.12.1984 згідно довідки №б/н від 21.12.1984; з 18.06.1984 по 12.07.1984, з 15.01.1985 по 07.02.1985, з 12.02.1985 по 11.03.1985, з 01.12.1985 по 26.12.1985, з 10.01.1986 по 05.02.1986, з 20.02.1986 по 19.03.1986, з 24.03.1986 по 17.04.1986, з 17.01.1987 по 10.02.1987 згідно довідок №79/111 від 21.07.2025 та №78 від 21.07.2025; з 02.05.1987 по 02.09.1987, з 15.05.1988 по 20.10.1988, з 01.09.1992 по 27.10.1997 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; з 28.10.1988 по 25.08.1992 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 219140427).

Суддя О. О. Андрусенко