Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №925/1204/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Справа№ 925/1204/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Колесника Р.М.

Горбасенка П.В.

секретар судового засідання: Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2026 у справі 925/1204/25 (суддя - Г.М.Скиба)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Азот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: через вкз Черкаського окружного адміністративного суду під`єднаний Чижов К.Л.,

від відповідача: Татаринов О.С.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Азот" звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", у якому просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", на підставі абзацу 4 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, провести перерахунок вартості наданих Приватному акціонерному товариству "Азот" послуг згідно типового договору розподілу природного газу, шляхом зменшення місячної вартості таких послуг, з урахуванням 3 днів припинення розподілу природного газу у квітні 2025 року та з урахуванням 15 днів припинення розподілу природного газу у травні 2025 року, та зарахувати надміру сплачені Приватним акціонерним товариством "Азот" кошти за надання послуг згідно типового договору розподілу природного газу за квітень та травень 2025 року в рахунок оплати вартості послуг з розподілу природного газу в наступному періоді.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.03.2026 у справі 925/1204/25 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" провести перерахунок вартості наданих Приватному акціонерному товариству "Азот" послуг згідно типового договору розподілу природного газу, шляхом зменшення місячної вартості таких послуг, з урахуванням 3 днів припинення розподілу природного газу у квітні 2025 року та з урахуванням 15 днів припинення розподілу природного газу у травні 2025 року, та зарахувати надміру сплачені Приватним акціонерним товариством "Азот" кошти за надання послуг згідно типового договору розподілу природного газу за квітень та травень 2025 року в рахунок оплати вартості послуг з розподілу природного газу в наступному періоді.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовна вимога про зобов`язання відповідача «здійснити перерахунок» не відповідає критеріям належного способу захисту права.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи прийняте рішення, послався на положення підпункту 9 пункту 7.1 та підпунктів 1, 2 пункту 7.3 Типового договору розподілу природного газу, але таке застосування норм є необґрунтованим з огляду на їх предмет регулювання.

Висновок суду про покладення наслідків пошкодження ГРС на оператора ГРМ як прояву господарського ризику є помилковим, суперечить фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції безпідставно застосував аналогію закону та права, попри наявність між сторонами чинних договірних відносин, які прямо врегульовують спірні питання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду №925/1204/25 від 01.05.2026 апеляційну скаргу було прийнято до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.

18.05.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання 24.06.2026 з`явився представник відповідача.

Представник позивача Чижов К.Л. був під`єднаний до участі в судовому засіданні через систему відеоконференції Черкаського окружного адміністративного суду, але внаслідок технічних недоліків з`єднання представник не надав пояснень під час засідання.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи №925/1204/25, предмет та підстави поданого позову, проаналізувавши вимоги законодавства, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, зазначаючи при цьому наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та досліджено судом апеляційної інстанції, між Приватним акціонерним товариством "Азот" (далі за текстом - замовник, платник, Позивач) як споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" (далі за текстом - виконавець, отримувач коштів, Відповідач), як оператором газорозподільної системи, шляхом підписання заяви №17480 про приєднання (а.с.11), 01.12.2023 укладено типовий договір розподілу природного газу від 01.12.2023 (далі за текстом - Договір), форма якого затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 (НКРЕЕКП).

Згідно з п.1.1 Договору, цей Договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494.

Відповідно до заяви-приєднання до умов Договору, приєднаними в установленому порядку до газорозподільчої системи оператора ГРМ є об`єкти ПрАТ "Азот", а саме: виробничі приміщення вул.Героїв Холодного Яру, 72 у м.Черкаси та Цех ОПСВ вул. Лозова, 1 с. Слобода Черкаського району.

За умовами п.п.2.1, 2.2 Договору, Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Грошова плата за послугу за 2025 рік внесена замовником на користь виконавця повністю.

28.04.2025 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок масованої ворожої атаки ударними безпілотними апаратами було пошкоджено газорозподільну станцію відповідача в Черкаському районі та яка призначена - в тому числі - для розподілу та доставки природного газу на виробництво ПрАТ "Азот".

У зв`язку з пошкодженням, Черкаською філією ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" було припинено надання послуг з розподілу природного газу для ПрАТ "Азот" за Договором, про що складено Акт №29 про припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) від 28.04.2025 (а.с.26).

Листом №ЧкФ/100/32-ВИХ-2557-25 від 01.05.2025 Черкаська філія ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" повідомила ПрАТ "Азот" про неможливість виконання зобов`язань за Договором в частині розподілу природного газу газорозподільними мережами у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Відповідач повідомив Позивача, що близько 12:43 год. 28.04.2025 року в Черкаському районі с.Хутори, вул.Попова, внаслідок влучання БПЛА в ГРС 2 "Черкаси" відбулась розгерметизація газопроводу високого тиску з подальшим загоранням.

Внаслідок припинення постачання природного газу на ПрАТ "Азот" було зупинено усі виробництва, в зв`язку з чим по Товариству видано Наказ №215а від 28.04.2025 (а.с.20) про переведення виробництв позивача у режим вимушеного простою.

Згідно з повідомленням диспетчера Черкаської філії "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ", 15.05.2025 близько 16:00 год. газопостачання (надання послуг з розподілу природного газу) ПрАТ "АЗОТ" було відновлено.

По факту відновлення газопостачання (надання послуг з розподілу природного газу) було складено Акт №9 від 15.05.2025 (а.с.56) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

Тобто, Черкаською філією ТОВ "Газорозподільні мережі України" послуги розподілу природного газу фактично не надавалися позивачеві ПрАТ "АЗОТ" у період з 12:43 год. 28.04.2025 до 16:00 год. 15.05.2025.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За положеннями п.п.6.3, 6.4 Договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до замовленої потужності ПрАТ "Азот", що становить 69320844,95 м.куб природного газу в місяць, щомісячна вартість послуг розподілу природного газу становить 47 415 457,95 грн.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги.

Згідно з п.п.2 п. 7.1. Договору, Оператор ГРМ зобов`язується забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору.

Відповідно до п.п.9 п.7.1 Договору, Оператор ГРМ зобов`язується здійснювати перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об`єкту Споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та сплачувати компенсацію Споживачу у разі невідповідності якості природного газу на межі балансової належності об`єкта Споживча параметрам, визначеним Кодексом газорозподільних систем

Згідно з п.п.1,2 п.7.3 Договору, Споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем; на перерахунок наданих послуг за цим Договором у разі недотримання Оператором ГРМ рівня якості та/або величини тиску природного газу, що передається на межі балансової належності об`єкта Споживача.

Позивач здійснив повну оплату вартості послуг за квітень та травень 2025 року, виходячи із вищезазначеної місячної вартості послуг з розподілу природного газу. Даний факт підтверджується платіжними інструкціями №35626 та №35627 від 15.05.2025 (а.с.28-29).

Оскільки протягом періоду з 12:43 год. 28.04.2025 до 16:00 год. 15.05.2025 Відповідачем послуги за Договором не надавалися, ПрАТ "АЗОТ" звернулося до Черкаської філії ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" з листом №221-1-26/24 від 27.06.2025 (а.с.24) щодо проведення перерахунку вартості послуг за Договором за квітень-травень 2025 року, а саме: зарахування коштів, сплачених послуги розподілу природного газу за період з 28.04.2025 по 30.04.2025 та з 01.05.2025 по 15.05.2025 - в рахунок оплати за червень 2025 року.

Листом №ЧкФ/100/32-ВИХ-3894-25 від 01.07.2025 (а.с.25) Відповідач відмовився від проведення такого перерахунку, зазначивши, що "місячна плата за розподіл природного газу є фіксованою і не залежить від фактичного обсягу споживання газу в конкретному місяці".

Ухилення відповідача від проведення зарахування коштів за ненадану послугу в рахунок майбутніх платежів та ненадання послуги з розподілу газу за договором в період з 28.04.2025 по 15.05.2025 стало причиною звернення позивач в господарський суд за захистом порушеного права та відновлення свого права шляхом спонукання відповідача до вчинення дії.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №17480 (а.с.11); договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин.

Спірні відносини виникли на підставі договору про надання послуг, який регулюється положеннями глави 63 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України).

За приписами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом;

Згідно з ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Позивачем на виконання умов договору розподілу газу не побутовому споживачеві було проведено оплату послуги розподілу газу в 2025 році за квітень-травень (а.с.28-29) в розмірі 1/12 суми річної оплати, з оформленням відповідних платіжних інструкцій на оплату.

