Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №912/2442/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 912/2442/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Народне слово»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 (головуючий суддя Чус О. В., судді Дармін М. О., Кошля А. О.)

у справі № 912/2442/25

за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради

до 1) Комунального підприємства «Регіональний центр розвитку послуг» і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Народне слово»

про розірвання договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути приміщення,

(у судовому засіданні взяв участь прокурор - Цимбалістий Т. О.)

ВСТУП

1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо можливості звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі обласної ради з позовом про розірвання договору оренди приміщення комунальної власності та зобов`язання звільнити і повернути його, у випадку, коли орендарем цього приміщення є друковане медіа.

2. Надаючи відповідь на це питання, Верховний Суд дійшов висновків, що зазначені спірні правовідносини є зобов`язальними господарськими відносинами, які виникли з договору оренди, та не пов`язані із створенням та діяльністю медіа. Та обставина, що орендарем майна у даному випадку є друковане медіа, сама по собі не має визначального значення для правильної кваліфікації таких правовідносин та вирішення спору, який виник між сторонами справи. Разом з тим Закон України «Про прокуратуру» містить заборону на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із створенням та діяльністю медіа. Заборони ж щодо здійснення такого представництва у правовідносинах, що стосуються майна комунальної власності, яким користується, зокрема, друковане медіа на праві оренди, чинне законодавство не містить.

3. Про наведене детально викладено далі у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

4 Керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради до Комунального підприємства «Регіональний центр розвитку послуг» (далі - КП «Регіональний центр розвитку послуг») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Народне слово» (далі - ТОВ «Редакція газети «Народне слово»), у якому просив:

- розірвати договір оренди (найму) майна (пам`ятки архітектури «Колишній особняк кінець 19 століття», охоронний № 37-кв) від 14.06.2018 № 97, укладений КП «Регіональний центр розвитку послуг» та ТОВ «Редакція газети «Народне слово», нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 887;

- зобов`язати ТОВ «Редакція газети «Народне слово» звільнити та повернути з оренди у комунальну спільну власність територіальних громад сіл, селищ і міст Кіровоградської області нежитлове приміщення (пам`ятку архітектури «Колишній особняк кінець 19 століття», охоронний № 37-кв) загальною площею 713,2 кв.м, розташоване за адресою: вул. В`ячеслава Чорновола, 46/60 у м. Кропивницькому, шляхом підписання з КП «Регіональний центр розвитку послуг» акта повернення цього майна з оренди.

5. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано систематичним невиконанням відповідачем-2 умов зазначеного договору оренди, що полягає у несвоєчасній сплаті орендної плати, використанні майна не відповідно до його мети (цільового призначення), простроченні виконання зобов`язання із страхування майна, встановленні пластикових вікон в будівлі, яка є пам`яткою архітектури, без дозволу на це.

6. За доводами Прокурора такі порушення умов договору є підставою для його розірвання та повернення орендованого приміщення з оренди.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

7. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 у справі №912/2442/25 поданий Прокурором позов залишено без розгляду.

8. Постановляючи цю ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно із абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, зокрема, у правовідносинах, пов`язаних з діяльністю медіа. Передане ж в оренду за договором від 14.06.2018 № 97 приміщення, з визначеним цільовим призначенням - для розміщення ТОВ «Редакція газети «Народне слово», становить матеріально-технічну базу відповідача-2. Тому діяльність ТОВ «Редакція газети «Народне слово», як медіа, пов`язана з наявністю у нього в користуванні цього приміщення, переданого йому в оренду саме, як друкованому засобу масової інформації. Відтак спірні у справі № 912/2442/25 правовідносини пов`язані з діяльністю медіа, що виключає можливість представництва Прокурором інтересів держави у цих правовідносинах та є підставою для залишення поданого ним позову без розгляду (пункт 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 скасовано, а справу №912/2442/25 направлено для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

10. На відміну від суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виснував, що спірні у цій справі правовідносини не пов`язані із діяльністю медіа, позаяк стосуються зобов`язальних орендних відносин відповідача-2, як орендаря приміщення, в контексті його власної господарської діяльності, що не пов`язана зі поширенням ТОВ «Редакція газети «Народне слово» інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях, з урахування чого ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 підлягає скасуванню з передачею справи № 912/2442/25 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга

11. Не погодившись із ухваленою апеляційним господарським судом постановою, ТОВ «Редакція газети «Народне слово» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 скасувати, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

13. На обґрунтування цих підстав у касаційній скарзі відповідач-2 посилається на норми Законів України «Про медіа», «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та Закону України «Про прокуратуру», наполягаючи на тому, що спірні у цій справі правовідносини є правовідносинами, пов`язаними із діяльністю медіа, тобто відносинами, у яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави.

14. Також скаржник наводить висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, узагальнений зміст яких зводиться до того, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому прокурор має з`ясувати відсутність відповідного органу чи його бездіяльність протягом розумного строку та надати суду обґрунтування наявності підстав для здійснення ним представництва інтересів держави. Якщо ж суд установить відсутність таких підстав, зокрема, після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, у зв`язку з чим підлягає застосуванню пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України.

15. У контексті здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави відповідач-2 звертає увагу і на те, що у відповідності до Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» суперечать статті 55, пунктам 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.

16. Крім того, як зазначає скаржник з посиланням на судові рішення, ухвалені у справах № 910/14711/24, № 911/2012/21, № 910/12876/19, № 910/21154/20, № 906/651/19, принцип диспозитивності передбачає, що межі апеляційного перегляду чітко обмежені волевиявленням скаржника. Вихід за межі апеляційної скарги без належного обґрунтування є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Водночас розгляд справи у судовому засіданні без належного повідомлення сторони про його дату та час є порушенням принципів рівності, змагальності та права на справедливий суд (ця ж стаття названої Конвенції). Натомість оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без дотримання наведеного, у зв`язку з чим підлягає обов`язковому скасуванню, зокрема, з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

17. У межах встановленого Верховним Судом строку засобами поштового зв`язку Прокурор надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

18. Щодо доводів відповідача-2 про встановлену абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» заборону на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із діяльністю медіа, Прокурор зауважує, що спірні правовідносини з використання орендованого майна комунальної власності не пов`язані з діяльністю медіа в розумінні Закону України «Про медіа», а є господарською діяльністю, що не пов`язана з вчиненням ТОВ «Редакція газети «Народне слово» дій, як друкованим засобом масової інформації. При цьому друк газети «Народне слово» здійснюється Фізичною особою - підприємцем Питльованою О. А. за адресою: вул. Садова, 88-а, м. Кропивницький. Відповідне ж орендоване комунальне майно відповідачем-2 використовується не для розміщення редакції газети, а для здійснення іншої господарської діяльності, не пов`язаної з діяльністю медіа.

19. Заразом стосовно аргументів ТОВ «Редакція газети «Народне слово» про допущені апеляційним господарським судом процесуальні порушення (скасування постановленої судом першої інстанції ухвали поза межами строку на апеляційне оскарження, без апеляційної скарги, без повідомлення відповідача-2 про дату та час судового засідання, тощо) Прокурор наводить хронологію розгляду його апеляційної скарги, стверджуючи при цьому про відсутність будь-яких порушень норм процесуального права та обізнаність ТОВ «Редакція газети «Народне слово» з наявністю відповідної апеляційної скарги та призначенням судового засідання з її розгляду.

20. Під час касаційного провадження до Верховного Суду також надійшло клопотання КП «Регіональний центр розвитку послуг» про здійснення касаційного перегляду у справі № 912/2442/25 без участі його представника, у якому відповідач-1 серед іншого просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Редакція газети «Народне слово», у зв`язку з чим це клопотання в частині, що за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, поданим поза межами встановленого строку на його подання, не приймається Верховним Судом та залишається без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

21. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови правових норм, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Редакція газети «Народне слово» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

23. Як унормовано у частині другій статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. За змістом пункту 3 частини першої статті 1311 Основного Закону України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

25. Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

26. Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано і статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

27. Згідно з частиною першою названої статті представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

28. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

29. Заразом не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абзац третій частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

30. З наведеного слідує, що законодавець передбачив обмеження прав прокурора на представництво інтересів держави щодо певного кола осіб (державних компаній) та щодо певних правовідносин (пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань).

31. Таке обмеження звузило сферу, в якій прокурор наразі може здійснювати представництво державних інтересів. Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» містить заборонні норми, які не підлягають розширеному тлумаченню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.24 у справі № 587/1382/15-ц).

32. Натомість у цій справі (№ 912/2442/25) Прокурор звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди комунального майна (пам`ятки архітектури) та зобов`язання повернути його з оренди, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконання орендарем умов цього договору (несвоєчасною сплатою орендної плати, використанням майна не відповідно до його цільового призначення, простроченням виконання зобов`язання із страхування майна, встановлення пластикових вікон у будівлі, що є пам`яткою архітектури, без дозволу).

33. Тож за висновками суду апеляційної інстанції фактичними та правовими підставами заявленого Прокурором позову стали стверджувані ним порушення ТОВ «Редакція газети «Народне слово» (орендарем) своїх господарських зобов`язань, що виникли на підставі договору оренди приміщення, в якому це товариство розміщується.

34. З урахування наведеного, апеляційний господарський суд виснував, що спірні у цій справі правовідносини не пов`язані із діяльністю медіа, а стосуються саме зобов`язальних орендних відносин відповідача-2 як орендаря приміщення в контексті його власної господарської діяльності, яка не пов`язана зі здійсненням ним діяльності, як друкованого засобу масової інформації, щодо поширення інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях.

35. З огляду на це та зважаючи на предмет та підстави заявленого Прокурором у цій справі позову (як фактичні, так і юридичні), Верховний Суд погоджується з тим що, у даному випадку спірні правовідносини є зобов`язальними господарськими відносинами, які виникли з договору оренди, та не пов`язані із створенням та діяльністю медіа. Та обставина, що орендарем майна у цьому разі є друковане медіа, сама по собі не має визначального значення для правильної кваліфікації таких правовідносин та вирішення спору, який виник між сторонами справи, що переглядається.

36. Закон України «Про прокуратуру» містить заборону на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із створенням та діяльністю медіа. Заборони ж щодо здійснення такого представництва у правовідносинах, що стосуються майна комунальної власності, яким користується, зокрема, друковане медіа на праві оренди, чинне законодавство не містить.

37. Викладені у касаційній скарзі ТОВ «Редакція газети «Народне слово» аргументи наведеного жодним чином не спростовують, позаяк сформульовані Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц висновки, на які посилається відповідач-2, хоч і стосуються здійснення прокурором представництва інтереси держави в суді та застосування статті 23 Закону України «Про прокуратури», проте не пов`язані із застосуванням відповідних норм у контексті спірного питання, тобто у контексті заявлення Прокурором позову про розірвання договору оренди майна та зобов`язання звільнити орендоване приміщення у випадку, коли орендарем є друковане медіа.

38. Тому викладені у вказаних постановах правові позиції Верховного Суду стосуються інших процесуальних ситуацій щодо здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави порівняно із справою, що переглядається.

39. Натомість висновків Верховного Суду про застосування норм права, у відповідності до яких у справах з подібними до справи № 912/2442/25 правовідносинами (зокрема, з аналогічними предметами та підставами заявлених позовів, суб`єктним складом учасників судового процесу) не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, позаяк ці правовідносини пов`язані із діяльністю медіа, скаржник у поданій касаційній скарзі не навів.

40. Заразом при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції, аналізуючи зміст ухвали місцевого господарського суду, що переглядалась у апеляційному порядку, а також обумовлені ним доводи та вимоги апеляційної скарги Прокурора, виходив виключно з мотивів не пов`язаності спірних у цій справі правовідносин із діяльністю медіа, у зв`язку з чим правильність застосування ним у цьому разі статті 23 Закону України «Про прокуратури» оцінюється Верховним Судом при касаційному перегляді лише в такому аспекті.

41. Фактичні ж обставини щодо наявності/відсутності уповноваженого органу на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, його бездіяльності у разі наявності, повідомлення Прокурором такого органу про виявлене порушення та інші апеляційним господарським судом (як і судом першої інстанції) не досліджувалися та не оцінювались, висновків щодо цього оскаржувана постанова не містить, а тому правильність застосування норм Закону України «Про прокуратури» саме у наведеному контексті наразі не може бути перевірена Верховним Судом, у зв`язку з чим доводи скаржника щодо вищевказаних обставин не підлягають врахуванню.

42. При цьому між іншим Верховний Суд зауважує, що зі змісту поданого Прокурором позову вбачається, що у ньому наведені певні обґрунтування щодо здійснення ним представництва інтересів держави у суді у цій справі, що окремо спростовує посилання відповідача-2 на викладені у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 висновки, зокрема, що стосуються застосування статей 53, 174 ГПК України.

43. Також не можуть бути прийнятими і аргументи скаржника про те, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

44. Як зазначено у пунктах 3, 4 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

45. Відтак назване Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва Прокурором інтересів держави в суді у цій справі, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними.

46. Крім того, Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 не стосується питання заборони здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із створенням та діяльністю медіа, що у цій справі і оцінювалось судами попередніх інстанцій з точки зору підставності залишення поданого Прокурором позову без розгляду.

47. Таким чином, усі доводи касаційної скарги ТОВ «Редакція газети «Народне слово» у частині, що стосується неправильного застосування апеляційним господарським судом абзацу третього частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не знайшли свого підтвердження за відсутності їх належного обґрунтування.

48. Оцінюючи ж аргументи відповідача-2 про порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, принципів диспозитивності, рівності, змагальності господарського судочинства, а також права сторони на справедливий суд Верховний Суд виходить з такого.

49. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

50. У відповідності до частин третьої, четвертої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

51. Порядок вручення судового рішення визначено в статті 242 ГПК України.

52. Згідно із частиною п`ятою цієї статті учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

53. Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

54. У частині одинадцятій зазначеної статті також унормовано, що у випадку, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

55. Водночас за змістом частин першої, другої, четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

56. Як вбачається з матеріалів цієї справи (№ 912/2442/25), 21.11.2025 Прокурором засобами поштового зв`язку було направлено до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025.

57. У цій скарзі Прокурор просив вказану ухвалу скасувати, а справу передати до місцевого господарського суду для подовження розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги у тому числі тим, що положення закону по забороні здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді у правовідносинах, пов`язаних з діяльністю медіа, не підлягають розширеному тлумаченню, та не можуть доповнюватись ще й забороною на здійснення прокурором представництва у правовідносинах щодо користування комунальним майном суб`єктом у сфері медіа.

58. Копію зазначеної апеляційної скарги засобами поштового зв`язку серед іншого було направлено і ТОВ «Редакція газети «Народне слово», докази чого додано до апеляційної скарги Прокурора.

59. З урахування того, що повний текст ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 складено 13.11.2025, про що зазначено ній, у даному випадку Прокурором було дотримано вимоги частини першої статті 256 ГПК України щодо строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим питання його пропуску перед судом апеляційної інстанції не поставало.

60. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025. Розгляд цієї апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 04.03.2026 о 12 год. 20 хв. Також повідомлено, що засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань № 511.

61. Матеріалами справи № 912/2442/25 підтверджується, що рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію цієї ухвали суду апеляційної інстанції було направлено ТОВ «Редакція газети «Народне слово» на адресу: 25006, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, м. Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола, 46 (яку, зокрема, і сам відповідач-2 вказує у касаційній скарзі, як свою адресу).

62. Тож, ураховуючи, що на той момент у ТОВ «Редакція газети «Народне слово» був відсутній зареєстрований електронний кабінет, апеляційний господарський суд направив копію ухвали від 11.12.2025 в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення в порядку, передбаченому статтею 242 ГПК України.

63. Усталена судова практика Верховного Суд свідчить про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20.

64. При цьому у даному випадку відповідне поштове відправлення було вручено одержувачу 23.12.2025 (за довіреністю Єрмакова), про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та інформація з сайту оператора поштового зв`язку (Акціонерного товариства «Укрпошта») за № відправлення R067059654176.

65. Рекомендоване повідомлення про це було одержано судом апеляційної інстанції 29.12.2025, тобто заздалегідь до дати проведення судового засідання, у якому було ухвалено оскаржувану ТОВ «Редакція газети «Народне слово» постанову.

66. З наведеного вбачається, що апеляційний господарський суд із дотриманням норм статей 120, 242 ГПК України належним чином та завчасно повідомив відповідача-2 про дату, час та місце судового засідання.

67. Разом з тим зміст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 свідчить про те, що апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 здійснювався в межах доводів та вимог поданої Прокурором апеляційної скарги.

68. Це повністю спростовує протилежні аргументи відповідача-2 про допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення та про недотримання ним окремих принципів господарського судочинства.

69. Передбачена пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України підстава для скасування судового рішення, на яку посилається скаржник, у цьому разі не підтвердилася, позаяк з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Редакція газети «Народне слово» було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

70. Неявка ж у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, за загальним правилом не перешкоджає розгляду справи (частина перша статті 202 ГПК України).

71. Крім того, з огляду вищевикладене щодо обставин подання Прокурором апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2025 із відповідними доводами і вимогами та належного повідомлення апеляційним господарським судом відповідача-2 про відкриття апеляційного провадження та про дату, час та місце судового засідання з її розгляду, порушення права ТОВ «Редакція газети «Народне слово» на справедливий суд не вбачається.

72. Тож посилання скаржника у цьому контексті на наведене у судових рішеннях у справах № 910/14711/24, № 911/2012/21, № 910/12876/19, № 910/21154/20, № 906/651/19 не можуть бути прийнятими.

73. При цьому згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень у справах № 911/2012/21, № 910/21154/20, № 906/651/19 судові рішення судом касаційної інстанції не ухвалювались.

74. Отже, звернувшись із касаційної скаргою у цій справі, відповідач-2 не довів та не обґрунтував неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення ним процесуальних норм, а тому передбачена ГПК України для даного випадку підстава касаційного оскарження у цьому разі не знайшла свого підтвердження.

75. Інші наведені у касаційній скарзі ТОВ «Редакція газети «Народне слово» аргументи, твердження та заперечення не можуть бути ураховані Верховним Судом, оскільки вони не обґрунтовують недотримання чи порушення апеляційним господарським судом певних правових норм, а фактично за своєю суттю зводяться до незгоди скаржника з ухваленою ним постановою, що саме по собі не може бути підставою для її зміни чи скасування.

76. Доводи відзиву Прокурора приймаються Верховним Судом у тій мірі, що відповідає наведеному у цій постанові

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

79. У цій справі скаржник у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків апеляційного господарського суду та не обґрунтував неправильного застосування чи порушення ним чинних правових норм, у зв`язку з чим касаційна скарга ТОВ «Редакція газети «Народне слово» задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

80. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судове рішення, що оскаржувалось, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Народне слово» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 912/2442/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил