Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №120/13964/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

06 липня 2026 р. Справа № 120/13964/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Мобілізаційну підготовку та мобілізацію" за № 3543-ХII від 21.10.1993, що оформлена протоколом № 70 від 16.09.2025.

Ухвалою суду від 10.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Крім того, цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином завірені копії заяви позивача про надання відстрочки, усі додані до неї документи, та прийнята за наслідком розгляду такої заяви рішення.

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, витребувані судом докази також не надані, хоча копія ухвали про відкриття провадження від 10.10.2025 доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 10.10.2025, що підтверджується відповідною довідкою.

Відтак, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, самостійно визначивши адресу електронної пошти для листування із ним, суд доходить висновку, що ухвала від 10.10.2025 вважається врученою відповідачу 10.10.2025 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.08.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов`язаному, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.

До заяви додав копії наступних документів: копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; паперова копія електронного військово-облікового документа; копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного, засвідчена у встановленому порядку; копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ; копія індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, видана ЛКК лікувально-профілактичного закладу; копія довідки про відстрочку від призову; копія посвідчення Учасника бойових дій.

За результатами розгляду заяви, повідомленням від 16.09.2025 року №362/13460 позивача поінформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 16.09.2025 року №70 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зазначено про те, що останній підлягає призову під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.

Зазначено причини відмови: відсутність свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного.

Зазначене рішення відповідача стало предметом оскарження за цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд в першу чергу, звертає увагу на те, що ухвалою від 10.10.2025 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано надати суду в 15-денний строк, з дня отримання копії ухвали: заяву позивача про надання відстрочки з усіма доданими до неї додатками, протокол №70 від 16.09.2025 року, та усі інші докази, що слугували підставою для відмови у наданні відстрочки.

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копію ухвали від 10.10.2025 надіслано відповідачу в його електронний кабінет.

10.10.2025 копія ухвали була доставлена до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Разом із тим, витребувані судом матеріали відповідачем надані не були.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

В даному ж випадку, враховуючи те, що в повідомленні від 16.09.2025 №362/13460 відповідачем зазначено інформацію як про номер оскаржуваного протоколу, так і про причини відмови в наданні позивачу відстрочки від призову, а також, беручи до уваги факт не надання відповідачем доказів без поважних причин, суд вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи за наявними в ній доказами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі ? підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон №3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Водночас підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ч. 7 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі ? Порядок №560 у редакції, чинній на момент подання заяви про відстрочку та винесення спірного рішення), який, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

Відповідно до пунктів 56-58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії ? керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії ? представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Згідно з пунктом 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.

Згідно з Додатком 5 Порядку військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", подається наступний перелік документів:

для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;

для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного;

для підтвердження повноважень опікуна, піклувальника - рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини; для усиновителів - рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного.

Отже, перелік документів, які є необхідними для вирішення питання про надання відстрочки військовозобов`язаному на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є вичерпним і до таких документів належать, зокрема, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ (для підтвердження інвалідності дитини), та свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного (для підтвердження батьківства військовозобов`язаного).

З оскаржуваного рішення відповідача можна побачити, що підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з вказаних вище підстав стала відсутність свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного.

Разом з тим, суд враховує, що до своєї заяви про надання відстрочки позивач додав документи, передбачені Порядком №560 та проаналізовані судом вище, а саме свідоцтво про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (серія НОМЕР_1 від 09.10.2014 р.), де батьком дитини зазначений ОСОБА_1 ; Медичний висновок №33, від 22.08.2023 року про дитину інваліда віком до 18 років – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Висновок дійсний до 06.10.2032 року та Індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда №594 (вікова категорія від 0 до 18 років), суд прийшов до висновку, що вказані документи підтверджують факт виховання ОСОБА_1 дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Водночас суд наголошує, що жодним нормативно-правовим актом з питань, що регулюють спірні правовідносини, не встановлено обов`язку додаткового підтвердження "факту виховання" дитини рідними батьками, які не позбавлені батьківських прав, а ототожнення пункту 5 частини 1 статті 23 Закону з вимогами пункту 4 щодо самостійного виховання є юридично необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов в частині скасування оскаржуваного рішення відповідача, оформленого протоколом Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.09.2025 № 70, підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу, а інших підстав для відмови не вбачається, тому належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З приводу вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., враховуючи відсутність доказів фактичної оплати послуг адвоката, підстави для відшкодування позивачу витрат пов`язаних з отриманням правничої допомоги відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене у формі протоколу від 16.09.2025 за №70 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", врахувавши рішення суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: