Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №908/3188/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3188/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О.,Чус О.В.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Чокля Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни

на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025р.

(суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 15.05.2025 р.)

у справі

за позовом Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” , м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни, м. Мелітополь

про стягнення 1 127 013 грн. 65 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство “СЕНС БАНК” звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни 693 292 грн. 93 коп. заборгованості за кредитом, 433 720 грн. 72 коп. заборгованості за відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2021р., між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "СЕНС БАНК") та ФОП Сонних О.П. укладено Договір кредиту № MBОVO2021024, за умовами якого банк зобов`язався надати клієнту кредит у формі овердрафт з максимальним лімітом 1 000 000 грн. 00 коп., строком до 01.07.2022р.. Позичальник отримала кредитні кошти, проте в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання щодо своєчасної сплати кредиту та процентів належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 31.10.2024р. утворилася заборгованість.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025р. у справі №908/3188/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни на користь Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” 693 292 грн. 93 коп. заборгованості за кредитом, 433 720 грн. 72 коп. заборгованості за відсотками, 13 524 грн. 16 коп. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець Сонних Олена Петрівна, через систему "Електронний суд", звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025р. у справі №908/3188/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, не врахував специфічні умови договору, укладеного між сторонами. Зокрема, відповідно до п. 10.9 Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору на комплексне банківське обслуговування, яка є невід`ємною частиною договірних відносин, сторони врегулювали питання форс-мажору, встановивши, що до обставин форс-мажору належать, зокрема, війни, військові дії, громадське безладдя; форс-мажор автоматично продовжує строк виконання зобов`язань на період його дії та ліквідації наслідків; якщо форс-мажор триватиме більше 6 місяців, кожна із сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань; період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення форс-мажору, що підтверджується довідкою ТПП або іншими доказами, передбаченими чинним законодавством. Апелянт стверджує, що сторони у договорі відступили від загальних положень та врегулювали свої відносини щодо форс-мажору на власний розсуд відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, а договір прямо передбачає можливість підтвердження форс-мажору «іншими доказами», а не лише сертифікатом ТПП.

Апелянт вказує, що тимчасова окупація м. Мелітополь з 25.02.2022 та введення воєнного стану з 24.02.2022 є загальновідомими фактами, які підпадають під визначення форс-мажору, передбачене договором. Відповідач повідомляла банк про настання форс-мажору доступними засобами — телефонною розмовою зі співробітницею банку Астаховою Н.В. та спробою подати заяву у відділення, що підтверджується нотаріальною заявою свідка. Крім того, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» забороняє здійснення господарської діяльності на окупованій території без перереєстрації, а Постанова КМУ № 187 від 03.03.2022 встановлювала мораторій на виконання зобов`язань. Апелянт зазначає, що ФОП Сонних О.П. не має права здійснювати господарську діяльність, не має доступу до власних приміщень, складів, транспорту, що залишились на тимчасово окупованій території, а кредитні кошти надавались саме для здійснення господарської діяльності. Правочини, які б укладались відповідачем після 24.02.2022, є нікчемними відповідно до ч. 2 ст. 13 зазначеного Закону. Суд першої інстанції ці обставини проігнорував.

З огляду на п. 10.9 Публічної пропозиції, строк виконання зобов`язань відповідачем автоматично продовжився на період дії форс-мажору, який триває і досі, тому звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості є передчасним, а право позивача на момент звернення не було порушене. Оскільки форс-мажорні обставини тривають значно більше 6 місяців, відповідач має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань, про що було направлено відповідне повідомлення позивачу. Апелянт наголошує, що твердження суду про те, що форс-мажор може вплинути лише на відповідальність сторони, є помилковим та суперечить умовам укладеного договору.

Апелянт вважає, що судова практика, на яку посилався суд першої інстанції, є нерелевантною, оскільки відповідні постанови Верховного Суду були ухвалені у справах з іншими договірними умовами та не враховують безпрецедентних обставин воєнного стану й окупації частини території України. У даній справі договір містить чіткі умови щодо автоматичного продовження строку виконання зобов`язань та можливості відмови від їх виконання у разі тривалого форс-мажору, які суд проігнорував, що свідчить про неправильне застосування ст. 6, 617, 627 ЦК України, ст. 218 ГК України.

Щодо процентів апелянт зазначає, що суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно з якою право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. З урахуванням максимального строку безперервної заборгованості 60 календарних діб та факту сплати попереднього овердрафту 17.02.2022, граничний строк повернення останнього траншу мав настати 19.04.2022, тому нарахування процентів за користування овердрафтом за період з 19.04.2022 по 30.10.2024 є безпідставним. Крім того, відповідно до Додаткової угоди № 3 від 04.01.2022 ставка процентів становила 14,5% річних, а не 25%, оскільки жодна з умов для повернення до ставки 25% (п. 5 Додаткової угоди № 3) станом на 04.04.2022 не настала. Також апелянт посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України, а проценти від простроченої суми овердрафту за своєю правовою природою є мірою відповідальності за прострочення.

Апелянт стверджує, що суд не здійснив належної перевірки розрахунку заборгованості позивача та не врахував контррозрахунок відповідача, згідно з яким надлишково списана банком сума 33 927,10 грн мала бути зарахована на погашення основного боргу, а заявлена сума заборгованості за кредитом мала становити 659 365,83 грн замість 693 292,93 грн.

Апелянт зазначає, що суд повністю проігнорував доводи щодо дії мораторію на виконання грошових зобов`язань перед позивачем, встановленого Постановою КМУ від 03.03.2022 № 187, оскільки кінцевими бенефіціарними власниками АТ «Альфа-Банк» були громадяни Російської Федерації. Статут АТ «Сенс Банк» як державного банку був затверджений постановою КМУ № 100 лише 03.09.2024, тому щонайменше у період з 03.03.2022 по 03.09.2024 на відповідача поширювалася законодавча заборона на виконання грошових зобов`язань перед банком.

Крім того, апелянт вказує на недоведеність належного правонаступництва, оскільки до матеріалів справи не надано документів про передачу прав вимоги саме за кредитним договором з відповідачем, а відповідач не отримувала повідомлення про заміну кредитора відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України. Твердження суду про однакове несприятливе економічне становище сторін є оціночним та не може бути підставою для задоволення позову.

Щодо порушень норм процесуального права апелянт зазначає наступне. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування у позивача відомостей щодо Астахової Н.В., подане одночасно з відзивом у встановлений строк. Ухвала від 19.03.2025 не містить чітко сформульованої резолютивної частини щодо результату розгляду цього клопотання, а повторне клопотання від 07.04.2025 було залишено без розгляду через сплив строків. Відмова у витребуванні доказів позбавила відповідача можливості довести ключову обставину — повідомлення банку про форс-мажор.

Суд також відмовив у задоволенні клопотань про долучення доказів (нотаріально посвідченої заяви свідка, копії закордонного паспорта, повідомлення банку про форс-мажор, відповідей на адвокатські запити тощо), не взявши до уваги поважність причин пропуску строку: перебування відповідача за межами України, окупацію місця проживання, об`єктивну неможливість збору доказів раніше. Суд передчасно закрив підготовче провадження ухвалою від 19.03.2025, хоча на той момент позивачем не було надано оригіналів витребуваних документів, зокрема банківської виписки, що перешкоджало відповідачу повноцінно сформувати свою позицію.

Апелянт вказує на однобічність розгляду справи: суд прийняв до розгляду додаткові пояснення позивача від 18.03.2025, подані зі значним пропуском строку (граничний термін — 27.01.2025), без клопотання про поновлення строку, водночас відмовив у прийнятті письмових пояснень відповідача щодо розрахунку заборгованості через пропуск строку. Клопотання відповідача про залишення пояснень позивача без розгляду було невмотивовано відхилено.

Апелянт стверджує, що дослідження доказів у судовому засіданні 05.05.2025 було формальним, зводилось до зачитування опису доказів без можливості надати пояснення, а прохання визнати банківські виписки недостовірними та недопустимими доказами було проігноровано. Банківські виписки, надані позивачем, є недопустимими та недостовірними доказами, оскільки: виписка є регістром обліку, а не первинним документом; у виписках за 2021 рік найменування банку зазначено як АТ «Сенс Банк», хоча зміна найменування відбулася лише у серпні-листопаді 2022 року, що свідчить про генерування виписок не на підставі первинних документів або про внесення виправлень, що заборонено п. 53 розділу ІІІ Положення НБУ № 75; відсутні підписи осіб, які брали участь у складанні; копії не засвідчені належним чином відповідно до ДСТУ 4163:2020; оригінали банківської виписки позивачем не надано, незважаючи на витребування ухвалою від 24.01.2025.

Апелянт також зазначає, що суд посилається на Договір кредиту № MBOVO2021024 від 02.07.2021, проте такий договір у повному обсязі до матеріалів справи не наданий, як і первісний Договір на комплексне банківське обслуговування № 3819402 від 10.12.2014. Суд невірно встановив, що ФОП Сонних О.П. отримала кредитні кошти 02.07.2021 в розмірі 1 000 000 грн., ототожнивши поняття «кредитний ліміт» та «фактично наданий кредит», оскільки 1 000 000 грн. — це встановлений ліміт овердрафту, а не одноразово видана сума.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судововї справи між суддями від 05.06.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/3188/24.

Матеріали справи № 908/3188/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025р. у справі №908/3188/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 26.11.2025р..

Від представника Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни надійшла заява про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2025р. судове засідання у справі № 908/3188/24, призначене на 26.11.2025р., вирішено провести з представником Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2025р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 18.03.2026р..

17.03.2026р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Дарміна М.О. у відпустці, розгляд справи в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026р. розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025р. у справі № 908/3188/24 призначено в судове засідання на 24.06.2026р.

18.06.2026р. від представника Позивача надійшло клопотання про проведенню судового засідання за відсутності його представника.

В судовому засіданні 24.06.2026р. по справі оголошено перерву до 01.07.2026р..

Від представника Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2026р. судове засідання у справі № 908/3188/24, призначене на 01.07.2026р., вирішено провести з представником Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 01.07.2026р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

14.06.2021 Фізичною особою-підприємцем Сонних Оленою Петрівною підписано Анкету-Заяву фізичної особи-підприємця про надання кредитних коштів у сумі 1 000 000 грн 00 коп.

Цільове призначення кредиту – поповнення обігових коштів.

Вид кредитного продукту – овердрафт.

Графік погашення – кожні 90 днів.

02.07.2021 між Акціонерним товариством “Альфа-Банк” (після зміни найменування Акціонерне товариство “Сенс Банк”) (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Сонних Оленою Петрівною (Позичальник) укладено Договір кредиту № MBОVO2021024 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк в порядку та на умовах, визначених статтею 1 цього розділу та за умови укладення додаткового договору про надання кредиту в формі овердрафт / додаткового договору про надання кредиту в формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, до Договору (надалі по тексту “Договір овердрафту”), зобов`язується надати Клієнту кредит у формі Овердрафт, а Клієнт зобов`язується сплатити проценти за користування Овердрафтом, виконати інші умови статті 1 цтого Розділу та Договору овердрафту та повернути Банку заборгованість за Овердрафтом у строки, встановлені Договором овердрафту та/або статтею 1 цього Розділу.

Згідно п. 1.3 Договору у випадку укладення Клієнтом Договору овердрафту Клієнт беззаперечно погоджується виконувати зобов`язання, передбачені Договором овердрафту, а також цим Розділом, які є для нього обов`язковими, а також що такі умови є справедливими і зрозумілими для нього.

Відповідно до п.3.1. Договору, проценти нараховуються щомісяця на суму заборгованості за Овердрафтом протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання та день повернення коштів у рахунок Овердрафту вважаються як один день. 3.2. Проценти, нараховані за місяць, Клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го (включно) по 5-те (включно) число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені нижче у цьому пункті). У разі повного повернення заборгованості за Овердрафтом проценти, нараховані за користування Овердрафтом, повинні бути сплачені у день повернення заборгованості за Овердрафтом. При цьому, якщо коштів, що направляються на повне повернення Овердрафту, недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої цим Розділом. Сума заборгованості по сплаті процентів, що не повернена у будь-який з зазначених вище строків, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства, то днем погашення суми заборгованості по сплаті процентів є перший банківський день, що слідує за таким днем. 3.3. Тип, порядок нарахування та сплати, а також розмір процентів за користування Овердрафтом може бути змінений за погодженням Сторін

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору проценти нараховуються щомісяця на суму заборгованості за Овердрафтом протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання та день повернення коштів у рахунок Овердрафту вважаються як один день. Проценти, нараховані за місяць, Клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го (включно) по 5-те (включно) число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені нижче у цьому пункті). У разі повного повернення заборгованості за Овердрафтом проценти, нараховані за користування Овердрафтом, повинні бути сплачені у день повернення заборгованості за Овердрафтом. При цьому, якщо коштів, що направляються на повне повернення Овердрафту, недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої цим Розділом. Сума заборгованості по сплаті процентів, що не повернена у будь-який з зазначених вище строків, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку переноситься Банком на рахунки простроченої заборгованості за короткостроковими кредитами. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства, то днем погашення суми заборгованості по сплаті процентів є перший банківський день, що слідує за таким днем. Тип, порядок нарахування та сплати, а також розмір процентів за користування Овердрафтом може бути змінений за погодженням Сторін.

Відповідно до Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафту від 02.07.2021 Банк, в порядку та на умовах визначених цим Договором овердрафту та Договором, зобов`язується надати Клієнту кредит у формі Овердрафт, а Клієнт зобов`язується сплатити проценти за користування Овердрафтом, виконати пилі умови цього Договору овердрафту та повернути Банку заборгованість за Овердрафтом у строки, встановлені цим Договором овердрафту.

Банк надає Клієнту кредит у формі Овердрафт на наступних умовах:

Поточний рахунок, на який встановлюється Ліміт Овердрафту - UА653003460000026002013587701.

Максимальна сума ліміту Овердрафту – 1 000 000 грн 00 коп.

Дата повернення Овердрафту – 01.07.2022 (включно).

Розмір процентів за користування Овердрафтом – 25 % річних, тип процентної ставки (процентів) за користування Овердрафтом – фіксована.

Розмір процентів від простроченої суми Овердрафту (його частини) – 25 % річних, тип процентної ставки (процентів) від простроченої суми Овердрафту (його частини) – фіксована.

Цільове призначення кредиту – поповнення обігових коштів, а також інші цілі, що не суперечать чинному законодавству України.

02.07.2021 укладено між Банком та Клієнтом договір про внесення змін та доповнень № 1, відповідно до якого сторони домовилися на часткову зміну Договору овердрафту:

- за користування Овердрафтом в період з “02” липня 2021 року по “ 01” жовтня 2021 року включно Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4% (чотирнадцять цілих чотири десяті відсотків) річних;

від простроченої суми Овердрафту (його частини) в період з “ 02” липня 2021 року по “ 01” жовтня 2021 року включно Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4% (чотирнадцять цілих чотири десяті відсотків) річних.

Після закінчення періоду, зазначеного в абз. 1 п. 1 цього Додаткового договору. Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі, встановленому у підпункті 6 пункту 2 Договору овердрафту.

04.10.2021 укладено між Банком та Клієнтом договір про внесення змін та доповнень № 2, відповідно до якого сторони домовилися на часткову зміну Договору овердрафту:

за користування Овердрафтом в період з “ 04” жовтня 2021 року по “ 03” січня 2022 року включно Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4% (Чотирнадцять цілих чотири десятих відсотків) річних;

від простроченої суми Овердрафту (його частини) в період з “ 04” жовтня 2021 року по “ 03” січня 2022 року включно Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4% (Чотирнадцять цілих чотири десятих відсотків) річних.

Після закінчення періоду, зазначеного в абз. 1 п. 1 цього Додаткового договору. Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі, встановленому у підпункті 6 пункту 2 Договору овердрафту.

04.01.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 про наступне:

1. На часткову зміну Договору встановити, що тимчасово, строком на 90 (Дев`яносто) календарних днів з “ 04” січня 2022 року, Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти:

за користування Овердрафтом у розмірі 14,5% (Чотирнадцять цілих п`ять десятих відсотків) річних (тип процентної ставки - фіксована);

від простроченої суми Овердрафту (його частини) у розмірі 14,5% (Чотирнадцять цілих п`ять десятих відсотків) річних.

2. У разі відсутності станом на день закінчення строку, визначеного в п.1 цієї Додаткової угоди, заяви/повідомлення будь-якої із Сторін, адресованого іншій Стороні, про своє бажання укласти нову додаткову угоду до Договору щодо часткової зміни Договору в частиш встановлення іншого розміру процентів на певний строк, проценти за користування Овердрафтом та проценти від простроченої суми Овердрафту (його частини) з дня, наступного за днем закінчення строку, визначеного в а 1 цієї Додаткової угоди, встановлюється на той самий строк та у тих самих розмірах, що визначені

п. 1 цієї Додаткової угоди без необхідності підписання нової додаткової угоди до Договору.

3. Порядок, що визначений в п. 2 цієї Додаткової угоди, застосовується неодноразово, але виключно до настання випадків, що передбачені п. 5 цієї Додаткової угоди, або до укладення Сторонами нової додаткової угоди до Договору щодо часткової зміни Договору в частиш встановлення іншого розміру процентів на певний строк.

4. У випадку, якщо будь-яка зі Сторін протягом строку, визначеного в п. 1 цієї Додаткової угоди (з урахуванням порядку, передбаченого п. 2 цієї Додаткової угоди), заявить/повідомить іншу Сторону про своє бажання укласти нову додаткову угоду до Договору щодо часткової зміни Договору в частині встановлення іншого розміру процентів на певний строк, інша Сторона бере на себе зобов`язання розглянути пропозиції іншої Сторони та у разі згоди укласти таку додаткову угоду до Договору не пізніше останнього дня строку, визначеного в п. І цієї Додаткової угоди (з урахуванням порядку, передбаченого п. 2 цієї Додаткової угоди).

У разі, якщо Сторони не укладуть зазначену в попередньому абзаці цього пункту нову додаткову угоду за заявою/повідомленням ініціюючої Сторони, то ця Додаткова угода вважається розірваною (припиненою) в день закінчення строку, визначеного в п. 1 цієї Додаткової угоди (з урахуванням порядку, передбаченого п. 2 цієї Додаткової угоди).

5.Сторони дійшли згоди, що Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти за користування Овердрафтом та процент від простроченої суми Овердрафту (його частини) у розмірі, встановленому у п.п. 6, п. 2 (таблиця) Договору з дня, наступного за днем настання будь-якого з випадків:

- у випадку розірвання (припинення) ідеї Додаткової угоди в порядку, що передбачений п. 4 цієї Додаткової угоди, та/або

- у випадку закінчення строку дії ліміту Овердафту, та/або

- після закінчення строку виконання зобов`язання з повернення Овердрафту (його частини) у зв`язку з пред`явленням Банком Клієнту вимоги про дострокове повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов`язань.

Означені договори підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Як зазначив позивач у позовній заяві, в порушення умов Кредитного договору позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.10.2024 має заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом 693 292 грн 93 коп., сума заборгованості за відсотками 433 720 грн 72 коп.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної сплати кредиту та процентів, Акціонерне товариство “Сенс банк” звернулося до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 693 292 грн 93 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 433 720 грн 72 коп.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі Договору кредиту № MBОVO2021024 від 02.07.2021р., Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафту від 02.07.2021р., договорів про внесення змін та доповнень № 1 від 02.07.2021р., № 2 від 04.10.2021р. та додаткової угоди № 3 від 04.01.2022р.. Суд встановив, що банк виконав свої зобов`язання з надання кредитних коштів, що підтверджується банківською випискою з 02.07.2021р. по 31.10.2024р., а позичальник свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала. Суд першої інстанції зазначив, що факт отримання грошових коштів позичальником не спростовано, доказів належної оплати заборгованості відповідачем не надано. Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначив, що лист ТПП України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для конкретного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні, а відповідач не підтвердила настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання. Суд також зазначив, що форс-мажорні обставини можуть звільнити лише від відповідальності за невиконання зобов`язань, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов`язань, а позивачем не застосовано до відповідача штрафних санкцій. Суд послався на численні постанови Верховного Суду щодо застосування ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та зазначив, що наведені відповідачем обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами у справі підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином, у зв`язку з чим у останнього рахується заборгованість за кредитом у розмірі відповідача 693 292 грн 93 коп та за відсотками у розмірі 433 720 грн 72 коп., з огляду на що наявні підстави для їх стягнення на користь Позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом п. 3 ч.1 ст. 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), п. 1 ч.2 ст. 11, ч.1 ст. 509, ч.1 ст. 627 ЦК України, укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Кредитного договору банк надавав позичальнику кредитні кошти, а позичальник – не здійснив їх повне повернення, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 693 292, 93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Оскільки Відповідач не надав доказів погашення вказаної суми, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 693 292 грн. 93 коп. обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Враховуючи умови договору щодо встановлення процентів за користування кредитом, а також факту користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення відсотків, у сумі 433 720, 72 грн..

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом зміни найменування позивача. Зміна найменування юридичної особи не призводить до зміни сторони у зобов`язанні та не впливає на зміст зобов`язання.

Так, відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів АТ “Альфа-Банк”, оформленого протоколом № 2/2022 від 12.08.2022р., змінено найменування банку з Акціонерного товариства “Альфа-Банк” на Акціонерне товариство “Сенс Банк” та внесено зміни до Статуту Акціонерного товариства “Альфа-Банк” шляхом затвердження його в новій редакції.

В матеріалах справи наявний протокол № 2/2022 від 18.08.2022р. позачергових загальних зборів акціонерів АТ “Альфа-Банк” щодо зміни найменування та внесення змін до Статуту.

30.11.2022р. були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства “Альфа-Банк” на Акціонерне товариство “Сенс Банк”.

Відповідно до статуту Акціонерне товариство “Сенс Банк” є правонаступником усіх прав та обов`язків Акціонерного товариства “Альфа-Банк”.

Щодо встановлених постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022р. заборон, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022р. "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором).

Підпунктом 1 п. 1 даної постанови передбачено визначення осіб, пов`язаних з державою агресором:

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій.

Крім того, 20.07.2023р. правління Національного банку України ухвалило рішення № 248-рш вивести з ринку системно важливий банк - АТ "Сенс Банк".

21.07.2023р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про участь держави у виведені системно важливого банку з ринку" № 739 від 21.07.2023р., якою:

- держава в особі Міністерства фінансів України придбаває у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб акції АТ "Сенс Банк" у повному обсязі за одну гривню;

- органом управління корпоративними правами за акціями АТ "Сенс Банк", що належать державі, є Міністерство фінансів України.

Таким чином, з липня 2023 року для Акціонерного товариства "Сенс Банк" відпали будь-які обмеження, що були передбачені постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022р., однак і після вказаного часу Відповідач не виконував свої зобов`язання за договором.

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що судом не враховано дію форс-мажорних обставин, які звільняють Відповідача від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань за Договором, проте з такими доводами апеляційний суд не погоджується, адже введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022р.. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022р. було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для Відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем не надано до суду першої інстанції доказів того, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язання, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд правомірно відхилив заперечення відповідача як недоведені документально.

Вказаним відхиляються також і доводи Відповідача, що строк повернення позики не настав.

Щодо доводів Відповідача про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача процентів у розмірі 25% (433 720,72 грн.) заборгованості за відсотками.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч.1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12).

Нарахування відсотків (розмір і порядок) визначається договором та проценти сплачуються щомісячно до дня повернення кредиту (овердрафт).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. п. 6 п. 2 Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт від 02.07.2021 року розмір процентів на користування овердрафтом та на прострочені суми овердрафту становить 25% річних.

Відповідно до Додаткових угод сторонами було погоджено на певні періоди відсоткову ставку у розмірі 14,4 %, однак на чітко визначений термін.

При здійсненні розрахунків заборгованості Позивачем було застосовано ставки, які погоджено умовами Договору.

Судом першої інстанції перевірено наданий Позивачем до матеріалів справи розрахунок та встановлено, що нарахування процентів Позивачем здійснено правильно, розрахунок Відповідачем не спростований, з чим погоджується і судова колегія.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги, в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025р. у справі № 908/3188/24 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.07.2026р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус