Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №133/1880/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/1880/26

02.07.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Дем`янової Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи в зв`язку з виходом на пенсію,

встановив:

До суду 26.05.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи в зв`язку з виходом на пенсію.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2006 року перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Українська залізниця» та працював у ВП «Служба роботи станцій» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця». 29 грудня 2025 року його було звільнено у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах.

Позивач зазначає, що протягом роботи був членом первинної профспілкової організації, а на його трудові відносини поширювалися положення Галузевої угоди та Колективного договору, якими передбачено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію та грошової винагороди з нагоди ювілейної дати.

Посилається на те, що у 2022–2024 роках звертався до роботодавця із заявами про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, однак зазначені виплати йому не були здійснені.

Крім того, при звільненні відповідач не виплатив одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію, а також не виплатив грошову винагороду до 60-річного ювілею.

Позивач зазначає, що в наказі про звільнення міститься запис про виплату зазначених сум після окремого рішення правління АТ «Українська залізниця», однак вважає таку умову такою, що не передбачена законодавством та положеннями колективного договору. У день звільнення йому було виплачено лише заробітну плату за грудень 2025 року.

Посилаючись на положення Кодексу законів про працю України, Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про оплату праці», Галузевої угоди та Колективного договору, позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» одноразову матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 128 852,01 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022–2024 роки у загальному розмірі 39 572,19 грн, грошову винагороду до 60-річного ювілею у розмірі 8 748,91 грн, а також судові витрати.

Позиція відповідача.

До суду 02.07.2026 о 11 годині 55 хвилин надійшов відзив відповідача.

Відповідач подав відзив після закінчення строку, встановленого судом для його подання.

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається у строк, встановлений судом.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас відповідно до статті 127 ЦПК України процесуальний строк може бути поновлений судом лише за заявою учасника справи, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.

Оскільки відповідач не звертався до суду із заявою про поновлення строку на подання відзиву та не навів причин його пропуску, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку.

За таких обставин відзив, поданий з пропуском встановленого судом строку, не підлягає прийняттю судом та залишається без розгляду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

До суду 08.06.2026 надійшла заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

До суду 10.06.2026 надійшла заява представника відповідача Виростко А.Б. про вступ у справу.

До суду 19.06.2026 надійшла заява представника відповідача Юзопольського С.В. про вступ у справу.

До суду 02.07.2026 надійшов відзив відповідача АТ «Укрзалізниця».

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог статей 76–81, 89 ЦПК України, суд установив такі обставини.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 2006 року перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Українська залізниця» та працював у виробничому підрозділі «Служба роботи станцій» (до реформування – виробничий підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Козятин») Регіональної філії «Південно-Західна залізниця», що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 26.07.1983.

Наказом Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 1446/ос від 12 грудня 2025 року трудовий договір з позивачем припинено, а з 29 грудня 2025 року його звільнено у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах, що підтверджується копією наказу про припинення трудового договору.

Судом також установлено, що на позивача поширювалася дія Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001–2005 роки, пролонгованого на 2006–2025 роки зі змінами та доповненнями, а також Колективного договору Експлуатаційного вагонного депо Козятин, дію якого продовжено на 2025–2026 роки.

Відповідно до пункту 3.10 Колективного договору працівникам, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців та подали відповідну заяву, один раз на календарний рік надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених законом станом на 1 січня відповідного року.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2022–2024 років позивач звертався до відповідача із заявами про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, однак зазначені виплати йому не були здійснені (що підтверджується копіями заяв позивача від 10.03.2026).

Пунктом 8.23 Колективного договору передбачено виплату працівникам, які вперше звільняються у зв`язку з виходом на пенсію, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи на залізничному транспорті. Пунктом 8.1 Колективного договору Експлуатаційного вагонного депо Козятин також передбачено виплату працівникам, які виходять на пенсію на пільгових умовах, одноразової матеріальної допомоги у відповідному розмірі.

З урахуванням стажу роботи позивача на залізничному транспорті понад 15 років судом установлено, що відповідно до зазначених положень колективних договорів він набув право на отримання одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі п`яти середньомісячних заробітків.

Як убачається з наказу про звільнення, у розділі «Виплатити» зазначено про необхідність виплати позивачу: 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022, 2023 pp. передбачені п. 3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр. пролонгованого на 2006-2025 рр. після окремого рішення АТ "Укрзалізниця" 2. Виплати передбачені колективним договором Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" на 2001-2005 роки пролонтований на 2006-2025 роки згідно розділу 8 пункту 8.23 одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 (п`яти) середньомісячних заробітків після окремого рішення керівництва АТ "Укрзалізниця" при стажі в галузі 19 років 08 місяців 25 днів після окремого рішення керівництва АТ "Укрзалізниця".

Разом з тим, із розрахункового листка вбачається, що у день звільнення позивачу виплачено лише заробітну плату за грудень 2025 року, тоді як зазначені виплати проведені не були.

Крім того, пунктом 3.14 Колективного договору передбачено виплату працівникам залізниці грошової винагороди з нагоди ювілею (50, 60, 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку, у тому числі на пільгових умовах, у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

Судом установлено, що 14 жовтня 2025 року позивач досяг 60-річного віку (підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 від 18.04.1997, виданим Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області), однак передбачена пунктом 3.14 Колективного договору грошова винагорода йому не виплачена.

Відповідно до повідомлення про умови оплати праці посадовий оклад позивача становив 8 748,91 грн.

Згідно з довідкою про доходи середньомісячний заробіток позивача, обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, становить 25 770,40 грн, у зв`язку з чим розмір одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію у сумі п`яти середньомісячних заробітків складає 128 852,01 грн.

Матеріальна допомога на оздоровлення за 2022–2024 роки, розрахована відповідно до умов Колективного договору, становить: за 2022 рік – 11 983,23 грн, за 2023 рік – 12 963,72 грн, за 2024 рік – 14 625,24 грн, а всього – 39 572,19 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо наявності у позивача права на отримання передбачених колективними договорами виплат при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію та відповідного обов`язку відповідача здійснити їх виплату.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази та надавши їм оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів працівників і роботодавця.

Частиною другою статті 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри доплат, надбавок, премій, винагород, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, визначених законодавством.

Згідно зі статтями 13, 18 КЗпП України, статтями 5, 7, 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективним договором можуть встановлюватися додаткові, порівняно із законодавством, соціально-трудові гарантії, які є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від їх членства у професійній спілці.

Як установлено судом, позивач із 2006 року перебував у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця», а 29 грудня 2025 року був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах. На момент звільнення на нього поширювалася дія Галузевої угоди та Колективного договору, якими передбачено право працівника на отримання матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової винагороди до ювілейної дати.

Судом установлено, що відповідно до пункту 8.23 Колективного договору та пункту 8.1 Колективного договору підприємства позивач, маючи стаж роботи на залізничному транспорті понад 15 років, набув право на отримання одноразової матеріальної допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків при звільненні вперше у зв`язку з виходом на пенсію.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що у 2022–2024 роках позивач подавав заяви про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, передбаченої пунктом 3.10 Колективного договору, однак така допомога відповідачем не виплачена.

Також судом установлено, що 14 жовтня 2025 року позивач досяг 60-річного віку, однак передбачена пунктом 3.14 Колективного договору грошова винагорода у розмірі посадового окладу йому не була виплачена.

З наказу про звільнення вбачається наявність у позивача права на зазначені виплати, оскільки в розділі «Виплатити» зазначено про необхідність їх здійснення після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Разом із тим у день звільнення позивачу була виплачена лише заробітна плата за грудень 2025 року, тоді як одноразова матеріальна допомога при виході на пенсію, матеріальна допомога на оздоровлення та грошова винагорода до ювілейної дати виплачені не були.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності лише 24 березня 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 11 зазначеного Закону роботодавець має право зупиняти дію окремих положень колективного договору лише на період воєнного стану.

Разом з тим протокольне рішення правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 Ком.т прийняте 14 березня 2022 року, тобто до набрання чинності зазначеним Законом.

Відповідно до статті 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо інше прямо не передбачено законом.

Крім того, як убачається з постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23, пункт 1.1.4 зазначеного протокольного рішення правління АТ «Укрзалізниця» в частині призупинення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами, визнано незаконним.

Водночас відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів внесення змін до Колективного договору або прийняття у встановленому законом порядку рішення про зупинення його дії саме щодо виплат, які є предметом цього спору.

Таким чином, суд доходить висновку, що на день звільнення положення Колективного договору щодо виплати матеріальної допомоги при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової винагороди до ювілейної дати були чинними та обов`язковими для відповідача.

Розрахунок належних до стягнення сум підтверджується записами трудової книжки, наказом про звільнення, повідомленням про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, довідкою про доходи та умовами Колективного договору.

Відповідач зазначений розрахунок не спростував, власного контррозрахунку суду не подав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію у сумі 128 852,01 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022–2024 роки у загальному розмірі 39 572,19 грн та грошової винагороди до 60-річного ювілею у розмірі 8 748,91 грн, оскільки такі виплати прямо передбачені Колективним договором, їх розмір підтверджений матеріалами справи, а правових підстав для відмови у їх виплаті відповідачем не доведено.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від роботодавця, здійснюється у день звільнення.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022–2024 роки та грошової винагороди до 60-річного ювілею ґрунтується на положеннях Колективного договору, які на момент виникнення спірних правовідносин були чинними та обов`язковими для відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначені виплати позивачу здійснені не були, тоді як відповідач не довів існування передбачених законом підстав для звільнення від виконання взятих на себе зобов`язань за Колективним договором, не спростував наданого позивачем розрахунку належних до стягнення сум та не подав належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності своєї відмови у їх виплаті.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022–2024 роки та грошової винагороди до 60-річного ювілею є доведеними, ґрунтуються на вимогах трудового законодавства та положеннях Колективного договору, підтверджуються належними, допустимими і достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо дотримання тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу «працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Конституційний Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.

У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 772 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 273 ЦПК України, статтями 10, 13, 18, 97 Кодексу законів про працю України, статтями 5, 7, 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової винагороди до ювілейної дати – задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 :

-одноразову матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі п`яти середньомісячних заробітків у сумі 128 852 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 01 копійка;

-матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022–2024 роки у загальному розмірі 39 572 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 19 копійок, у тому числі:

за 2022 рік – 11 983 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) гривні 23 копійки;

за 2023 рік – 12 963 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 72 копійки;

за 2024 рік – 14 625 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень 24 копійки;

-грошову винагороду з нагоди 60-річного ювілею у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) у сумі 8 748 (вісім тисяч сімсот сорок вісім) гривень 91 копійка.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі, сплаченому при поданні позовної заяви - 1 772 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Козятинським РВ УМВС України в Вінницькій обл. 18 квітня 1997 р. РНОКПП НОМЕР_3 Адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: Акціонерне товариство «Укрзалізниця», ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5.

Повний текс судового рішення виготовлено 06.07.2026.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА