Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №206/2601/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/2601/26

Провадження № 2-а/206/31/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

секретар судового засідання Савчукова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Коган Романа Віталійовича надійшов для розгляду вищезазначений позов.

Позивач просить суд:

- поновити строк на подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування Постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R349018 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 11.02.2026 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень 00 копійок;

- визнати протиправною та скасувати Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R349018 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 11.02.2026 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень 00 копійок;

- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити:

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 532 гривень 48 копійок.

І. Стислий виклад позиції позивача, його представника та представника відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті банку надійшло повідомлення, що використання рахунків обмежено на підставі відкритого виконавчого провадження та накладеного арешту на рахунки Позивача.

Звернувшись до Автоматизованої системи виконавчого провадження, Позивачу стало відомо, що відносно нього 20.04.2026 року Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 80799367 стягувачем у якому є ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21 квітня 2026 року представник Позивача – адвокат Коган Роман Віталійович ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 80799367 в Самарському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що також свідчить відмітка про ознайомлення на заяві.

Під час вивчення матеріалів виконавчого провадження стало відомо, що виконавче провадження № 80799367 було відкрито на підставі Постанови № R349018 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 11.02.2026 року.

В постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R349018 від 11.02.2026 року, зазначено що 11.02.2026 року Позивачем через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста було подано заяву, в якій не оспорює допущеного правопорушення та згоден про притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Короткий зміст заяви: «Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію)».

Заяву, на яку в постанові посилається Відповідач, Позивач не подавав, оскільки взагалі не був повідомлений про виклик до ТЦК та СП, отже не був обізнаний про можливе адміністративне провадження відносно нього.

Враховуючи те, що вищевказану постанову Позивач дізнався лише після ознайомлення з виконавчим провадженням № 80799367 в матеріалах якого міститься оригінал постанови № R349018 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 11.02.2026 року, останнім днем для звернення до суду з даною позовною заявою відповідно до ст. 289 КУпАП є 01.05.2026 року включно, а тому просимо суд поновити строк на подання позовної заяви.

Щодо незгоди з постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R349018 від 11.02.2026 року.

В описовій частині оскаржуваної постанови зазначено наступне: “За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП”. В результаті чого було постановлено накласти на Позивача штраф у сумі 17 000.00 грн.

З оскаржуваною постановою Позивач повністю не погоджується оскільки повістку він не отримував. Також в оскаржуваній постанові не вказано чи надсилалась йому повістка, не вказана дата, час та місце куди він мав прибути за повісткою.

Відповідач у постанові посилається на порушення Позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» проте, конструкція вказаної статті передбачає поділ на частини та абзаци, однак з постанови № R349018 від 11.02.2026 року не вдається можливим встановити, яку саме частину/абзац статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було порушено Позивачем.

Надалі Відповідач в обґрунтування начебто вчиненого Позивачем адміністративного правопорушення вказує про наявність повістки за якою Позивач не з`явився, але звертаємо увагу на те, що Позивача не було належним чином повідомлено про наявність повістки, оскільки останній не отримував жодних смс- чи письмових сповіщень від пошти про надходження на адресу його місця реєстрації/проживання будь-яких відправлень від Відповідача.

В оскаржуваній постанові відсутнє посилання на номер повістки, дату повістки, дату коли Позивач мав прибути до Відповідача, а також відсутнє посилання, що відповідна повістка взагалі направлялась на адресу Позивача.

В контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій Позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки Позивача до Відповідача за повісткою у встановлений строк.

Позивач зазначає, що абонентської поштової скриньки не має, за номером телефону про наявність повістки ТЦК ніхто Позивача не повідомляв та в жоден інший спосіб про свій виклик до Відповідача Позивач обізнаний не був.

Доказів сповіщення Позивача за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа матеріали справи не містять, вказане свідчить про те, що Позивач дійсно міг не знати про направлення йому повістки з вимогою прибути Відповідача. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення. У зв`язку із вищезазначеним, просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. (а.с. 1-6).

11.06.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Представник зазначає, що ознайомившись з позовними вимогами ОСОБА_1 , представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може погодитися з доводами, викладеними в ньому.

У власному позові (з урахуванням уточнень) Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відповідача № R349018 від 11 лютого 2026 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі – закрити.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує безпідставністю оскаржуваної постанови та відсутністю власної вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Дана позиція не відповідає ні обставинам справи, ні нормам діючого законодавства України.

Спірна постанова була винесена за особливою процедурою, передбаченою ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаною вище процедурою є волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таке волевиявлення оформлюється у вигляді письмової заяви, яка подається заявником або особисто, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

В якості заохочення за слідування правопорушниками такою процедурою, законодавець передбачив призначення покарання на мінімальному рівні (17000 грн., а не до 25500 грн.) із правом сплати 50% від суми призначеного штрафу протягом 10 днів від дня набрання постановою про притягнення до адміністративної відповідальності законної сили.

В даному випадку, Позивач вчинив вільне волевиявлення, передбачене ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та подав таку заяву 03 листопада 2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Наслідками подання даної заяви є офіційне визнання Позивачем своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення та його особиста згода на притягнення до адміністративної відповідальності.

Після подання такої заяви та прийняття спірної постанови, Позивач вже не може змінити свою поведінку на незгоду із притягненням його до адміністративної відповідальності шляхом її оскарження до суду.

Слід врахувати, що оскаржувана постанова не порушує прав Позивача в частині санкції (розмір штрафу відповідає мінімальному – 17000 грн., передбаченому ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). В ній також роз`яснене його право на сплату 50% від призначеного штрафу.

За таких умов, постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № R349018 від 11 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – прийнята з дотриманням вимог даного Кодексу та його особистого волевиявлення. Тому відсутні підстави для задоволення його позовних вимог (а.с. 22, 23).

В свою чергу від представника позивача 15.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що вивчивши відзив на позовну заяву, вважаємо, що аргументи Відповідача не спростовують обставин, які викладені у позовній заяві, до того ж відзив було подано з пропуском встановленого строку.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2026 року у справі № 206/2601/26 було встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Враховуючи те, що відзив на позовну заяву адвокат Коган Роман Віталійович отримав 11 червня 2026 року, то останнім днем для подання відповіді на відзив є 16 червня 2026 року включно.

Враховуючи те, що ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2026 року у справі № 206/2601/26 не було встановлено позивачу строк на подання відзиву на позовну заяву, проте частина 5 статті 162 КАС України передбачає, що строк для подання відзиву на позовну заяву не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Тому вважаємо, що оскільки ухвалою суду не встановлено конкретний строк для подання відзиву на позовну заяву, при визначенні такого строку слід виходити з вимог частини 5 статті 162 КАС України, яка передбачає, що строк для подання відзиву не може бути меншим ніж п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Отже, за відсутності визначеного судом строку мінімальний передбачений законом п`ятнадцятиденний строк підлягає застосуванню як такий, що забезпечує реалізацію права відповідача на подання відзиву та належну підготовку своєї правової позиції.

З картки руху документу ухвали Самарського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2026 року у справі № 206/2601/26 вбачається, що ухвалу про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 21 травня 2026 року о 12 год. 15 хв. в електронному кабінеті в системі “Електронний суд”.

У Відповідача була можливість скористатись правом на подання відзиву на позовну заяву до 05 червня 2026 року включно.

Вважають, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 206/2601/26 ще з 21 травня 2026 року.

В даному випадку відповідачем разом з відзивом на позовну заяву не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву.

Жодних заяв про продовження процесуального строку зі сторони відповідача заявлено не було.

Відповідач зазначає, що Позивачем було подано заяву в якій Позивач начебто зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності у порядку ст. 279-9 КУпАП.

З даним твердженням Відповідача не погоджується, оскільки заяву на яку Відповідач посилається у відзиві та в оскаржуваній постанові, Позивач не подавав, оскільки взагалі не був повідомлений про виклик до ТЦК та СП, отже не був обізнаний про можливе адміністративне провадження відносно нього.

Доказів зворотного Відповідачем разом з відзивом надано не було.

Разом з відзивом Відповідачем не було надано копії повістки та доказів її направлення, якою Позивач начебто викликався до Відповідача.

За відсутності даних доказів неможливо встановити факт вчинення ймовірного правопорушення, а тому можна дійти до висновку, що повістки на яку посилається Відповідач в оскаржуваній постанові взагалі не існує.

Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Навіть у випадку подання заяви про не оспорювання адміністративного правопорушення не може вважатися належною підставою для визнання особи винною, оскільки сам факт визнання особою своєї вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що Позивач, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибув до відповідного ТЦК та СП у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний ТЦК та СП про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.

Як вже було зазначено у позовній заяві, Позивач жодної повістки не отримував, а Відповідачем доказів зворотного надано не було.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Самі по собі постанови у справах про адміністративні правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у них обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративних правопорушень. Такі постанови по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Вважають, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R349018 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 11.02.2026 року є протиправною, оскільки викладені в ній обставини не підтверджуються жодними доказами, а тому вважають, що вона підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закриттю (а.с. 28-32).

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду невідомі. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити (а.с. 35).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, причини неявки суду невідомі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2026 прийнято до розгляду позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та відкрито провадження у справі (а.с. 17).

11.06.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 22, 23).

15.06.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 28-32).

15.06.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі (а.с. 35).

Під час судового розгляду справи суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , майором ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу: паспорт, АМ758897, Самарським РВ УМВС у Дніпропетровській області 08.02.2002 р., РНОКПП: НОМЕР_1 . Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 11.02.2026. Спосіб надходження заяви: через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного. Резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію). Установив: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000.00 грн. Штраф повинен бути сплачений за реквізитами: НОМЕР_3 протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили. У разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили постановою не менше, ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною. У разі несплати штрафу протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили, в порядку примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 34000.00 грн. Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 КУпАП у вищому органі або до відповідного суду протягом 10 днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили з 21.02.2026 (а.с. 7).

21 квітня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Коган Роман Віталійовича звернувся до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 8).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.04.2026 по ВП № 80799367, державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бутенко Оксаною Миколаївною відкрито виконавче провадження на підставі постанови № R349018 виданої 11.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 про стягнення штрафу з ОСОБА_1 (а.с. 9).

Відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 20.04.2026 по ВП № 80799367, державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бутенко Оксаною Миколаївною накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 10).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками процесу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядаючи справи про адміністративне правопорушення від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з метою своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, повинні, крім іншого, вирішити питання визначені ст. 278 КУпАП, а саме: чи належить згідно з ст. 235 КУпАП до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол згідно з ст. 256 КУпАП та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи згідно зі ст. 277-2 КУпАП, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. При розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Статтею 279-9 КУпАП передбачений особливий порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву. Зокрема, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Так, підставою притягнення позивача відповідачем до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено порушення, а саме: не прибув за викликом до ТЦК та СП.

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно із пп. 1 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Відповідач не довів суду, що дійсно позивачу було направлено та вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, суд констатує, що оскільки позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним не було порушено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Суд звертає увагу, що в резолютивній частині постанови № R349018 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП від 11.02.2026 року відсутні відомості про визнання позивача ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, лише накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд погоджується з позицією позивача щодо порушення порядку розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення та відсутності належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду у Постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

При цьому, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд, з урахуванням п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 532,48 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 6, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , майора ОСОБА_2 № R349018 від 11.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених КАС України.

Повний текст судового рішення складено 06 липня 2026 року.

Суддя А.О. Сухоруков