Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №398/2267/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2267/26

провадження №: 3-зв/398/10/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" липня 2026 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Москалик В. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ремезок Анастасії Юріївни у справі № 398/2267/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Ремезок Анастасії Юріївни, зазначивши, що суддя Ремезок А.Ю. не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки заявник у зв`язку з романтичними почуттями до судді готовий визнати свою вину у вчиненні правопорушення, якого не скоював.

Дослідивши матеріали заяви про відвід, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід.

Разом з тим, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Норми КПК України передбачають підстави, за яких може бути заявлено відвід судді, який бере участь у кримінальному провадженні. А тому, в даному випадку слід застосовувати аналогію закону та застосувати норми КПК України при розгляді заяви про відвід судді у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (стаття 80 КПК України).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Принцип добросовісності - це загально-правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до учасників кримінального провадження.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям певну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (позиція, викладена у постанові ВС від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

Заборона зловживання процесуальними правами є загально-правовим принципом.

Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання.

Зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 , звертаючись з заявою про відвід судді Ремезок А.Ю., не посилаючись на необ`єктивність чи упередженість або інші обставини, які б виключали участь судді у розгляді справи № 398/2267/26, безпосередньо напередодні судового засідання, яке призначене на 06.07.2026 об 11:30 год, зловживає своїми процесуальними правами і затягує строки розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів ст.ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в цьому випадку – норм КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Конвенція 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання.

У свою чергу аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Стаття 304 КПК України не містить положень які регулюють дії суду у випадку зловживання стороною кримінального провадження своїми правами.

Згідно з ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Зловживання правом на подання заяви до суду є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб`єктивного права на звернення до суду, що певним чином є заходом відповідальності заявника.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, ст. 246, 248, 268 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ремезок Анастасії Юріївни у справі № 398/2267/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173КУпАП– повенути заявнику

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК