Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №521/4534/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

справа № 521/4534/26

провадження № 2/521/4607/26

23 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну прізвища дитини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну прізвища дитини, посилаючись на те, що вони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач аргументує свої позовні вимоги тим, що вона, відповідач та їх дитина є поляками за етнічним походженням, виховання дитини здійснюється в дусі поваги до їх сімейного польського коріння та етнічного походження, у зв`язку із чим позивач разом із дитиною вважають, що ОСОБА_3 має носити своє родове польське прізвище « ОСОБА_4 », яке є прізвищем прадіда дитини.

Відповідач, ОСОБА_2 , через свого представника подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з позицією позивача, та вважає, що відсутні законні підстави для зміни прізвища їх спільної дитини, так як а ні позивач, а ні відповідач не змінювали своє спільне прізвище « ОСОБА_5 » після народження дитини та станом на теперішній час продовжують перебувати у зареєстровану шлюбі.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримала, просила справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, його представник подала до суду заяву, відповідно до якої просила відмовити у задоволенні позову, справу розглянути за відсутності сторони відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що з 27.11.2004 року позивач ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.11.2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в шлюбі позивача та відповідача народився син, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28.11.2025 року.

Судом встановлено, що дідусь позивача та відповідно прадідусь дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був поляком за походженням. Дані обставини підтверджені наступними документами:

1) довідкою №4н-3328/57 від 23.10.1957 року про реабілітацію ОСОБА_7 , яка видана Військовою Колегією Верховного Суду СРСР, в якій зазначено: “Справу за обвинуваченням ОСОБА_7 , 1921 року народження, поляка за національністю, уродженця Одеської обласної УРСР переглянуто Військовою Колегією Верховного Суду СРСР 23 жовтня 1957 року.”;

2) архівною довідкою №731/73/1 від 05.10.1973 року про збереження архівно-слідчої справи щодо ОСОБА_7 , яка видана Одеським Обласним державним архівом Виконавчого комітету Обласної Ради народних депутатів і трудящих Одеської області, в якій зазначено: “У матеріалах Одеського Обласного Державного Архіву знаходиться на зберіганні архівно-слідча справа на громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , поляка за національністю…”;

3) свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 02.11.1940 року, в якому зазначено в графі особи яка укладає шлюб: “Громадянин: ОСОБА_7 , 1921 р.народж., націон. - ОСОБА_9 ”.

Судом також встановлено, що бабуся відповідача та відповідно прабабуся дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_10 1925 року народження, була полячкою за походженням. Дані обставини підтверджені наступними документами:

1) свідоцтвом про шлюб від 05.12.1944 року серії НОМЕР_4 , в якому зазначено: “Гр. ОСОБА_11 , 1925 року народження. Національність - полька.”;

2) довідкою про реабілітацію ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 18.07.1955 року №5н02361, в якій зазначено: “Справу за обвинуваченням ОСОБА_12 , 1923 року народження, українця за національністю, та його дружини ОСОБА_14 , 1925 року народження, польки за національністю, переглянуто Військовою Колегією Верховного Суду СРСР 5 листопада 1954 року.”;

3) випискою із погосподарської книги від 05.02.1954, в якій зазначено: “Гр. ОСОБА_12 , 1923 року народження, національність - українець, уродженець м. Сталіно, Сталінська обл., УРСР, дружина - гр. ОСОБА_14 , 1925 року народження, національність - полька, уродженка с. Новоселівка, Одеська обл., УРСР…”.

Відповідно ч.1 ст. 145 Сімейного кодексу України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.

В свідоцтві про шлюб, укладеного між позивачем та відповідачем, серії НОМЕР_1 від 28.11.2025 року, визначено прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .

Згідно ч.2 ст.148 Сімейного кодексу України у разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

В ході судового розгляду встановлено, що батьки дитини, позивач та відповідач по справі, не змінювали свої прізвище, та з моменту укладання шлюбу з 27.11.2004 року по день розгляду справи прізвищем батьків залишається - ОСОБА_5 .

Згідно ч.5 ст. 148 Сімейного кодексу України у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які впливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну прізвища дитини слід відмовити.

Керуючись ч.1 ст. 145, ч.2 ст.148, ч.5 ст. 148 СК України, ст. ст. 2, 10, 76, 77, 81, 89, 141, 265, 354 ЦПК України, суд –

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну прізвища дитини – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

23.06.26