Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №908/3958/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/3958/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.,

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,

Представники сторін:

від позивача (апелянта): Мартиненко К.І.;

від відповідача-1: Штабовенко Д.В.;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи-1: Голосова С.І.;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: Гончаренко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 (суддя Лєскіна І.Є.)

у справі № 908/3958/25

за позовом: Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат", Запорізька область, м. Мелітополь

до відповідачів:

1. Приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого округу Сколибог Олександр Сергійович , м. Запоріжжя

2. Державного підприємства "СЕТАМ", м. Київ

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО", м. Запоріжжя

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Запорізька міська рада, м. Запоріжжя

2. Комунальне підприємство "ГРАДПРОЕКТ", м. Запоріжжя

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1: Приватне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Барвінок", м. Київ

про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого округу Сколибога Олександра Сергійовича, Державного підприємства «СЕТАМ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просив суд визнати недійсними результати електронних торгів (аукціону) з продажу 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1, у формі договору купівлі-продажу, укладеного між Приватним виконавцем Запорізького обласного виконавчого округу Сколибогом Олександром Сергійовичем, Державним підприємством «СЕТАМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» за результатами електронних торгів, шляхом оформлення протоколу проведення електронного аукціону (торгів) № 630500 від 03.03.2025 та видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 547, виданого 21.03.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О.

Також позивач просив зобов`язати Приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого округу Сколибога Олександра Сергійовича, Державне підприємство «СЕТАМ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» передати (повернути) Акціонерному товариству «Мелітопольський м`ясокомбінат» зазначені 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно, яке належало позивачу на праві власності, було реалізовано у межах зведеного виконавчого провадження з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна. На думку позивача, приватний виконавець не повідомив його належним чином про оцінку майна та організацію електронних торгів, а саме майно було продано за істотно заниженою вартістю, що порушує права позивача як власника майна та боржника у виконавчому провадженні.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що заявлені позивачем вимоги не є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Суд першої інстанції зазначив, що реалізація майна на електронних торгах за своєю правовою природою є правочином купівлі-продажу, за яким продавцями виступають державна виконавча служба або приватний виконавець та організатор електронних торгів, а покупцем - переможець торгів. При цьому боржник, майно якого реалізується у порядку примусового виконання судового рішення, не є стороною такого договору купівлі-продажу.

Місцевий господарський суд, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладені у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, дійшов висновку, що у разі якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного за результатами електронних торгів, та вважає, що покупець не набув права власності на спірне майно, належним способом захисту є витребування майна з чужого володіння, а не визнання недійсними результатів електронних торгів.

З огляду на наведене суд першої інстанції вказав, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові та виключає необхідність дослідження спору по суті.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026, Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, скаржник просить визнати недійсними результати електронного аукціону (торгів) з продажу 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1, оформлені протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 630500 від 03.03.2025 та свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 547, виданим 21.03.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О.

Також апелянт просить зобов`язати Приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого округу Сколибога Олександра Сергійовича, Державне підприємство «СЕТАМ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» передати (повернути) Акціонерному товариству «Мелітопольський м`ясокомбінат» спірне нерухоме майно.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25, на думку скаржника, ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного і всебічного з`ясування обставин справи, без належної оцінки доводів позивача та без урахування правових висновків Верховного Суду, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції фактично відмовив у задоволенні позову виключно з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, не дослідивши по суті обставини, на які позивач посилався як на підставу недійсності електронних торгів. На думку апелянта, такий підхід суперечить статтям 2, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд мав встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, якими доказами вони підтверджуються, яку норму права слід застосувати до спірних правовідносин та чи підлягає позов задоволенню.

Апелянт вказує, що спірне нерухоме майно належало йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності № 171 від 22.11.2005, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Малишевою Л.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 4682. За цим договором позивач набув у власність нежитлове приміщення XI першого поверху літ. А-5, загальною площею 773,8 кв.м, що складає 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1. Право власності позивача було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» зазначає, що 03.03.2025 Приватним виконавцем Запорізького обласного виконавчого округу Сколибогом О.С. у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 через Державне підприємство «СЕТАМ» проведено електронний аукціон з продажу належного позивачу нерухомого майна, номер лоту 568317, за стартовою ціною 3 855 222,60 грн з урахуванням ПДВ. За результатами торгів сформовано протокол № 630500, переможцем торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО», яке запропонувало ціну 4 410 000,00 грн з ПДВ. Надалі 21.03.2025 право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ «СОНМАКС АВТО» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер: 547, виданого приватним нотаріусом Єдемською-Фастовець О.О.

На думку скаржника, електронні торги проведені з істотними порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, оскільки приватний виконавець не ознайомив боржника з результатами оцінки майна та не повідомив позивача або його представників, які перебувають у місті Запоріжжі, про організацію і проведення електронних торгів. У зв`язку з цим, як стверджує апелянт, позивач був позбавлений можливості своєчасно реалізувати процесуальні права боржника у виконавчому провадженні, зокрема висловити заперечення щодо вартості майна, оскаржити результати оцінки та вплинути на недопущення продажу майна за заниженою ціною.

Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» наголошує, що відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника має здійснюватися за взаємною згодою сторін виконавчого провадження, а за відсутності такої згоди - за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, із залученням суб`єкта оціночної діяльності щодо нерухомого майна. На переконання апелянта, оскільки позивача не було належним чином ознайомлено з результатами оцінки, сторони виконавчого провадження фактично не визначили вартість майна, а отже реалізація мала здійснюватися за його реальною ринковою вартістю.

Апелянт вважає, що стартова ціна спірного нерухомого майна у розмірі 4 535 556,00 грн з ПДВ, за якою майно вперше виставлялося на торги 29.01.2025, а також подальша стартова ціна у розмірі 3 855 222,60 грн з ПДВ, за якою майно було виставлено на повторні торги 03.03.2025, не відповідали ринковій вартості майна та були істотно заниженими.

На підтвердження цього скаржник посилається на те, що у межах іншого зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності Макушина А.А., який 24.06.2024 склав звіт № 89/24 про оцінку арештованого майна, відповідно до якого ринкова вартість спірного нерухомого майна без урахування ПДВ становила 6 117 793,00 грн. Водночас, на думку позивача, навіть ця оцінка була заниженою, у зв`язку з чим позивач звертався до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця та просив визнати недійсним відповідний звіт.

Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2025 у справі № 908/3224/21 скаргу було задоволено частково та звіт № 89/24 визнано недійсним. На думку апелянта, цим судовим актом підтверджено, що оцінка спірного майна у розмірі 6 117 793,00 грн була заниженою та здійсненою з порушенням вимог законодавства. При цьому позивач посилається на попередній висновок про вартість, виконаний ТОВ «Земля плюс 2006», згідно з яким ринкова вартість спірного нерухомого майна становила 12 090 212,00 грн.

Також апелянт зазначає, що відповідно до довідки, сформованої Фондом державного майна України, оціночна вартість спірного нерухомого майна становить 18 840 805,15 грн. На думку скаржника, це додатково свідчить про істотну невідповідність ціни продажу майна його реальній вартості, оскільки фактична ціна реалізації - 4 410 000,00 грн з ПДВ - є значно нижчою за наведені позивачем показники вартості майна.

Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» стверджує, що продаж майна за такою ціною порушує не лише його права як власника майна та боржника у виконавчому провадженні, але й інтереси інших кредиторів позивача. Апелянт зазначає, що у виконавчому провадженні перебували вимоги інших кредиторів, зокрема ТОВ «ЮНІ ТРЕЙД», ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ», КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», ТОВ «Будівельна компанія «Преміум Буд», загальна сума стягнень за якими становила близько 4 000 000,00 грн. На думку апелянта, якби спірне майно було реалізовано за реальною ринковою вартістю, це дозволило б задовольнити вимоги не лише ПАТ «ЕК «Барвінок», а й інших кредиторів.

Окремо апелянт наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18. Скаржник вважає, що обставини цієї справи суттєво відрізняються від обставин справи № 908/3958/25, а тому висновки Верховного Суду у справі № 233/4365/18 не могли бути покладені в основу відмови у задоволенні позову.

За доводами скаржника, у справі № 233/4365/18 спір стосувався примусового продажу з електронних торгів майна, яке було державною власністю та перебувало у позивача на праві господарського відання. Тобто, як зазначає скаржник, у тій справі йшлося про ситуацію, коли з електронних торгів було реалізовано майно, яке не мало продаватися як майно боржника. Натомість у справі № 908/3958/25 з електронних торгів було продано саме майно боржника - АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат», яке перебувало у його власності.

У зв`язку з цим апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що єдиним належним способом захисту у цій справі є витребування майна у покупця. На думку скаржника, якщо у межах виконавчого провадження реалізовано власне майно боржника, але з порушенням порядку проведення торгів, належним способом захисту є саме визнання недійсними результатів електронних торгів та застосування наслідків недійсності правочину. Натомість віндикаційний спосіб захисту, за твердженням апелянта, є характерним для ситуацій, коли у виконавчому провадженні помилково реалізовано майно, що належало не боржнику, а іншій особі.

Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» також посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2025 у справі № 209/15/23, в якій, на думку скаржника, Верховний Суд визнав можливість судового захисту прав особи шляхом визнання електронних торгів недійсними за умови встановлення порушення прав та законних інтересів особи, яка такі торги оспорює. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував ці висновки, хоча вони, на думку апелянта, є релевантними до спірних правовідносин.

Крім того, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, у якій, як зазначає апелянт, сформульовано підхід до визначення ефективного способу захисту у разі оскарження результатів аукціону. За доводами апелянта, Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу, ефективним способом захисту є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції.

Також Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» посилається на постанову Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/2263/24, у якій, на його думку, враховано зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду та підтверджено можливість оскарження результатів аукціону як належного способу захисту у разі порушення порядку його проведення.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції не застосував принцип jura novit curia та не врахував актуальні правові висновки Верховного Суду, натомість помилково обмежився посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, правовідносини у якій, на думку апелянта, не є подібними до правовідносин у цій справі.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам про вплив оскаржуваного рішення на права та обов`язки Запорізької міської ради і Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ». За твердженням скаржника, Запорізькій міській раді належить нерухоме майно площею 365,82 кв.м у складі приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, а КП «ГРАДПРОЕКТ» є користувачем відповідного майна, переданого йому у господарське відання. На думку апелянта, збереження результатів електронних торгів може вплинути на права та обов`язки зазначених третіх осіб, однак місцевий господарський суд не дослідив ці обставини по суті.

Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» також зазначає, що, заявляючи вимогу про зобов`язання відповідачів передати (повернути) спірне нерухоме майно позивачу, він фактично просив застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, у разі визнання недійсними результатів електронних торгів як правочину купівлі-продажу належним наслідком такого визнання є повернення сторін у попередній стан, а тому вимога про повернення майна є похідною від вимоги про визнання електронних торгів недійсними та спрямована на реальне відновлення порушеного права позивача.

З урахуванням викладеного скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, не дослідивши обставини порушення порядку визначення вартості майна, повідомлення боржника, проведення електронних торгів, добросовісності набувача та впливу оскаржуваних торгів на права позивача й інших учасників справи. На думку апелянта, зазначені порушення призвели до неправильного вирішення спору, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи.

Приватний виконавець Запорізького обласного виконавчого округу Сколибог Олександр Сергійович подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просив рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 залишити без змін.

Відповідач-1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На його думку, апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують висновки місцевого господарського суду або свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Приватний виконавець вказує, що 07.06.2024 ним було відкрито виконавче провадження № 75247869 на підставі наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1470/22 від 05.06.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 28.12.2022 у справі № 908/1470/22 про стягнення з АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» на користь ПАТ «ЕК «Барвінок» заборгованості. У подальшому відповідні виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1.

Відповідач-1 зазначає, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів, про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та інші документи виконавчого провадження надсилалися боржнику на відомі електронні адреси, зокрема admin@mmk.im.net.ua та mmk_2009@ukr.net. Надсилання документів у такий спосіб, за твердженням приватного виконавця, було зумовлено тим, що місцезнаходження боржника зареєстровано на тимчасово окупованій території, а направлення поштової кореспонденції за відповідною адресою було неможливим.

Сколибог О.С. вказує, що 27.11.2024 ним винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано і арештовано 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1. Копію зазначеної постанови, за доводами відповідача-1, було направлено боржнику на електронну адресу 28.11.2024.

Також відповідач-1 зазначає, що 13.12.2024 ним винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Макушина А.А. для участі у виконавчому провадженні як оцінювача, а копію цієї постанови направлено боржнику на електронну адресу. За результатами оцінки 18.12.2024 суб`єктом оціночної діяльності підготовлено звіт № 195/24, згідно з яким ринкова вартість спірного нерухомого майна становила 3 779 630 грн без ПДВ.

Приватний виконавець заперечує доводи апелянта про неналежне повідомлення боржника та зазначає, що документи виконавчого провадження надсилалися за відомими виконавцю адресами. При цьому, на думку відповідача-1, виконавець не має обов`язку розшукувати боржника або встановлювати інше місце перебування юридичної особи, якщо боржник самостійно не повідомив виконавця про зміну адреси чи інший актуальний спосіб зв`язку.

Відповідач-1 посилається на частину першу статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої документи виконавчого провадження надсилаються сторонам за адресами, зазначеними у виконавчому документі, а у разі зміни стороною місцезнаходження - за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Оскільки АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» не повідомило приватного виконавця про іншу адресу для листування, ризики ненадання або неактуальності контактних даних, на думку відповідача-1, покладаються саме на боржника.

Крім того, приватний виконавець зазначає, що позивач не скористався передбаченим законом правом оскаржити результати оцінки майна у межах виконавчого провадження. На його думку, якщо боржник не погоджувався з оцінкою майна, він мав оскаржити відповідні дії виконавця або результати оцінки у встановленому законом порядку та строки, а не оспорювати вже проведені електронні торги.

Відповідач-1 посилається на правові висновки Верховного Суду про те, що порушення, які могли бути допущені державним або приватним виконавцем до призначення електронних торгів, зокрема щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту, визначення вартості чи оцінки майна, мають самостійний порядок оскарження і не можуть самі по собі бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Сколибог О.С. також зазначає, що електронні торги були проведені у встановленому законом порядку. Перші торги, призначені на 29.01.2025 зі стартовою ціною 4 535 556 грн з ПДВ, не відбулися у зв`язку з відсутністю цінових пропозицій. Повторні торги відбулися 03.03.2025 зі стартовою ціною 3 855 222,60 грн з ПДВ, а переможцем стало ТОВ «СОНМАКС АВТО», яке запропонувало найвищу ціну - 4 410 000 грн з ПДВ.

Відповідач-1 наголошує, що реалізація майна відбулася шляхом відкритого аукціону, у якому могли взяти участь усі заінтересовані особи. На його думку, саме аукціон є ринковим механізмом формування ціни майна, а початкова вартість є лише стартовою ціною, яка не визначає остаточну ціну продажу, оскільки кінцева ціна формується внаслідок конкуренції учасників торгів.

Заперечуючи доводи апелянта про занижену ціну продажу, приватний виконавець зазначає, що позивач не надав належних і допустимих доказів недостовірності звіту про оцінку № 195/24. На думку відповідача-1, довідка Фонду державного майна України про оціночну вартість об`єкта нерухомості не може підтверджувати ринкову вартість майна для цілей виконавчого провадження, оскільки така довідка має обмежену сферу застосування та використовується для цілей, визначених податковим законодавством.

Також відповідач-1 звертає увагу, що спірне майно розташоване у місті Запоріжжі, яке перебуває у безпосередній близькості до зони бойових дій та зазнає постійних ризиків, пов`язаних із воєнним станом. На його думку, ці обставини об`єктивно впливають на вартість нерухомості та попит на неї.

Окремо приватний виконавець заперечує проти доводів скаржника щодо належного способу захисту. Він зазначає, що посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 є некоректним, оскільки ця справа стосується правовідносин у процедурі банкрутства, які відрізняються від правовідносин примусового виконання судового рішення. Також, на думку відповідача-1, постанова Верховного Суду від 18.04.2025 у справі № 209/15/23 не є релевантною до цієї справи, оскільки у ній позивачем був кредитор, а не боржник-власник реалізованого майна.

Відповідач-1 вважає правильним застосування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 233/4365/18 та зазначає, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного за результатами електронних торгів. Тому, на думку приватного виконавця, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним.

Також відповідач-1 наголошує на добросовісності ТОВ «СОНМАКС АВТО» як набувача майна. Він зазначає, що покупець придбав майно на відкритих електронних торгах через ДП «СЕТАМ», сплатив запропоновану ним ціну, а відомості про лот були відкритими та загальнодоступними. Наявність арештів чи інших обтяжень, на думку відповідача-1, є звичайною ознакою майна, що реалізується у межах виконавчого провадження, і сама по собі не свідчить про недобросовісність покупця.

Крім того, приватний виконавець зазначає, що апеляційна скарга фактично спрямована на унеможливлення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, тоді як виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд. У зв`язку з цим відповідач-1 посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень.

Приватний виконавець також заявив про орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000,00 грн, докази понесення яких має намір подати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Приватне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Барвінок» також подало відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило проти її задоволення та просило залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 без змін.

ПАТ «ЕК «Барвінок» зазначає, що є стягувачем у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1470/22. Вказує, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.12.2022 у справі № 908/1470/22 з АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» на користь ПАТ «ЕК «Барвінок» було стягнуто заборгованість за спожиту електричну енергію, послуги передачі та розподілу електричної енергії, 10 % річних, інфляційні втрати, пеню та судовий збір. Також додатковим рішенням у цій справі стягнуто витрати на професійну правничу допомогу.

Третя особа зазначає, що 06.06.2024 звернулася до приватного виконавця із заявами про примусове виконання відповідних наказів. У цих заявах, з огляду на місцезнаходження боржника на тимчасово окупованій території, ПАТ «ЕК «Барвінок» вказало відомі йому засоби зв`язку з боржником, у тому числі електронні адреси, які використовувалися у відносинах сторін та у судових справах.

ПАТ «ЕК «Барвінок» заперечує доводи апелянта про його необізнаність щодо виконавчого провадження та зазначає, що електронна адреса energetikmmk@gmail.com використовувалася сторонами під час виконання договору про постачання електричної енергії, електронна адреса admin@mmk.im.net.ua використовувалася як додаткова, а електронна адреса mmk_2009@ukr.net була відома з документів, отриманих від представника позивача. Отже, на думку третьої особи, зазначені електронні адреси були достовірними та актуальними для зв`язку з боржником.

Третя особа також вказує, що АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» тривалий час було учасником численних судових справ, знало про наявність заборгованості та про судові рішення, які підлягали виконанню, однак не проявляло належної процесуальної добросовісності. ПАТ «ЕК «Барвінок» зазначає, що позивач зареєстрував електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» лише 30.12.2025, тобто перед зверненням із цим позовом, хоча обов`язок юридичних осіб щодо реєстрації електронного кабінету виник значно раніше.

ПАТ «ЕК «Барвінок» вважає, що доводи позивача про неналежне повідомлення є проявом недобросовісної процесуальної поведінки та спрямовані на уникнення наслідків невиконання судового рішення.

Крім того, ПАТ «ЕК «Барвінок» зазначає, що АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» було обізнане про факт проведення торгів, перехід права власності до ТОВ «СОНМАКС АВТО» та фактичне зайняття приміщення новим власником. На підтвердження цього третя особа посилається на заяву АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» вих. № 05/26 від 26.05.2025, адресовану ТОВ «СОНМАКС АВТО», у якій позивач просив повернути рухоме майно, документацію, меблі, кондиціонери, комп`ютери та оргтехніку, що залишилися у проданому приміщенні.

На думку ПАТ «ЕК «Барвінок», така заява свідчить про те, що позивач усвідомлював факт переходу права власності на нерухоме майно до ТОВ «СОНМАКС АВТО» та фактичне припинення власного володіння приміщенням, оскільки не вимагав звільнення приміщення як незаконно зайнятого, а просив лише забезпечити доступ для повернення рухомого майна.

Заперечуючи доводи апелянта щодо заниження вартості майна, ПАТ «ЕК «Барвінок» зазначає, що боржник не здійснював рецензування звіту про оцінку майна та не надав належного доказу його неправомірності. На думку третьої особи, саме рецензія на звіт про оцінку є належним інструментом для встановлення порушень під час оцінки майна, а її відсутність свідчить про недоведеність тверджень позивача щодо неправомірності визначеної вартості.

ПАТ «ЕК «Барвінок» також зазначає, що довідка Фонду державного майна України, на яку посилається апелянт, не може бути доказом ринкової вартості майна у цій справі, оскільки така довідка має обмежену сферу використання і застосовується для визначення бази оподаткування доходу фізичної особи від продажу або обміну нерухомого майна, а не для встановлення ринкової вартості майна юридичної особи у виконавчому провадженні.

Третя особа наголошує, що майно було реалізовано на відкритому аукціоні, участь у якому брали шість учасників, зокрема ТОВ «СОНМАКС АВТО» та орендар приміщення ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ». На думку ПАТ «ЕК «Барвінок», наявність конкуренції між учасниками торгів та запропонована переможцем ціна, що перевищувала стартову ціну, свідчать про формування ціни майна ринковим шляхом.

ПАТ «ЕК «Барвінок» також заперечує проти доводів апелянта щодо належного способу захисту та зазначає, що позовна вимога про зобов`язання Приватного виконавця Сколибога О.С. і ДП «СЕТАМ» передати або повернути позивачу спірне майно є безпідставною, оскільки ці особи не є набувачами, власниками або володільцями спірного майна.

Щодо ТОВ «СОНМАКС АВТО» ПАТ «ЕК «Барвінок» зазначає, що ця особа є добросовісним набувачем майна, придбаного на прилюдних торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень. У зв`язку з цим третя особа посилається на частину другу статті 388 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

ПАТ «ЕК «Барвінок» вважає, що позивач фактично просить застосувати двосторонню реституцію, однак формулює вимогу односторонньо - лише щодо повернення майна, не порушуючи питання про повернення переможцю торгів сплачених ним коштів. На думку третьої особи, така конструкція позовних вимог є штучною та спрямованою на позбавлення добросовісного набувача права на мирне володіння майном без належного врегулювання наслідків недійсності правочину.

Третя особа також зазначає, що наведені апелянтом постанови Верховного Суду не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскільки ухвалені у правовідносинах, які не є подібними до спірних правовідносин у цій справі. ПАТ «ЕК «Барвінок» вважає, що суд першої інстанції правильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 233/4365/18 та обґрунтовано дійшов висновку про неналежність і неефективність обраного позивачем способу захисту.

ПАТ «ЕК «Барвінок» заявило попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі від 7 500 грн та повідомило, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Запорізька міська рада подала письмові пояснення щодо апеляційної скарги, у яких підтримала доводи апелянта та просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Запорізька міська рада також послалася на положення статей 1, 2, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статей 19, 144 Конституції України, зазначивши, що від імені та в інтересах територіальної громади саме міська рада здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. У зв`язку з цим міська рада вважає, що обставини набуття позивачем спірного майна та подальше збереження результатів його реалізації на електронних торгах мають значення для оцінки прав та інтересів територіальної громади.

Запорізька міська рада зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності № 171 від 22.11.2005 та акта приймання-передачі об`єкта № 169 від 22.12.2005 ВАТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» набуло право власності на об`єкт приватизації - нежитлове приміщення ХІ першого поверху літ. А-5, загальною площею 773,8 кв.м, що складає 13/25 часток приміщення ХІ підвалу та першого поверху, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 1.

Міська рада вказує, що спірне майно було придбане позивачем у встановленому законом порядку, а тому збереження результатів електронних торгів може порушувати права позивача та впливати на права і обов`язки Запорізької міської ради як третьої особи у справі.

Інші учасники справи окремих письмових пояснень або відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подали. Відсутність таких пояснень відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 для розгляду справи № 908/3958/25 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25, витребувано матеріали справи № 908/3958/25 у Господарського суду Запорізької області, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.07.2026.

12.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого округу Сколибога О.С., Штабовенка Д.В., надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 01.07.2026 о 12:20 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

15.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого округу Сколибога О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-1 просив апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 без змін.

18.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду на виконання ухвали від 11.06.2026 з Господарського суду Запорізької області надійшли матеріали справи № 908/3958/25 у 4 томах.

19.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 без змін. У цьому ж відзиві Приватне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Барвінок» заявило клопотання про участь його представника, адвоката Гончаренко Н.А., у судовому засіданні 01.07.2026 о 12:20 год. та в усіх наступних судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

23.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» - адвоката Мартиненка К.І. надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 01.07.2026 о 12:20 год., у режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду, а саме Господарського суду Запорізької області.

26.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Запорізької міської ради надійшли додаткові письмові пояснення щодо апеляційної скарги, у яких третя особа підтримала доводи апелянта, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

26.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Запорізької міської ради, Голосової С.І., надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 01.07.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу або письмових пояснень не скористалися. Відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

01.07.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судом обставини справи.

Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» 22.11.2005 на підставі договору № 171 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Малишевою Л.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 4682, набуло у власність об`єкт приватизації - нежитлове приміщення XI першого поверху літ. А-5, загальною площею за внутрішніми замірами 773,8 кв.м, що складає 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1.

Право власності Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» на зазначене нерухоме майно 09.08.2016 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30854978, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 545472127 від 21.08.2023.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до пояснень Запорізької міської ради об`єкт, частка якого була придбана позивачем, раніше належав до об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя. Наказом управління у справах приватизації від 29.09.2005 № 749 «Про підготовку до продажу об`єкта права комунальної власності - нежитлового приміщення по вулиці Аваліані, 1» здійснено підготовку до продажу способом викупу нежитлового приміщення ХІ першого поверху літ. А-5, загальною площею 773,8 кв.м, що складає 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 1, відкритому акціонерному товариству «Мелітопольський м`ясокомбінат».

Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності № 171 від 22.11.2005 та акта приймання-передачі об`єкта № 169 від 22.12.2005 власником об`єкта приватизації - нежитлового приміщення ХІ першого поверху літ. А-5, загальною площею 773,8 кв.м, що складає 13/25 часток приміщення ХІ підвалу та першого поверху, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 1, стало ВАТ «Мелітопольський м`ясокомбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві спільної часткової власності належить 12/25 частки приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5. Приміщення ХІ підвалу перебуває на балансі Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.12.2022 у справі № 908/1470/22 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» до Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» задоволено частково.

Зазначеним рішенням стягнуто з Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» на користь Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» заборгованість у розмірі 1 987 166,40 грн за спожиту електроенергію, заборгованість у розмірі 438 596,01 грн за послуги передачі електроенергії, заборгованість у розмірі 1 221 429,73 грн за послуги розподілу електричної енергії, 10 % річних у розмірі 168 135,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 411 064,28 грн, пеню у розмірі 7 128,80 грн, а також судовий збір у розмірі 63 502,81 грн.

Також судом у справі № 908/1470/22 визначено органу або особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3 % річних до моменту фактичного виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 28.12.2022 у справі № 908/1470/22 було відстрочено строком на шість місяців - до 28.06.2023.

Зазначене рішення набрало законної сили 22.05.2023. На виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1470/22 видано накази про примусове виконання судового рішення.

07.06.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. відкрито виконавче провадження № 75247869 на підставі наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1470/22 про стягнення з Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» на користь Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» заборгованості у загальному розмірі 4 233 520,70 грн.

Цього ж дня, 07.06.2024, у виконавчому провадженні № 75247869 приватним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника, зокрема транспортних засобів, а також про арешт коштів боржника.

Також 07.06.2024 виконавче провадження № 75247869 об`єднано у зведене виконавче провадження з виконавчим провадженням № 75251958 про стягнення з Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» на користь Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та виконавчим провадженням № 75251536 про стягнення 63 502,81 грн судового збору.

Зазначені постанови приватного виконавця були направлені боржнику на електронні адреси: admin@mmk.im.net.ua та mmk_2009@ukr.net, що, як зазначено у матеріалах справи, було зумовлено неможливістю направлення поштової кореспонденції за місцезнаходженням боржника на тимчасово окупованій території.

27.11.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. у межах зведеного виконавчого провадження винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Зазначеною постановою проведено опис та накладено арешт на належне боржнику нерухоме майно, а саме: 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1.

Копію постанови про опис та арешт майна боржника, як убачається з матеріалів справи, 28.11.2024 направлено боржнику на електронну адресу.

13.12.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Макушина Анатолія Анатолійовича для участі у виконавчому провадженні як оцінювача.

Копію постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності, відповідно до матеріалів справи, 13.12.2024 направлено боржнику на електронну адресу.

18.12.2024 суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. складено звіт № 195/24 про оцінку арештованого майна.

Відповідно до звіту № 195/24 початкова (стартова) вартість об`єкта оцінки для примусової реалізації його з публічних торгів, а саме 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Аваліані, буд. 1, становить 3 779 630,00 грн без урахування податку на додану вартість.

Про результати оцінки арештованого майна 23.12.2024 повідомлено боржника та стягувача.

Водночас у матеріалах справи зазначено, що у зв`язку з реєстрацією місцезнаходження боржника на тимчасово окупованій території доставлення поштової кореспонденції було неможливим, у зв`язку з чим документи виконавчого провадження надсилалися боржнику на відомі електронні адреси.

29.01.2025 спірне нерухоме майно було виставлено на перші електронні торги зі стартовою ціною 4 535 556 грн з урахуванням ПДВ.

Перші електронні торги з продажу зазначеного майна не відбулися у зв`язку з відсутністю цінових пропозицій від учасників.

У подальшому майно було передано на повторну реалізацію зі зменшеною стартовою ціною.

03.03.2025 Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, до якого входили виконавчі провадження № 75247869, № 75251958 та № 75251536, через Державне підприємство «СЕТАМ» проведено електронний аукціон (торги) з продажу нерухомого майна, номер лоту: 568317.

Повторні електронні торги проводилися за стартовою ціною 3 855 222,60 грн з урахуванням ПДВ.

За результатами проведення електронного аукціону (торгів) 03.03.2025 сформовано протокол № 630500 проведення електронного аукціону (торгів).

Переможцем електронного аукціону з продажу спірного нерухомого майна визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО», яке запропонувало ціну 4 410 000 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно з протоколом проведення електронного аукціону (торгів) із зазначеної суми 3 454 500 грн підлягали перерахуванню на рахунок продавця - Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., а 735 000 грн як сума податку на додану вартість - на рахунок боржника, Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат».

Як зазначено у матеріалах справи та у відзиві ПАТ «ЕК «Барвінок», 11.03.2025 ТОВ «СОНМАКС АВТО» сплатило 3 454 500,00 грн на рахунок приватного виконавця та 735 000 грн на рахунок боржника, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

21.03.2025 право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 547, виданого 21.03.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О.

Таким чином, за результатами проведення електронного аукціону (торгів) Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» набуло право власності на 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1, яке до проведення торгів належало на праві власності Акціонерному товариству «Мелітопольський м`ясокомбінат».

Позивач, вважаючи свої права порушеними у зв`язку з реалізацією спірного нерухомого майна за заниженою, на його думку, вартістю та з порушенням порядку проведення виконавчих дій і електронних торгів, звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у цій справі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач посилався також на обставини, пов`язані з оцінкою цього ж нерухомого майна в іншому виконавчому провадженні. Зокрема, позивач зазначав, що у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. було складено звіт № 89/24 від 24.06.2024 про оцінку арештованого майна, відповідно до якого ринкова вартість спірного майна без урахування ПДВ становила 6 117 793,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною оцінкою, Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» зверталося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця у межах справи № 908/3224/21. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2025 у справі № 908/3224/21 скаргу було задоволено частково та звіт № 89/24 визнано недійсним.

Також позивач посилався на попередній висновок про вартість, виконаний ТОВ «Земля плюс 2006», згідно з яким ринкова вартість спірного нерухомого майна становила 12 090 212 грн, а також на довідку, сформовану Фондом державного майна України, відповідно до якої оціночна вартість нерухомого майна становила 18 840 805,15 грн.

Водночас матеріали цієї справи містять звіт № 195/24 від 18.12.2024, складений суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. саме у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, у якому відбулася реалізація спірного майна на електронних торгах 03.03.2025. Саме цей звіт був використаний приватним виконавцем під час передачі майна на реалізацію у межах відповідного виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що після проведення електронних торгів Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» із заявою вих. № 05/26 від 26.05.2025 щодо повернення рухомого майна, документації, офісних меблів, кондиціонера, комп`ютерної та офісної техніки, які, за твердженням позивача, залишилися у приміщенні після набуття ТОВ «СОНМАКС АВТО» права власності на спірне нерухоме майно.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни рішення, відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність встановлених судом обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026, яким відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» про визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу належного йому нерухомого майна та зобов`язання відповідачів повернути це майно позивачу.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, основні доводи скаржника зводяться до того, що суд першої інстанції: неправильно визначив належний спосіб захисту; помилково застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18; не врахував інші, на думку апелянта, релевантні правові висновки Верховного Суду; не дослідив по суті доводи щодо заниження вартості майна, неналежного повідомлення боржника про виконавчі дії та торги, а також можливого впливу результатів торгів на права інших кредиторів, Запорізької міської ради та Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ».

Таким чином, для правильного вирішення спору суд апеляційної інстанції має перевірити не лише правильність висновку місцевого господарського суду щодо способу захисту, але й доводи апелянта про наявність порушень під час визначення вартості майна, організації та проведення електронних торгів, а також про те, чи вплинули такі порушення, у разі їх встановлення, на результати торгів і чи призвели вони до порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, а також інші способи захисту, встановлені договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Разом із тим, застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру його порушення, невизнання або оспорення, а також від правових наслідків, яких позивач прагне досягти у разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що ефективний спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим таким порушенням наслідкам. Суд має застосувати такий спосіб захисту, який забезпечує реальне поновлення порушеного права або, у разі неможливості такого поновлення, гарантує особі можливість отримати відповідне відшкодування чи інший належний результат судового захисту.

Неналежний або неефективний спосіб захисту не призводить до реального поновлення порушеного права, створює передумови для нового судового процесу або не може бути виконаний у примусовому порядку. Обрання позивачем неналежного способу захисту, за усталеною практикою Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у позові.

Водночас вирішення питання про належність способу захисту не може здійснюватися формально, лише через буквальне зіставлення заявленої позовної вимоги з окремими правовими висновками Верховного Суду. Суд має враховувати конкретні обставини справи, правову природу спірних відносин, суб`єктний склад спору, правову підставу вибуття майна, статус позивача щодо спірного майна та те, якого саме юридичного результату прагне досягти позивач.

У цій справі позивач оспорює результати електронних торгів, проведених у межах виконавчого провадження, за результатами яких належне йому на праві власності майно було реалізовано переможцю торгів - Товариству з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО». Позивач просить визнати недійсними результати електронного аукціону у формі договору купівлі-продажу та зобов`язати відповідачів передати (повернути) йому спірне нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина четверта статті 656 Цивільного кодексу України передбачає, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що реалізація майна на прилюдних або електронних торгах полягає у продажу такого майна, тобто у забезпеченні переходу права власності до покупця - переможця торгів. З огляду на приписи статей 650, 655, 656 Цивільного кодексу України проведення електронних торгів з реалізації майна має правову природу правочину купівлі-продажу.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим різновидом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, продавцями, уповноваженими на примусовий продаж такого майна, виступають орган державної виконавчої служби або приватний виконавець та організатор електронних торгів, а покупцем є переможець торгів.

Тому вимога про визнання недійсними електронних торгів у певних випадках може розглядатися як вимога про визнання недійсним правочину купівлі-продажу, укладеного за результатами таких торгів. Водночас така вимога не в кожному випадку є належним та ефективним способом захисту. Її ефективність залежить від того, чи здатне задоволення такої вимоги реально поновити порушене право позивача з урахуванням обставин конкретної справи та заявленого способу відновлення порушеного права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного за результатами електронних торгів, а тому належним способом захисту у цій справі є витребування майна з чужого володіння, а не визнання недійсними результатів електронних торгів.

Такий висновок місцевий господарський суд обґрунтував, зокрема, посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах, і вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув права власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом способом захисту, а саме вимогою про витребування майна з чужого володіння. Для застосування такої вимоги немає потреби в оскарженні електронних торгів, протоколу, акта про проведення електронних торгів чи іншого документа, який оформлює результати торгів.

Апелянт заперечує проти застосування зазначеного правового висновку та вказує, що справа № 233/4365/18 стосувалася інших фактичних обставин, оскільки в ній йшлося про реалізацію майна, яке не мало продаватися як майно боржника, тоді як у цій справі реалізовано саме майно боржника - Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат».

Колегія суддів враховує наведені доводи апелянта та зазначає, що правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню з урахуванням подібності правовідносин, фактичних обставин справи та змісту правового питання, щодо якого такий висновок сформульовано.

Разом із тим сам по собі довід апелянта про відмінність фактичних обставин справи № 233/4365/18 від обставин цієї справи не свідчить про неправильність висновку місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

У цій справі позивач просить не лише визнати недійсними результати електронних торгів, але й зобов`язати Приватного виконавця Сколибога О.С., Державне підприємство «СЕТАМ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» передати (повернути) йому спірне нерухоме майно.

Однак Приватний виконавець Сколибог О.С. та Державне підприємство «СЕТАМ» не є власниками або фактичними володільцями спірного нерухомого майна після проведення торгів. Вони не набули спірне майно у власність та не є особами, за якими зареєстровано право власності на нього. Тому вимога про зобов`язання цих осіб передати або повернути позивачу спірне майно не відповідає фактичному та правовому становищу цих відповідачів і не може бути виконана ними у спосіб, визначений позивачем.

Щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО», то саме за цією особою 21.03.2025 зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Отже, у разі якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на майно або набув його з порушенням закону, суд має оцінити, чи доведено позивачем такі обставини, а також чи є обраний спосіб захисту достатнім і належним для відновлення порушеного права.

Посилання апелянта на те, що у випадку продажу саме майна боржника належним способом захисту завжди є визнання торгів недійсними, колегія суддів оцінює критично. Такий підхід не враховує, що недійсність торгів як правочину не може бути встановлена абстрактно лише з мотивів незгоди боржника з наслідками примусової реалізації майна. Для задоволення такого позову необхідно встановити сукупність юридично значущих обставин: наявність порушення правил проведення електронних торгів або інших вимог законодавства, вплив такого порушення на результати торгів, порушення прав або охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася з позовом, а також ефективність заявленого способу захисту.

Подібний підхід неодноразово застосовувався Верховним Судом у спорах щодо оскарження електронних торгів: сам факт незгоди боржника або іншої заінтересованої особи з результатами реалізації майна не є достатньою підставою для визнання торгів недійсними. Визнання торгів недійсними можливе лише за умови доведення порушення порядку їх проведення, істотності такого порушення, впливу на результат торгів та порушення прав позивача.

Тому, навіть якщо виходити з того, що вимога про визнання недійсними електронних торгів у певних правовідносинах може бути належним способом захисту, це не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, які відповідно до закону є підставою для визнання таких торгів недійсними.

У цій справі апелянт пов`язує недійсність електронних торгів насамперед із двома групами обставин: по-перше, з неналежним, на його думку, повідомленням боржника про виконавчі дії, оцінку майна та проведення торгів; по-друге, із продажем майна за істотно заниженою вартістю. Саме ці доводи підлягають подальшій перевірці судом апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про неналежність заявленого способу захисту не може розглядатися ізольовано від аналізу фактичних підстав позову, оскільки апелянт наполягає на тому, що торги були проведені з порушеннями, які вплинули на їх результат. З огляду на доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати оцінку цим аргументам, однак така оцінка, як буде наведено нижче, не спростовує правильності кінцевого висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо доводів апелянта про неналежне повідомлення боржника про виконавчі дії, результати оцінки майна та проведення електронних торгів, колегія суддів зазначає таке.

За змістом апеляційної скарги Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» наполягає, що приватний виконавець не ознайомив його з результатами оцінки нерухомого майна, не повідомив позивача або його представників, які перебувають у місті Запоріжжі, про організацію та проведення електронних торгів, чим позбавив боржника можливості належним чином реалізувати свої права у виконавчому провадженні.

Апелянт пов`язує з цими обставинами недійсність електронних торгів, оскільки, на його думку, за відсутності належного повідомлення сторони виконавчого провадження не погодили вартість майна, а реалізація майна відбулася за ціною, яка не відповідала його ринковій вартості.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім визначених законом постанов, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Цією ж нормою передбачено, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання, перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Таким чином, саме сторона виконавчого провадження, яка змінює місцезнаходження або фактичний спосіб комунікації, має повідомити виконавця про актуальну адресу чи інший належний спосіб зв`язку. Невиконання такого обов`язку не може покладати на виконавця необмежений обов`язок самостійно встановлювати фактичне місцезнаходження боржника або розшукувати його представників, якщо відповідна інформація не була повідомлена стороною виконавчого провадження у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, місцезнаходження Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» зареєстроване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175. З огляду на тимчасову окупацію міста Мелітополя направлення поштової кореспонденції за відповідною адресою було ускладненим або неможливим.

У зв`язку з цим документи виконавчого провадження приватним виконавцем надсилалися боржнику на відомі електронні адреси, зокрема admin@mmk.im.net.ua та mmk_2009@ukr.net. Саме ці обставини наведені відповідачем-1 та третьою особою ПАТ «ЕК «Барвінок» і не спростовані апелянтом належними та допустимими доказами.

Матеріали справи свідчать, що 07.06.2024 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 75247869 на підставі наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1470/22 та цього ж дня винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника, а також про арешт коштів боржника.

Також 07.06.2024 відповідні виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1. Зазначені постанови були направлені боржнику на відомі електронні адреси у зв`язку з неможливістю направлення поштової кореспонденції на тимчасово окуповану територію.

27.11.2024 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт спірного нерухомого майна боржника, а саме 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1. Копію цієї постанови, як встановлено судом першої інстанції, 28.11.2024 направлено боржнику на електронну адресу.

13.12.2024 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Макушина А.А. для участі у виконавчому провадженні як оцінювача. Копію цієї постанови також направлено боржнику на електронну адресу.

18.12.2024 суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. складено звіт № 195/24 про оцінку арештованого майна, відповідно до якого початкова (стартова) вартість спірного нерухомого майна для примусової реалізації з публічних торгів становила 3 779 630,00 грн без урахування податку на додану вартість.

Про результати оцінки арештованого майна 23.12.2024 повідомлено боржника та стягувача.

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 оскаржувало постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, звіт № 195/24 від 18.12.2024, дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна або передачі майна на реалізацію.

Тобто позивач, вважаючи порушеними свої права саме у зв`язку з оцінкою майна та підготовчими діями приватного виконавця до передачі майна на реалізацію, не скористався спеціальним процесуальним механізмом оскарження відповідних дій, бездіяльності чи рішень виконавця у межах виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що порушення, які могли бути допущені виконавцем під час здійснення виконавчих дій до моменту проведення електронних торгів, зокрема щодо відкриття виконавчого провадження, повідомлення сторін, арешту майна, призначення суб`єкта оціночної діяльності або визначення вартості майна, мають самостійний порядок оскарження, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та процесуальним законом.

Такі обставини не є автоматичною та безумовною підставою для визнання електронних торгів недійсними. Для висновку про недійсність торгів необхідно встановити, що відповідне порушення не лише мало місце, але й було істотним, стосувалося правил проведення торгів або безпосередньо вплинуло на їх результат, а також порушило права чи охоронювані законом інтереси особи, яка звернулася з позовом.

Інший підхід фактично означав би можливість оскарження будь-яких попередніх виконавчих дій поза спеціальними строками та процедурою їх оскарження шляхом пред`явлення позову про недійсність уже проведених торгів, що не відповідало б принципам правової визначеності, стабільності результатів публічних торгів та обов`язковості виконання судових рішень.

При цьому апелянт не довів, що саме спосіб повідомлення про результати оцінки або про інші виконавчі дії призвів до спотворення результатів електронного аукціону 03.03.2025, обмежив коло учасників торгів, вплинув на формування ціни продажу або позбавив інших осіб можливості взяти участь у торгах.

Навпаки, матеріали справи свідчать, що спірне майно реалізовувалося через Державне підприємство «СЕТАМ» у формі відкритих електронних торгів. Перші торги, призначені на 29.01.2025 зі стартовою ціною 4 535 556 грн з урахуванням ПДВ, не відбулися у зв`язку з відсутністю цінових пропозицій. Повторні торги відбулися 03.03.2025 зі стартовою ціною 3 855 222,60 грн з урахуванням ПДВ, а переможцем визначено ТОВ «СОНМАКС АВТО», яке запропонувало 4 410 000 грн з урахуванням ПДВ.

Таким чином, доводи апелянта про неналежне повідомлення боржника самі по собі не доводять недійсності електронних торгів та не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач є юридичною особою, яка брала участь у судових справах, знала про існування судового рішення у справі № 908/1470/22, про наявність заборгованості та про можливість примусового виконання цього рішення. Обставини тимчасової окупації місцезнаходження боржника не звільняли його від обов`язку діяти добросовісно, повідомляти виконавця про актуальні засоби зв`язку, цікавитися станом відомих йому виконавчих проваджень і своєчасно реалізовувати процесуальні права у передбачений законом спосіб.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що неналежне, на його думку, повідомлення боржника про виконавчі дії та результати оцінки майна є самостійною підставою для визнання недійсними електронних торгів, проведених 03.03.2025.

Щодо доводів апелянта про реалізацію спірного нерухомого майна за істотно заниженою вартістю колегія суддів зазначає таке.

Апелянт стверджує, що спірне нерухоме майно було передано на реалізацію та продано за ціною, яка не відповідала його ринковій вартості. На підтвердження цього скаржник посилається на звіт № 89/24 від 24.06.2024, складений суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. у межах іншого зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, попередній висновок ТОВ «Земля плюс 2006», згідно з яким вартість майна становила 12 090 212,00 грн, а також довідку, сформовану Фондом державного майна України, відповідно до якої оціночна вартість нерухомого майна становила 18 840 805,15 грн.

На думку апелянта, ці обставини свідчать про те, що стартова ціна першого аукціону у розмірі 4 535 556 грн з ПДВ, стартова ціна повторного аукціону у розмірі 3 855 222,60 грн з ПДВ та фактична ціна продажу майна у розмірі 4 410 000 грн з ПДВ були істотно заниженими.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частин першої - третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторін виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Згідно з частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних аукціонів або за фіксованою ціною в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Пунктами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», а стартова ціна лота є початковою ціною продажу майна, що виставляється на електронний аукціон. У разі якщо боржник є платником податку на додану вартість, стартова ціна зазначається з урахуванням податку на додану вартість.

У цій справі встановлено, що саме у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, у якому відбулася реалізація спірного нерухомого майна, приватним виконавцем 13.12.2024 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Макушина А.А.

18.12.2024 суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. складено звіт № 195/24 про оцінку арештованого майна, відповідно до якого початкова (стартова) вартість об`єкта оцінки для примусової реалізації з публічних торгів, а саме 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, становила 3 779 630 грн без урахування податку на додану вартість.

Саме звіт № 195/24 від 18.12.2024 був складений для цілей реалізації спірного майна у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 та був покладений приватним виконавцем в основу визначення початкової вартості майна під час його передачі на реалізацію.

Матеріали справи не містять доказів того, що звіт № 195/24 від 18.12.2024 був визнаний недійсним, скасований, визнаний таким, що не відповідає вимогам законодавства, або що дії приватного виконавця з його використання у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 були визнані незаконними у встановленому законом порядку.

При цьому апелянт не надав доказів оскарження саме звіту № 195/24 від 18.12.2024 або дій приватного виконавця щодо визначення вартості майна у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. Також матеріали справи не містять рецензії на зазначений звіт або іншого належного доказу, який би підтверджував його невідповідність вимогам законодавства про оцінку майна.

Колегія суддів звертає увагу, що посилання апелянта на звіт № 89/24 від 24.06.2024 не може бути достатньою підставою для висновку про незаконність електронних торгів 03.03.2025, оскільки цей звіт був складений у межах іншого зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, а не у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, у якому відбулися спірні торги.

Так, позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2025 у справі № 908/3224/21 звіт № 89/24 було визнано недійсним. Однак визнання недійсним звіту № 89/24, складеного в іншому виконавчому провадженні та щодо іншої процедури оцінки, саме по собі не свідчить про недійсність звіту № 195/24 від 18.12.2024, який був складений у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та використаний при передачі майна на реалізацію.

Крім того, ухвала Господарського суду Запорізької області від 04.08.2025 у справі № 908/3224/21 була постановлена після проведення електронних торгів 03.03.2025 та після державної реєстрації права власності за ТОВ «СОНМАКС АВТО» 21.03.2025. Тому така ухвала не могла впливати на дії приватного виконавця під час передачі майна на реалізацію та проведення електронного аукціону у березні 2025 року.

Не є безумовним доказом неправомірності визначеної вартості майна і попередній висновок ТОВ «Земля плюс 2006», на який посилається апелянт. Такий документ відображає позицію позивача щодо можливої вартості майна, однак сам по собі не спростовує чинність звіту № 195/24, не є рішенням компетентного органу про неправомірність проведеної оцінки та не підтверджує порушення правил проведення електронних торгів.

Також колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на довідку, сформовану Фондом державного майна України, відповідно до якої оціночна вартість нерухомого майна становила 18 840 805,15 грн.

Як правильно зазначали відповідач-1 та ПАТ «ЕК «Барвінок», така довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості має спеціальне призначення та використовується для цілей, визначених податковим законодавством, зокрема для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених Податковим кодексом України. Оціночна вартість, визначена автоматизованим способом для відповідних податкових цілей, не є тотожною ринковій вартості майна, визначеній суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства про оцінку майна.

Тому довідка Фонду державного майна України не може сама по собі спростовувати звіт суб`єкта оціночної діяльності, складений у межах виконавчого провадження для цілей примусової реалізації майна, та не є належним доказом порушення порядку проведення електронних торгів.

Колегія суддів також враховує, що перші електронні торги, призначені на 29.01.2025 зі стартовою ціною 4 535 556 грн з урахуванням ПДВ, не відбулися у зв`язку з відсутністю цінових пропозицій. Ця обставина свідчить про те, що за визначеною на той момент стартовою ціною попит на спірне майно був відсутній.

Повторні електронні торги відбулися 03.03.2025 зі стартовою ціною 3 855 222,60 грн з урахуванням ПДВ. За результатами торгів переможцем визначено ТОВ «СОНМАКС АВТО», яке запропонувало 4 410 000 грн з урахуванням ПДВ, тобто ціну, вищу за стартову ціну повторних торгів.

З матеріалів справи та доводів ПАТ «ЕК «Барвінок» вбачається, що у повторному електронному аукціоні брали участь шість учасників, у тому числі ТОВ «СОНМАКС АВТО» та ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ», яке, за доводами третьої особи, було орендарем приміщення на момент проведення торгів. Апелянт ці обставини належними доказами не спростував.

Електронний аукціон є конкурентним способом реалізації майна, за якого остаточна ціна продажу формується внаслідок попиту та пропозиції учасників торгів. Початкова ціна лота є стартовим орієнтиром для проведення торгів, однак саме по собі її визначення не означає, що майно буде реалізоване саме за такою ціною або що вона в усіх випадках тотожна остаточній ринковій ціні продажу.

Заниженість стартової ціни може мати значення для вирішення питання про дійсність торгів лише за умови, якщо особа, яка оспорює торги, доведе належними і допустимими доказами, що оцінку було проведено з порушенням закону, що ці порушення були істотними, що вони вплинули на результат торгів та призвели до порушення її прав.

У цій справі апелянт не довів, що звіт № 195/24 від 18.12.2024 був складений з порушенням вимог законодавства, що відповідні порушення були встановлені компетентним органом або судом, а також що саме визначення стартової ціни на підставі цього звіту спотворило результати електронного аукціону.

Сама лише різниця між ціною продажу майна на електронному аукціоні та вартісними показниками, на які посилається позивач, не є достатньою підставою для визнання торгів недійсними. Особливо з огляду на те, що перші торги за вищою стартовою ціною не відбулися, повторні торги були відкритими, у них брали участь кілька учасників, а остаточна ціна продажу перевищила стартову ціну повторного аукціону.

Колегія суддів також бере до уваги, що спірне майно розташоване у місті Запоріжжі, тобто у регіоні, який у період проведення оцінки та торгів перебував під впливом об`єктивних ризиків, пов`язаних із воєнним станом, безпековою ситуацією та близькістю до районів ведення бойових дій. Такі обставини можуть впливати на попит на нерухомість та її фактичну ринкову привабливість для потенційних покупців.

Таким чином, доводи апелянта про істотне заниження вартості спірного нерухомого майна ґрунтуються переважно на порівнянні різних вартісних показників, отриманих з різних джерел і для різних цілей, однак не підтверджують належними та допустимими доказами порушення порядку оцінки майна саме у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, порушення правил проведення електронних торгів або вплив таких обставин на результат аукціону.

З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що продаж спірного майна за ціною 4 410 000 грн з ПДВ сам по собі свідчить про недійсність електронних торгів.

Щодо доводів апелянта про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» як набувача спірного майна колегія суддів зазначає таке.

Апелянт у апеляційній скарзі вказує, що ТОВ «СОНМАКС АВТО» не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки інформація про лот містила відомості про обтяження майна, а також, на думку позивача, покупець мав усвідомлювати, що майно реалізується за істотно заниженою ціною.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача лише у випадках, визначених цією нормою. При цьому частина друга статті 388 Цивільного кодексу України встановлює спеціальне правило, відповідно до якого майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Наведена норма відображає підвищений рівень правового захисту особи, яка придбала майно у процедурі примусового виконання судового рішення, за умови добросовісності такої особи. Це зумовлено тим, що публічні електронні торги мають забезпечувати відкритість, конкурентність, передбачуваність та стабільність результатів примусової реалізації майна.

Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці неодноразово звертала увагу, що прилюдні торги у межах виконавчого провадження мають виступати безпечним способом набуття майна, а добросовісний набувач не повинен нести надмірний індивідуальний тягар через порушення, допущені іншими особами у процедурах, спеціально призначених для забезпечення законності відчуження майна. Водночас добросовісність набувача не презюмується безмежно та може бути спростована у кожній конкретній справі належними і допустимими доказами.

У цій справі встановлено, що ТОВ «СОНМАКС АВТО» набуло спірне нерухоме майно за результатами відкритого електронного аукціону, проведеного через Державне підприємство «СЕТАМ». Інформація про лот була розміщена в електронній системі, участь у торгах не була обмежена конкретним колом осіб, а остаточна ціна продажу сформувалася за результатами аукціону.

Сам факт наявності в інформації про лот відомостей про арешти або інші обтяження майна не свідчить про недобросовісність покупця. Навпаки, реалізація арештованого майна у межах виконавчого провадження за своєю природою передбачає наявність арешту чи інших обтяжень, які і є підставою для передачі майна на примусову реалізацію. Отже, обізнаність учасника торгів із тим, що майно реалізується у межах виконавчого провадження, сама по собі не свідчить про знання або можливість знання ним про незаконність торгів.

Не доводить недобросовісності набувача і твердження апелянта про занижену ціну продажу майна. Як зазначено вище, перші торги за стартовою ціною 4 535 556 грн з ПДВ не відбулися через відсутність цінових пропозицій, а повторні торги відбулися з участю кількох учасників. ТОВ «СОНМАКС АВТО» запропонувало ціну 4 410 000 грн з ПДВ, яка перевищувала стартову ціну повторного аукціону.

Апелянт не надав доказів узгодженості дій покупця з приватним виконавцем, організатором торгів, стягувачем або іншими учасниками аукціону; доказів штучного обмеження доступу інших потенційних покупців до участі в торгах; доказів маніпулювання перебігом аукціону; доказів пов`язаності ТОВ «СОНМАКС АВТО» з іншими учасниками процедури або інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність набувача.

Саме по собі придбання майна за ціною, яка, на думку боржника, є нижчою за його реальну вартість, не є достатнім доказом недобросовісності покупця, якщо така ціна сформована у відкритій конкурентній процедурі, а порушення порядку оцінки чи проведення торгів не доведені належними доказами.

Колегія суддів також враховує, що після проведення електронних торгів та державної реєстрації права власності за ТОВ «СОНМАКС АВТО» Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» зверталося до ТОВ «СОНМАКС АВТО» із заявою вих. № 05/26 від 26.05.2025 щодо повернення рухомого майна, документації, офісних меблів, кондиціонера, комп`ютерної та офісної техніки, які залишилися у приміщенні.

Зазначена заява не є відмовою позивача від права на судовий захист і не позбавляє його можливості оспорювати результати торгів. Водночас вона підтверджує, що позивач після проведення торгів був обізнаний про фактичне зайняття приміщення новим власником та про перехід контролю над приміщенням до ТОВ «СОНМАКС АВТО». При цьому у такій заяві позивач вимагав повернення саме рухомого майна, що залишилося в приміщенні, а не звільнення самого приміщення як незаконно зайнятого.

Ця обставина додатково свідчить про те, що спір у цій справі виник не через сам факт невідомого або прихованого вибуття майна з володіння позивача, а через незгоду позивача з результатами процедури примусової реалізації майна та ціною, за яку таке майно було продане.

Щодо доводів апелянта про застосування реституції колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість одержаного.

Зміст заявлених позовних вимог свідчить, що позивач просить визнати недійсними результати електронних торгів та зобов`язати Приватного виконавця Сколибога О.С., Державне підприємство «СЕТАМ» і ТОВ «СОНМАКС АВТО» передати (повернути) йому спірне нерухоме майно.

Однак такий спосіб захисту у заявленому вигляді не забезпечує повного і збалансованого відновлення становища сторін, яке існувало до проведення торгів.

По-перше, Приватний виконавець Сколибог О.С. та Державне підприємство «СЕТАМ» не є особами, які набули спірне майно у власність або володіють ним після проведення електронних торгів. Відповідно, вони не можуть виконати вимогу про повернення позивачу нерухомого майна, оскільки не є його фактичними чи зареєстрованими володільцями.

По-друге, позивач заявляє вимогу про повернення майна, однак не формулює вимоги щодо повернення покупцю грошових коштів, сплачених за результатами аукціону. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СОНМАКС АВТО» сплатило 3 454 500,00 грн на рахунок приватного виконавця та 735 000 грн як суму ПДВ на рахунок боржника. Водночас позовні вимоги не містять належного механізму врегулювання правових наслідків повернення цих коштів у разі задоволення вимоги про повернення майна.

По-третє, у разі визнання торгів недійсними як правочину купівлі-продажу наслідки такого визнання мають враховувати не лише інтерес боржника у поверненні майна, але й інтерес покупця, який сплатив кошти у відкритій процедурі, а також інтерес стягувача у виконанні судового рішення, яке набрало законної сили.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про повернення майна фактично спрямована на одностороннє повернення майна боржнику без належного врегулювання всіх наслідків недійсності правочину та без забезпечення балансу прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції зробив висновок про неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту. У цій частині висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, оскільки заявлений спосіб захисту у сукупності з наведеними позовними вимогами не забезпечує повного, реального та виконуваного відновлення порушеного права позивача.

Водночас навіть за умови оцінки вимоги про визнання електронних торгів недійсними як потенційно допустимого способу захисту у певних категоріях спорів, позивач у цій справі не довів наявності фактичних і правових підстав для такого захисту, а саме: істотного порушення правил проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат аукціону, недобросовісності набувача або порушення прав позивача у спосіб, який може бути усунутий заявленими позовними вимогами.

Таким чином, доводи апелянта про недобросовісність ТОВ «СОНМАКС АВТО», необхідність застосування реституції та повернення спірного майна позивачу не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів також вважає за необхідне окремо надати оцінку доводам апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду та неврахування іншої судової практики, на яку посилається скаржник.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, оскільки, на його думку, правовідносини у зазначеній справі не є подібними до правовідносин у справі № 908/3958/25.

Скаржник зазначає, що у справі № 233/4365/18 йшлося про реалізацію майна, яке не мало продаватися як майно боржника, тоді як у цій справі з електронних торгів було реалізовано саме майно боржника - Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат». З огляду на це апелянт вважає, що висновок про необхідність витребування майна з чужого володіння не може бути застосований до цієї справи.

Колегія суддів погоджується з тим, що правові висновки Верховного Суду мають застосовуватися з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, суб`єктного складу спору, характеру спірних правовідносин та змісту правового питання, щодо якого такий висновок сформульовано.

Водночас відмінність окремих фактичних обставин справи № 233/4365/18 від обставин цієї справи не означає, що суд першої інстанції не міг враховувати загальні підходи Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи електронних торгів, належного способу захисту, співвідношення вимог про недійсність торгів і речово-правових способів захисту, а також необхідності оцінки ефективності заявлених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, зокрема, наголошено, що реалізація майна на електронних торгах має правову природу договору купівлі-продажу, а вимога про визнання недійсними електронних торгів не в кожному випадку є належним і ефективним способом захисту. Суд має з`ясувати, чи здатне задоволення такої вимоги реально поновити порушене право позивача, чи не створює воно потреби у новому судовому процесі та чи відповідає заявлений спосіб захисту характеру порушення.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано врахував наведені правові підходи при оцінці заявленого позивачем способу захисту.

Водночас колегія суддів зазначає, що навіть якщо погодитися з доводами апелянта про те, що обставини справи № 233/4365/18 не є повністю тотожними обставинам цієї справи, це саме по собі не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Вирішальним у цій справі є не лише питання формальної подібності чи неподібності однієї постанови Верховного Суду, а встановлення того, чи довів позивач передбачені законом підстави для визнання електронних торгів недійсними та чи є заявлений ним спосіб захисту ефективним.

Як зазначено вище, позивач не довів істотного порушення порядку проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат аукціону, недобросовісності покупця або можливості реального і збалансованого відновлення його права шляхом задоволення заявлених позовних вимог.

Апелянт також посилається на постанову Верховного Суду від 18.04.2025 у справі № 209/15/23, вважаючи, що у ній підтверджено можливість захисту прав шляхом визнання електронних торгів недійсними.

Колегія суддів враховує, що у зазначеній постанові Верховний Суд дійсно виходив із того, що набуття майна за результатами електронних торгів є різновидом договору купівлі-продажу, а особа, яка оспорює електронні торги, має довести наявність порушення своїх прав або законних інтересів.

Разом із тим зазначена постанова не містить висновку про те, що будь-який боржник, майно якого реалізовано у виконавчому провадженні, може домогтися визнання торгів недійсними лише через незгоду з ціною продажу або посилання на неналежне повідомлення про попередні виконавчі дії.

Навпаки, із загального підходу Верховного Суду випливає, що для визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити сукупність обставин: порушення правил проведення торгів, вплив такого порушення на результат торгів та порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

У справі № 908/3958/25 така сукупність обставин позивачем не доведена. Тому посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 18.04.2025 у справі № 209/15/23 не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів також оцінює посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19.

Апелянт зазначає, що у цій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, за яким у разі відчуження майна боржника за результатами аукціону ефективним способом захисту може бути пред`явлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону, укладеного з переможцем договору купівлі-продажу та застосування реституції.

Колегія суддів зазначає, що справа № 910/2592/19 стосувалася правовідносин, пов`язаних із реалізацією майна у процедурі банкрутства. Такі правовідносини мають спеціальне правове регулювання, іншу мету процедури реалізації майна боржника, інший процесуальний режим захисту прав кредиторів і боржника, а також інший контекст формування та реалізації ліквідаційної маси.

Натомість у справі № 908/3958/25 спір виник у зв`язку з реалізацією майна боржника у межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Такі правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна.

Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у справі про банкрутство, не можуть механічно переноситися на правовідносини примусового виконання судового рішення без урахування відмінностей у правовому режимі таких процедур.

Крім того, навіть наведений апелянтом підхід Великої Палати Верховного Суду не підтверджує обґрунтованість позовних вимог у цій справі. Велика Палата Верховного Суду пов`язує ефективність способу захисту із належним поєднанням вимог про недійсність результатів аукціону, договору купівлі-продажу та застосуванням відповідних наслідків недійсності правочину.

У цій справі позивач просить повернути йому майно, однак не формулює повного механізму двостороннього повернення всього одержаного за результатами торгів, зокрема повернення покупцю сплачених ним коштів. Також позивач заявив вимогу про повернення майна до осіб, які не є його набувачами або володільцями, а саме до приватного виконавця та ДП «СЕТАМ».

За таких обставин посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 не доводить ефективності заявленого у цій справі способу захисту та не спростовує висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/2263/24 колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність у судовій практиці висновків про можливість визнання недійсними результатів аукціону не означає автоматичного задоволення таких позовів у кожній справі.

У кожному конкретному випадку суд має встановити наявність передбачених законом підстав для недійсності торгів, зокрема істотне порушення порядку їх проведення, вплив такого порушення на результат аукціону, порушення прав позивача та ефективність обраного способу захисту.

У цій справі апелянт не довів, що під час проведення електронного аукціону 03.03.2025 були допущені такі порушення, які вплинули на результат торгів. Також не доведено, що покупець діяв недобросовісно або що заявлені позовні вимоги забезпечать повне та збалансоване поновлення прав позивача.

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду щодо критеріїв недійсності електронних торгів, за якою для визнання торгів недійсними необхідною є наявність сукупності таких умов: порушення вимог законодавства під час проведення торгів, вплив цих порушень на результат торгів та порушення прав або законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Такий підхід узгоджується із загальними засадами цивільного та господарського судочинства, оскільки визнання недійсними результатів публічних торгів є втручанням у стабільність майнового обороту, права набувача та інтерес стягувача у виконанні судового рішення. Тому така вимога не може бути задоволена лише з мотивів незгоди боржника з ціною реалізації майна або з посиланням на обставини, які не доводять істотного порушення процедури торгів.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що наведені апелянтом посилання на судову практику Верховного Суду не спростовують правильності кінцевого висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійсно зосередив мотивування переважно на питанні належного способу захисту. Водночас за результатами апеляційного перегляду, з урахуванням доводів апеляційної скарги, відзивів та матеріалів справи, колегія суддів перевірила і фактичні підстави, на які посилався позивач, зокрема доводи про неналежне повідомлення боржника, заниження вартості майна, недобросовісність набувача та вплив результатів торгів на права інших осіб.

Наведені доводи не підтвердили наявності правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Щодо доводів апелянта про те, що продаж спірного нерухомого майна за ціною 4 410 000 грн з ПДВ порушує інтереси інших кредиторів Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат», колегія суддів зазначає таке.

Апелянт вказує, що у виконавчих провадженнях перебували також вимоги інших кредиторів, зокрема ТОВ «ЮНІ ТРЕЙД», ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ», КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», ТОВ «Будівельна компанія «Преміум Буд», загальна сума стягнень за якими, за твердженням апелянта, становила близько 4 000 000 грн.

На думку скаржника, якби спірне майно було реалізовано за вищою ціною, це дозволило б задовольнити вимоги не лише ПАТ «ЕК «Барвінок», а й інших кредиторів позивача. У зв`язку з цим апелянт вважає, що реалізація майна за оспорюваною ціною порушує не лише його права як боржника, але й інтереси інших кредиторів.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи як такі, що не доводять недійсності електронних торгів.

По-перше, предметом розгляду у цій справі є позов Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» про визнання недійсними результатів електронних торгів та повернення майна, а не спір між кредиторами щодо черговості, пропорційності або порядку розподілу коштів, отриманих від реалізації майна боржника.

По-друге, інші кредитори, на інтереси яких посилається апелянт, не є позивачами у цій справі та не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору. Позивач не уповноважений діяти від їхнього імені, якщо інше не встановлено законом або відповідними доказами представництва.

По-третє, навіть якщо припустити, що реалізація майна за вищою ціною могла б бути економічно вигіднішою для боржника або інших кредиторів, така обставина сама по собі не є юридичною підставою для визнання електронних торгів недійсними. Для цього необхідно довести порушення правил проведення торгів, вплив такого порушення на результат аукціону та порушення прав особи, яка звернулася з позовом.

Як уже зазначено, апелянт не довів, що електронні торги 03.03.2025 були проведені з порушенням закону, яке вплинуло на їх результат, або що визначена на торгах ціна була наслідком протиправних дій приватного виконавця, організатора торгів, покупця чи інших осіб.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що примусова реалізація майна відбувалася у межах виконання судового рішення у справі № 908/1470/22, яке набрало законної сили та підлягало обов`язковому виконанню. Сам факт того, що у боржника існують інші кредитори, не може нівелювати обов`язковість виконання судового рішення на користь стягувача, за заявою якого відкрито відповідне виконавче провадження.

Щодо доводів апелянта про можливий вплив результатів електронних торгів на права Запорізької міської ради та Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Запорізька міська рада була залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Комунальне підприємство «ГРАДПРОЕКТ» також залучене до участі у справі як третя особа на стороні позивача.

Запорізька міська рада у письмових поясненнях підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Міська рада посилалася на те, що спірне майно було набуте позивачем у встановленому законом порядку за договором купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності № 171 від 22.11.2005 та актом приймання-передачі № 169 від 22.12.2005.

Також Запорізька міська рада зазначала, що територіальній громаді міста Запоріжжя в особі міської ради належить на праві спільної часткової власності 12/25 частки приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, а приміщення ХІ підвалу перебуває на балансі Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ».

Колегія суддів враховує зазначені пояснення, однак вони не змінюють правової оцінки спірних правовідносин.

Предметом електронних торгів у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 були 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, які належали на праві власності Акціонерному товариству «Мелітопольський м`ясокомбінат». Саме ця частка була описана, арештована та передана на реалізацію як майно боржника.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що внаслідок проведення електронних торгів 03.03.2025 було відчужено частку майна, яка належить Запорізькій міській раді, або майно, що перебуває у самостійному володінні чи користуванні КП «ГРАДПРОЕКТ» поза межами частки, яка належала позивачу.

Сама по собі наявність спільної часткової власності на об`єкт нерухомості не означає, що реалізація належної боржнику частки автоматично порушує права іншого співвласника. У разі примусової реалізації частки боржника у спільному майні предметом відчуження є саме майнове право боржника на відповідну частку, а не частка іншого співвласника.

Запорізька міська рада не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, не зверталася із позовом про захист власного права власності на 12/25 частки приміщення та не довела, що оспорюваними електронними торгами відчужено майно територіальної громади або змінено обсяг її права власності.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок електронних торгів було припинено або обмежено права Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» на майно, яке перебуває у нього на балансі, чи що саме це підприємство втратило володіння майном внаслідок спірних торгів.

Посилання апелянта на можливий вплив результатів торгів на права Запорізької міської ради та КП «ГРАДПРОЕКТ» має припущувальний характер і не підтверджує наявності підстав для визнання електронних торгів недійсними.

Колегія суддів також враховує, що предметом заявленого позову є захист права Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» як власника 13/25 частин спірного приміщення та боржника у виконавчому провадженні. Відповідно, суд оцінює насамперед наявність або відсутність порушення прав саме позивача у зв`язку з проведенням електронних торгів.

Підтримка апеляційної скарги третьою особою сама по собі не є підставою для задоволення апеляційної скарги, якщо матеріали справи не підтверджують порушення закону під час проведення торгів, вплив такого порушення на їх результат та порушення прав особи, яка звернулася з позовом.

З огляду на викладене доводи апелянта про порушення прав інших кредиторів, Запорізької міської ради та Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що апелянт не довів наявності правових та фактичних підстав для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25.

Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення судом першої інстанції належного способу захисту не спростовують правильності кінцевого висновку місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів враховує, що вимога про визнання недійсними електронних торгів у певних випадках може бути належним способом захисту порушеного права. Водночас у цій справі позивач не довів наявності сукупності обставин, необхідних для задоволення такого позову, а саме: істотного порушення правил проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат торгів, порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача та ефективності заявленого способу захисту.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апелянта щодо неналежного повідомлення боржника про виконавчі дії, результати оцінки майна та проведення електронних торгів, однак такі доводи не підтверджують недійсності спірних торгів. Матеріали справи свідчать, що документи виконавчого провадження надсилалися боржнику на відомі електронні адреси, водночас матеріали справи не містять доказів повідомлення приватного виконавця про іншу актуальну адресу для листування або доказів того, що обраний спосіб повідомлення безпосередньо вплинув на результат електронного аукціону.

Позивач також не довів, що у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 ним було своєчасно оскаржено звіт № 195/24 від 18.12.2024, дії приватного виконавця щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності, визначення вартості майна або передачі майна на реалізацію. При цьому саме звіт № 195/24 був складений у межах виконавчого провадження, у якому відбулися спірні електронні торги, і саме цей звіт був використаний приватним виконавцем під час передачі майна на реалізацію.

Посилання апелянта на звіт № 89/24, складений в іншому виконавчому провадженні, попередній висновок ТОВ «Земля плюс 2006» та довідку Фонду державного майна України не спростовують чинність і правове значення звіту № 195/24 та не доводять порушення правил проведення електронних торгів. Різниця між окремими вартісними показниками сама по собі не є достатньою підставою для визнання торгів недійсними.

Колегія суддів враховує також, що перші електронні торги за стартовою ціною 4 535 556 грн з ПДВ не відбулися у зв`язку з відсутністю цінових пропозицій, а повторні торги відбулися за участю кількох учасників. Переможцем торгів стало ТОВ «СОНМАКС АВТО», яке запропонувало 4 410 000 грн з ПДВ, тобто суму, що перевищувала стартову ціну повторного аукціону.

Апелянт не довів, що під час проведення електронного аукціону було штучно обмежено коло учасників, спотворено перебіг торгів, погоджено дії учасників або іншим чином порушено принципи відкритості та конкурентності електронного аукціону.

Також не підтверджено доводи апелянта про недобросовісність ТОВ «СОНМАКС АВТО». Сам факт придбання майна на електронних торгах та наявність у відомостях про лот інформації про арешти чи обтяження не свідчать про недобросовісність набувача. Апелянт не надав доказів того, що покупець знав або повинен був знати про незаконність процедури реалізації майна чи діяв узгоджено з іншими особами з метою придбання майна за заниженою ціною.

Заявлена позивачем вимога про повернення майна також не забезпечує ефективного та збалансованого відновлення становища сторін, оскільки вона адресована, зокрема, особам, які не є набувачами або володільцями майна, а також не містить належного механізму врегулювання наслідків повернення покупцю коштів, сплачених за результатами електронних торгів.

Доводи апелянта про порушення прав інших кредиторів, Запорізької міської ради та Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» також не знайшли підтвердження. Матеріали справи не містять доказів того, що у результаті спірних електронних торгів було відчужено майно, яке належить територіальній громаді міста Запоріжжя, або майно, що перебуває у самостійному володінні чи користуванні КП «ГРАДПРОЕКТ». Так само не доведено, що посилання позивача на інтереси інших кредиторів свідчить про недійсність торгів або надає позивачу право діяти від імені таких кредиторів.

Посилання апелянта на судову практику Верховного Суду, у тому числі на постанови у справах № 233/4365/18, № 209/15/23, № 910/2592/19 та № 904/2263/24, не спростовують наведених висновків апеляційного суду. У кожній справі питання належного способу захисту та наявності підстав для визнання торгів недійсними вирішується з урахуванням конкретних фактичних обставин, характеру порушення, доведеності впливу такого порушення на результат торгів та ефективності заявлених позовних вимог.

У цій справі таких обставин апелянтом не доведено.

Згідно зі статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення спору.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 ухвалене з правильним вирішенням спору по суті. Підстави для його скасування або зміни за доводами апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» не знайшли свого підтвердження, не спростовують висновків Господарського суду Запорізької області та не свідчать про наявність підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25.

Апелянтом не доведено наявності істотних порушень порядку проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, недобросовісності набувача спірного майна або ефективності заявленого способу захисту у запропонованому позивачем вигляді.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги за своєю суттю зводяться до незгоди позивача з висновками місцевого господарського суду, однак не підтверджують неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

У справі «Руїс Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні достатньою мірою містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від судів детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування, визначається з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у цій постанові надано відповідь на всі істотні доводи апеляційної скарги, які мають значення для правильного вирішення спору, а інші аргументи учасників справи не спростовують наведених висновків суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 залишенню без змін.

Судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» та залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Приватний виконавець Запорізького обласного виконавчого округу Сколибог О.С. у відзиві на апеляційну скаргу заявив орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000 грн та зазначив, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Приватне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Барвінок» у відзиві на апеляційну скаргу заявило попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі від 7 500 грн та також повідомило, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

З огляду на те, що на момент ухвалення цієї постанови докази фактичного понесення зазначених витрат на професійну правничу допомогу до суду не подані, питання про їх розподіл у цій постанові не вирішується. У разі подання відповідних доказів у порядку та строки, передбачені частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, питання про розподіл таких витрат може бути вирішене судом додатково.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76- 79, 86, 123, 126, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 02.07.2026

Головуючий суддя Л.В. Андрейчук

Суддя: Г.В. Левшина

Суддя: С.В. Вінніков