Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №163/1326/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/1326/26 Провадження №33/802/640/26 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю представника митниці Федчишина Р.А., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 28 травня 2026 року щодо нього,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.483 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 122 809 (сто двадцять дві тисячі вісімсот дев`ять) гривень 93 копійки без конфіскації транспортного засобу.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665.60 грн. та 36 079 (тридцять шість тисяч сімдесят дев`ять) гривень 82 копійки за зберігання товарів.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він слідуючи 10 березня 2026 року близько 10:43 год. з Республіки Польща в Україну через митний пост «Устилуг» смугою руху «червоний коридор» транспортним засобом з р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким, відповідно до митної декларації від 09.03.2026 типу ІМ ЕЕ № 26UA205000722242U2, переміщувався товар «Легковий автомобіль марки OPEL, модель ZAFIRA, ідентифікаційний номер (VIN) – НОМЕР_3 …», в якості підстави для його переміщення подав: МД типу ІМ ЕЕ № 26UA205000722242U2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , CMR №9949, інвойс (INVOCE) №9949 від 09.03.2026, доручення б/н від 09.03.2026, за якими вартість транспортного засобу становить 1200 євро, відправником/продавцем товару є компанія «RedbusAvto OU» (Tallin, Estonia), а отримувачем/покупцем - «МЕГА ПРАЙД» (Київ), вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю зазначеного транспортного засобу шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо відправника (продавця), одержувача (покупця) та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що було встановлено за результатами повного митного огляду транспортного засобу, під час якого у водія виявлено експортну митну декларацію MRN 26LTLG300000510В9 від 07.03.2026, CMR №546893 від 07.03.2026, договір купівлі-продажу транспортного засобу (TRANSPORTO PRIEMONES PIRKIMO-PADRAVIMO SUTARTIS) №б/н від 07.03.2026 та рахунок-фактуру (PVM SASKAITA-FAKTURA) №2298 від 07.03.2026, у яких вартість цього транспортного засобу зазначена у 2000 євро, відправником товару є фірма «Floride ir ko» (Taurage, LT), а покупцем – ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не оспорюючи своєї вини у вчиненому правопорушенні, вважає постанову судді в частині накладеного адміністративного стягнення, а також в частині витрат за зберігання товару необґрунтованою. Посилається на те, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги вартість транспортного засобу яка визначене експертом, однак безпідставно не врахував вартість автомобіля, яка була вказана у вилученому інвойсі. Вказує на те, що фактична вартість товару становила 2 000 Євро, що прямо було зазначено у інвойсі, який суд визнав належним та допустимим доказом. Зазначає, що висновок експерта, яким визначено вартість товару на території України, така вартість встановлена із врахуванням платежів та складових, які не є ціною придбання товару. Крім того, суд безпідставно стягнув витрати за зберігання товару. Просить постанову судді змінити, зменшити розмір накладеного адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50% вартості товару, виходячи з документально підтвердженої фактичної вартості, зазначеної в експертній декларації та інвойсі. Також виключити рішення про стягнення витрат пов`язаних за зберігання товарів.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча належним чином та завчасно повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням від 18.06.2026 (а.с.75). Жодних клопотань від нього про відкладення розгляду справи не надходило.

А тому відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника митниці, який заперечував апеляційну скаргу і просив постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, вказаних вимог закону дотримався.

Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок судді в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до вимог ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Положення зазначеної статті відображає принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

При накладенні на ОСОБА_1 стягнення за вчинене адміністративне правопорушення суддя в повній мірі дотримався вимог ст.33 КУпАП.

Призначивши вид стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.483 МК України, суддя належним чином обґрунтував прийняте рішення та врахував характер вчиненого правопорушення та дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, і обґрунтовано визначив мінімальне стягнення, передбачене ч.1 ст.483 МК України у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів без конфіскації транспортного засобу.

Також визначаючи розмір стягнення, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги висновок експерта Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №1420003301-0162 від 23 березня 2026 року, згідно якого вартість переміщуваного ОСОБА_1 товару «Легковий автомобіль марки OPEL, модель ZAFIRA, ідентифікаційний номер (VIN) – НОМЕР_3 …» становить 245 619,86 гривень.

Цей висновок експерта не спростовується іншими належними та допустимими доказами, а тому місцевий суд обґрунтовано взяв його до уваги.

Також не заслуговують доводи апелянта про безпідставне стягнення на користь Волинської митниці Державної митної служби України витрати за зберігання автомобіля, які є предметами порушення митних правил, у розмірі 36 079 (тридцять шість тисяч сімдесят дев`ять) гривень 82 копійки.

Відповідно до ч.3 ст.541 МК України, витрати митного органу, пов`язані із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, до моменту винесення такої постанови повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил. Порядок відшкодування зазначених витрат встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, розраховується в порядку, передбаченому законодавством України для визначення собівартості платних послуг.

Згідно з п.п.6, 8 Розділу ІІ Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012 № 731, строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу власникам або вповноваженим особам.

Так, в суді апеляційної інстанції представником митниці надано довідку – розрахунок витрат за зберігання транспортного засобу, який перебував на такому з 10.03.2026 (дата фактичного розміщення автомобіля на склад) по 12.03.2026 (дата призначення експертизи) та з 23.03.2026 (дата складання висновку експерта за проведеною експертизою) по 28.05.2026 (дата розгляду справи).

При цьому, як слідує із зазначеної довідки, доба зберігання за товар становить 10 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 19 травня 2026 року - 51,41 грн..

Підстав для зміни постанови судді та зменшення накладеного стягнення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 28 травня 2026 року щодо нього – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов