Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №904/2304/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2304/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дармін М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Кулик С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 р.

( суддя Золотарьова Я.С., м. Дніпро )

у справі

за позовом

Комунального підприємства "Управляюча компанія "ЖИЛКОМСЕРВІС"

Вільногірської міської ради Дніпропетровської області,

м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

до

Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії

"Вільногірський гірничо - металургійний комбінат",

м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості, у розмірі 1 252 152, 83 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Комунальне підприємство "Управляюча компанія "ЖИЛКОМСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо - металургійний комбінат" та просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 1 252 152, 83 грн, з яких 1 226 432, 83 грн - основна заборгованість, 13 578, 37 грн - інфляційні витрати, 12 141, 77 грн - 3% річних та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 626-2/18-ТП/24 від 29.12.2023 р. в частині строку оплати спожитої теплової енергії за період з січня по березень 2024 року.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 р. у справі № 904/2304/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Комунального підприємства "Управляюча компанія "ЖИЛКОМСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області основний борг, у розмірі 1 226 432, 83 грн., 12 141,77 грн. - 3% річних, 13 578, 37 грн. - інфляційні втрати та судовий збір, у розмірі 18 782, 29 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги, що дії Позивача містять ознаки порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання теплової енергії шляхом використання завищеного одноставкового тарифу. Апелянт зазначає, що відповідно до п. 2.2 договору ціна за 1 Гкал спожитої теплової енергії встановлюється на рівні граничної ціни тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради, а у разі зміни тарифів сторонами в обов`язковому порядку здійснюється перерахунок. Згідно з ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 191 ГК України суб`єкти господарювання використовують вільні та державні регульовані ціни, а державні регульовані ціни запроваджуються відповідними органами. Позивач був зобов`язаний скоригувати тариф з урахуванням зміни ціни на природний газ, яка за період грудень 2023 - березень 2024 року знижувалась ( з 15 050,17 грн до 13 120,37 грн без ПДВ за 1000 куб. м). Відповідно до розділу V Порядку № 239 коригування тарифів здійснюється протягом строку їх дії у випадках зміни вартості окремих складових з причин, не залежних від суб`єкта господарювання, зокрема при зниженні цін на паливно-енергетичні ресурси. Позивач не був зацікавлений у коригуванні тарифу і, знаючи про подання відповідачем заяви до Антимонопольного комітету України від 13.05.2024 р., звернувся з позовом з метою отримання рішення суду раніше, ніж Антимонопольний комітет зобов`яже позивача здійснити перерахунок. Разом із відзивом на позовну заяву Відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи до моменту отримання відповіді від Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області. Судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні даного клопотання, що, призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, прав та інтересів Відповідача.

При цьому, Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував необхідність зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на ч. 1 ст. 233 ГК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, Апелянт вважає, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, з урахуванням ступеня виконання зобов`язання, майнового стану сторін та інших інтересів, що заслуговують на увагу. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, так і процентів річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. Апелянт наголошує, що при винесенні рішення не враховано матеріальні інтереси Відповідача, характер діяльності обох підприємств та баланс інтересів сторін. Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 83 АТ «ОГХК» відноситься до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тому покладення на Відповідача додаткових фінансових зобов`язань може мати наслідком послаблення обороноздатності держави.

Також, Апелянт посилається на обставини непереборної сили (форс-мажор) як підставу для звільнення від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 на території України введено воєнний стан. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія та введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами. Встановлення воєнного стану істотно вплинуло на виробничі процеси філії «ВГМК» АТ «ОГХК»: впали показники виробництва, скорочено виробництво основних концентратів, стало неможливим перевезення продукції через морські порти внаслідок їх систематичного обстрілу, єдиним логістичним ланцюгом залишилася залізниця та автоперевізники, які також зазнали перешкод через завантаженість в інтересах оборони та блокування на кордонах з країнами ЄС. Відповідно до п. 12.1 договору при настанні обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань продовжується на строк дії таких обставин. Апелянт зазначає, що підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, всі кошти витрачаються на обов`язкові платежі, заробітну плату та погашення заборгованості, а наявна дебіторська заборгованість контрагентів (зокрема, справи № 922/4480/23 на суму 158 296 392,95 грн та № 908/3864/21 на суму 59 161 595,35 грн) поставила відповідача у скрутне становище. Посилаючись на ст. ст. 614, 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 р. у справі № 905/857/19, Апелянт стверджує, що прострочення виконання зобов`язання відбулось з незалежних від нього причин, а суд першої інстанції був зобов`язаний зменшити загальний розмір відсотків річних та інфляційних втрат.

30.05.2025 р. від Скаржника до апеляційного суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів – лист Південно-східного міжобласного територіального відділення АМК України про надсилання копії Рішення № 54-54-р-к., рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення АМК України від 27.05.2025 р. № 54-54р-к у справі № 54/48-25.

07.11.2025 р. від Скаржника до апеляційного суду надійшло клопотання про долучення до апеляційної скарги нових доказів: коригувальний акт № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2024 р. про зменшення вартості теплової енергії на 119 921,95 грн.; коригувальний акт № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2024 р. про зменшення вартості теплової енергії на 84 390,08 грн.; коригувальний акт № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2024 р. про зменшення вартості теплової енергії на 66 954,70 грн.; платіжну інструкцію № 270060 від 17.09.2025 р. на суму 114 727,80 грн.; платіжну інструкцію № 271606 від 29.10.2025 р. на суму 400 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 271928 від 04.11.2025 р. на суму 100 000,00 грн., як оплату на користь КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за договором № 626-2/18-ТП/24 від 29.12.2023 р.

12.11.2025 р. від Скаржника надійшло чергове клопотання про долучення до апеляційної скарги нових доказів: платіжну інструкцію № 272313 від 11.11.2025 р.на суму 200 000,00 грн., як оплату на користь КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за договором № 626-2/18-ТП/24 від 29.12.2023 р.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Комунального підприємства "Управляюча компанія "ЖИЛКОМСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області надійшов відзив, в якому Позивач частково визнає доводи, викладені в апеляційній скарзі, посилаючись на рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.05.2025 р. уточнює, що заборгованість за період з січня 2024 року по березень 2024 року за договором № 626-2/18-ГП/24 від 29.12.2023 р. зменшилась і складає 840 438,30 грн.

В якості додатків до відзиву на апеляційну скаргу додає: копію коригувального акту № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2024 р.; копію коригувального акту № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2024 р.; копію коригувального акту № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2024 р.; копію платіжної інструкції № 270060 від 17.09.2025 р. про сплату 114 727,80 грн.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судововї справи між суддями від 10.09.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2304/24.

Матеріали справи № 904/2304/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 р. у справі № 904/2304/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 05.02.2025 р..

Від представника Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2024 р. судове засідання у справі № 904/2304/24, призначене на 05.02.2025 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", призначене на 05.02.2025 р., в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 51 1) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

05.02.2025 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Чус О.В. у відпустці, розгляд справи в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025 р., у зв`язку із усуненням обставин, пов`язаних з неможливістю проведення судового засідання 05.02.2025 р., розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 р. у справі № 904/2304/24 призначено в судове засідання на 04.06.2025 р. Ухвалено провести судове засідання у справі № 904/2304/24 з представником Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

04.06.2025 р. від Позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2025 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.11.2025 р.

12.11.2025 р. присутній в судовому засіданні представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2025 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.03.2026 р.

02.03.2026 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кощеєва І.М. на лікарняному, розгляд справи, призначеної на 04.03.2026 р. не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 р. розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 р. у справі № 904/2304/24 призначено в судове засідання на 17.06.2026 р..

В судовому засіданні 17.06.2026 р. оголошено перерву на 01.07.2026 р.

Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 01.07.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

29.12.2023 р. між Комунальним підприємством “Управляюча компанія “Жилкомсервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та Акціонерним товариством "Об?єднана гірничо-хімічна компанія” від імені якої виступає філія “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” товариства “Об?єднана гірничо-хімічна компанія” укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 626-2/18-ТП/24.

При виконанні цього Договору сторони керуються Законами України “Про теплопостачання”, “Про житлово-комунальні послуги”, “Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні”, Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду та іншими законодавчими документами ( п.1.1 договору ).

Продавець зобов?язується виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію ( далі - постачання теплової енергії ), за кодом ДК: 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов?язана продукція (Теплова енергія ПКтаС “Металург”); Покупцю, а Покупець використовувати теплову енергію на потреби опалення будівлі Палацу культури та спорту “Металург” за адресою; вул. Центральна, буд. 30, м. Вільногірськ у зазначених обсягах (Додаток Nє 1) (п1.2 договору).

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 1 440 906,78 грн., у тому числі ПДВ 240 151,13 грн ( п. 2.1. договору ).

Сторони домовились, що ціна за 1 Гкал спожитої теплової енергії у відповідному періоді встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області. У разі зміни граничної ціни та або тарифів Сторонами в обов?язковому порядку здійснюється перерахунок за спожиту теплову енергію за новими цінами з дати застосування цих цін (тарифів) ( п. 2.2 договору ).

Оплата за спожиту теплову енергію проводиться у грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: теплова енергія за 1 Гкал – 5 584,91 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20% - 1 116,98 грн., всього з ПДВ – 6 701,89 грн ( п. 3.1. договору ).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.3.2. договору).

Розрахунки за постачання теплової енергії проводяться за 100% передоплатою за 5 (п?ять) робочих днів до початку місяця, в якому постачається теплова енергія виключно в грошовій формі та за плановими показниками згідно додатку 1 до цього договору ( п. 3.3 договору ).

За умовами Розділу 4 Договору для обліку споживання теплової енергії застосовується прилад комерційного обліку, занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки або той, що пройшов державну метрологічну атестацію. Розрахунки з КП “УК “Жилкомсервіс” за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі показників приладу обліку теплової енергії по тарифу за 1 Гкал, а у випадку його відсутності ( державна повірка, несправний стан, таке інше ) розрахунок за спожиту теплову енергію обчислюється відповідно до середньодобових даних попередніх аналогічних періодів. Для визначення фактичного споживання теплової енергії філія “ВГМК” АТ “ОГХК” щодобово здійснює зняття показників приладу обліку теплової енергії та до 10.00 години передає показники в електронному вигляді “Управляюча компанія “Жилкомсервіс” за посиланням ( формою ) https://docs.google.com/spreadsheets/d/1WvIHbUFfgrNOMtK6biFHzpVaJD1UXnZR/edit#gid=87 та кожного першого числа поточного місяця у паперовому вигляді (за весь поточний місяць).

Постачання теплової енергії оформлюється шляхом підписання Акту приймання-передачі теплової енергії, оригінал якого оформлюється у двох примірниках Продавцем та передається Покупцю для підписання протягом 5 (п?яти) робочих днів ( п. 5.1. Договору ).

Покупець протягом 5 (п?яти) робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі теплової енергії зобов?язаний направити продавцю підписаний акт приймання-передачі теплової енергії або мотивовану відмову від його підписання ( п. 5.2 Договору ).

У разі невиконання Покупцем умов, зазначених у п. 5.2. цього Договору, Акт приймання-передачі теплової енергії вважається оформленим в односторонньому порядку та погодженим Покупцем ( п. 5.3.Договору ).

За умовами Розділу 13 Договору строк дії Договору набирає чинності з моменту його підписання Сторонами ( 29.12.2023 р. ) і діє до 31.12.2024 р.

За період з січня 2024 року по березень 2024 року поставлено філії “ВГМК” АТ “ОГХК” теплову енергію на загальну суму 1 226 432,83 грн., відповідно до актів приймання-передачі теплової енергії про обсяги спожитої ( поставленої ) теплової енергії: від 31.01.2024 р. на суму 542 183,06 грн.; від 29.02.2024 р. на суму 381 538,72 грн.; від 31.03.2024 р. на суму 302 711,05 грн., які підписані філією “ВГК” АТ “ОГХК” без зауважень.

Позивачем нараховано заборгованість за січень 2024 року, лютий 2024 року та березень 2024 року на загальну суму 1 226 432,83 грн згідно рахунків:№ П-00000033 від 01.02.2024 р. на суму 542183,06 грн.; № П-00000036 від 26.02.2024 р. на суму 268 075,68 грн.; № П-00000101 на суму 302 711,05 грн.

Листами КП “УК “Жилкомсервіс” № 21 від 04.01.2024 р., № 28 від 05.01.2024 р., № 85 від 23.01.2024 р., № 412 від 22.03.2024 р., № 217 від 23.02.2024 р., № 483 від 05.04.2024 р., № 503 від 09.04.2024 р., № 592 від 19.04.2024 р. повідомляло філію “ВГМК” АТ “ОГХК” про необхідність оплати утворений борг за теплопостачання.

12.03.2024 р. КП “УК “Жилкомсервіс” направило претензію № 1 на адресу філії “ВГМК” АТ “ОГХК” з вимогою виконати належним чином зобов?язання за Договором купівлі-продажу теплової енергії Nє 626-2/18-ТП/24 від 29.12.2023 р. та сплатити суму заборгованості за січень-лютий 2024 р. в розмірі 923 721,78 грн. та передоплату за березень 2024 р. в розмірі 268 075,68 грн.

03.04.2024 р. КП “УК “Жилкомсервіс” отримано відповідь про невизнання претензії.

Відтак, вищевказані обставини і стали причиною спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії на підставі договору № 626-2/18-ТП/24 від 29.12.2023 р. Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати, зокрема пунктом 3.3 договору встановлено 100% передоплату за 5 робочих днів до початку місяця постачання. Суд встановив, що за період з січня по березень 2024 року Позивачем поставлено Відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 226 432,83 грн, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, підписаними Відповідачем без зауважень. Доказів сплати заборгованості Відповідачем не надано. Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів зміни тарифів та обсягів постачання теплової енергії, а рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 330/0/7-23 від 01.09.2023 р. Позивачу дозволено застосовувати одноставковий тариф на теплову енергію, встановлений рішенням від 18.08.2021 р. № 280/0/7-21. Перевіривши розрахунок Позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення основного боргу, 3% річних, у розмірі 12 141,77 грн. та інфляційних втрат, у розмірі 13 578,37 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Щодо додаткових доказів доданих Скаржником відповідно до клопотань, які надійшли до апеляційного суду після надходження апеляційної скарги ( лист Південно-східного міжобласного територіального відділення АМК України про надсилання копії Рішення № 54-54-р-к., рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення АМК України від 27.05.2025 р. № 54-54р-к у справі № 54/48-25, коригувальний акт № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2024 р. про зменшення вартості теплової енергії на 119 921,95 грн.; коригувальний акт № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2024 р. про зменшення вартості теплової енергії на 84 390,08 грн.; коригувальний акт № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2024 р. про зменшення вартості теплової енергії на 66 954,70 грн.; платіжну інструкцію № 270060 від 17.09.2025 р. на суму 114 727,80 грн.; платіжну інструкцію № 271606 від 29.10.2025 р. на суму 400 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 271928 від 04.11.2025 р. на суму 100 000,00 грн., платіжну інструкцію № 272313 від 11.11.2025 р.на суму 200 000,00 грн. ) слід зазначити про таке.

Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказаний документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Колегія суддів зауважує учасникам судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює апелянтові більш сприятливі, аніж Позивачу умови в розгляді конкретної справи.

Оскаржуване рішення суду у цій справі було проголошено 20.08.2024 р., а нові докази, який надає Скаржник датовані пізнішою датою, відтак колегія суддів зазначає про те, що вказані документи фактично на дату винесення оскаржуваного рішення не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення, а відтак такі документи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як додаткові докази.

За таких обставин, додані Апелянтом під час апеляційного перегляду: лист Південно-східного міжобласного територіального відділення АМК України про надсилання копії Рішення № 54-54-р-к., рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення АМК України від 27.05.2025 р. № 54-54р-к у справі № 54/48-25, коригувальний акт № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2024 р. про зменшення вартості теплової енергії на 119 921,95 грн.; коригувальний акт № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2024 р. про зменшення вартості теплової енергії на 84 390,08 грн.; коригувальний акт № 1 від 13.08.2025 р. до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2024 р. про зменшення вартості теплової енергії на 66 954,70 грн.; платіжну інструкцію № 270060 від 17.09.2025 р. на суму 114 727,80 грн.; платіжну інструкцію № 271606 від 29.10.2025 р. на суму 400 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 271928 від 04.11.2025 р. на суму 100 000,00 грн., платіжну інструкцію № 272313 від 11.11.2025 р. на суму 200 000,00 грн. - як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції позов задоволено з посиланням на те, що матеріали справи не містять доказів зміни тарифів та обсягів постачання теплової енергії. Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному розмірі від представників сторін не надійшло, отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 1 226 432, 83 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 141, 77 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 578, 37 грн судом визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України ).

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ст. 530 ЦК України ).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки за постачання теплової енергії проводяться за 100% передоплатою за 5 (п?ять) робочих днів до початку місяця, в якому постачається теплова енергія виключно в грошовій формі та за плановими показниками згідно додатку 1 до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2024 року по березень 2024 року поставлено філії “ВГМК” АТ “ОГХК” теплову енергію на загальну суму 1 226 432,83 грн., відповідно до актів приймання-передачі теплової енергії про обсяги спожитої ( поставленої ) теплової енергії: від 31.01.2024 р. на суму 542 183,06 грн.; від 29.02.2024 р. на суму 381 538,72 грн.; від 31.03.2024 р. на суму 302 711,05 грн., які підписані філією “ВГК” АТ “ОГХК” без зауважень.

Позивачем нараховано заборгованість за січень 2024 року, лютий 2024 року та березень 2024 року на загальну суму 1 226 432,83 грн згідно рахунків: № П-00000033 від 01.02.2024 р. на суму 542 183,06 грн.; № П-00000036 від 26.02.2024 р. на суму 268 075,68 грн.; № П-00000101 на суму 302 711,05 грн.

Однак, Відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив надані послуги у визначеному розмірі та встановлені строки.

Таким чином, заборгованість за договором становить 1 226 432, 83, що підтверджується розрахунком суми основного боргу, наданого суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що Позивач застосував завищений тариф на теплову енергію, а його дії можуть містити ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, колегія суддів відхиляє.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що предметом розгляду у цій справі є стягнення заборгованості за фактично поставлену теплову енергію за чинним договором.

Тариф, застосований Позивачем при визначенні вартості теплової енергії, ґрунтувався на відповідних рішеннях виконавчого комітету Вільногірської міської ради, які на момент виникнення спірних правовідносин були чинними, не були скасовані, не були визнані незаконними у встановленому порядку та підлягали застосуванню сторонами.

Саме по собі звернення Відповідача до Антимонопольного комітету України або до інших органів із заявами щодо перевірки тарифу не змінює умов договору, не припиняє обов`язку Відповідача оплатити фактично спожиту теплову енергі.

На момент ухвалення рішення судом першої інстанції Відповідач не надав доказів існування обов`язкового до виконання рішення компетентного органу, яким би було встановлено незаконність застосованого тарифу або визначено інший розмір вартості спожитої теплової енергії за спірний період. Тому суд першої інстанції правомірно вирішив спір на підставі наявних у справі доказів.

З цих же підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи до отримання відповідей від Антимонопольного комітету України та Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Відкладення розгляду справи є процесуальним правом суду, яке застосовується за наявності об`єктивних підстав, що перешкоджають розгляду справи у відповідному судовому засіданні.

Водночас Відповідач не довів, що без отримання таких відповідей неможливо встановити обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, а саме: факт укладення договору, факт поставки теплової енергії, її обсяг, вартість, строки оплати та наявність або відсутність заборгованості.

Очікування відповіді контролюючого органу саме по собі не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки господарський суд зобов`язаний вирішувати спір на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, наявних у матеріалах справи, в межах процесуальних строків розгляду.

Крім того, Позивач нарахував Відповідачу 3% річних у розмірі 12 141,77 грн за загальний період з 30.12.2023 р. по 20.05.2024 р. на кожну суму порушення зобов`язання та інфляційні втрати у розмірі 13 578,37 грн за той же період.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд першої інстанції встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства і є арифметично правильним.

Доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення або відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та 3% річних, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями у розумінні ст. 233 ГК України. Вони мають компенсаційний характер і спрямовані на захист майнового права кредитора у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання: інфляційні втрати компенсують знецінення грошових коштів, а 3% річних є платою за користування боржником чужими коштами.

У цій справі розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат є помірним, співвідносним із сумою основного боргу та періодом прострочення, не має ознак надмірності або несправедливого майнового тягаря для Відповідача. Саме лише посилання на стратегічне значення підприємства, воєнний стан, складне фінансове становище або наявність дебіторської заборгованості інших контрагентів не звільняє боржника від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов`язання та не є самостійною підставою для зменшення нарахувань за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо форс-мажорних обставин.

Введення воєнного стану в Україні та збройна агресія російської федерації є загальновідомими обставинами. Водночас для звільнення від відповідальності за порушення конкретного зобов`язання боржник повинен довести не лише сам факт існування таких обставин, а й прямий причинно-наслідковий зв`язок між ними та неможливістю виконання саме цього грошового зобов`язання у визначений договором строк.

Доводи Апелянта про те, що стягнення спірних сум може негативно вплинути на обороноздатність держави, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони мають загальний характер та не підтверджені належними доказами.

Стратегічне значення Відповідача як суб`єкта господарювання не надає йому права безоплатно користуватися отриманою тепловою енергією та не звільняє від обов`язку виконувати договірні грошові зобов`язання перед іншим суб`єктом господарювання.

Отже, апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди Відповідача з оцінкою доказів та правовими висновками суду першої інстанції, проте не містить належних доводів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Щодо клопотання Відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із погашенням заборгованості перед Позивачем після ухвалення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові по справі № 924/740/23 від 01.05.2025 р, зауважив на такому.

Ст. 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного/касаційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь Позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Водночас, коли порушення ГПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним/касаційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 ГПК України.

ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини 2 ст. 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 ГПК України за наявності для цього відповідних підстав.

Суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 ч 1 ст. 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Водночас у разі, якщо при апеляційному ( касаційному ) перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 ГПК України.

Внаслідок наведеного, оскільки у даному випадку судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування рішення суду першої інстанції, сплата заборгованості, що становить предмет спору (тобто, відсутність предмету спору) станом на момент ухвалення постанови не має жодного ключового значення та не може бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи позов, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 р. по справі № 904/2304/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.07.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін