Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №644/6272/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/6272/26

Провадження № 1-кп/644/888/26

06.07.2026

ВИРОК

Іменем України

06 липня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000012 від 03.01.2026, стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забужжя Сокальського району Львівської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, наразі перебуває у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом установлено, що солдат ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом призначеного на посаду кулеметника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 105 від 13.04.2025, діючи умисно, незаконно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи, протиправність своїх дій, в порушення ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 – 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 61-95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995 № 63/95-ВР, наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 № 770, будучи особою, яка періодично вживає наркотичні засоби та психотропні речовини, в силу чого, достовірно знаючи про порядок їх обігу на території України, а також про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, став на шлях вчинення умисного кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення.

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, солдат ОСОБА_5 безоплатно, не маючи корисливих мотивів, реалізовуючи свій прямий злочинний умисел, спрямований на надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин, обіг яких заборонено– PVP, 13.03.2026 близько 13 год 30 хв, перебуваючи за місцем фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , надав іншим особам дозвіл на використання приміщення квартири АДРЕСА_3 , у якій фактично мешкає, як приміщення для незаконного вживання психотропних речовин, обіг яких заборонено, забезпечуючи можливість вживання психотропних речовин іншими особами, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

У подальшому, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , скориставшись наданням дозволу, разом з ОСОБА_5 , у квартирі АДРЕСА_3 , вжили особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонений, яку вони принесли із собою, шляхом викурювання за допомогою саморобних пристроїв для паління вказаних психотропних речовин.

13.03.2026 в період часу з 15 год 17 хв по 16 год 03 хв за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , старшим слідчим СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 проведено санкціонований обшук, у ході якого у вказаній квартирі знаходився ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які відповідно до проведених експертиз перебували у стані наркотичного сп`яніння внаслідок вживання психотропних речовин.

Під час проведеного обшуку виявлено та вилучено:

фрагмент пластикової пляшки (верхня частина) з наперстком та нашаруванням речовини, яка відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/121-26/7316-НЗПРАП від 17.03.2026, містить у своєму складі – екстракт канабісу, який віднесено до наркотичних засобівта рослин, обіг яких обмежено. Маса екстракту канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 0,1280 г, що відповідно до наказу МОЗ України «Про затвердження таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» № 188 від 01.08.2000 відноситься до невеликих розмірів;

2 фрагменти скляних піпеток з нашарування речовини, яка відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/121-26/7315-НЗПРАП від 17.03.2026 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений – PVP. Маса PVP у складі нашарувань на внутрішній поверхні однієї зі скляних трубок складає 0,0020 г. Визначити масу PVP у складі нашарувань на внутрішній поверхні іншої скляної трубки не є можливим у зв`язку з малою кількістю речовини;

полімерний зіп-пакет з речовиною білого кольору масою 0,3845 г, яка відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/121-26/7314-НЗПРАП від 17.03.2026, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений – PVP. Маса PVP становить 0,2301 г, яка згідно наказу МОЗ України «Про затвердження таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» № 188 від 01.08.2000 відноситься до значних розмірів.

Беручи до уваги наведене, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, тобто надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин.

Окрім того, 13.03.2026 солдат ОСОБА_5 , знайшов полімерний зіп-пакет з речовиною білого кольору, обіг якої заборонено – PVP, тим самим придбавши її.Надалі, реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP, без мети збуту, ОСОБА_5 почав її зберігати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Так, 13.03.2026 в період часу з 15 год 17 хв по 16 год 03 хв за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , старшим слідчим СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 проведено санкціонований обшук, у ході якого, у вказаній квартирі ОСОБА_5 добровільно видав з морозильної камери холодильника полімерний зіп-пакет з речовиною білого кольору, масою, 0,3845 г, яка відповідно до висновку судової експертизи №СЕ-19/121-26/7314-НЗПРАП від 17.03.2026, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений – PVP. Маса PVP становить 0,2301 г, яка згідно наказу МОЗ України «Про затвердження таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» № 188 від 01.08.2000 відноситься до значних розмірів.

За наведених обставин, всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів та зловживання ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно придбав, зберігав особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, обіг якої заборонено, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», без мети збуту.

Враховуючи вище викладене, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту.

1.1.Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивної істини, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності, що дають підстави визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України. Також, прокурор вважав, з урахуванням повного визнання вини ОСОБА_5 за обставин визначених у обвинувальному акті, недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України. Окрім цього, прокурор вважав за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, а за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

1.2.Обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті від 20.05.2026. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суд, що кається у вчиненому, та вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. ОСОБА_5 запевнив суд, що правильно розуміє зміст фактичних обставин визначених у обвинувальному акті, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці докази та обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, про що надав суду відповідну письмову заяву (а.с. 55). Також, обвинувачений просив суд суворо не карати за вчинені протиправні діяння.

II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За наведених обставин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїв кримінальні правопорушення, які суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту, та за ч. 1 ст. 317 КК України як надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин.

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів .

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2024 (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку

Беручи до уваги те, що обвинувачений винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі, не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, затвердженому прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 20.05.2026, правильно розуміє зміст цих обставин, що у суду не викликало сумнівів у добровільності його позиції, тому суд, за згодою ОСОБА_5 з`ясувавши думку прокурора, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Заразом, суд з`ясував, чи не наполягає ОСОБА_5 на дослідженні всіх доказів у справі, а також роз`яснив обвинуваченому, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку із надходженням відповідного клопотання від підсудного та сторони обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, яке беззастережно підтримано обвинуваченим, про що останнім надано до суду письмову заяву від 01.07.2026 за вх. № 27982 (а.с. 55), керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, та установив такий порядок їх дослідження, зокрема: допит обвинуваченого, дослідження документів, що характеризують особу обвинуваченого, а також документів щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження за № 12026221180000012 від 03.01.2026.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, повністю визнав та пояснив суду, що є особою, яка періодично вживає наркотичні засоби та психотропні речовини, 13.03.2026 ОСОБА_5 знайшов полімерний зіп-пакет з речовиною білого кольору, в якому знаходилась особлива небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено – PVPта почав її зберігати за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

13.03.2026 у другій половині дня ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , надав дозвіл на використання приміщення вказаної вище квартири ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як приміщення для вживання PVP, психотропної речовини, обіг якої заборонено. Далі, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , скориставшись наданням дозволу, разом з ОСОБА_5 вжили особливо небезпечну психотропну речовину, яку вони принесли із собою, шляхом викурювання за допомогою саморобних пристроїв для паління вказаних психотропних речовин. У подальшому, 13.03.2026 близько 15 год за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_3 , проведено санкціонований обшук, про що йому вручно ухвалу, в ході якого у вказаній квартирі знаходився ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які перебували у стані наркотичного сп`яніння, внаслідок вживання психотропних речовин. Під час проведеного обшуку ОСОБА_5 добровільно видав з морозильної камери холодильника полімерний зіп-пакет з речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений – PVP, а також співробітниками поліції виявлено та вилучено окремі частини саморобних пристроїв для паління психотропних речовин шляхом викурювання, з нашарування PVP.

Суд, заслухавши підсудного, дійшов переконання, що його показання не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, розповідь ОСОБА_5 не викликає сумнівів про відповідність дійсності фактичним обставинам викладеним у обвинувальному акті від 20.05.2026 (а.с. 1-10).

Окрім показань ОСОБА_5 , суд брав до уваги та досліджував документи щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження за № 12026221180000012 від 03.01.2026, а також документи, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема:

1. Паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 16.05.2012 Сокальським РВ ГУМВС України у Львівській області, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 58-59). Місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60);

2. Вимоги про наявність судимостей стосовно ОСОБА_5 , який в силу ст. 89 не судимий, що підтверджується довідкою № 14-02032026/63066 від 02.03.2026 (а.с. 61-65) та № 144-22062026/63066 від 22.06.2026 (а.с. 91-94);

3. Довідка КНП Харківської обласної ради «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» № 1105 від 19.03.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_5 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД № 3» не звертався (а.с. 68);

4. Довідка КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» від 19.03.2026 № 2407, з якої вбачається, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 69);

5. Довідка КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» від 02.04.2026 № 1034д, з якої вбачається, що з приводу надання амбулаторного чи стаціонарного лікування в КНП ЛОР «ЛОКПНД» гр. ОСОБА_5 не звертався (а.с. 72);

6. Відповідь Сокальського районного суду Львівської області № 454/3001/24/5701/2026 від 31.03.2026, з якої вбачається, що кримінальні провадження за № 454/989/24 та № 454/3001/24 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, станом на 31.03.2026 не розглянуті та зупинені до звільнення ОСОБА_5 з військової служби (а.с. 74, 100);

7. Довідка Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 19.0.22026 № 459/0/50-26, з якої вбачається, що реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 станом на 31.12.2012 проведено КП «БТІ» на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.12.1997, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фону № 7-97-96661. Заразом, 1 сесію ХМР 7 скликання прийнято рішення від 20.11.2015 № 12/15 «Про перейменування об`єктів топоніміки міста Харкова», яким проспект Косіора перейменовано на проспект Олександрівський (а.с. 76);

8. Характеристика на гр. ОСОБА_5 , надана старшим ДОП СП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_13 , з якої вбачається, що ОСОБА_5 зарекомендував себе з негативного боку, так як останній вживає спиртні напої, систематично вживає наркотичні засоби та психотропні речовини, шляхом куріння, від чого в під`їзді постійно неприємний сморід хімічної речовини. Зафіксовані неодноразові звернення громадян, з приводу порушення ОСОБА_5 та його знайомими порушення громадського порядку та спокою (а.с. 77);

9. Довідка про витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/7315-НЗПРАП від 17.03.2026 у сумі, що становить 3 119,90 грн (а.с. 78);

10. Довідка про витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/7316-НЗПРАП від 17.03.2026 у сумі, що становить 1 782,80 грн (а.с. 79);

11. Довідка про витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/7314-НЗПРАП від 17.03.2026 у сумі, що становить 2 674,20 грн (а.с. 80);

12. Постанова старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_9 від 13.03.2026, якою визнано речовими доказами полімерний зіп-пакет з речовиною білого кольору, упакованого до сейф-пакету НПУ № PSP1200646; фрагмент пластикової пляшки (верхня частина) з нашарування невідомої речовини до якої закріплений наперсток, упакованого до сейф-пакету НПУ № SUD3030704; 2 фрагменти скляних піпеток з нашаруванням невідомої речовини, упакованого до сейф-пакету НПУ № PSP1200647 (а.с. 81-82);

13. Талон-квитанція № 1011 про прийняття на зберігання речових доказів, а саме: фрагмент пластикової пляшки (верхня частина) відповідно до висновку судової експертизи № СЕ-19/121-269/731-НЗПРАП від 17.03.2026, містить у своєму складі – екстракт канабісу, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса екстракту канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 0,1280 г, упакованого до сейф-пакету Експертної служби МВС № 649266; 2 фрагменти скляних піпеток з нашаруванням невідомої речовини, яка відповідно до висновку судової експертизи№ СЕ-19/121-26/7315-НЗПРАП від 17.03.2026 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений - PVP. Маса PVPу складі нашарувань на внутрішній поверхні однієї зі скляних трубок складає 0,0020 г, упакованого до сейф-пакету НПУ PSP1200647з біркою (а.с. 83);

14. Квитанція про отримання на зберігання речових доказів № 3891 (а.с. 84);

15. Довідка Шептицький РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області № 2553/36/20/2-26 від 23.06.2026, з якої вбачається, що з 02.05.2024 ОСОБА_5 перебуває на обліку Шептицького РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області на підставі вироку Сокальського районного суду Львівської області від 26.03.2024, яким ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді 5-ти років, за ст. 75 КК України встановлено іспитовий строк 1 рік (а.с. 95);

16. Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 28.05.2026 до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на строк до 26.07.2026 ДУ «Харківський слідчий ізолятор» (а.с. 98-99).

Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та підсудного, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх узгодженими між собою та іншими доказами у справі, а також належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством, тому сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 317 КК України.

Суд дійшов переконання, що події кримінальних правопорушень мали місце, а вчинені обвинуваченим протиправні дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 317 КК України, оскільки ОСОБА_5 достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, а також про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, усвідомлював та безоплатно надавав дозвіл на використання приміщення квартири АДРЕСА_3 , для незаконного вживання психотропних речовин, не маючи корисливих мотивів, крім цього незаконно придбав та зберігав психотропні речовин, без мети збуту.

Враховуючи викладене вище, суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 317 КК України, за які до нього необхідно застосувати покарання передбачені санкціями відповідних статей КК України.

IV.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Судом враховано, що ОСОБА_5 умисно вчинив кримінальні правопорушення спрямовані проти здоров`я населення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема: кримінальне правопорушення – проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, що відноситься до категорії кримінальних проступків відповідно до ч. 2 ст.12 КК України, оскільки санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачає основне покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та інші не пов`язані з позбавленням волі, а також кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 317 КК України, що відноситься до категорії нетяжкого злочину відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, оскільки санкція ч. 1 ст. 317 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років.

Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв`язку з відстрочкою.

Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Забужжя Сокалського району Львівської області, є громадянином України (а.с. 58-59), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , де винаймає квартиру з липня 2025 року (а.с. 77).

Судом ураховано, що обвинувачений є військовослужбовцем, проходив військову службу на посаді кулеметника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, неодружений, дітей не має, на утриманні нікого не має, що підтверджено підсудним у судовому засіданні та не спростовано ним, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра ОСОБА_5 не стоїть, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 68, 69, 72).

Заразом, суд бере до уваги показання підсудного щодо періодичного вживання ним наркотичних засобів та психотропних речовин, що також підтверджується наданою суду характеристикою старшого ДОП СП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_14 (а.с. 77), з якої вбачається, що ОСОБА_5 зарекомендував себе з негативного боку, так як останній вживає спиртні напої, систематично вживає наркотичні засоби та психотропні речовини, шляхом куріння, від чого в під`їзді за адресою його фактичного мешкання: АДРЕСА_2 , постійно неприємний сморід хімічної речовини. Зафіксовані неодноразові звернення громадян, з приводу порушення ОСОБА_5 та його знайомими порушення громадського порядку та спокою (а.с. 77).

З довідка Шептицького РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області № 2553/36/20/2-26 від 23.06.2026, судом установлено, що з 02.05.2024 ОСОБА_5 перебуває на обліку Шептицького РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області на підставі вироку Сокальського районного суду Львівської області від 26.03.2024, яким ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді 5-ти років, за ст. 75 КК України встановлено іспитовий строк 1 рік (а.с. 95).

З урахуванням наведеного, суд бере до уваги, що 26.03.2024 ОСОБА_5 засуджений вироком Сокальського районного суду Львівської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, а 02.05.2024 поставлений на облік Червоноградським РВ ДУ «Центр пробації» у Львівській області. У поданні про вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направленням ОСОБА_5 Сокальським районним судом Львівської області відмовлено Шептицькому РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області (а.с. 95).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 89 КК такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов переконання, що іспитовий строк засудженого ОСОБА_5 завершився 26.03.2025, з огляду на імперативний (зобов`язуючий) характер положень ч. 3 ст. 75, ч. 1 ст. 78 КК, ч. 2 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, а також відсутність вироку суду, який набрав законної сили, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України висвітленою у рішенні від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду викладеній у постанові від 21.08.2024 у справі № 127/16102/23.

Окрім іншого, судом враховано, що сам факт внесення даних до ЄРДР щодо ОСОБА_5 (а.с. 96), взяття його під варту (а.с. 98-99), пред`явлення обвинувачення (а.с. 100) не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили.

Заразом, суд бере до уваги твердження прокурора, що стосовно ОСОБА_5 15.03.2024 та 13.08.2024 скеровано обвинувальні акти до Сокальського районного суду Львівської області ВП №2 Червоноградським РВП ГУНП у Львівській області за ч.1 ст. 125 КК України, рішення за якими наразі не прийнято, що підтверджується наданою до суду відповіддю Сокальського районного суду Львівської області № 454/3001/24/5701/2026 від 31.03.2026, з якої вбачається, що кримінальні провадження за № 454/989/24 та № 454/3001/24 за обвинуваченням ОСОБА_5 , станом на 31.03.2026 не розглянуті, у зв`язку їх зупиненням до звільнення ОСОБА_5 з військової служби (а.с. 74, 100).

Також, судом враховано наданий до суду витяг з ЄРДР за ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні № 62026170020004668 від 23.02.2026 стосовно ОСОБА_5 та ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 28.05.2026 стосовно підсудного, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на строк до 26.07.2026 ДУ «Харківський слідчий ізолятор» (а.с. 98-99).

Суд вважає за необхідне зауважити, що наведені вище обставини враховуються судом як дані, що негативно характеризують спосіб життя особи, але їх суд не ототожнює з доведеною злочинною діяльністю, що узгоджується з висвітленою правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 2 квітня 2020 року у справі № 296/7366/19.

Заразом, суд зауважує, що кримінальні правопорушення у цьому кримінальному провадженні № 12026221180000012 від 03.01.2026 вчинені ОСОБА_5 13.08.2026, тобто після закінчення іспитового строку установленого вироком Сокальського районного суду Львівської області від 26.03.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, тобто після 26.03.2025, у зв`язку з чим, на момент розгляду зазначеної справи ОСОБА_5 вважається таким, що в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, та до нього не застосовуються положення ст. 70 та 71 КК України в межах призначення покарання за цими кримінальними правопорушеннями.

Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до обвинувального акту від 20.05.2026 обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття (а.с. 8). Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття – це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).

Під час судових слухань справи, безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , який дійсно визнав свою вину за тих обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, заразом неохоче розкривав усі відомі йому обставини вчиненого діяння, не виражав засудження своєї негативної поведінки та щирого сорому з приводу своїх вчинків, суд дійшов переконання, що підсудний не виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, не соромиться діяння, які скоїв, не засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про відсутність позитивних змін соціальних орієнтацій.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує поведінку обвинуваченого та його відношення до скоєного, суд бере до уваги викривальні покази самого обвинуваченого, а також його добровільну видачу речових доказів під час обшуку.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 не встановлено (а.с. 8).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За приписами ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд бере до уваги, під час призначення ОСОБА_5 покарання, вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Отже, під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом`якшуючі обставини, суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Санкцією ч. 1 ст. 317 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відповідно до вимог ст. 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

З огляду на фактичні обставини справи, зокрема тяжкість вчинених кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, одне з яких є кримінальним проступком (ч. 1 ст. 309 КК України), предметом якого особливо небезпечна психотропна речовину – PVP, обіг якої заборонено, та нетяжким злочином (ч. 1 ст. 317 КК), суд враховує цінність суспільних відносин, на які здійснено посягання, заразом, з урахуванням відомостей, що характеризують особу підсудного, його особистісні прояви у головних сферах життєдіяльності, соціально-демографічні властивості, спосіб життя, соціальні зв`язки, посткримінальну поведінку, дійшов висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

З урахуванням викладеного, суд під час призначенні покарання дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 покарання за кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки, та призначити покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Саме це покарання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з урахуванням позицій учасників справи та обмежень визначених ч. 3 ст. 349 КПК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, на переконання суду буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

V.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні заявлено не було (а.с. 8).

VI.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні (а.с. 8).

Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 8).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у межах кримінального провадження № 12026221180000012 від 03.01.2026 не обирався, а суд не вбачає підстав для його застосування.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.

Арешти у межах кримінального провадження № 12026221180000012 від 03.01.2026 під час досудового розслідування не накладались.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/7315-НЗПРАП від 17.03.2026 у сумі, що становить 3 119,90 грн та підтверджується довідкою (а.с. 78);за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/7316-НЗПРАП від 17.03.2026 у сумі, що становить 1 782,80 грн, що підтверджуються довідкою (а.с. 79); проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/7314-НЗПРАП від 17.03.2026 у сумі, що становить 2 674,20 грн, що підтверджуються довідкою (а.с. 80), та підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ч.2 ст.122 та ч.1, 2 ст.124 КПК України.

Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Отже, керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, та призначити йому покарання за:

-ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки;

-ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня проголошення вироку – з 06.07.2026.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у межах кримінального провадження № 12026221180000012 від 03.01.2026 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз матеріалів, речовин та виробів у сумі 3 119,90 грнза СЕ-19/121-26/7315-НЗПРАП від 17.03.2026; у сумі, 1 782,80 грн за № СЕ-19/121-26/7316-НЗПРАП від 17.03.2026; у сумі 2 674,20 грн за № СЕ-19/121-26/7314-НЗПРАП від 17.03.2026.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12026221180000012 від 03.01.2026 після набрання вироком законної сили знищити:

1.1.зіп-пакет з речовиною білого кольору, упакований до сейф-пакету НПУ № PSP1200646;

1.2.фрагмент пластикової пляшки (верхня частина) відповідно до висновку судової експертизи № СЕ-19/121-269/731-НЗПРАП від 17.03.2026, містить у своєму складі – екстракт канабісу, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса екстракту канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 0,1280 г, упакований до сейф-пакету Експертної служби МВС № 649266;

1.3.два фрагменти скляних піпеток з нашаруванням невідомої речовини, яка відповідно до висновку судової експертизи№ СЕ-19/121-26/7315-НЗПРАП від 17.03.2026 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений - PVP. Маса PVPу складі нашарувань на внутрішній поверхні однієї зі скляних трубок складає 0,0020 г, упакований до сейф-пакету НПУ PSP1200647з біркою.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 – у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повний текст вироку Індустріального районного суду м. Харкова складений 06.07.2026.

Суддя ОСОБА_1