Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №910/16244/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. Справа№ 910/16244/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київської митниці Державної митної служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026

у справі № 910/16244/25 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Приватного підприємства «Глазго-08»

до Київської митниці Державної митної служби України

про стягнення 52 039,69 грн, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Глазго-08» (далі також - Товариство) з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі також - Київська митниця) про стягнення 43 877,00 грн збитків, завданих неправомірними рішенням Митниці, 6 040,59 грн нарахованих інфляційних втрат та 2 122,10 грн - 3 % річних.

Позивач стверджує, що внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення щодо класифікації товарів, ТОВ «Глазго-08» з метою недопущення простою товару, без жодних на те правових підстав сплатило митних платежів на загальну суму 78 002,62 грн, які були повернуті лише 05.12.2025. Також Позивач зазначає, що він сплатив штраф експедитору через простій транспортних засобів, а тому просить суд стягнути з Відповідача збитки, які складаються зі сплаченого штрафу експедитору, інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані на безпідставно сплачені Відповідачу кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16244/25 позов Приватного підприємства «Глазго-08» задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Глазго-08» збитки в розмірі 43 877,00 грн. Стягнуто з Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «Глазго-08» судовий збір у розмірі 2 042,43 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/16244/25 заяву Приватного підприємства «Глазго-08» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16244/25 задоволено частково. Стягнуто з Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «Глазго-08» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 847,35 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 19, 56 Конституції України, статей 22, 625, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статей 4, 24, 255, 257, 318, 320 Митного кодексу України. статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а також встановленими судом обставинами наявності у діях Київської митниці повного складу цивільного правопорушення, внаслідок чого Товариству було завдано збитків у розмірі 43 877,00 грн. Одночасно, суд першої інстанції зауважив на відсутності підстав до застосування норм ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та стягнення з Київської митниці на користь Товариства інфляційних втрат та 3% річних, оскільки Товариством не доведено, що Київська митниця повернула надміру сплачені Товариством грошові кошти з порушенням встановлених законом строків.

Додаткове рішення суду першої інстанції обґрунтовано нормами статей 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України та встановленими судом обставинами того, що визначений Товариством розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає виконаному адвокатом обсягу робіт при розгляді справи, не є завищеним чи таким, що не відповідає складності справи. Заперечення Київської митниці щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу відхилені судом першої інстанції як необґрунтовані.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням та додатковим рішенням, Київська митниця звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог, а додаткове рішення - повністю, та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, а також у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, - відмовити в повному обсязі.

Київська митниця вважає, що судом першої інстанції проігноровано доводи про те, що причиною понесених позивачем витрат за зберігання товару та простій автомобіля є бездіяльність самого позивача. Зокрема, Товариство мало право, з метою уникнення простою подати ще й тимчасову митну декларацію та випустити товар у вільний обіг. Таке право передбачене ст. 260 Митного кодексу України.

Також, судом залишено поза увагою доводи Київської митниці про те, що навіть якщо б митниця 03.01.2025 не прийняла рішення про зміну коду товару а підтвердила код товару позивача, то в такому випадку позивач так само отримав би товар не раніше дня винесення рішення про підтвердження коду заявленого позивачем.

Тобто, прийняття митницею вказаного Рішення жодним чином не впливало на затримку автомобіля з товаром, так як митниця здійснювала митні процедури в межах норм ст. 320 Митного кодексу України та пункту 1 Розділу ІІ Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397.

Одночасно, Київська митниця у апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Оскаржуючи додаткове рішення суду, Київська митниця вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що Київська митниця як державна установа, фінансується з Державного бюджету України та має обмежене фінансування (особливо в період воєнного стану країни).

Відповідач також зауважує, що документи щодо оплати послуг адвоката позивачем надані не були, що є важливою обставиною при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Судом першої інстанції не враховано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 апеляційну скаргу Київської митниці передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/16244/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

17.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжну інструкцію про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням копії оскаржуваного рішення 11.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 поновлено Київській митниці пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16244/25, відкрито апеляційне провадження та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою суду також встановлено Приватному підприємству «Глазго-08» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 07.05.2026 та зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16244/25.

01.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу Київської митниці без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині, - без змін. Позивач повністю заперечує проти апеляційної скарги Відповідача, оскільки оскаржувані рішення від 09.03.2026 та додаткове рішення від 23.03.2026 є законними та обґрунтованими, отже підстав для їх скасування немає.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, Товариство зауважує, що ним було здійснено усі заходи, передбачені митним законодавством для проведення якнайшвидшого розмитнення придбаного ним за кордоном товару. Одночасно, Товариство наполягає, що Київська митниця не мала підстав витребовувати у Товариства додаткові документи та проводити процедуру перевірки правильності коду УКТЗЕД. Отже, митне оформлення мало бути завершено безпосередньо в день подання первісної декларації - 19.12.2024.

Твердження Відповідача про те, що механізм подання тимчасової декларації спеціально створений задля уникнення простоїв, затримок поставок та несення інших витрат на час проведення класифікації товарів, є виключно суб`єктивним трактуванням Відповідача, адже чинне законодавство не містить норми, яка би стверджувала про необхідність подання декларантом тимчасової декларації у випадку здійснення митницею процедури класифікації товару або коригування митної вартості.

Одночасно, норма ст. 260 Митного кодексу України встановлює, що тимчасова митна декларація може бути подана лише у випадку, якщо декларант не володіє точними відомостями про характеристики товару і у зв`язку з цим, не має можливості заповнити митну декларацію у звичайному порядку.

Разом з тим, позивач мав всі необхідні дані та документи, які подав Відповідачу разом з первісною декларацією 19.12.2024, яка була заповнена ним в звичайному порядку. Тобто, у позивача не було підстав для застосування норми ст. 260 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що Київська митниця оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, а саме, про стягнення збитків у розмірі 43 877,00 грн, а додаткове рішення - у повному обсязі. Таким чином, апеляційний перегляд здійснюється виключно у межах вимог і доводів поданої Київською митницею апеляційної скарги.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги Київської митниці Державної митної служби України, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ПП «Глазго-08» та компанією FORMICA Solution a.s. (Чеська Республіка) 21.08.2024 укладено Контракт № 2108-F на поставку обладнання - автоматичної штанцювальної машини моделі ТУМ 790.

З метою організації транспортування придбаного товару Позивач уклав з ТОВ «Тайміс» як експедитором Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №Є16/05/22 від 16.05.2022.

Уточнення умов перевезення здійснено шляхом підписання між Позивачем та ТОВ «Тайміс» Заявки на перевезення вантажу № BA09/12/24_01 від 09.12.2024.

Зокрема, у зазначеній заявці погоджено здійснення перевезення автомобілем Volvo з реєстраційним номером НОМЕР_2 та напівпричепом з реєстраційним номером НОМЕР_1 за маршрутом Чеська Республіка - Україна (м. Харків) з проходженням митного оформлення на митному посту «Столичний» у м. Києві.

Відповідно до пункту 3.2.5 Договору та Заявки, граничний строк на завантаження, розвантаження та митне оформлення вантажу на території України становить 48 годин.

Водночас пунктом 5.10 Договору передбачено, що у разі простою транспортного засобу під час завантаження/розвантаження чи митного оформлення понад установлений пунктом 3.2.5 Договору строк, Клієнт зобов`язаний сплатити Експедитору штраф у розмірі 50,00 євро за кожну розпочату добу простою.

Для митного оформлення товару Позивачем подано до Київської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) електронну митну декларацію № 24UA100320444150U5, у якій товар задекларовано як «Б/в автоматична штанцювальна машина / Used automatic foil stamping & die cutting machine, модель ТУМ 790 -1 шт., серійний номер 1320237, рік випуску 2014». Позивачем застосовано код УКТЗЕД 8441800000.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення коду УКТЗЕД Відповідач запропонував Позивачу надати додаткові документи, після чого заборонив виїзд транспортного засобу. У зв`язку з цим водій подав товар до зони митного контролю 19.12.2024 о 08:47, що започаткувало перебіг 48-годинного строку нормативного простою транспортного засобу.

За результатами митного оформлення Відповідачем прийнято Рішення щодо класифікації товарів № 25UA10000000004-КТ від 03.01.2025, відповідно до якого правильним визнано код УКТЗЕД 8443197000.

На підставі цього рішення Відповідачем складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000007.

На переконання Позивача, з метою запобігання простою транспортного засобу він був змушений здійснити митне оформлення товару відповідно до вимог, визначених рішенням та карткою відмови, шляхом подання нової електронної митної декларації №25UA100320000323UO із застосуванням коду УКТЗЕД 8443197000 та сплатою митних платежів у загальній сумі 78 002,62 грн, зокрема: ввізне мито - 65 002,18 грн, ПДВ - 13 000, 44 грн.

Сплата здійснена відповідно до платіжної інструкції №5 від 08.01.2025 на суму 77 214,00 грн, а залишок коштів обліковувався на депозитному рахунку митного органу та був згодом списаний Відповідачем.

Вважаючи прийняті Відповідачем рішення протиправними, Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 520/8350/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 року, позов задоволено, скасовано Рішення щодо класифікації товарів №25UA10000000004-КТ від 03.01.2025 та Картку відмови № UA100320/2025/000007.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 31.10.2025.

Як зазначає Позивач, кошти в сумі 78 002,62 грн повернуто Відповідачем на користь Позивача 05.12.2025, що підтверджується відповідною банківською випискою.

На думку Позивача, внаслідок неправомірного затримання митного оформлення вантажу та прийняття протиправного рішення щодо класифікації товару виник понаднормовий простій автотранспортного засобу на території України.

У зв`язку з цим Позивач змушений був сплатити ТОВ «Тайміс» штраф за понаднормовий простій у розмірі 43 877,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2572 від 09.01.2025.

Позивач вважає, що протиправні дії та рішення Відповідача перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням зазначеного понаднормового простою транспортного засобу та, відповідно, зі сплатою Позивачем штрафу на користь експедитора ТОВ «Тайміс» за Договором про транспортно-експедиторське обслуговування № Є16/05/22 від 16.05.2022, що спричинило заподіяння Позивачу збитків.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з Відповідача 43 877,00 грн збитків (сума сплаченого штрафу за простій).

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога про стягнення 43 877,00 грн збитків.

Суд першої інстанції, розглядаючи вимогу про стягнення 43 877,00 грн збитків, дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги у повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Суд також зазначає, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Як зазначено вище, Позивач стверджує, що внаслідок здійснення Відповідачем затримки в митному оформлені вантажу та прийняття неправомірного рішення про визначення коду товару, ПП «Глазго - 08» понесло збитки, які складаються із суми сплаченого штрафу експедитору за простій автотранспорту (43877,00 грн).

Відносини, пов`язані зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України, законами України з питань оподаткування та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Здійснення державної митної справи базується на принципах, передбачених статтею 8 Митного Кодексу України, зокрема, принципів: законності та презумпції невинуватості; визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

За змістом частин 1, 2 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Частинами 1 - 4 статті 318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається (частина 4 статті 320 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, для митного оформлення товару Позивачем подано в електронному вигляді митну декларацію типу ІМ/40, якій присвоєно реєстраційний номер 24UA100320444150U5, для здійснення митного оформлення товару: «Б/в автоматична штанцювальна машина / Used automatic foil stamping & die cutting machine, модель ТУМ 790 - 1 шт., серійний номер 1320237, рік випуску 2014». Позивачем застосовано код УКТЗЕД 8441800000.

19.12.2024 о 08:47 вантаж поміщено до зони митного контролю, а під час проведення митного оформлення Київська митниця запропонувала надати додаткові документи для перевірки правильності класифікації.

03.01.2025 Відповідачем прийнято Рішення щодо класифікації товарів №25UA10000000004-КТ, відповідно до якого, правильним визнано код УКТЗЕД 8443197000, та на підставі цього рішення складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000007.

Відповідно до частини 1 статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Як передбачено частиною другою вказаної статті рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

Отже, Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 31.07.2025 у справі № 520/8350/25, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025, адміністративний позов ПП «Глазго-08» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнив, зокрема: визнав протиправним та скасував Рішення щодо класифікації товарів № 25UA10000000004-КТ від 03.01.2025 та визнав протиправною та скасував Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000007.

У силу положень частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 31.07.2025 (яке набрало законної сили 31.10.2025), у справі № 520/8350/25 мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

Зокрема, у рішенні від 31.07.2025 у справі № 520/8350/25 судом встановлено, що Позивач здійснив декларування імпортованого товару відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі, щодо визначення коду УКТ ЗЕД. Водночас митний орган не підтвердив належними та допустити доказами наявність підстав для зміни вказаного позивачем коду товару УКТ ЗЕД, що свідчить про протиправність Рішення №25UA10000000004-КТ та Картки відмови № UA100320/2025/000007, а тому вони підлягають скасуванню.

За змістом приписів статей 1166 та 1173 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.

Отже, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок прийняття Київською митницею неправомірного рішення щодо класифікації товарів №25UA10000000004-КТ від 03.01.2025, яке стало підставою для відмови в оформленні митної декларації та складання Картки відмови № UA100320/2025/000007, а також спричинило затримку випуску товару та транспортного засобу, Позивачу заподіяні збитки у вигляді штрафу за понаднормовий простій транспортного засобу, сплаченого експедитору ТОВ «Тайміс» відповідно до умов Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № Є16/05/22 від 16.05.2022 та Заявки №BA09/12/24_01 від 09.12.2024 у розмірі 43877,00 грн.

Оскільки під час розгляду спору було встановлено протиправність рішення Київської митниці щодо класифікації товару № 25UA10000000004-КТ від 03.01.2025 та пов`язаної з ним Картки відмови, що підтверджено преюдиціальним рішенням у справі № 520/8350/25, а також враховуючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими протиправними діями та виникненням понаднормового простою транспортного засобу, внаслідок чого позивач зазнав збитків у розмірі 43 877,00 грн (сплачений штраф експедитору), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовним вимог у цій частині.

Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів відхиляє доводи Київської митниці про те, що причиною понесених позивачем витрат за зберігання товару та простій автомобіля є бездіяльність самого позивача, а також те, що Товариство могло подати тимчасову декларацію, передбачену нормою ст. 260 Митного кодексу України, оскільки оцінка дій Товариства, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, не входить до предмету доказування спору у справі, що переглядається.

Оцінка дій як Товариства, так і Митниці була здійснена Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 31.07.2025 у справі № 520/8350/25, та Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 31.10.2025.

Суди дійшли висновку, що саме Київська митниця, ухвалюючи Рішення щодо класифікації товарів №25UA10000000004-КТ від 03.01.2025 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000007 діяла протиправно та незаконно.

Відповідно, у правовідносинах сторін, як і у обставинах, що склались між сторонами, Київська митниця своїми діями вплинула на майнові права Товариства.

При цьому, як Товариство, подаючи митну декларацію не зобов`язано «прораховувати» усі можливі дії митниці і «шукати» усі можливі варіанти для уникнення майнових втрат, так і суд, розглядаючи спір у справі, що переглядається, не зобов`язаний моделювати усі потенційно можливі дії Товариства під час митного оформлення та надавати їм оцінку у розрізі того, чи передбачило Товариство усі можливі для себе негативні варіанти (винесення рішення про відмову, коригування коду ввезеного товару тощо) та чи вжило усіх заходів (подання тимчасової декларації, передання спірного товару на зберігання митниці тощо), щоб їх уникнути.

Доводи Київської митниці про те, що навіть якщо б митниця 03.01.2025 не прийняла рішення про зміну коду товару, а підтвердила код товару позивача, то в такому випадку позивач так само отримав би товар не раніше дня винесення рішення про підтвердження коду заявленого позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки якби при прийнятті митницею вказаного Рішення митниця здійснювала митні процедури в межах норм ст. 320 Митного кодексу України та пункту 1 Розділу ІІ Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397, розглядаючи спір у справі №520/8350/25 суди б відмовили у задоволенні позову. І у такому випадку, збитки б були заподіяні Товариству з власної вини. Однак, судовими рішеннями у справі №520/8350/25 встановлено протилежне.

Щодо оскарження Київською митницею додаткового рішення суду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 11.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14051,38 грн.

16.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача на заяву щодо ухвалення додаткового рішення.

17.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення на заперечення Відповідача на заяву щодо ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 3 статті 244 ГПК України закріплено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Позивачами до матеріалів справи надано наступні копії документів:

- договір від 26.12.2025 про надання правничої допомоги, яким визначено, що розмір та порядок оплати гонорару визначається в додатках до нього;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1615 від 19.03.2009;

- ордер серії АХ № 1315277 від 26.12.2025;

- додаток № 1 до договору від 26.12.2025 про надання правничої допомоги, згідно якого сторонами узгоджено вартість послуг адвоката в межах розгляду справи №910/16244/25 на суму 14 051, 38 грн. з прив`язкою до розміру мінімальної заробітної плати;

- Акт наданих послуг № б/н від 10.03.2026 на суму 14 051,38 грн, підписаний сторонами без зауважень та претензій.

Додатком № 1 сторонами погоджено, що сума 14 051,38 грн. складається з наступних послуг адвоката:

- вивчення документів та надання усної консультації клієнту - 1 088,88 грн;

- складання та подання позовної заяви - 4323,50 грн;

- складання та подання відповіді на відзив - 2161,75 грн;

- складання та подання додаткових пояснень від 03.02.2026 - 2161,75 грн;

- складання та подання додаткових пояснень від 12.02.2026 - 2161,75 грн;

- складання та подання додаткових пояснень від 23.02.2026 - 2161,75 грн.

При формуванні вартості вказаних послуг Позивач посилається на розмір адвокатського гонорару за годину роботи, що становить 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, затверджений рішенням №13/1/7 від 21.07.2021 Ради адвокатів Харківської області.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 та 2 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення Відповідача фактично зводяться до неможливості покладення на нього обов`язку відшкодування заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу оскільки Київська митниця фінансується з Державного бюджету України та має обмежене фінансування.

Крім того, на переконання Відповідача, заявлені Позивачем витрати не відповідають складності справи, ціні позову та обсягу виконаних робіт, а сама справа є незначної складності.

Також Позивачем не надано до справи докази сплати коштів за послуги надані адвокатом у заявленому до відшкодування розмірі.

Аналогічні доводи зазначені Київською митницею і у поданій нею апеляційній скарзі.

Переглядаючи подану Позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для її часткового задоволення.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Як правильно наголошено судом першої інстанції, Відповідач у поданих ним запереченнях не послався конкретно на критерії, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, яким не відповідають заявлені до відшкодування витрати.

Так, Відповідачем процитовано частину 4 статті 126 ГПК України та виснувано, що заявлені до відшкодування витрати не відповідають складності справи, ціні позову та обсягам робіт.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

Надаючи оцінку запереченням Відповідача в частині завищення заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заперечення є суб`єктивною думкою сторони, оскільки не підтверджені ним жодними доказами.

Суд першої інстанції також слушно підкреслив, що фінансування Відповідача за рахунок коштів державного бюджету жодним чином не спростовує факту обґрунтованого звернення Позивача до суду з позовом та понесення ним витрат на правничу допомогу у зв`язку із вчиненням адвокатом дій в межах та задля повноцінного розгляду справи.

Колегія суддів також підтримує висновок суду першої інстанції про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, оскільки така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Враховуючи викладене, а також оскільки визначений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає виконаному адвокатом обсягу робіт при розгляді справи, не є завищеним чи таким, що не відповідає складності справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доводи Київської митниці законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують. Доводи апеляційної скарги є тотожними до заперечень Відповідача, були розглянуті судом першої інстанції та обґрунтовано відхилені ним.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Київської митниці Державної митної служби України, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Колегія суддів також враховує інші доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Київською митницю Державної митної служби України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/16244/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/16244/25 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16244/25.

4. Матеріали справи №910/16244/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко