Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №755/8978/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8978/25

Провадження №: 2/755/8811/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

При секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 22 лютого 2025 року придбав у відповідача через інтернет-магазин два автомобільні компресори загальною вартістю 2 373,95 грн, які отримав через службу доставки «Нова пошта». Після отримання товару та його перевірки позивачем були виявлені недоліки, які, на його думку, свідчать про невідповідність товару заявленим характеристикам та унеможливлюють його використання за цільовим призначенням.

Позивач зазначає, що придбані компресори працювали некоректно, зокрема, не функціонували автономно після заряджання, залежали від зовнішнього джерела живлення, некоректно відображали рівень тиску та втратили працездатність після кількох спроб використання.

Посилаючись на наявність істотних недоліків товару, позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів, однак така вимога задоволена не була. Вважаючи свої права як споживача порушеними, позивач просить розірвати договір купівлі-продажу, стягнути вартість товару, моральну шкоду та витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене позов просив задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.

15 липня 2025 року (вх. № 40770) відповідачем ФОП ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначив, що позивачем було замовлено в інтернет-магазині відповідача два автомобільні компресори загальною вартістю 2 373,95 грн, які були отримані ним 22 лютого 2025 року через службу доставки «Нова пошта».

Відповідач вказував, що позивач здійснив оплату товару накладеним платежем після його огляду у відділенні поштового оператора та переконавшись у належному зовнішньому стані й комплектності товару.

За твердженням відповідача, продані компресори є товаром належної якості, відповідають заявленим технічним характеристикам та не мають недоліків, які б унеможливлювали їх використання за призначенням.

Крім того, відповідач зазначав, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності істотних недоліків товару. На думку відповідача, матеріали справи не містять доказів того, що на момент передачі товару покупцеві компресори мали дефекти або не відповідали заявленим характеристикам.

Відповідач також посилався на те, що відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів можливе лише у разі доведення наявності істотного недоліку товару, тоді як позивач таких обставин не довів.

Також у відзиві зазначено, що вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння моральних страждань та причинного зв`язку між діями відповідача і заявленою шкодою.

Окрім цього, відповідач заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 12 500,00 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи та просив у разі задоволення позову зменшити їх розмір.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено статтею 279 ЦПК України.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Статтями 76-79 ЦПК України регламентовано, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотним недоліком є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та наділений хоча б однією з ознак, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» право споживача на розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми виникає у разі виявлення істотних недоліків товару, які виникли з вини виробника або продавця.

Судом встановлено, що позивач придбав у відповідача два автомобільні компресори загальною вартістю 2 373,95 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що придбані компресори мають істотні недоліки, які унеможливлюють їх використання за призначенням. Зокрема, у направленій відповідачу вимозі позивач зазначав, що після заряджання компресори не працювали автономно, були залежними від зовнішнього джерела живлення, не відповідали заявленим характеристикам бездротового пристрою, некоректно відображали показники тиску та втратили працездатність після нетривалого використання.

Разом з тим, наведені позивачем обставини самі по собі не свідчать про наявність у товарі істотного недоліку в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у придбаному товарі недоліків, їх характер, причини виникнення та істотність. Позивачем не надано висновку експерта, висновку сервісного центру, акта технічного огляду, результатів діагностики чи інших доказів, які б підтверджували факт наявності заявлених несправностей, а також те, що такі недоліки виникли до передачі товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що виявлені ним недоліки відповідають ознакам істотного недоліку, визначеним пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд також бере до уваги доводи позивача про те, що після виявлення недоліків товару він звертався до відповідача із письмовою вимогою про повернення коштів, однак відповіді на таку вимогу не отримав. Разом з тим, сама по собі відсутність відповіді на звернення споживача або незадоволення його вимог у добровільному порядку не є безумовним підтвердженням наявності в товарі істотного недоліку та не може бути самостійною підставою для розірвання договору купівлі-продажу і повернення сплаченої за товар грошової суми.

Суд зазначає, що предметом доказування у даній справі є, насамперед, наявність у придбаному товарі істотних недоліків та виникнення у позивача передбаченого законом права на розірвання договору купівлі-продажу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 жовтня

2019 року у справі № 559/388/17, від 14 січня 2021 року у справі № 755/11237/17 та від 26 січня 2022 року у справі № 755/5301/16-ц, відповідно до яких саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, тоді як тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладається на продавця.

Самі лише твердження позивача про неналежну якість товару та викладені ним у вимозі обставини не можуть бути достатнім доказом існування істотного недоліку, оскільки відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також враховує, що відповідно до статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» обов`язок продавця щодо проведення експертизи виникає у разі необхідності визначення причин втрати якості товару. Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у придбаному товарі істотних недоліків.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 7 000,00 грн.

При вирішенні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходить із положень статей

23, 1167 ЦК України.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, а також у зв`язку з порушенням її законних прав та інтересів.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Під час вирішення спорів про відшкодування моральної шкоди доказуванню підлягають факт її заподіяння, протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вина особи, яка її завдала. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість покладення на особу обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань, за яких обставин та якими діями вони заподіяні, а також якими доказами це підтверджується.

Відповідно до статті 81 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторону, яка посилається на відповідні обставини як на підставу своїх вимог.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, її характеру та обсягу, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та моральними стражданнями, на які він посилається.

Враховуючи висновок суду про недоведеність позивачем обставин, покладених в основу позовних вимог, судом не встановлено наявності правових підстав для висновку про протиправність дій відповідача, а відтак і підстав для відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень суд зазначає таке.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 23, 1167 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації:

АДРЕСА_1 .

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 06 липня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова