Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №907/1136/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 907/1136/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Колодяжної АВ.,

Ужгородської міської ради - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Бейс Інвест» - Митровки Я. В.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Успіх 2030» - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейс Інвест»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (у складі колегії суддів: Прядко О.В. (головуючий), Манюк П.Т., Рим Т.Я.), якою скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 про залишення без розгляду позову

у справі № 907/1136/25

за позовом Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави

до Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейс Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх 2030»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Ужгород, витребування земельної ділянки на користь територіальної громади м. Ужгорода,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Ужгородська окружна прокуратура в інтересах держави звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом (з урахуванням заяви про залучення співвідповідача та зміну предмету позову від 13.01.2026 № 07.53-108-342ВИХ-26) до Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейс Інвест» (далі - ТОВ «Бейс Інвест»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх 2030» (далі - ТОВ «Успіх 2030»), в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30.08.2022 № 872;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2022, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К. К. (зареєстрований в реєстрі за № 1461), щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0111, площею 0,5774 га, розташованої по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ТОВ «Бейс Інвест» повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0139, площею 0,3731 га, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ТОВ «Успіх 2030» на користь територіальної громади міста Ужгород земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0140, площею 0,2043 га, розташовану по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення та відчуженні земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0111, яка в подальшому була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0139 та 2110100000:65:001:0140, було порушено вимоги цивільного та земельного законодавства, оскільки продаж зазначеної земельної ділянки було здійснено за значно заниженою ціною без проведення земельних торгів, що свідчить про істотне порушення інтересів держави.

Також прокурор зазначив, що звертається до суду із цим позовом в інтересах держави самостійно, оскільки Ужгородська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, тобто порушують інтереси держави, а тому Ужгородська міська рада є відповідачем у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026, зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; з урахуванням зміни предмета позову відповідно до заяви від 13.01.2026 № 07.53-108-342ВИХ-26 встановлено Ужгородській окружній прокуратурі строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня проголошення даної ухвали, шляхом внесення на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0140 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.10.2025 в сумі 245 670,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 позовну заяву Ужгородської окружної прокуратури залишено без розгляду на підставі частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з неусуненням прокурором недоліків позовної заяви (з урахуванням зміни предмета позову відповідно до заяви від 13.01.2026 № 07.53-108-342ВИХ-26) у встановлений строк, зазначених в ухвалі від 03.02.2026 щодо надання суду доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 245 670,00 грн - вартості земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0140 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.10.2025, обов`язковість подання яких встановлена частиною 6 статті 164 ГПК України.

Суд першої інстанції зазначив, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача.

Добросовісність набувача презюмується, тобто набувач буде вважатись добросовісним, доки не буде доведено протилежне.

Щодо доводів прокурора, наведених у поданій 16.02.2026 заяві про усунення недоліків щодо заявлення позову до ТОВ «Успіх 2030» саме як до недобросовісного набувача спірної земельної ділянки, суд першої інстанції зазначив, що мотиви прокурора у разі їх прийняття судом фактично зводяться або до неможливості застосування на практиці положень Закону України від 12.03.2025 № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон від 12.03.2025 № 4292-ІХ) загалом та частини 6 статті 164 ГПК України, або до ілюзії (фікції) у представництві інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом подання позовної заяви, яка за умови встановлення добросовісності набувача матиме наслідком (за доводами прокурора) відмову у задоволенні його ж позовних вимог.

Крім того, беручи до уваги залишення без розгляду позову прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування у повній мірі вжитих ухвалою від 06.10.2025 заходів забезпечення позову, відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції зауважив, що положення частини 5 статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача наведені приписи застосуванню не підлягають. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що позовна вимога про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0140 обґрунтована недобросовісністю ТОВ «Успіх 2030» та заявлена на підставі статті 387 ЦК України. За таких обставин, з огляду на неможливість перевірки добросовісності набувача на стадії відкриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилкове застосування судом першої інстанції до заявленої прокурором позовної вимоги положень частини 6 статті 164 ГПК України, частини 5 статті 390 ЦК України та відповідно про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі частини 13 статті 176 ГПК України.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у травні 2026 року ТОВ «Бейс Інвест» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК України), просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 скасувати, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 залишити в силі.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови порушено норми частини 6 статті 164 ГПК України та неправильно застосовано положення частини 5 статті 390, частини 2 статті 391 ЦК України.

За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано, що за відсутності внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду, суд позбавлений можливості застосувати норми про витребування майна від добросовісного набувача та ухвалити законне та ефективне рішення у разі встановлення відповідних обставин; здійснення посилання у позові на правову підставу статті 387 ЦК України, не усуває обов`язку дотримання процесуальних передумов розгляду спору; невнесення депозиту унеможливлює реалізацію судом свого обов`язку щодо правильної правової кваліфікації правовідносин та можливості застосування належних норм матеріального права, що обґрунтовано було враховано судом першої інстанції.

При цьому, скаржник зазначає про наявність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24, від 19.11.2025 у справі № 523/14914/24, від 25.11.2025 управі № 916/1282/25, від 01.12.2025 у справі №354/419/25, від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21, від 09.03.2026 у справі № 904/5764/23 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 907/1136/25 за касаційною скаргою ТОВ «Бейс Інвест» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.07.2026.

Ужгородська окружна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ужгородська міська рада, ТОВ «Успіх 2030» у судове засідання своїх представників не направили.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився та свого представника не направив.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників Ужгородської міської ради, ТОВ «Успіх 2030», а також ОСОБА_1 та його представника .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ «Бейс Інвест», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

09.04.2025 набрав чинності Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ.

Абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону внесено зміни до ГПК України, зокрема, до статей 164, 174 ГПК України.

Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною 6 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину 2 статті 174 ГПК України доповнено абзацом 3 такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму».

Також Законом від 12.03.2025 № 4292-ІХ доповнено статтю 390 ЦК України частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду.

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Законом від 12.03.2025 № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною 2 такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Із системного аналізу вказаних норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Верховний Суд зауважує, що положення частини 5 статті 390 ГПК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

Згідно з статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача може бути вирішене судом лише за результатом дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення (постанова Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/3562/21).

Верховний Суд у постановах від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24, від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21 виснував, що у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини 5 статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема, на підставі частини 5 статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду, зокрема, з позовною вимогою про витребування майна (земельної ділянки) у ТОВ «Успіх 2030» на користь територіальної громади міста Ужгород, прокурор зазначив, що така вимога з посиланням на статтю 387 ЦК України спрямована до відповідача - ТОВ «Успіх 2030» як недобросовісного набувача спірної земельної ділянки, оскільки, придбаваючи земельну ділянку мало проявити розумну обачність та шляхом перевірки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру судових рішень, інших відкритих джерел виявити, що спірна земельна ділянка утворена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0111, яка у свою чергу є предметом кримінального провадження, що на даний час розглядається в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області. При цьому, прокурор також зазначає, що у відкритих джерелах наявні і ті обставини, на які він покликається у позові, зокрема щодо наявність матеріальної шкоди внаслідок заниження вартості під час продажу земельної ділянки; відповідна інформація, викладена в ухвалі слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області про арешт майна від 14.05.2025 у справі № 304/1055/25, яка є у відкритому доступі.

Отже, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що доводи прокурора і його позиція у спірних правовідносинах зводяться до того, що ТОВ «Успіх 2030» не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0140.

Ураховуючи, що у поданому прокурором позові він просить витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0140 у недобросовісного набувача (останнього набувача), суд апеляційної інстанції обґрунтовано виснував, що приписи частини 5 статті 390 ЦК України, частини 6 статті 164, у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає висновкам Верховного Суду (постанови від постановах від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24, від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21, від 03.03.2026 у справі № 906/233/25, від 04.03.2026 у справі № 922/3562/21), а підстави для відступу від таких висновків відсутні.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи скаржника про необхідність відступлення від висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних заперечень щодо таких висновків.

Ураховую наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної ТОВ «Бейс Інвест» без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейс Інвест» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 907/1136/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко