Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №120/16529/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

06 липня 2026 р. Справа № 120/16529/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що згідно норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Постанови КМУ від 30.12.2022 №1487, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання обов`язків, належать до персональних даних військовозобов`язаного, які позивачем оновлено не було, це свідчить про невиконання останнім передбаченого законодавством обов`язку в частині, що стосується правил військового обліку.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із доводами відповідача і просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 14.05.2026 надано позивачу, представнику позивача для подачі письмових пояснень щодо викладеного у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.02.2026.

17.06.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній підтримує заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 03.07.2026 визнано поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновлено ІНФОРМАЦІЯ_2 строк на подання відзиву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У змісті позовної заяви позивач зазначив, що із застосунку "Резерв+" йому стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно нього наявна інформація про порушення правил військового обліку.

У електронному військово-обліковому документі позивача, сформованому у застосунку "Резерв+", відображено, зокрема: "Причина розшуку – Не уточнили дані до 16.07.2024 "Порушення правил військового обліку".

З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 , на адвокатський запит представника позивача, слідує, що відповідно до відомостей АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 не оновив персональні дані, а саме, відомості про результати медичних оглядів, що проводиться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, з посиланням на абз. 2, 4 ст. 69 постанови КМУ №560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», де передбачено, що особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби направляються на військово-лікарську комісію.

Позивач вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку є протиправними, а тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

За змістом частин 3, 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно частини 10 статті 1 Закону, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За нормами частини 3-5 статті 33 Закону №2232 військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 1 статті 34 Закону №2232).

23.02.2022 постановою Кабінету Міністрів України №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення №154), пунктом 1 якого визначено: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри та Міноборони.

Закон України від 16.03.2016 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі Закон №1951-VІІІ) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Приписами статей 1, 2 Закону №1951-VІІІ встановлено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Не менш важливим є аспект, що визначає основні засади ведення Реєстру: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (стаття 3 Закону №1951-ХІІ).

У частинах 8-9 статті 5 статті 5 Закону №1951-VІІІ закріплено, що органами ведення Реєстру, серед іншого, є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які і забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Як зазначено в пункті 17-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VІІІ, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Отже, обов`язок щодо внесення актуальних даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належить до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Крім цього, статтею 9 Закону №1951-VІІІ встановлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому розпорядником Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Таким чином, за змістом вищенаведених норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон №3543-XII.

Абзацами другим, п`ятим частини першої статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

За змістом частини третьої статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Як установлено підпунктом 1 пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560), під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

За змістом пункту 30-3 Порядку №560 у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Згідно з пунктом 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання (підпункт 2).

Також, відповідно до пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Судом встановлено, що у військово-обліковому документі позивача наявний запис про порушення правил військового обліку, причина звернення до Нацполіції «не уточнили дані до 16.07.2024».

Так, як було зазначено судом вище, відповідач вказав, що причиною внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку була відсутність результатів медичних оглядів, що проводиться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, з посиланням на абз. 2, 4 ст. 69 постанови КМУ №560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», де передбачено, що особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби направляються на військово-лікарську комісію.

Тобто, аналізуючи наведені вище норми права, та обставини цієї справи, суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів направлення та отримання позивачем повістки про виклик для уточнення даних (в тому числі для проходження ВЛК) та жодних доказів належного повідомлення позивача про вручення йому повістки з необхідністю явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відсутність доказів, які б давали можливість суду встановити факт отримання позивачем повістки про виклик, а також дотриманням відповідачем певного порядку такого повідомлення, дає підстави для висновку про те, що позивач був позбавлений можливості прибути за викликом для уточнення даних у визначений час, а відтак відповідачем передчасно внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку та звернення до Нацполіції щодо розшуку та доставлення.

Також матеріали справи не містять доказів того, що позивач був раніше визнаний обмежено придатним та не проходив повторний медичний огляд, виявив бажання пройти медичний огляд самостійно, або приймався на військову службу за контрактом, що могло б покласти на позивача певний обов`язок самостійного звернення за отриманням направлення для проходження повторного ВЛК, як того вимагає пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3621-IX в редакції Закону України №4235-IX.

З огляду на наведені законодавчі норми, та встановлені судом обставини на підставі письмових доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку.

А відтак, слід визнати протиправними дії відповідача , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 .

Щодо решти позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, з 22.12.2025 позивач не перебуває на обліку у відповідача як військовозобов`язаний, натомість 22.12.2025 ОСОБА_1 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відтак, відповідач не є органом, уповноваженим здійснювати щодо позивача ведення військового обліку чи вчиняти будь-які дії, пов`язані з його персональними військово-обліковими даними, що виключає наявність правових підстав для покладення на нього відповідних обов`язків.

Крім того, під час розгляду справи змінився і правовий статус позивача. Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовозобов`язаних та військовослужбовців.

При цьому, військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, тоді як військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.

Таким чином, з моменту призову на військову службу особа набуває статусу військовослужбовця і перестає належати до категорії військовозобов`язаних, оскільки вже не перебуває у запасі, а проходить військову службу.

Отже, на момент ухвалення рішення у справі, позивач не лише не перебуває на військовому обліку у відповідача, а й не є військовозобов`язаним у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки проходить військову службу як військовослужбовець.

Враховуючи наведене, покладення на відповідача обов`язку щодо вчинення будь-яких дій стосовно військового обліку позивача є юридично неможливим, оскільки відповідач не здійснює ведення його військового обліку, а зміна статусу позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця виключає можливість застосування до спірних правовідносин того способу захисту, який обрано позивачем.

Відтак, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Представник позивача вказує, що внесення відповідачем до системи «Оберіг» статусу «порушник правил обліку» та формування запиту на розшук призвели до того, що позивач був безпідставно зупинений працівниками органів Національної поліції на вулиці нібито як «особа, що перебуває в офіційному розшуку ТЦК». На підставі цього запису позивача і було примусового затримано та доставлено до найближчого територіального центру комплектування ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Водночас, дані твердження представника позивача не підтвердженні жодним письмовим доказом, а формуються лише на припущеннях, що не може вважатись належним доказом в розумінні положень КАС України.

Представник позивача також вказав, що на момент затримання позивач працював на підприємстві, яке вже розпочало та активно проводило щодо нього офіційну процедуру бронювання від мобілізації на підставі чинного законодавства.

Проте, через наявність у базі даних статусу «в розшуку /порушник», будь-які клопотання та документи підприємства щодо бронювання ОСОБА_1 були проігноровані, а самого позивача було мобілізовано.

Суд критично оцінює доводи представника позивача, оскільки такі доводи не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на правильність вирішення спору, оскільки визначальним є не факт вчинення окремих дій, спрямованих на оформлення бронювання, а їх правовий результат. Як вбачається з матеріалів справи, позивач 22.12.2025 був призваний на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим, набув статусу військовослужбовця та був узятий на військовий облік іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно про часткове задоволення позову.

За приписами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

З приводу вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7600 грн., враховуючи відсутність доказів фактичної оплати послуг адвоката, підстави для відшкодування позивачу витрат пов`язаних з отриманням правничої допомоги відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог, відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: