Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №143/1023/25 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1023/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

розглянувши в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, –

встановив:

У жовтні 2025 року представник позивачки – адвокат Присяжнюк О. В. звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40 000 грн та судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 11.08.2025 у справі № 143/729/25 відповідачку ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вирок суду набрав законної сили. Під час розгляду кримінального провадження цивільний позов про відшкодування моральної шкоди позивачкою не заявлявся.

Внаслідок протиправних дій відповідачки позивачці ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди. Зокрема, після заподіяння тілесних ушкоджень 25.07.2025 в м. Вінниця стан здоров`я позивачки різко погіршився, у зв`язку з чим вона була вимушена викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги. За результатами медичного обстеження у позивачки було зафіксовано тілесні ушкодження та надано відповідні рекомендації щодо лікування і подальшого медичного нагляду.

Також позивачка вказує, що, завдана їй моральна шкода полягає у фізичному болю та моральних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій відповідачки та заподіяних тілесних ушкоджень. Заподіяне кримінальне правопорушення призвело до погіршення стану її здоров`я, спричинило значне нервове напруження, психологічний дискомфорт, душевні переживання та негативно вплинуло на її емоційний стан. Крім того, внаслідок зазначених подій було порушено звичайний спосіб життя позивачки. Протягом тривалого часу вона була позбавлена можливості повною мірою виконувати свої повсякденні обов`язки, вести активний спосіб життя та підтримувати звичні соціальні зв`язки. Позивачка тривалий час страждала від безсоння, постійного відчуття тривоги, нервового напруження та переживань, пов`язаних із приниженням її честі й гідності внаслідок протиправної поведінки відповідачки.

З урахуванням викладеного, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 29.12.2025 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 41, 42).

30.01.2026 відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив, у якому просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю.

У відзиві зазначено, що відповідачка не заперечує факт наявності вироку суду від 11.08.2025, однак вважає, що позовна заява містить викривлене відображення подій.

Зокрема, відповідачка вказує, що позивачка намагається представити конфлікт як раптовий напад з її боку, тоді як, на думку відповідачки, події 23.07.2025 стали наслідком протиправної та провокаційної поведінки самої позивачки, яка перед інцидентом вчиняла дії, спрямовані на пошкодження її майна.

Відповідачка також зазначає, що характер отриманих позивачкою тілесних ушкоджень не відповідає тим наслідкам, які описані у позовній заяві.

Вона вважає, що з огляду на її стан здоров`я, зокрема наявність захворювань, пов`язаних із парезом м`язів, вона фізично не могла завдати удару такої сили, який би спричинив тривалий розгляд здоров`я чи значні страждання. На її думку, фізичні можливості особи з такими обмеженнями є об`єктивно зниженими.

Крім того, відповідачка вказує, що вимога про стягнення 40 000 грн моральної шкоди не підтверджена належними та допустимими доказами.

ОСОБА_2 зазначає, що позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги виключно власними твердженнями, викладеними у позовній заяві, без надання медичних документів чи інших доказів, які б підтверджували наявність та обсяг моральних страждань.

Зокрема, відповідачка звертає увагу на те, що позивачка у позові від 20.10.2025, тобто через три місяці після події, описує свій стан як такий, що супроводжується неврозами, тривожністю, страхом, безсонням та необхідністю лікування.

Водночас, на думку відповідачки, відсутність дій позивачки щодо захисту своїх прав одразу після події, а також її згода на розгляд справи без особистої участі свідчать про відсутність у неї значних страждань у період, безпосередньо пов`язаний із подією.

Також відповідачка зазначає, що у матеріалах справи відсутні медичні довідки від невролога, психіатра чи психолога за період липень-серпень 2025 року, які б підтверджували заявлені позивачкою наслідки для її психоемоційного стану.

Разом з тим відповідачка наголошує, що заявлений розмір відшкодування є для неї надмірним та неспівмірним, з огляду на її матеріальне становище, оскільки вона є пенсіонеркою та особою з інвалідністю, і стягнення такої суми може поставити її у скрутне матеріальне становище. (а. с. 48-85).

13.02.2026 від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій вона підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі. Позивачка заперечила доводи відповідачки щодо провокування нею конфлікту, зазначивши, що такі твердження є безпідставними. Також вказала, що долучені відповідачкою до відзиву письмові пояснення та фотоматеріали не спростовують обставин, встановлених вироком суду, яким відповідачку визнано винною у вчиненні щодо неї кримінального правопорушення та призначено відповідне покарання. На думку позивачки, відзив є необґрунтованим, побудований на припущеннях та не містить належних і допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені вироком суду (а. с. 95-103).

23.02.2026 від відповідачки до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких вона просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву (а. с. 104-138).

Ухвалою суду від 03.03.2026 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 144).

07.04.2026 до суду від позивачки надійшли доповнення до позовної заяви, у яких вона, зокрема, просила притягнути відповідачку до відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки (проходу загального користування перед будинком). Крім того, позивачка заперечила доводи відповідачки щодо її тяжкого стану здоров`я (а. с. 154).

У судовому засіданні 27.05.2026 позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та просить їх задовольнити. Пояснила, що після вчинення щодо неї кримінального правопорушення постійно перебуває в стані нервового напруження та стресу, оскільки, відповідачка продовжує провокувати конфліктні ситуації. Зазначила, що після події під час перебування у м. Вінниці їй стало зле, у зв`язку з чим її було доставлено до лікувального закладу. На її думку, погіршення стану здоров`я було зумовлене пережитими емоційними переживаннями. Також висловила думку, що відповідачка умисно затягує розгляд справи.

Представник позивачки – адвокат Присяжнюк О. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила, що відповідачка завдала позивачці декілька ударів палицею, у зв`язку з чим вироком суду її було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначила, що за результатами медичного огляду у ОСОБА_1 були зафіксовані тілесні ушкодження. Крім фізичного болю, позивачка зазнала значних душевних страждань, а саме, тривалий час страждала на безсоння, нервове напруження та невротичні прояви. До лікарів-психологів чи психіатрів вона не зверталася, оскільки вважала, що її стан покращиться після прийому лікарських засобів. Водночас представник позивачки вказала, що факт завдання моральної шкоди також підтверджується показаннями свідка, який засвідчив, що після події позивачка перебувала у пригніченому психоемоційному стані, зазнала душевних страждань та погіршення стану здоров`я.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні 27.05.2026 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що не визнає своєї вини у заподіянні позивачці легких тілесних ушкоджень. Зазначила, що лише просила позивачку не заходити на її подвір`я, натомість, саме позивачка застосувала до неї фізичну силу, внаслідок чого вона ледве трималася на ногах та кликала на допомогу. Також відповідачка стверджувала, що позивачка періодично перебуває у стані нервового збудження, через що, втрачає контроль над своєю поведінкою. З огляду на викладене просила у задоволенні позову відмовити.

Допитаний у судовому засіданні 27.05.2026 свідок ОСОБА_3 пояснив, що є сусідом сторін та був обізнаний про конфлікт між ними. За його словами, після зазначеної події позивачка перебувала у пригніченому емоційному стані: була збудженою, плакала, нервувала. На його думку, конфлікт негативно вплинув на її повсякденне життя, після чого вона проходила лікування у медичному закладі та стала більш замкнутою. Свідок також зазначив, що сторони тривалий час перебувають у неприязних відносинах і між ними часто виникають конфліктні ситуації.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та пунктів 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 11.08.2025 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу розміром п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Вказаним вироком встановлено, що 23.07.2025 близько 20 год. 10 хв. ОСОБА_2 перебувала в літній кухні на території домоволодіння за місцем свого проживання. У цей час вона почула як хтось гупає у хвіртку, через яку здійснюється прохід до 5-ти квартирного одноповерхового житлового будинку, в одній із квартир якого вона проживає. Вийшовши з літньої кухні, ОСОБА_2 помітила біля хвіртки свою сусідку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , з якою вони протягом тривалого часу перебувають у неприязних відносинах та з якою цього ж дня мав місце конфлікт з приводу пошкодження майна ОСОБА_2 , яка намагалась перелізти через хвіртку та зірвати ланцюг, яким була обв`язана хвіртка, та у них зав`язалася словесна суперечка. Під час словесної суперечки ОСОБА_2 взяла до рук дерев`яну палицю і пішла в напрямку хвіртки загального користування, через яку намагалася перелізти ОСОБА_1 , та під час продовження конфлікту ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклого умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_1 , нанесла їй два удари палицею по правій руці та під час того, як ОСОБА_1 перелазила хвіртку нанесла їй даною палицею ще два удари по правій нозі.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правого плеча, двох синців у ділянці передпліччя та двох синців у ділянці правого стегна, що підтверджується висновком експерта судово-медичної експертизи від 29.07.2025 № 69 (а. с. 17-19).

Як убачається з копії довідки № 24 від 25.07.2025, виданої на ім`я ОСОБА_1 , остання перебувала 25.07.2025 року з 16 год. 36 хв. до 18 год. 30 хв. на лікуванні у відділенні знаходилася на лікуванні у відділенні МКЛ № 1 ВННД КНП ВМН № 1 з приводу забою правого плеча, правого передпліччя, гематоми правого плеча, забою правої нижньої кінцівки. Гостра реакція на стрес. Рекомендовано застосовувати гепаринову мазь 2-3 рази на добу (а. с. 13).

Згідно з консультаційним висновком лікаря загальної практики – сімейного лікаря ОСОБА_4 від 23.03.2026, виданим на ім`я ОСОБА_1 , встановлено діагноз гіпертонічна хвороба, остеохондроз та рекомендовано консультацію лікаря-невролога та лікаря-кардіолога, а також проведення МРТ головного мозку та шийного відділу хребта (а. с. 165).

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності з відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Таким чином, вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 11.08.2025, який набрав законної сили, встановлено факт умисного спричинення відповідачкою ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень.

На обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди позивачка зазначила, що після завдання їй 23.07.2025 тілесних ушкоджень 25.07.2025 їй стало зле, у зв`язку з чим вона звернулась за медичною допомогою. Згідно з медичною документацією, у неї було діагностовано забій правого плеча, правого передпліччя, гематому правого плеча, забій правої нижньої кінцівки та гостру реакцію на стрес.

Крім того, відповідно до консультативного висновку лікаря загальної практики –сімейного лікаря ОСОБА_4 від 23.03.2026 позивачці встановлено діагноз гіпертонічна хвороба з ускладненням, остеохондроз, та рекомендовано консультації лікаря невролога, лікаря-кардіолога, а також проведення МРТ головного мозку та шийного відділу хребта.

Позивачка вважає, що внаслідок протиправних дій відповідачки їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, душевних стражданнях, погіршенні стану здоров`я, переживаннях, порушенні звичного способу життя та тимчасовій неможливості повною мірою виконувати свої повсякденні обов`язки.

Разом з тим суд зазначає, що сам по собі факт заподіяння позивачці легких тілесних ушкоджень не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі. Особа, яка звертається з такою вимогою, повинна довести факт заподіяння моральної шкоди, її характер, обсяг, тривалість та інтенсивність моральних страждань, а також наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідача та такими наслідками.

Однак позивачкою не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність моральних страждань саме внаслідок протиправних дій відповідачки, їх характер тривалість та глибину, а також причинний зв`язок між діями відповідачки і погіршенням стану її здоров`я, на яке вона посилається.

Долучені до матеріалів справи медичні документи лише підтверджують факт звернення за медичною допомогою та встановлення відповідних діагнозів, однак не підтверджують, що виявлені захворювання перебувають у причинному зв`язку з подією, яка мала місце 23.07.2025.

При вирішенні спору суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої оцінка моральної шкоди за своєю природою є складним процесом та здійснюється з урахуванням конкретних обставин кожної справи, зокрема характеру та тривалості страждань, негативних наслідків для особи, їх інтенсивності та інших істотних факторів. Водночас такі обставини підлягають доказуванню у встановленому законом порядку. (Мілазі проти Республіки Італії від 25.06.1987, Лопес Остра проти Іспанії від 09.12.1994, Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації від 13.07.1983, Жовнер проти України від 29.06.2004, Полтораченко проти України від 18.01.2005).

Оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральної шкоди, її розміру, а також причинного зв`язку між протиправними діями відповідачки та заявленими наслідками, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 1167 ЦК України підстав для покладення на відповідачку обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідачки моральної шкоди в розмірі 40 000 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позову, понесені позивачкою судові витрати залишаються за нею.

Керуючись статтями 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд –

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 03.07.2026.

Суддя