Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №755/1398/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1398/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025105040001213, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.12.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 31 травня 2024 року Деснянським районним судом міста Києва за частиною першою статті 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік,

- 23 жовтня 2024 року Деснянським районним судом міста Києва за частиною четвертою статті 185, частиною першою статті 361, частиною четвертою статті 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 роки,

- 19 грудня 2025 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі,

- 08 січня 2026 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 5 років 2 місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

встановив:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 23.12.2025 побачив на землі по вул. Малишка в місті Києві прозору пластикову ємність, в якій знаходилась кристалічна речовина світлого кольору, зовні схожа на особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

У цей час у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на незаконне зберігання без мети збуту для подальшого власного вживання психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 підняв із землі знайдену ним пластикову колбу, тим самим вчинивши безоплатне незаконне придбання шляхом підняття знайденого для подальшого власного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP. Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_5 помістив вищевказану колбу з незаконно придбаною кристалічною речовиною світлого кольору, до правої кишені куртки темного кольору, в яку був одягнений, та став незаконно зберігати психотропну речовину при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту.

Того ж дня, а саме 23.12.2025 року о 13:09 годині за адресою: м. Київ, вул. Анатолія Солов`яненка, буд. 4 ОСОБА_5 , зупинили працівниками ВКП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, які перебували в пішому патрулі по відпрацюванню території Дніпровського району, яким він повідомив, що зберігав при собі прозору полімерну ємність з вмістом кристалічної речовини світлого кольору невідомого походження, для власного вживання, без мети збуту.

У подальшому, 23.12.2025 року в період часу з 13 годин 41 хвилин до 13 годин 47 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Анатолія Солов`яненка, 4, у присутності двох понятих із застосуванням технічних засобів фіксації проведений особистий обшук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого в правій кишені куртки в яку був одягнутий останній, виявлена та вилучена прозора пластикова ємність з вмістом кристалічної речовини світлого кольору невідомого походження, для власного вживання, без мети збуту.

Згідно висновку експерта від 29.12.2025, за результатами проведеної у кримінальному провадженні судової експертизи матеріалів речовин та виробів, надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP.

Загальна маса PVP в речовині становить 0,273 г.

PVP, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів». Список № 2 особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечні психотропні речовини PVP, настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15 г.

Таким чином, дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину за ч. 2 ст. 309 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, повідомив, що він іноді вживає PVP. Підтвердив, що 23 грудня 2025 року десь біля 13 години він побачив на землі ємність в якій могла бути психотропна речовина, яку й і підняв, та переконавшись, що це PVP, поклав вказану колбу у кишеню куртки у яку був одягнутий. Все це сталось по вулиці Малишка, а зупинили його по вулиці А. Солов`яненка. Він повідомив, що у нього є при собі PVP, яку було у подальшому вилучено СОГ.

Обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорюючи час, місце, спосіб, винним визнав себе повністю, щиро розкаявся, запевнив суд, що він зробив для себе належні висновки та має намір долучитись до лав ЗСУ.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 тих, що стосуються вирішення питання щодо долі речових доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 309 КК України.

Призначаючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами. Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд відповідно до ст. 65 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; відсутність завданої шкоди; дані про його особу, а саме: спосіб життя, той факт, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; пом`якшуючу обставину; відношення обвинуваченого до вчиненого (вину визнає, кається у вчиненому, готовий понести покарання відповідно до законодавства України), наявність минулих судимостей.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, обвинувальний акт не містить.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України, а також ст. 75 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 за вчинений ним злочин реальне покарання у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року ОСОБА_5 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та на підставі статей 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року, остаточно призначено покарання у виді 5 років (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Як встановлено судом під час розгляду вказаного кримінального правопорушення судом під час ухвалення вироку від 08 січня 2026 року не було враховано вирок Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року яким ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначено покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково також приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року та з урахуванням положень ст.72 КК України призначено остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, за яким ОСОБА_5 засуджується цим вироком, було вчинено 23 грудня 2025 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в ч. 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа № 511/37/16-к, провадження № 51-830км18), коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням положень ст. 70, 71 КК України, висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа № 511/37/16-к, провадження № 51-830км18), суд вважає, що обвинуваченому слід:

- призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України;

- на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити покарання, з урахуванням покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року;

- остаточне покарання призначити на підставі ст. 71 КК України, врахувавши покарання, призначене за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 73 КК України, строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув`язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 70, 72 КК України, суд зараховує ОСОБА_5 час перебування під вартою - 23 грудня 2025 року в ІТТ ГУНП в м. Києві за цим кримінальним провадженням, а строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня постановлення даного вироку.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в розмірі 3565 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять), 60 коп.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог частин 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком більш суворим, призначеним вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року, призначити покарання ОСОБА_5 , у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (двох) місяців.

На підставі ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (двох) місяців 1 (одного) дня.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня постановлення даного вироку - 06 липня 2026 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 70, 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 , час перебування під вартою в ІТТ ГУНП в м. Києві за цим кримінальним провадженням - 23 грудня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3565 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять), 60 коп.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України речові докази: PVP в речовині масою 0,273 г., (квитанція № 025379) - знищити; DVD-R - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1