Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №518/639/25 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

24.06.2026 Справа №: 518/639/25 Провадження № 2/518/76/2026

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

24 червня 2026 року

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

секретаря судового засідання Логвенюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, поділ спільної сумісної власності подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя, в якому просить суд поділити спільне сумісне майно подружжя, визнати право приватної власності за ОСОБА_2 на наступні транспортні засоби:Легковий автомобіль BMW модель 525, 1993 р.в., р/н НОМЕР_1 , VIN- код НОМЕР_2 ;Вантажний автомобіль марки DAF модель ХF 460, 2013 р.в., р/н НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 ;Вантажний автомобіль марки DAF модель ХF 105.460, 2010 р.в., р/н НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 ;Напівпричіп марки SCHWARZMUELLER, модель ЗЕ-С4222, 2006 р.в, р/н НОМЕР_7 , VIN-код НОМЕР_8 ;Сідловий тягач DAF модель ТЕ 105ХF, 2008 р.в., р/н НОМЕР_9 , VIN-код НОМЕР_10 ; Напівпричіп марки GROENEWEGEN модель 45.07 СС 12-27, 2002 р.в., р/н НОМЕР_11 , VIN-код НОМЕР_12 ;Автомобіль марки DAF, модель ХF 105.410, 2008 р.в., р/н НОМЕР_13 , VIN- код НОМЕР_14 ;Автомобіль марки DAF модель ХF 95.380, 2003 р.в., р/н НОМЕР_15 , VIN-код НОМЕР_16 ;Напівпричіп марки HFR модель SВ 240, 2006 р.в. р/н НОМЕР_17 , VIN-код НОМЕР_18 ;Автомобіль марки ВМW, модель Х5М, 2014 р.в., р/н НОМЕР_19 (до 22.03.2025 року державний реєстраційний номер НОМЕР_20 ), VIN- НОМЕР_21 ;стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок зменшення долі ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності подружнього майна в розмірі 3 363 208,00 гривень. Також просить суд визнати недійсним договір купівлі продажу від 14 травня 2025 року № 5141/2025/5343345, яким ОСОБА_2 продав автомобіль марки ВМW, модель Х5М, 2014 р.в., VIN-код ОСОБА_5 та визнати недійсним договір дарування від 24.05.2025 року № 5141-2025-5368122 яким ОСОБА_3 подарував автомобіль марки ВМW, модель Х5М, 2014 р.в., VIN-код НОМЕР_22 ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.10.2011року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, якии? зареєстровании? Першим Малиновським відділом державноі? реєстраціі? актів цивільного стану Одеського міського управління юстиціі?, актовии? запис №863 від 28.10.2011 року. На протязі останнього часу сімеи?не життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Малиновського раи?онного суду м. Одеси від 09.09.2024 року. За час перебування в шлюбі, у спільну сумісну власність подружжя, без визначення часток, сторони, набули наступні транспортні засоби:легковий автомобіль BMW модель 525, 1993 р.в., р/н НОМЕР_1 , VIN- код НОМЕР_2 ;вантажний автомобіль марки DAF модель ХF 460, 2013 р.в., р/н НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 ;вантажний автомобіль марки DAF модель ХF 105.460, 2010 р.в., р/н НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 ;Напівпричіп марки SCHWARZMUELLER, модель ЗЕ-С4222, 2006 р.в, р/н НОМЕР_7 , VIN-код НОМЕР_8 ;сідловий тягач DAF модель ТЕ 105ХF, 2008 р.в., р/н НОМЕР_9 , VIN-код НОМЕР_10 ;напівпричіп марки GROENEWEGEN модель 45.07 СС 12-27, 2002 р.в., р/н НОМЕР_11 , VIN-код НОМЕР_12 ;автомобіль марки DAF, модель ХF 105.410, 2008 р.в., р/н НОМЕР_13 , VIN- код НОМЕР_14 ;автомобіль марки DAF модель ХF 95.380, 2003 р.в., р/н НОМЕР_15 , VIN-код НОМЕР_16 ;напівпричіп марки HFR модель SВ 240, 2006 р.в. р/н НОМЕР_17 , VIN-код НОМЕР_18 ;автомобіль марки ВМW, модель Х5М, 2014 р.в., р/н НОМЕР_19 (до 22.03.2025 року державний реєстраційний номер НОМЕР_20 ), VIN- НОМЕР_21 . Відповідач не бажає поділити спільне майно за домовленістю, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Крім того, 14 травня 2025рокузгіднодоговорукупівлі-продажу № 5141/2025/5343345 ОСОБА_2 продав автомобіль марки ВМW, модель Х5М, 2014 р.в., VIN-код НОМЕР_22 ОСОБА_3 . На думку позивача відповідач ОСОБА_6 , достеменно знаючи про наявність спору в суді про поділ спільного сумісного маи?на подружжя, продав спільне сумісне маи?но з метою уникнення справедливого поділу, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 травня 2025 року № 5141-2025-5343345, з огляду на те, що спірнии? автомобіль, як вартісне спільне сумісне маи?но продании? без письмовоі? згоди дружини.

Також, 24 травня 2025 року згідно договору дарування №5141-2025-5368122 ОСОБА_3 подарував автомобіль марки ВМW, модель Х5М, 2014 р.в., VIN-код НОМЕР_22 ОСОБА_4 . Оскільки договір купівлі-продажу № 5141/2025/5343345, згідно якого ОСОБА_6 продав транспортний засіб ОСОБА_3 як спільне сумісне майно подружжя без згоди дружини є, на думку позивача безсумнівно недійсним, то наступний договір дарування є також недійсним, адже ОСОБА_3 за недійсним договором не набув правомочностей власника, а тому не міг розпоряджатися спірним майном, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсним договір дарування від 24 травня 2025 року № 5141-2025-5368122, з огляду на те, що спірнии? автомобіль, як вартісне спільне сумісне маи?но продании? без письмовоі? згоди дружини, а тому дарувальник ОСОБА_3 не набув правомочностей власника, а тому не міг розпоряджатися спірним майном.

Представником відповідача, наданий відзив на позовну заяву в якому посилається на суперечливість позиції позивача стосовно майна, яке вона вважає спільною сумісною власністю подружжя, зазначаючи що, 29.07.2024 року через « ОСОБА_7 звернулась до Малиновського раи?онного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (зареєстровано 30.07.2024 року за вx. № 41736, справа № 521/12018/24). В тексті позовноі? заяви, а саме на арк. 2 абз. 5 ОСОБА_1 зазначає, що, з початку 2021 року подружжя повністю припинило сімеи?ні стосунки та ведення спільного бюджету". Ухвалою суду від 31.07.2024 року, позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху. 12.08.2024 року, також через «Електроннии? суд», ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, а фактично - нову редакцію позову про розірвання шлюбу (зареєстровано судом 12.08.2024 року за вх. № 44169), відповідно до якоі?, на арк. 2 абз. 2 ОСОБА_1 зазначає, що, з початку 2021року сторони повністю припинили сімеи?ні стосунки та ведення спільного бюджету. Ухвалою суду від 13.08.2024 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, а 09.09.2024 року судом ухвалено рішення по суті позовних вимог, яким позов ОСОБА_1 задоволено, при цьому, під час розгляду вказаноі? справи, судом встановлено, що з початку 2021 року сторонни повністю припинили сімеи?ні стосунки та ведення спільного бюджету, спільне господарство не ведеться. Вказане рішення суду набрало законноі? сили 10.10.2024 року.Таким чином, на думку сторони відповідача, включення ОСОБА_1 , до переліку спільного майна подружжя транспортних засобів, придбаних після початку 2021року є неправомірним, оскільки на той час сторони проживали окремо, не вели спільного господарства та не мали спільного бюджету, а відтак зазначене майно є особистою власністю ОСОБА_2 і не підлягає поділу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Чирка О.О. підтримала заявлені позовні вимоги наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, адвокат Колос В.М. в судовому засіданні визнали позовні вимоги частково, не заперечували щодо поділу спільного майна подружжя, придбаного в період з 28.10.2011 року до початку 2021 року, проти задоволення іншої частини позовних вимог заперечували.

Вислухавши учасників цивільного процесу, свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2011року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, якии? зареєстровании? Першим Малиновським відділом державноі? реєстраціі? актів цивільного стану Одеського міського управління юстиціі?, актовии? запис № 863 від 28.10.2011 року.

Рішенням Малиновського раи?онного суду міста Одеси від 09.09.2024 року шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, рішення набрало законної сили 10.10.2024 року.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, згідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.

Стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477- IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини », передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої 17.17.1997 року з усіма її додатками та протоколами: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права», право власності є непорушеною норму у сучасних правових державах й її порушити не можна жодним чином, будь-якою фізичною чи юридичною особою, а отже, зазначена норма є гарантією непорушності права власності й попередження свавільного захоплення власності.

Вказане повною мірою узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах: «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003 року й «Федоренко проти України» від 01.06.2005 року.

Конституція України (ст.41), ст.316-319, 321 ЦК України передбачають, що власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право приватної власності є непорушним. Оскільки право власності складається з таких його невід`ємних складових як право володіння, користування та розпорядження, то позбавлення особи хоча б одного з них ущемить права власника, які охороняються законом.

Згідно зі ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином у законі діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і це є її процесуальним обов`язком.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п.23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:час набуття такого майна;кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2024 року через систему « ОСОБА_7 звернулась до Малиновського раи?онного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (зареєстровано 30.07.2024 року за вx. № 41736, справа № 521/12018/24). В тексті позовноі? заяви, а саме на арк. 2 абз. 5 ОСОБА_1 зазначає, що, з початку 2021 року подружжя повністю припинило сімеи?ні стосунки та ведення спільного бюджету.

Ухвалою суду від 31.07.2024 року, позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, у зв`язку з чим 12.08.2024 року, також через «Електроннии? суд», ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, а фактично - нову редакцію позову про розірвання шлюбу (зареєстровано судом 12.08.2024 року за вх. № 44169), відповідно до якоі?, на арк. 2 абз. 2 ОСОБА_1 зазначає, що, з початку 2021 року сторони повністю припинили сімеи?ні стосунки та ведення спільного бюджету.

Ухвалою суду від 13.08.2024 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, а 09.09.2024 року судом ухвалено рішення по суті позовних вимог, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Малиновського раи?онного суду міста Одеси від 09.09.2024 року, а саме фактичні обставини, встановлені судом: «позивач наголошує, що з початку 2021 року сторони повністю припинили сімейні стосунки та ведення спільного бюджету, спільне господарство не ведеться».

Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК Украі?ни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи правову оцінку показам свідків, допитаних у судовому засіданні, суд зазначає наступне.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , зазначили про припинення подружніх відносин між ОСОБА_1 в 2024 році перед офіційним розірванням шлюбу, водночас свідок ОСОБА_8 є матір`ю позивачки, а свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є подругами позивачки та свої покази з приводу подружнього життя переважно надавали саме зі слів позивачки, тобто першоджерелом їх показів була саме позивач, а не самостійне сприйняття вказаними свідками об`єктивних обставин. Крім цього, покази даних свідків, щодо наявності подружніх відносин сторін до 2024 року обґрунтовувались виключно на участі сторін у святкуванні відповідних урочистих подій та спільному відвідуванні певних місць, що, в розумінні суду, не відповідає конструкції життя однією сім`єю та подружніх відносин.

Як вбачається з відомостей Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, за ОСОБА_2 станом на 01.08.2024 року зареєстровані наступні транспортні засоби:

- транспортний засіб марки BMW модель 525, 1993 р.в., р/н НОМЕР_1 , VINWBAHA0101PBK50962;дата державної реєстрації 22.03.2025;

- транспортний засіб марки DAF модель ХF 460, 2013 р.в., р/н НОМЕР_3 , VINXLRTEH4300E989602;дата державної реєстрації 16.11.2022;

- транспортний засіб марки DAF модель ХF 105.460, 2010 р.в., р/н НОМЕР_23 , VINLRTE47MS0E881357;дата державної реєстрації 24.06.2022;

- транспортний засіб марки SCHWARZMUELLER, модель ЗЕ-С4222, 2006 р.в, р/н НОМЕР_7 , VINAVSAC3386H233574;дата державної реєстрації 04.05.2022;

- транспортний засіб марки DAF модель ТЕ 105ХF, 2008 р.в., р/н НОМЕР_9 , VINXLRTE47MS0E850114; дата державної реєстрації 20.06.2020;

- транспортний засіб марки GROENEWEGEN модель 45.07 СС 12-27, 2002 р.в., р/н НОМЕР_11 , VINXL962000020002203;дата державної реєстрації 26.09.2019;

- транспортний засіб марки DAF, модель ХF 105.410, 2008 р.в., р/н НОМЕР_13 , VINXLRTE47MS0E831809;дата державної реєстрації 12.09.2019;

- транспортний засіб марки DAF модель ХF 95.380, 2003 р.в., р/н НОМЕР_15 , НОМЕР_24 ;дата державної реєстрації 23.07.2019;

- транспортний засіб марки HFR модель SВ 240, 2006 р.в. р/н НОМЕР_17 , НОМЕР_25 ;дата державної реєстрації 01.07.2017;

- транспортний засіб марки ВМW, модель Х5М, 2014 р.в., р/н НОМЕР_19 , НОМЕР_26 ; дата державної реєстрації 22.03.2025.

Тобто, набуття транспортного засобу марки GROENEWEGEN модель 45.07 СС 12-27, 2002 р.в., р/н НОМЕР_11 , VINXL962000020002203; транспортного засобу марки HFR модель SВ 240, 2006 р.в. р/н НОМЕР_17 , VINUH9SB240623HF1346; транспортного засобу марки DAF модель ХF 95.380, 2003 р.в., р/н НОМЕР_15 , НОМЕР_24 ; транспортного засобу марки DAF модель ХF 95.380, 2003 р.в., р/н НОМЕР_15 , НОМЕР_24 ; транспортного засобу марки DAF, модель ХF 105.410, 2008 р.в., р/н НОМЕР_13 , VINXLRTE47MS0E831809; транспортного засобу марки DAF модель ТЕ 105ХF, 2008 р.в., р/н НОМЕР_9 , VINXLRTE47MS0E850114 мало місце в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі, що є підставою для їх поділу в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

Інші транспортні засоби придбались ОСОБА_2 в період фактичного припинення шлюбних відносин між подружжям після початку 2001 року, заперечуючи вимоги позивачки в цій частині, відповідач надав належні та допустимі докази на підтвердження придбання цих спірних транспортних засобів в період фактичного припинення шлюбних стосунків.

Доказів на підтвердження придбання транспортних засобів після початку 2001 року за спільні кошти подружжя, яке вже не підтримувало фактичних шлюбних відносин, чи за її особисті кошти, позивачка до суду не надала,відтак суд вважає спростованою презумпцію спільності майна подружжя, придбаного після припинення фактичних шлюбних відносин.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»(далі - постанова Пленуму), а саме в п.п. 23, 24 зазначає, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.69, ч. 1 ст.71 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, яке ділиться між ними в натурі. Поділ здійснюється за взаємною згодою подружжя, а в разі недосягнення згоди - судом.

Положення ч. 1 ст. 70 СК України, п. 30 постанови Пленуму вказують на те, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України(ст.68 СК України).

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч. 1 ст.65 СК України.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п. 22 постанови Пленуму).

Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 ЦК України(ч.3 ст. 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (ч.2 ст. 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.2 ст. 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом ч.4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч.2 ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Згідно звіту ТОВ «Бюро технічної інвентаризації» незалежної оцінки з визначення ринкової вартості транспортного засобу марки GROENEWEGEN модель 45.07 СС 12-27, 2002 р.в., р/н НОМЕР_11 , VINXL962000020002203, його ринкова вартість складає 374400,00 гривень.

Згідно звіту ТОВ «Бюро технічної інвентаризації» незалежної оцінки з визначення ринкової вартості транспортного засобу марки HFR модель SВ 240, 2006 р.в. р/н НОМЕР_17 , VINUH9SB240623HF1346, його ринкова вартість складає 532480,00 гривень.

Згідно звіту ТОВ «Бюро технічної інвентаризації» незалежної оцінки з визначення ринкової вартості транспортного засобу марки DAF модель ХF 95.380, 2003 р.в., р/н НОМЕР_15 , VINXLRTE47XS0E616910, його ринкова вартість складає 478400,00 гривень.

Згідно звіту ТОВ «Бюро технічної інвентаризації» незалежної оцінки з визначення ринкової вартості транспортного засобу марки DAF, модель ХF 105.410, 2008 р.в., р/н НОМЕР_13 , VINXLRTE47MS0E831809, його ринкова вартість складає 582400,00 гривень.

Згідно звіту ТОВ «Бюро технічної інвентаризації» незалежної оцінки з визначення ринкової вартості транспортного засобу марки DAF модель ТЕ 105ХF, 2008 р.в., р/н НОМЕР_9 , VINXLRTE47MS0E850114, його ринкова вартість складає 624150,00 гривень.

Загальна ринкова вартість транспортних засобів що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складає 2 591 830,00 гривень.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 не оскаржував ринкову вартість транспортних засобів, клопотання про призначення судової експертизи не заявляв, транспортні засоби перебувають у користуванні відповідача ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач має право в порядку поділу майна подружжя отримати грошову компенсацію в рахунок зменшення її долі у праві спільної сумісної власності подружнього майна в сумі 1 295 915 (один мільйон двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Згідно ч.1 ст.188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу від 14 травня 2025 року № 5141/2025/5343345, яким ОСОБА_2 продав автомобіль марки ВМW, модель Х5М, 2014 р.в., VIN- НОМЕР_21 ОСОБА_3 та визнання недійсним договору дарування від 24.05.2025 року № 5141-2025-5368122 яким ОСОБА_3 подарував автомобіль марки ВМW, модель Х5М, 2014 р.в., VIN-код НОМЕР_22 ОСОБА_4 є похідними від вимог про визнання цього транспортного засобу спільним майном подружжя, які не підлягають задоволенню, то у суду відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, поділ спільної сумісної власності подружжя – задовольнити частково.

Виділити зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_27 , Одеська область, Березівський район, селище Ширяєве, вул. Подільська, 2) транспортний засіб марки GROENEWEGEN модель 45.07 СС 12-27, 2002 р.в., р/н НОМЕР_11 , VINXL962000020002203.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_28 , АДРЕСА_1 ) на транспортний засіб марки GROENEWEGEN модель 45.07 СС 12-27, 2002 р.в., р/н НОМЕР_11 , VINXL962000020002203.

Виділити зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_27 , АДРЕСА_2 ) транспортний засіб марки HFR модель SВ 240, 2006 р.в. р/н НОМЕР_17 , VINUH9SB240623HF1346.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_28 , АДРЕСА_1 ) на транспортний засіб марки HFR модель SВ 240, 2006 р.в. р/н НОМЕР_17 , VINUH9SB240623HF1346.

Виділити зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_27 , АДРЕСА_2 ) транспортний засіб марки DAF модель ХF 95.380, 2003 р.в., р/н НОМЕР_15 , VINXLRTE47XS0E616910.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_28 , АДРЕСА_1 ) на транспортний засіб марки DAF модель ХF 95.380, 2003 р.в., р/н НОМЕР_15 , VINXLRTE47XS0E616910.

Виділити зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_27 , АДРЕСА_2 ) транспортний засіб марки DAF, модель ХF 105.410, 2008 р.в., р/н НОМЕР_13 , VINXLRTE47MS0E831809.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_28 , АДРЕСА_1 ) на транспортний засіб марки DAF, модель ХF 105.410, 2008 р.в., р/н НОМЕР_13 , VINXLRTE47MS0E831809.

Виділити зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_27 , АДРЕСА_2 ) транспортний засіб марки DAF модель ТЕ 105ХF, 2008 р.в., р/н НОМЕР_9 , VINXLRTE47MS0E850114.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_28 , АДРЕСА_1 ) на транспортний засіб марки DAF модель ТЕ 105ХF, 2008 р.в., р/н НОМЕР_9 , VINXLRTE47MS0E850114.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_27 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_28 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію в рахунок зменшення долі ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності подружнього майна в сумі1 295 915 (один мільйон двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_28 , АДРЕСА_1 ) 12 959 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень15 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 06 липня 2026 року.

Суддя М. Тарасенко