Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №524/14882/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/14882/25 Номер провадження 33/814/442/26Головуючий у 1-й інстанції Малтиз А. В. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.

при секретарі – Лисенко О.Ю.

за участю:

захисника-адвоката Пінчука М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника-адвоката Пінчука М.А., який діє в інтересах особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , на постанову судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 січня 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, 14.11.2025 року приблизно о 13 годині 55 хвилин у м. Кременчуці по проїзду Андрія Ізюмова, буд. 1а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Пінчук М.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вказує на відсутність підстав зупинки транспортного засобу, на порушення порядку та процедури проведення огляду на стан сп`яніння.

Стверджує, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що побоюється незаконних дій з боку працівників поліції направлену на незаконну мобілізацію, однак в подальшому був незаконно затриманий та доставлений до ТЦК та СП і був мобілізований.

Разом з цим, адвокат Пінчук М.А. просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови отримав 20.01.2026.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 в призначене судове засідання не прибув, клопотання про відкладення апеляційного перегляду справи не подавав, про причини неявки апеляційний суд не повідомив.

Вислухавши думку захисника Пінчука М.А. та виходячи з положень статей 268, 271, 294 КУпАП апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених мчастиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання пропоновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Твердження адвоката щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п.8 ч.1 ст.129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також слід враховувати, що за практикою ЄСПЛ процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, в силу тяжкості стягнень, які передбачені законом, в плані забезпечення прав особи та стандартів доказування має прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства, в тому числі і до додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.

Частиною 1 ст.130 КУпАП між іншим передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до приписів ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння підлягають оглядові на стан наркотичного сп`яніння.

Проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція).

Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п.п.3,4 р.1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук.Від проходження огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі охорони здоров`я, відмовився.

В обґрунтування висновків про наявність складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, суддя послався на те, що працівником поліції правомірно водію ОСОБА_1 висунута вимога проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, скільки у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справ, в тому числі і відеозаписом.

Проте, такий висновок судді вважаю помилковим з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції в зв`язку з тим, що не працював лівий стоп сигнал та не було завчасно увімкуто світловий покажчик повороту.

Проте, дослідженим апеляційним судом відеозаписом з бодікамер працівників поліції, не зафіксовано порушення ОСОБА_1 ПДР України, про які зауважували поліцейські, як на законну підставу зупинки транспортного засобу.

Вказане cтверджується і рішенням Соломянського районного суду м.Києва від 28 квітня 2026 року, яким позовну заяву ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6151192 від 14.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Мотивуючи прийняте рішення суддя вказав, що із переглянутого судом відеозапису вбачається, що позивач ( ОСОБА_1 ) завчасно вмикав сигнал повороту при русі транспортного засобу.

Вказане свідчить про відсутність законних підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та протиправність всіх послідуючих вимог працівників поліції.

Щодо наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити інше.

Так, з наявного в матеріалах провадження відеозапису вбачається відсутність у ОСОБА_1 будь-яких ознак наркотичного сп`яніння, у тому числі і таких, про які вказується у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, відомості, які відображені на відеозаписі щодо наявності ознак наркотичного сп`яніння, - неприродна блідість та виражене тремтіння пальців рук, є суперечливими, що ставить під сумніви твердження поліцейських про те, що такі ознаки взагалі були, а відтак про необ`єктивне ставлення працівників поліції щодо ОСОБА_1 .

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що, посилаючись на дані з бодікамер працівників поліції як на докази винуватості ОСОБА_1 , суд першої інстанції належним чином їх не перевірив та не дав їм оцінку, в зв`язку з чим відеозапис за наслідками відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не можна вважати, у розумінні ст. 251 КУпАП, в даному випадку належним та переконливим доказом у справі.

Вищевикладене свідчить про те, що розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП не з`ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки доказам у їх сукупності, поверхово і без наявності належних об`єктивних доказів визнав ОСОБА_1 винуватим у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі.

Відповідно до наведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, в якій зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.

За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в його діях складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитись на його користь.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України та про наявність у його складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин.

Відтак, апеляційні доводи слід вважати слушним, а оскаржену постанову судді такою, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 247,294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання адвоката Пінчука М.А. про поновлення строку на оскарження постанови Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 січня 2026 року -задовольнити.

Апеляційну скаргу адвоката Пінчука М.А., подану в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.І. Захожай