Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №523/13555/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/13555/26

Провадження №1-кп/523/1724/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

30.06.2026 м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за № 12026167490000148 від 02.06.2026 року відносно:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Петрівка Котовського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, безробітнього, неодруженого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 приблизно о 10 годин 00 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на території будинку АДРЕСА_2 , де у останнього раптово виник конфлікт з раніше знайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На ґрунті раптово виниклого конфлікту у ОСОБА_3 виник умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 .

Переслідуючи мету заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з мотивів раптової неприязності, ОСОБА_3 діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи при цьому їх настання, а саме шкоди здоров?ю потерпілому, наніс один удар правою долонею в область лобної ділянки зліва, від чого останній впав на землю.

Надалі, під час триваючого конфлікту, ОСОБА_3 , не припиняючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, наніс ще не менше п`яти ударів правою рукою стиснутою в кулак в область обличчя, а саме вилиці, щоки, носу та верхньої губи зліва ОСОБА_4 .

У результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця та садна в лівій лобній ділянці, садна в виличній ділянці, в лівій щічній ділянці по центру, в проекції лівого крила носу, на шкірній частині верхньої губи зліва, в проекції тіла нижньої щелепи, які згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України за № 6 від 17 січня 1995 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України встановлена судом поза розумним сумнівом з наступних підстав.

25.06.2026 року до Пересипського районного суду міста Одеси надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125КК України у якому міститься клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додані:

- письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні;

-письмова заява потерпілого, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5

- матеріали досудового розслідування;

Як видно з наданих матеріалів, до ОСОБА_5 не застосовувалось затримання під час виявлення вчинення ним кримінального проступку.

Ураховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо

ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Діючи відповідно до вимог ч. 2 ст. 17, ст. 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акта вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 02.06.2026 приблизно о 10 годин 00 хвилин (точний час досудовим розслідуванням не встановлений), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на території будинку АДРЕСА_2 , де у останнього раптово виник конфлікт з раніше знайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На ґрунті раптово виниклого конфлікту у ОСОБА_3 виник умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 .

Переслідуючи мету заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з мотивів раптової неприязності, ОСОБА_3 діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи при цьому їх настання, а саме шкоди здоров?ю потерпілому, наніс один удар правою долонею в область лобної ділянки зліва, від чого останній впав на землю.

Надалі, під час триваючого конфлікту, ОСОБА_3 , не припиняючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, наніс ще не менше п`яти ударів правою рукою стиснутою в кулак в область обличчя, а саме вилиці, щоки, носу та верхньої губи зліва ОСОБА_4 .

У результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця та садна в лівій лобній ділянці, садна в виличній ділянці, в лівій щічній ділянці по центру, в проекції лівого крила носу, на шкірній частині верхньої губи зліва, в проекції тіла нижньої щелепи, які згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України за № 6 від 17 січня 1995 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Встановлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Окрім того, обвинувачений і потерпілий ознайомлені з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Отже, саме з підстав викладеного, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.

Вивченням обставин справи, встановлено, що обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому - відсутні. Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання- відсутні.

Суд вважає, що підстави застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості, як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається, як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особистості обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, відсутності в обвинуваченого сталого матеріального стану, обставини, що пом`якшує покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо, шляхом призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції статті якою передбачена відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. 7, 17, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд:-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили - не обирати.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя : ОСОБА_1