Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №592/9879/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/9879/26

Провадження №3/592/1682/26

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СУМИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Литовченка Олександра Володимировича, за участі секретаря судового засідання Соляник Є.О., особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Щербак С.В., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої адвоката Мальованої І.Ю.,

розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Сумського РУП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ФОП,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

установив:

Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серія ВБА №002474 від 07.06.2026, 07.06.2026 о 15-11 (21) год. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою, принижував словесно, чи завдав їй психоемоційних страждань, унаслідок чого було завдано шкоду психічному здоров`ю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначив, що ні 07.06.2026 ні в будь-який інший день не вчиняв психологічного тиску/насильства на ОСОБА_2 . Вони на даний час перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак спільний побут не ведуть вже декілька років. Він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 формально оформлено на тещу. На даний час триває майновий спір в порядку цивільного судочинства за дане житлове приміщення. Дружина та теща проживають в Швейцарії, дружина приїхала в Україну в кінці травня 2026 року та без будь-якого повідомлення його за дорученням тещі зняла його з реєстраційного обліку. За допомогою виклику поліції (05.06.2026, 07.06.2026) намагається фактично виселити його з квартири, на даний час змінила замки в квартирі, він не має можливості туди потрапити.

У судовому засіданні адвокат Щербак С.В. заперечувала проти протоколу. Не вбачає жодних ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. В протоколі не вірно зазначено прізвище ОСОБА_1 , не вірно зазначено час події. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного побуту не ведуть, проживають окремо, існує певний майновий спір у подружжя.

У судовому засіданні ОСОБА_2 надала показання аналогічні що викладені у письмових поясненнях.

У судовому засіданні адвокат Мальована І.Ю. зазначила, що вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а протоколом підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 насильства психологічного характеру відносно дружини.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників, суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про порушення адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Згідно виводу форми по лінії "102" 07.06.2026 о 19.20 год. надійшов виклик від ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що чоловік ОСОБА_1 в стані а/с поводить себе агресивно. БШМД не потрібно.

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.06.2026 від ОСОБА_2 надійшла заява про те, що 07.06.2026 о 19.21 год. чоловік ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психлогічного характеру, а саме перебуваючи в нетверезому стані ображав нецензурною лайкою, погрожував словесною розправою, виганяв з власної квартири, тим самим завдав шкоди психологічному здоров`ю.

Було видано терміновий заборонний припис від 07.06.2026.

ОСОБА_1 був знятий з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 з 27.05.2026 за заявою представника по дорученню власника житла ОСОБА_3 про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). - відповідь від 16.06.2026 № 14.01-12/5420 Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" СМР.

З оглянутого у судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер поліцейських (наданого ОСОБА_2 ), які прибули за викликом ОСОБА_2 07.06.2026 вбачається, що 07.06.2026 о 19.46 год. прибула поліція, двері відчинив ОСОБА_1 , поводить себе спокійно, врівноважено та адекватно обстановці. ОСОБА_2 спокійно викладає працівникам поліції свою позицію, що коли вона прийшла за адресою: АДРЕСА_1 07.06.2026 вирішила прибратись та випрати речі, прийшов ОСОБА_1 у нетверезому стані, розбив датчики температури, вирвав дроти, психологічно на неє тиснув, вона викликала поліцію. Зазначає, що вся квартира належить її матері, активно сперечається з ОСОБА_1 , зазначає, що він не має права тут знаходитись. О 19.57 год. до помешкання прибула друга жінка, веде себе спокійно, весь час спілкується з кимось телефоном. ОСОБА_2 агресивно сперечається з ОСОБА_1 та невідомою жінкою з приводу їх перебування у квартирі, відсутність будь-яких підстав для цього. Йде обопільна суперечка за житло, хто має право тут мешкати та з ким. ОСОБА_2 спілкується з кимось по телефону.

Суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення, яке йому інкримінується. Адже, суду надані письмові пояснення осіб, які суперечать один одному. Сам же ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що між ними був побутовий конфлікт, який був обопільним. Інших переконливих доказів на підтвердження того, що було вчинено саме домашнє насильство по відношенню до потерпілої, суду не надано.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №545/744/19), факт сварок і непорозумінь між подружжям на побутовому ґрунті, свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям та не підтверджує факт вчинення особою саме домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно ст. 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речові докази та інші документи.

З огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 255 та ч. 1 ст. 254 КУпАП, у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, уповноважені на те посадові особи Національної поліції, зобов`язані не тільки скласти протокол про адміністративне правопорушення, а в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, ще й зібрати докази вчинення особою адміністративного правопорушення.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а тому відповідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 33ч. 1 ст. 173-2, ст. ст. 247,280, 283, 284 КУпАП, суддя,

постановив:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Олександр ЛИТОВЧЕНКО