Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про виселення (вселення)
Дата: 02 липня 2026 р.
Справа: №336/5984/17
Суддя: Пророк Віктор Васильович
Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.
справа № 336/5984/17 (провадження 61-2892 ск 26)
03 липня 2026 року
м. Київ
Верховний Суд у складі суддів Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Сердюка В. В., розглянувши заяву судді Пророка В. В. про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та представника Головатенко Олени Юріївни, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Грецов Андрія Володимировича на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року, ухвалою від 03 липня 2026 року відмовив у задоволенні самовідводу.
Водночас з наведеним рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. 03 березня 2026 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Грецов А. В. на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року, у якій вони просять скасувати цю постанову та направити справу на новий судовий розгляд.
2. У справі неодноразово призначався повторний автоматизований розподіл.
3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2026 року справа розподілена судді?доповідачу - Черняк Ю. В. Судді, які входять до складу колегії:Пророк В. В., Сердюк В. В.
4. У зазначеному протоколі автоматизованого розподілу судової чітко зазначений список суддів виключених з розподілу, зокрема: 1) Гулейков І. Б., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. - через перебування у відпустці; 2) суддя Пророк В. В. виключений з розподілу - за 14 днів до відпустки.
5. Той факт, що я як суддя відповідно до Протоколу розподілу від 23 березня 2026 року виключений з розподілу, але при цьому цим самим протоколом визначений до складу суду у справі № 336/5984/17 вже говорить про наявність технічної помилки, яка виникла під час повторного авторозподілу справи. У свою чергу це вказує на визначення Протоколом розподілу від 23 березня 2026 року неналежного складу суду для розгляду справи.
6. Крім цього, якщо тлумачити пункт 2.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 21 березня 2025 року № 7 (далі - Засади) як такий, що не вимагає наявності активних повноважень судді для здійснення процесуальних дій на момент автоматизованого розподілу, то відповідно до зазначених положень Засад авторозподіл мав би здійснюватися першочергово серед суддів з числа першої постійно діючої колегії у складі трьох суддів Першої судової палати, до складу якої входять судді Черняк Ю. В., Коломієць Г. В. та Луспеник Д. Д., або з числа постійної першої колегії у складі п`ятьох суддів Першої судової палати, до складу якої входять, додатково до вже зазначених трьох суддів, судді Гулейков І. Б. та Лідовець Р. А., або з числа суддів Першої судової палати. Однак відповідно до Протоколу розподілу від 23 березня 2026 року, як це вже було зазначено, ці судді були виключені з розподілу, що також підтверджує необхідність повноважень судді для здійснення щодо нього автоматизованого розподілу справи на момент автоматизованого розподілу, яких в мене не було станом на 23 березня 2026 року як і у зазначених суддів.
7. У своїй заяві від 01 липня 2026 року про самовідвід я обґрунтував підстави заявленого мною самовідводу, з яких чітко убачається, що при визначені мене до складу колегії для розгляду цієї справи відбулися порушення.
8. Натомість, постановляючи ухвалу від 03 липня 2026 року колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення моєї заяви про самовідвід, оскільки обставин, які б указували на наявність підстав для задоволення моєї заяв про самовідвід у зв`язку із порушенням автоматизованого розподілу справи між суддями, не встановлено.
9. Із доводами ухвали не погоджуюся з огляду на таке
10. Пункт 1.7. Засад передбачає, що визначення судді?доповідача (колегії суддів) для розгляду судових справ здійснюється Автоматизованою системою документообігу суду (далі - АСДС) під час реєстрації документів відповідальною особою секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
11. З пункту 1.11 Засад випливає, що суддя не може здійснювати правосуддя під час відпустки судді, відрядження, тимчасової непрацездатності, навчання та в інших передбачених законом випадках. Водночас пункт 2.1. Засад прямо вказує, що автоматизований розподіл судових справ здійснюється АСДС із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судових справ на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням визначених АСДС коефіцієнтів навантаження.
12. Водночас абзац другий пункту 2.3. Засад передбачає, що після визначення судді?доповідача АСДС визначає інших суддів з числа постійно діючої колегії суддів, визначеної зборами суддів, до якої входить суддя-доповідач, без урахування повноважень для здійснення процесуальних дій, на момент автоматизованого розподілу, якщо інше не встановлено зборами суддів.
13. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів із числа суддів постійної колегії суддів, а також із числа резервних суддів для постійної колегії суддів, визначеної зборами суддів, АСДС визначає суддів, яких не вистачає, із числа всіх суддів відповідного касаційного суду з урахуванням їх спеціалізації (за наявності) та складу судових палат, якщо інше не встановлено зборами суддів (абзац третій пункту 2.3. Засад).
14. Пункт 3.1. Засад передбачає, що повторний автоматизований розподіл судових справ (заміна судді-доповідача та суддів, які не є доповідачами у справі) здійснюється на будь-якій стадії судового процесу в порядку, передбаченому цими Засадами та Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 (далі - Положення).
15. Згідно із абзацом першим пункту 3.2. Засад у випадках, передбачених процесуальним законом, що унеможливлюють участь судді-доповідача та суддів, які не є суддями-доповідачами, у справі (самовідвід, відвід), повторний автоматизований розподіл здійснюється на підставі відповідної ухвали суду за розпорядженням керівника Апарату, першого заступника керівника Апарату або заступника керівника Апарату в загальному порядку, передбаченому Положенням та цими Засадами.
16. Заміна судді, який не є суддею-доповідачем у судовій справі, у складі колегії суддів здійснюється з числа резервних суддів за службовою запискою судді?доповідача за вмотивованим розпорядженням заступника керівника Апарату, що додається до матеріалів справи. Якщо замінити суддю, який вибув, з числа резервних суддів неможливо, його заміна здійснюється АСДС з числа всіх суддів тієї ж судової палати, до якої входить постійна колегія суддів, а якщо це неможливо - з числа усіх суддів касаційного суду з урахуванням спеціалізації (за наявності) (пункт 3.4. Засад).
17. Так, у період із 26 березня до 10 квітня 2026 року (включно) я перебував у відпустці, відповідноза 14 днів до відпустки я був виключений з авторозподілу.
18. У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
19. Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
20. Відповідно до статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі - Конвенція), право на справедливий судовий розгляд вимагає слухання справи «незалежним та безстороннім судом» (рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], пункт 192).
21. Стаття 6 § 1 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43; рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).
22. Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи або є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
23. Також частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
24. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (частина перша статті 40 ЦПК України).
25. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
26. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
27. ЄСПЛ у своєму рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» зазначив: «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі «Бускаріні проти Сан-Маріно» (Buscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та «Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ECHR 2003-IV)».
28. Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені частиною першою статті 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
29. Отже, ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду.
30. Крім цього, згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
32. Враховуючи викладене, вважаю, що доводи моєї заяви про самовідвід від участі у розгляді справи №336/5984/17 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення є цілком обґрунтовані, тож належним процесуальним рішенням Верховного Суду було б постановлення ухвали про задоволення моєї заяви та відведення мене від участі у розгляді цієї справи у зв`язку з очевидним порушенням порядку визначення судді Пророка В. В. для розгляду цієї справи.
Суддя В. В. Пророк
Повний текст окремої думки складений 03 липня 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua