Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №496/5193/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5193/25

Провадження № 3/496/120/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.,

за участі секретаря судового засідання – Рогачко О.С.,

представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Калинка Н.Л., в режимі ВКЗ

розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

У С Т А Н О В И В:

30.07.2025 року о 06:45 годині траса М16 Т16-19 км. водій ОСОБА_1 керував т/з GEELY CK д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.

Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.5 ПДР України, відповідальність за дане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

02.03.2026 р. до суду надійшло заперечення на протокол від захисника ОСОБА_2 в якому вона пояснює, що 30.07.2025 р. ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння не перебував, що підтверджується наданим суду висновком результатів медичного огляду; вказав, що відеозапис поліцейських є лише вирваним з контексту сюжетом тривалої конфліктної ситуації, під час якої поліцейські максимально проявили неповагу та зверхність до нього як до громадянина, а також чинили тиск та чинили перешкоди у виконанні його функціональних службових обов`язків, під дією якого підзахисний повідомив те, що від нього вимагали співробітники поліції (відмова від огляду), які перед постановочним відео проігнорували прохання підзахисного щодо доставки останнього до найближчого медичного закладу з метою освідування та підтвердження факту відсутності будь-яких ознак сп`яніння.

Згідно адміністративних матеріалів факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 співробітниками поліції взагалі не встановлено, а лише під відеозапис продекламовано, що ОСОБА_1 теоретично «керує» автомобілем.

По-перше, ОСОБА_1 дійсно має водійське посвідчення, однак зазначене автоматично не констатує, що 30.07.2025р. ОСОБА_1 керував автівкою в стані алкогольного сп`яніння, був зупинений співробітником поліції, відмовився отримати направлення на проходження медичного огляду, тощо.

По-друге, правоохоронці підтверджувальних документів, відеозаписів будь-яких доказів з приводу керування, зупинки, процесу встановлення ознак алкогольного сп`яніння, не задокументували та відповідно не надали.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння під час руху транспортного засобу одночасно (наркотичного чи алкогольного).

Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» чи документування відмови від медичного огляду.

Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності є військовослужбовець та сім`янин, який не зловживає алкогольними напоями, тим паче не сідає за кермо в стані сп`яніння.

Зі змісту протоколу випливає про запах з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук ОСОБА_1 . Однак будь-якими доказами дані обвинувачення поліцейськими не підкріплені, всупереч нормативно-правовим актам, які в тому числі вимагають проводити відеофіксацію події; свідки теж не залучалися.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який містить виклад обставин вчинення адміністративного правопорушення, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є беззаперечним доказом вини особи, а письмове направлення особи на медичний огляд, яке ОСОБА_1 поліцейські навіть не вручали слугує підтвердженням штучного інкримінування обставин правопорушення ОСОБА_1 і аж ніяк - факту відмови від медичного огляду й факту керування транспортним засобом. Просить справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України.

Захисник в судовому засіданні 07.04.2026 р. заявила клопотання про виклик в судове засідання для допиту інспектора, який складав протокол – ОСОБА_3 . Суд на місці задовольнив клопотання. ОСОБА_3 належним чином викликаний не з`явився у судові засідання 06.05.2026 р., 23.06.2026 р., 03.07.2026 р.

В судовому засіданні 03.07.2026 року, захисник Калинка Н.Л. тричи заявила клопотання про відкладення справи та виклик ОСОБА_3 в наступне судове засідання, оскільки на її думку, без допиту останнього неможливо повністю з`ясувати обставини справи.

Суд тричи на місці відмовив захиснику в продовженні виклику інспектора, з огляду на те, що річний строк розгляду закінчується 30.07.2026 р. З 20 липня 2026 року суддя уходить щорічну відпустку до 10 серпня 2026 р. При цьому суддя зазначив, що усім обставинам справи суд надасть оцінку в нарадчій кімнаті і за наслідками розгляду справи ухвалить вмотивоване, законне рішення.

Захисник Калинка Н.Л. заявила також клопотання про відкладення судового засідання, оскільки ОСОБА_1 зараз перебуває на службі і хотів прийняти особисту участь в судовому засіданні. Суддя на місце відмовив в задоволенні цього клопотання пояснивши, що ОСОБА_1 представляє захисник – адвокат Калинка Н.Л., яка зараз приймає участь в судовому засіданні, а отже, право на захист забезпечено, а відповідно до положень КУпАП, присутність особи за ст. 130 КУпАП при розгляді справи ні є обов`язковою. Крім того, ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні 07.04.2026 р., надав особисті пояснення.

Отже суд констатує, що особі яка притягається до адміністративної відповідальності було забезпечено умови ефективно захищатись від обвинувачення за ст. 130 КУпАП.

Заслухавши захисника, ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за кваліфікуючою ознакою – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вирішуючі питання про винність особи у скоєнні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікацією - відмова від проходження огляду на стан алкогольного або іншого сп`яніння суд вирішує такі питання:

-чи керувала особа транспортним засобом;

-чи є факт відмови від проходження огляду у встановленому порядку;

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доказана матеріалами адміністративної справи, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 406773 від 30.07.2025 р. якому зафіксовані обставини скоєння адміністративного правопорушення та;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння від 30.07.2025 р.,

-листом старшого інспектора СЮП ВП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції про отримання особою посвідчення водія ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав посвідчення водія українське НОМЕР_3 .

-відеозаписом на якому ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу приладом «Драгер», а також у встановленому законодавством порядку в найближчому медичному закладі. Вказаний відеозапис, поза розумним сумнівом підтверджує обставину керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт відмови від проходження від огляду на стан сп`яніння.

ОСОБА_1 особисто підтвердив факт керування транспортним засобом.

Зазначені докази є належними та допустимими та у своєї сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП– відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Що стосується висновку результатів медичного огляду, що ОСОБА_1 не перебував в стані сп`яніння, станом на 10.30 год, 30 липня 2025 р., наданого захисником до заперечень, то суд зазначає, що протокол складений відносно ОСОБА_1 саме за відмову від проходження огляду, отже, він мав погодитись на пропозицію інспектора пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер, або проїхати до медичного закладу, щоб спростувати підозру, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Інспектор зазначив, що він відчуває запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння рук, почервоніння очей.

Суд критично ставиться до тверджень, що відносно ОСОБА_1 відбувався тиск, задля того, щоб він відмовився від проходження огляду. ОСОБА_1 доросла людина, отримував водійське посвідчення та як водій має знати наслідки такої відмови і незважаючи на зазначене він підтверджує факт керування та відмовляється від проходження огляду.

Щодо безперервної відеофіксації, суд зазначає, що головним критерієм доказовості відео в таких випадках, є питання, чи надає обсяг, зміст та якість відеозапису можливість встановити обставини справи та прийняти остаточне рішення поза розумним сумнівом. Досліджене відео дає таку можливість. Щодо відсутності свідків, то КУпАП у разі застосування відеозапису не вимагає залучення свідків при складанні протоколу за 130 КУпАП.

Отже, розглянувши справу суд на підставі доказів у справі дійшов до переконання, поза розумним сумнівом що ОСОБА_1 винний у інкримінованому йому правопорушенні.

Європейський суд з прав людини у рішеннях Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року та Seryavin and Others v. Ukraine від 10 лютого 2010 року зазначив, що хоча судові рішення повинні бути належним чином мотивовані, стаття 6 Конвенції не зобов`язує суд надавати окремі відповіді на кожне питання чи аргумент учасника процесу або здійснювати додаткове тлумачення застосованого законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, при накладенні адміністративного стягнення, керуючись ч. 1 ст. 130 КУпАП та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, а також враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, суд вважає, за необхідне застосувати до правопорушника стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення 15 денного строку, передбаченого для сплати штрафу, надсилається правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у 15 денний строк, з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується:

-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлений 06 липня 2026 року.

Суддя В.М. Буран