Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №990/120/26 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року

м. Київ

справа № 990/120/26

провадження № 11-159заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Мартинюк Н. М.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2026 року (судді Рибачук А. І., Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Кравчук В. М., Стеценко С. Г.) в адміністративній справі № 990/120/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали в частині, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. У квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка, скаржниця, ОСОБА_1 ) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Касаційний адміністративний суд) із позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада), у якій просила:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Першої Дисциплінарної палати ВРП від 23 березня 2026 року № 467/1дп/15-26 в частині пункту 2 щодо залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги ОСОБА_1 від 9 січня 2026 року № Р-249/0/7-26 стосовно судді Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_2 ;

- зобов`язати ВРП повторно розглянути дисциплінарну скаргу позивачки з урахуванням висновків суду.

2. На обґрунтування позовупозивачка зазначила, що вона подала до ВРП дисциплінарну скаргу (№ Р-249/0/7-26 від 9 січня 2026 року) на дії судді Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_2 , у якій виклала факти, які, на її думку, свідчать про наявність дисциплінарного проступку судді, зокрема, систематичне порушення розумних строків розгляду справи № 203/629/22 та істотне порушення суддею процесуальних обов`язків.

3. Проте Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 23 березня 2026 року № 467/1дп/15-26 дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 залишила без розгляду та повернула скаржниці.

4. На переконання позивачки, така ухвала є необґрунтованою, протиправною та такою, що порушує її право на належний і неупереджений розгляд дисциплінарної скарги.

5. ОСОБА_1 стверджувала, що під час прийняття спірного рішення ВРП не врахувала наведених у скарзі доводів, не надала їм належної правової оцінки та не перевірила всіх обставин справи. Такі дії у своїй сукупності, на її думку, свідчать про формальний підхід до розгляду дисциплінарних скарг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 14 квітня 2026 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 990/120/26 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

7. Касаційний адміністративний суд виходив із того, що оспорювана позивачкою ухвала ВРП не є рішенням, яким вирішується питання про права, свободи чи законні інтереси позивачки та не породжує для неї жодних правових наслідків у сфері публічно-правових відносин, не змінює обсягу її прав чи обов`язків, що унеможливлює розгляд по суті заявлених позовних вимог. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що законні підстави для відкриття провадження у справі в частині оскарження цього рішення відсутні.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спір, за вирішенням якого звернулася позивачка, не може бути предметом судового розгляду. У зв`язку із цим не зазначив, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

9. ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року, подала до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу про її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі та розгляду по суті.

10. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначила, що Касаційний адміністративний суд в ухвалі від 14 квітня 2026 року дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для розгляду її позовної заяви в порядку адміністративного судочинства та, як наслідок, безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі.

11. Скаржниця стверджувала, що предметом спору не є вимога про відкриття дисциплінарної справи про притягнення судді до відповідальності. Спір стосується виключно перевірки законності рішення ВРП про повернення дисциплінарної скарги без розгляду.

12. За доводами ОСОБА_1 , суд помилково виснував про неможливість здійснення судового контролю за законністю рішення ВРП. Також висновок суду про відсутність впливу оскаржуваного рішення Ради на права та обов`язки позивачки, на її думку, є надмірно формальним.

13. Крім того, скаржниця наголошувала, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд без достатніх правових підстав дійшов висновку про неможливість розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.

Рух апеляційної скарги

14. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Великої Палати 20 квітня 2026 року доповідачкою у справі визначено суддю Мартинюк Н. М.

15. Велика Палата ухвалою від 30 квітня 2026 року залишила без руху апеляційну скаргу позивачки і надала десятиденний строк для усунення виявленого недоліку, а саме надання доказів надсилання в порядку, встановленому законом, апеляційної скарги та документів, що до неї додаються, іншим учасникам справи.

16. На виконання вимог ухвали суду 7 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від скаржниці надійшла заява про усунення недоліку, до якої додано докази надсилання апеляційної скарги та документів, що до неї додаються відповідачу.

17. Велика Палата ухвалою від 13 травня 2026 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року в адміністративній справі № 990/120/26.

18. 20 травня 2026 року справа № 990/120/26 надійшла до Великої Палати.

19. Велика Палата ухвалою від 27 травня 2026 року призначила справу № 990/120/26 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 18 червня 2026 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

Позиція інших учасників справи щодо апеляційної скарги

20. 22 травня 2026 року до Великої Палати надійшов відзив ВРП на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому висловлено заперечення проти її задоволення з підстав необґрунтованості наведених у ній аргументів. Доводи ж відзиву зводяться до підтримки висновків суду першої інстанції.

Позиція Великої Палати

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

21. Велика Палата, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

22. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

23. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

24. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

25. Отже, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

26. Відповідно до частин першої та п'ятої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

27. Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

29. За змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

30. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.

31. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВРП визначені статтею 266 КАС України.

32. Відповідно до частин першої та другої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункт 2); законності актів ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункт 3); законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат (пункт 4).

33. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

34. Нормами частини п`ятої статті 266 КАС України установлено, що судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата Верховного Суду. Судове рішення Верховного Суду у таких справах набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

35. Під час розгляду цієї справи суд першої інстанції встановив, що 9 січня 2026 року до Ради надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 № Р-249/0/7-26 стосовно судді Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_2 .

36. Дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач Ковальчук А. В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 44 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) склала висновок про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, оскільки скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.

37. Ухвалою Першої Дисциплінарної палати ВРП від 23 березня 2026 року № 467/1дп/15-26 «Про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг скаржникам» зазначену вище дисциплінарну скаргу позивачки залишено без розгляду та повернуто скаржниці.

38. З огляду на встановлені обставини позивачка вважає протиправними дії ВРП, вчинені на стадії попередньої перевірки дисциплінарної скарги.

39. Вирішуючи питання можливості судового оскарження таких дій відповідача, Велика Палата зазначає про таке.

40. Норма частини десятої статті 131 Конституції України визначає, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

41. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

42. Згідно із преамбулою Закону № 1798-VIII він визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

43. У частині першій статті 1 Закону № 1798-VIII унормовано, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

44. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) (частина перша статті 2 Закону № 1798-VIII).

45. Так, Закон № 1402-VIII містить розділ VI «Дисциплінарна відповідальність судді», який визначає порядок дисциплінарного провадження щодо судді.

46. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIIІ, з урахуванням вимог цього Закону (частина перша статті 108 Закону № 1402-VIII).

47. Аналогічна за змістом норма міститься й у частині другій статті 42 Закону № 1798-VIІI, де також визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

48. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

49. Відповідно до змісту частини третьої статті 42 вказаного Закону дисциплінарне провадження включає:

1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;

2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

50. Норма частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII передбачає, що дисциплінарний інспектор ВРП, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач):

1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону;

2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику;

3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи;

4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п`ятнадцять днів.

51. Висновок дисциплінарного інспектора ВРП - доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (частина друга статті 43 Закону № 1798-VIII).

52. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 44 Закону № 1798-VIII дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.

53. Водночас відповідно до частини четвертої вказаної статті рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та не оскаржується.

54. Закон № 1798-VIII визначає, що ухвалені в межах дисциплінарного провадження рішення про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), рішення про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46) не підлягають оскарженню.

55. Вказана норма Закону № 1798-VIII також знайшла своє відображення в абзаці першому пункту 13.13 глави 13 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, відповідно до змісту якого за наявності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 6 частини першої статті 44 Закону № 1798-VIII, Дисциплінарна палата постановляє ухвалу про залишення скарги без розгляду та її повернення, яка не підлягає оскарженню.

56. Зміст наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити рішення Дисциплінарної палати ВРП (дисциплінарного органу в системі правосуддя) про залишення без розгляду та повернення скаржнику дисциплінарної скарги, зокрема, до суду.

57. Велика Палата звертає увагу на те, що в розумінні статей 51, 52 Закону № 1798-VIII оскаржувати до ВРП можна рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.

58. Право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження (частина перша статті 51 Закону № 1798-VIII).

59. Відповідно до частини сьомої статті 266 КАС України на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

60. З обставин цієї справи встановлено, що позивачка реалізувала своє право на захист шляхом звернення до ВРП, подавши дисциплінарну скаргу на дії судді, проте за наслідками її розгляду не було прийнято рішення по суті.

61. Крім того, зі змісту наведених вище норм права вбачається, що законодавством закріплено гарантії реалізації права будь-якої особи на звернення до ВРП з дисциплінарною скаргою щодо судді. Водночас законодавець наголосив, що право на таке звернення не може ототожнюватися з правом чи охоронюваним інтересом скаржника вимагати від дисциплінарного органу вчинення певних дій, зокрема прийняття конкретного рішення щодо дисциплінарної скарги, а також притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

62. Отже, право на подання дисциплінарної скарги щодо судді саме по собі не зумовлює наявності у скаржника права впливати на перебіг дисциплінарного провадження шляхом судового оскарження дій, бездіяльності чи рішень Ради, зокрема на стадії попередньої перевірки скарги.

63. Протягом дисциплінарного провадження скаржник не позбавлений права брати участь у відповідній процедурі в порядку, визначеному законом, однак така участь не є обов`язковою. Крім того, рішення, ухвалені ВРП або її дисциплінарним органом, не можуть бути підставою для оскарження судових рішень, постановлених суддею, стосовно якого розглядалася дисциплінарна скарга, чи для їх перегляду за нововиявленими обставинами у зв`язку з притягненням судді до дисциплінарної відповідальності.

64. Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обставини здійснення дисциплінарного провадження, зокрема його тривалість, підстави залишення дисциплінарної скарги без розгляду чи її повернення, відкриття дисциплінарної справи або відмова у її відкритті, не впливають на обсяг прав, обов`язків чи законних інтересів особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, та не змінюють обсягу таких прав, обов`язків чи інтересів.

65. Верховний Суд України неодноразово зауважував, що право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього (див. постанови від 15 липня 2014 року у справі № 21-273а14, від 12 квітня 2017 року у справі № П/800/589/16).

66. Отже, Велика Палата констатує, що відсутність у позивачки прав чи обов`язків у зв`язку з оскаржуваними діями, бездіяльністю чи рішеннями суб`єкта владних повноважень не породжує для останньої і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

67. Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом є оскарження протиправного, на її думку, рішення про залишення її дисциплінарної скарги без розгляду та повернення.

68. Однак з огляду на викладене Велика Палата вважає безпідставними доводи скаржниці про порушення її прав, оскільки дії, бездіяльність чи рішення ВРП у межах дисциплінарного провадження щодо судді не впливають безпосередньо на права, свободи чи інтереси скаржниці та не породжують для неї жодних правових наслідків як для особи, яка подала дисциплінарну скаргу.

69. Також необхідно зазначити, що Велика Палата у своїх постановах, зокрема від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/200/19 та від 6 березня 2025 року у справі № 990/11/25, предметом у яких були подібні правовідносини, виснувала, що позивач, незважаючи на те, що має право подати скаргу на дії судді й ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, усе ж не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має право лише ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для особи-скаржника. Тому правом на оскарження дій / рішень ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.

70. З огляду на встановлену законом організацію дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема на статус ВРП та її дисциплінарних палат у питанні про притягнення суддів до відповідальності, потрібно враховувати, що суд, до якого звернулася позивачка, не може здійснювати контроль за органами, які ухвалюють рішення за наслідком попередньої перевірки дисциплінарної скарги.

71. Ураховуючи те, що рішення дисциплінарного органу ВРП, ухвалене за результатами перевірки дисциплінарної скарги, зокрема про відмову у відкритті, повернення або відкриття дисциплінарної справи, не оскаржується, підстав для поширення адміністративного судового контролю на процедуру його ухвалення немає.

72. Такої логіки дотримувався законодавець у приписах глави 4 «Дисциплінарне провадження щодо суддів» Закону № 1798-VIII, не передбачивши для особи, яка подала дисциплінарну скаргу, права на оскарження в дисциплінарному провадженні будь-яких рішень ВРП (її дисциплінарних органів, посадових осіб) під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги та наділивши дисциплінарний орган ВРП виключними дискреційними повноваженнями щодо надання скаржнику дозволу на оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду дисциплінарної справи.

73. У цей спосіб у Законі № 1798-VIII фактично констатовано неможливість впливу обставин дисциплінарного провадження на права, обов`язки чи інтереси особи, яка звернулася з дисциплінарною скаргою щодо судді.

74. Таких висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата у постановах від 9 жовтня 2025 року у справі № 990/144/25, від 4 грудня 2025 року у справі № 990/248/25, від 12 березня 2026 року у справі № 990/18/26 та від 28 травня 2026 року у справі № 990/72/26.

75. Водночас Велика Палата звертає увагу, що сформовані висновки у цій справі не перешкоджають скаржниці повторно звернутися до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, яка відповідатиме вимогам до форми та змісту дисциплінарної скарги.

76. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

77. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина шоста вказаної статті КАС України).

78. Зважаючи на обставини, що стали підставою звернення до адміністративного суду з цим позовом, зміст позовних вимог у частині оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача вчинити певні дії на стадії попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги і наведене вище правове регулювання цих правовідносин, Велика Палата вважає правильним висновок Касаційного адміністративного суду про те, що спір у цій частині не може бути предметом судового розгляду.

79. Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України та не роз`яснив, до якого суду слід звертатися з таким позовом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

80. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

81. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в цій справі, правильно застосував норми процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року без змін.

Керуючись статтями 21, 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі № 990/120/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідачкаН. М. Мартинюк

Судді:О. О. БанаськоК. М. Пільков

О. В. БілоконьС. О. Погрібний

О. Л. БулейкоН. С. Стефанів

М. М. ГімонТ. Г. Стрелець

О. А. ГубськаО. В. Ступак

А. А. ЄмецьМ. Ю. Тітов

В. В. КорольІ. В. Ткач

О. В. КривендаВ. Ю. Уркевич

М. В. Мазур