Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №932/6648/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/6648/26

Провадження № 3/932/1471/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Орчелота А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Бодаковка, Полтавської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби, на посаді на начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , якому роз`яснені права відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП,

за ч.2 ст.172-14КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов протокол про адміністративне правопорушення №58 від 22 травня 2026 року, відповідно до якого: ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, в період часу з 07.04.2026 року по 08.04.2026 року під час несення служби на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в порушення функціональних обов`язків за посадою, в порушення вимог ст.ст.11,16,17,26,28,30,56Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,2,3,4,6,84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, Положення про організацію системи роботи з питань запобігання та виявлення корупції в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, яке затверджене наказом Міністерства оборони України № 81/нм від 05.02.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам військової служби, свідомо не виконав подання Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону,яке було надіслано в межах компетенції та повноважень, в передбачений чинним законодавством спосіб та яке містить вичерпний перелік виключно законних вимог до нього, як до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та носить імперативний характер щодо виконання, а також умисно не виконав розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 в якому чітко та однозначно вимагалось виконати подання керівника прокуратури в порядку ст.65-13У«Про запобігання корупції» щодо ОСОБА_2 .. На підставі чого ОСОБА_1 інкримінують перевищення військовою службовою особою службових повноваження в умовах особливого періоду, що утворює собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-14КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №59 від 22 травня 2026 року - ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, в період часу з 07.04.2026 року по 08.04.2026 року під час несення служби на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в порушення функціональних обов`язків за посадою, в порушення вимог ст.ст. 11, 16,17, 26, 28, 30, 56 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1,2,3,4,6,84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, Положення про організацію системи роботи з питань запобігання та виявлення корупції в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, яке затверджене наказом Міністерства оборони України № 81/нм від 05.02.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам військової служби, свідомо не виконав подання керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, яке було надіслано в межах компетенції та повноважень, в передбачений чинним законодавством спосіб та яке містить вичерпний перелік виключно законних вимог до нього, як до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та носить імперативний характер щодо виконання, а також умисно не виконав розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 в якому чітко та однозначно вимагалось виконати подання керівника прокуратури в порядку ст. 65-1 ЗУ «Про запобігання корупції» щодо ОСОБА_3 .. На підставі чого ОСОБА_1 інкримінують перевищення військовою службовою особою службових повноваження в умовах особливого періоду, що утворює собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-14КУпАП.Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.172-14 КУпАП.

За приписами статті 278КУпАП, при підготовці до розгляду по суті справи про адміністративне правопорушення, було з`ясовано, що на особу, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень складено два адміністративних протоколи, які одночасно розглядаються одним і тим же органом.

За правилами частини другої ст.36КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, такі справи одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою).

Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2026 року справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-14КУпАП-№932/6648/26 (провадження №3/932/1471/26), за ч.2 ст.172-14КУпАП-№932/6649/26(провадження №3/932/1472/26) - об`єднані в одне провадження.

Справі присвоєно №932/6648/26 (провадження №3/932/1471/26).

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисниця – адвокат Алейниченко М.М. не з`явилися. Водночас, від захисниці Алейниченко М.М. до суду надійшла заява з проханням проводити розгляд справи без її участі та участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення приходжу до такого.

Згідно ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 10КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною 1 статті 172-14КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень.

Частиною 2 статті 172-14КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, здійснюється на засадах суворого додержання законності, що закріплені в Конституції України та ст.2КУпАП. Уповноважені особи зобов`язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Обставини кожної справи повинні бути з`ясовані своєчасно, всебічно, повно та об`єктивно. Своєчасність вимагає з`ясування усіх обставин у як найкоротші строки. Всебічність, повнота та об`єктивність мають на меті виключення проявів суб`єктивізму, упередженості, однобічності при провадженні. Ці принципи покликані забезпечити встановлення та оцінку реальних фактів, які мають значення для прийняття обґрунтованого рішення у контексті адміністративної справи (ст.245КУпАП). До того ж КУпАП встановлює перелік обставин, які мають обов`язково з`ясуватись, відповідно до вимог ст.280КУпАП.

Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється у певному порядку, який визначається КУпАП і іншими законами, та є низкою послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), інших суб`єктів, які згідно з КУпАП здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушника до відповідальності, а саме порушують справу, встановлюють фактичні обставини справи, процесуально оформлюють результати розслідування, направляють матеріали для розгляду за підвідомчістю. Після цього уповноважений орган (посадова особа) зобов`язаний розглянути справу, а саме здійснити аналіз зібраних матеріалів, оцінку доказів та встановити фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами, та прийняти постанову (ст.246КУпАП);

Статтями 251,252КУпАП надають поняття доказів та їх оцінку, оскільки докази мають велике значення для правильного вирішення справи, адже саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.

Відносний доказ – це доказ, зміст якого приблизно чи вірогідно відтворює фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані – це дані, які мають зв`язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів.

Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому порядку і передбаченим способом, а також, коли законодавець допускає його використання.

Встановлені правила відносності і допустимості доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

Стаття 251КУпАП надає вичерпний перелік джерел доказів у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.252КУпАП, як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність підлягають оцінці, оскільки правильна оцінка доказів є найважливішою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення у справі.

При оцінці доказів у провадження у справах про адміністративне правопорушення уповноважені особи зобов`язані з`ясувати, чи припустиме використання отриманих доказів як доказів у цій справі, чи стосуються фактичні дані до конкретної справи, чи є достатньою вся сукупність отриманих фактичних даних для того, щоб прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення у справі.

Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи шляхом формування під час повного, всебічного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи своєї певної думки щодо конкретної справи, яка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь яких переваг одних доказів над іншими, додержання законності. При цьому посадова особа керується своєю правосвідомістю, оскільки це є дуже важливим чинником у вирішенні питання про оцінку доказів, адже правосвідомість – це ставлення особи до права, його ролі у суспільстві.

Стаття 280КУпАП зазначає обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи з`ясовувати всі обставини для прийняття правильного рішення з переліком цих обставин.

До таких обставин відноситься: по-перше, чи було вчинено адміністративне правопорушення у визначенні ст.9КУпАП, яке повинно містити всі ознаки складу правопорушення, та бути передбачено КУпАП; по-друге, чи винна дана особа в його вчиненні після уважного, повного, всебічного дослідження доказів по справі, ознайомлення з матеріалами справи; по-третє, чи підлягає вона відповідальності; по-четверте, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; по-п`яте, чи заподіяно майнову шкоду; по-шосте, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу; всьоме, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Між тим, згідно чинного законодавства усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Постанова судді згідно ст.283КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Так судом було досліджено наявні в матеріалах письмові докази:

Лист/відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_4 №3822 від 08.04.2026 року;

Доповідну записку заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки – начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_5 ;

Лист заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з психологічної підтримки персоналу – начальника відділу психологічної підтримки персоналу ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_6 ;

Копію постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року;

Подання (в порядку частини 3 статті 65-1Закону України «Про запобігання корупції»)керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 ;

Витяг із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_8 №49 від 18.02.2024 року;

Витяг із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_4 №249 від 01.09.2024 року;

Витяг із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_4 №282 від 01.10.2024 року;

Витяг із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_8 №24 від 11.01.2024 року;

Витяг із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_4 №90 від 31.03.2025 року;

Лист-виклик до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника ОСОБА_4 та заступника начальника ТЦК та СП – начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті ІНФОРМАЦІЯ_8 – підполковника ОСОБА_5 ;

Письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ;

Лист-виклик до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника ОСОБА_4 та заступника начальника ТЦК та СП – начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті ІНФОРМАЦІЯ_8 – підполковника ОСОБА_5 ;

Письмові пояснення ОСОБА_9 ;

Витяг із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_4 №103 від 10.04.2024 року;

Функціональні обов`язки на воєнний час начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Заяви захисниці особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Алейниченко М.М. «про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення» за протоколами про адміністративне правопорушення №58,59 від 22 травня 2026 року, відповідно до яких, остання просить суд закрити провадження про адміністративне правопорушення відносно начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_4 через відсутність події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявленого клопотання захисниця зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-14КУпАП. Зокрема, на думку захисниці, прокурором не доведено факту вчинення ОСОБА_1 активних дій, які б явно виходили за межі наданих йому службових повноважень, оскільки інкриміноване діяння фактично полягає у невиконанні подання, тобто у бездіяльності, тоді як диспозиція ч.2 ст.172-14КУпАП передбачає відповідальність саме за активні дії. Крім того, захисниця зазначає, що подання Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 30.10.2025 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , якого постановою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 02.09.2025 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6КУпАП, було адресоване начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 , а не начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з цим, на думку захисниці, ОСОБА_1 не був наділений повноваженнями самостійно призначати службове розслідування без відповідного наказу чи доручення керівника вищого рівня. Захисниця також зазначає, що ОСОБА_1 не отримував від начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ані наказу, ані доручення щодо призначення службового розслідування. Після надходження відповідних матеріалів ним було проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, його вина, а також причини та умови вчинення правопорушення вже були встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Дніпра, яка набрала законної сили. З огляду на це, на переконання захисниці, правові підстави для призначення службового розслідування були відсутні. Крім цього, захисниця наголошує, що подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції не є безумовно обов`язковим до виконання, а висновки прокурора про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Також захисниця вказує, що на момент надходження подання проведення службового розслідування було об`єктивно неможливим, оскільки військовослужбовець ОСОБА_3 , стосовно якого воно також мало проводитися, був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу. Водночас, на її думку, саме подання було внесене з порушенням вимог ч.3 ст.65-1Закону України «Про запобігання корупції», оскільки на момент його внесення факт вчинення ОСОБА_3 корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення не був встановлений обвинувальним вироком суду. Окрім цього, захисниця зазначає, що ОСОБА_1 були вжиті всі можливі заходи на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_9 , а саме: проведено службові перевірки, складено відповідні доповідні записки, які направлено до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, а також організовано додатковий інструктаж особового складу щодо дотримання вимог антикорупційного законодавства. Окремо захисниця звертає увагу на те, що прокурором пропущено строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, встановлені ст.38КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю також на підставі п.7 ч.1 ст.247КУпАП. З огляду на викладене, захисниця просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, а також на підставі п.7 ч.1 ст.247КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Як вже наголошувалося вище, у справах про відповідні адміністративні правопорушення суд повинен забезпечувати всебічне, повне і об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст.245,280КУпАП. При цьому особливу увагу необхідно звертати на з`ясування у кожній справі таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до адміністративної відповідальності; чи містять діяння склад адміністративного правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчились на момент розгляду справи строки передбачені ст.38КУпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Суд має також з`ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв`язку між діяннями і виконанням службових (посадових) повноважень, а у відповідних випадках - мети правопорушення.

Так формулювання суті адміністративного правопорушення, повинно бути викладено чітко, конкретно із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають бути наведені у виді точних, категоричних суджень, які виключали сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи та двозначність тлумачення складу адміністративного правопорушення, у вчиненні якого звинувачений ОСОБА_1 .

З огляду на те, що особі інкримінується перевищення службових повноважень, для правильного вирішення справи суд вважає за необхідне звернутися до змісту цього поняття та встановити наявність усіх обов`язкових ознак такого діяння.

Суд звертає увагу, що перевищення службових повноважень — це умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і завдають істотної шкоди охоронюваним законом інтересам.

Об`єктивна сторона такого правопорушення характеризується сукупністю трьох обов`язкових ознак:

Діяння — активні дії, пов`язані зі службовим становищем, які явно виходять за межі повноважень.

Наслідки — істотна шкода або тяжкі наслідки для прав, свобод та інтересів фізичних або юридичних осіб, держави чи суспільства.

Причинний зв`язок — між діянням і наслідками.

Таким чином, судом встановлено, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 172-14 КУпАП, полягає у вчиненні активних дій, зокрема прийнятті рішень, виданні наказів, розпоряджень, тощо. Водночас із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не було вчинено будь-яких активних дій, які утворювали б об`єктивну сторону зазначених адміністративних правопорушень, а особою уповноваженою на складання протоколу, при цьому, не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував вчинення ОСОБА_1 активних дій, що явно виходили за межі наданих йому службових повноважень.

Згідно чинного законодавства усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 - ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Постанова судді згідно ст.283КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і беззаперечних доказах.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі та/або відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.

Згідно з ч.1 ст.17Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколів про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Частина 1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.62Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, оцінивши усі наявні в об`єднаній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин об`єднаної справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 , у зв`язку з її недоведеністю у встановленому діючому законом порядку, не може ґрунтуватись на припущеннях та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-14КУпАП, а тому, відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП, провадження у об`єднаній справі підлягає закриттю.

Керуючись: п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283,284КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

На підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-14КУпАП, провадження у об`єднаній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Дніпра А.В. Орчелота