Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №490/471/26 — Миколаївський апеляційний суд

06.07.26

22-ц/812/1293/26

Провадження № 22-ц/812/1293/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/471/26

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 10 квітня 2026 року під головуванням судді Саламатіна О.В., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі – АТ «Таскомбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 01 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Таскомбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування №002/15629687-CK_SB від 01 червня 2022 року. На підставі вказаної заяви-договору відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Як вказав позивач, відповідач умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2025 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 64 842 грн 02 коп., з яких 39801 грн 84 коп. – заборгованість по тілу кредиту; 3602 грн 88 коп. – строкова заборгованість за процентами; 21437 грн 30 коп. – заборгованість процентами.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованість позовних вимог.

В апеляційній скарзі АТ «Таскомбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про недоведеність укладення з позичальником ОСОБА_1 кредитного договору є помилковим. Так до позовної заяви було надано виписку, що відповідає вимогам, визначеним статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 63 Положення від 04 липня 2018 року №75, та підтверджує факт списання/ зарахування коштів на рахунок відповідача, а відтак є належним та допустимим доказом у справі. Доказів на спростування наданих документів, в тому числі і розміру заборгованості, відповідачем надано не було. З виписки по рахунку вбачається, що ним було сплачено на користь банку 16 297,13 грн основного боргу та 14 126,94 грн відсотків. Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач (позичальник) вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом ; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку ; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2022 року ОСОБА_1 підписав Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування. Ця Заява–договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування разом з Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами Банку, Таблицею обчислення загальної вартості кредитного ліміту та Паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті АТ «Таскомбанк» (далі – Банк) https://tascombank.ua/ , складають Договір про комплексне банківське обслуговування в Мобільному додатку izibank.

Відповідно до пункту першого цієї заяви ОСОБА_1 просив АТ «Таскомбанк» відкрити поточний (і) рахунок (и) у гривні НОМЕР_1 , оформити на його ім`я платіжну картку Master Card World.

В пункті п`ятому Заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що невід`ємною частиною Заяви-договору є Згода та запевнення Клієнта до Договору, з підписанням якого в Мобільному додатку izibank Договір набуває чинності.

Відповідно до пункту восьмого Згоди та запевнення Клієнта до Договору сторони погодили встановити на поточному рахунку кредитний ліміт строком користування 12 місяців (365 днів), з подальшим автоматичним продовженням строку користування, на суму та за процентною ставкою згідно Тарифів Банку.

В пункті 9 Згоди та запевнення Клієнта до Договору ОСОБА_1 погодився що пропозиція Банку з надання/встановлення кредиту є відкличною, перегляд/зміна суми кредиту може бути здійснено протягом строку дії останнього, строк дії кредиту може бути подовжено;- що встановлення кредитного ліміту є видом споживчого кредиту в формі кредитування поточного рахунку на максимальну суму коштів, в межах якої Клієнт має право здійснювати операції за поточним рахунком при відсутності власних коштів за рахунок коштів Банку та що Банк право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження Клієнта про таку вимогу, а також, що за кредитом відсутні супровідні послуги Банку та/або послуги третіх осіб, які придбаває Клієнт;- що процентна ставка за кредитом фіксована та не може бути змінена без згоди Позичальника (Клієнта). Проценти нараховуються за кредитом щомісячно на суму залишку заборгованості на кінець кожного дня за методом факт/факт та сплачуються Позичальником (Клієнтом) щомісячно в складі обов`язкового мінімального платежу згідно умов кредитування визначених продуктом «Картка izibank»,Тарифами Банку та зазначених у Паспорті споживчого кредиту.

Заява - договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування та Згода та запевнення Клієнта до Договору підписані ОСОБА_1 електронним підписом у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30 вересня 2025 року складає 64 842 грн 02 коп., з яких 39801 грн 84 коп. – заборгованість по тілу кредиту (у т. ч. прострочена); 27356 грн 32 коп.- заборгованість за процентами (у т. ч. прострочена).

28 вересня 2025 року на адресу відповідача було направлене повідомлення-вимога про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором №002/12323163-SP від 03 листопада 2021 року (а. с. 24 зв.).

Користування відповідачем кредитною карткою підтверджується випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 по особовому рахунку кредитного договору №002/15629687-CK_SB за період з 01.06.2022 по 30.09.2025. (а.с. 26-123) за період з 10.11.2016 по 15.03.2024 (а.с.9 - 29).

За таких обставин колегія суддів вважає доведеним факт укладення сторонами кредитного договору, встановлення кредитного ліміту та використання кредитних коштів відповідачем.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Таскомбанк» не повернуті, відповідно до ст. 526, 530, 1054 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39 801 грн 84 коп..

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову судом першої інстанції про стягнення процентів за користування кредитними коштами, то слід зазначити наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справі № 645/5557/16-ц)

З огляду на предмет спору, що розглядається, принципи розподілу тягаря доказування, саме позивач у цій справі має довести розмір заборгованості за процентами, нарахованими за користування позиченими і кредитними коштами, яку просить стягнути з відповідача.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості відповідача Банк посилався на Тарифи банку, розміщені на сайті АТ «Таскомбанк» https://tascombank.ua , як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень з якими саме Тарифами ознайомився відповідач, підписуючи Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема за процентною ставкою, з якої виходив позивач, розраховуючи заборгованість відповідача. Так, жодних Тарифів банку матеріали справи не містять, а у наданих позивачем Заяві – договорі на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування та Згоді та запевненнях Клієнта до Договоруне зазначені конкретні умови кредитування щодо процентної ставки за користування кредитними коштами.

До основних засад цивільного судочинства віднесено диспозитивність.

Так, в силу частин1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Апеляційний суд вважає, що позивач на власний розсуд визначився із обсягом доказів, які він надав до позовної заяви, але які не є достатніми та належними для встановлення наявності, складу та розміру заборгованості ОСОБА_1 за процентами за користування кредитними.

За такого колегія суддів доходить висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, з яких виходив позивач, розраховуючи заборгованість ОСОБА_1 , а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні даних позовних вимог.

Аргументи апеляційної скарги щодо того, що надана у додатках до позовної заяви виписка по особовому рахунку є належним та допустимим доказом заборгованості за процентами за кредитним договором відхиляються апеляційним судом, позаяк не доводять правомірності нарахування процентів на тих умовах, які банк вважав узгодженими.

За такого, оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту з ухваленням в цій частині нового рішення – про задоволення цих вимог з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, тоді як рішення в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами підлягає залишенню без змін.

Отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 13 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладені вимоги закону, пропорційно до частини задоволених позовних вимог (61,38%)з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування судового збору за позовну заяву у розмірі 1486 грн 90 коп. та за апеляційну скаргу в розмірі 2451 грн 30 коп., а всього 3938 грн 20 коп.

Згідно частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 06 липня 2026 року.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2026 року в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39801 грн 84 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 098064443) заборгованість за кредитним договором №002/15629687-CK_SB від 01 червня 2022 року у розмірі 39801 грн 84 коп. (тридцять дев`ять тисяч вісімсот одна гривня вісімдесят чотири копійки).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 098064443) 3938 грн 20 коп. (три тисячі дев`ятсот тридцять вісім гривень двадцять копійок) відшкодування судового збору за суд першої та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року