Внаслідок пошкодження газорозподільної станції відповідача в с.Слобода Черкаського району було припинено розподіл газу на виробництво позивача з 28.04.2025 по 15.05.2025. послуга фактично не надавалась відповідачем і не споживалась позивачем.

Замовник послуги звернувся до надавача послуги з вимогою врахувати оплачені послуги в рахунок майбутніх періодів, оскільки послуга фактично не надана, на що отримав відмову та з метою захисту свого права звернувся до суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на безпідставність застосування судом першої інстанції аналогії закону та права при винесенні оскаржуваного рішення, що, на думку апелянта, стало наслідком підміни погодженого сторонами договірного регулювання власним правовим розсудом та є неприпустимим.

Враховуючи нормативні приписи абз. 1,2 п. 1 , п.6, абз. 1 п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, з метою визначення механізму та порядку розрахунку зменшення місячної вартості послуг розподілу з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу на виконання абз. 4 п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, позивач, для надання роз`яснень, звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП) з відповідним запитом №500-06/112 від 14.07.2025.

На вказаний запит НКРЕКП листом №10866/56.2/7-25 від 17.09.2025 надала роз`яснення, що відповідно до норм Кодексу ГРМ, якщо Оператором ГРМ було ініційовано припинення/обмеження розподілу природного газу на об`єкт споживача у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки, нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється, при цьому місячна вартість послуг розподілу зменшується з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу.

У період з 12 год. 43 хв. 28.04.2025 до 16.00 години 15.05.2025 споживання природного газу Позивачем не проводилося, оскільки було фізично неможливим, а тому, послуги з розподілу природного газу Відповідачем не надавалися та не могли надаватися.

Зазначені обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи Сертифікатом №0500-25-0988 про форсмажорні обставини, що виданий Вінницькою торговопромисловою палатою 12.06.2025 за №23/11/227.

Відповідно до п. 2.3 Договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з п. 5.4 Договору порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.

Виходячи з положень п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі за текстом – Кодекс ГРМ), припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. У цих випадках оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього кодексу. Якщо припинення або обмеження розподілу природного газу здійснюється за ініціативи оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється. При цьому місячна вартість послуг розподілу зменшується з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу. Таке припинення (обмеження) та відновлення розподілу природного газу споживачу здійснюється за рахунок оператора ГРМ.

У даному випадку слід враховувати той факт, що припинення розподілу природного газу сталося у період повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України та стало наслідком надзвичайної ситуації воєнного характеру, зумовленої військовою агресією російської федерації проти України, у вигляді масованої ворожої військової атаки, що призвело до пошкодження газорозподільної станції, яка знаходилась у Черкаському районі, та яка призначена, в тому числі, для розподілу, та доставки природного газу на ПрАТ «АЗОТ», що, в свою чергу, призвело до повної зупинки виробничої діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Абзацом 3 пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

За умовами п. 1.4. Договору, укладеного між сторонами, послуга з розподілу природного газу - це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Виходячи із зазначених положень, як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, так і розподіл належного споживачу природного газу здійснюється з однією метою - фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об`єкта споживача.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23 зазначив, що за змістом статті 901 Цивільного кодексу України суть послуги, яка підлягає оплаті за договором, полягає в отриманні замовником корисного ефекту від процесу певної діяльності, а не сам процес, і цей ефект є невіддільним від виконавця.

Оплата здійснюється саме за отриману послугу, а не за сам факт наявності укладеного договору та саму лише діяльність виконавця.

З огляду на це, вартість послуги розподілу нараховується виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та, відповідно, включає в себе як вартість забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об`єкта, так і розподіл належного споживачу природного газу.

При цьому, нарахування вартості за надання послуги розподілу природного газу, включаючи забезпечення цілодобового доступу, за відсутності самого розподілу за однією ціною не можна вважатися співрозмірною, справедливою ціною, особливо в умовах воєнного стану. Оскільки основна мета послуги розподілу є саме фізична доставка природного газу до межі балансової належності об`єкта споживача, розрахунок вказаної послуги без урахування обставин припинення газопостачання, наслідком якого є його розподіл та доставка до об`єкта споживача, зупинення господарської діяльності відповідача, викликане такими об`єктивними обставинами, як війна, не відповідає засадам цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, на яких відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України має ґрунтуватися зобов`язання.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом цих категорій, як суті права загалом. Через призму природних принципів справедливості, добросовісності і розумності має оцінюватися і тлумачитися все позитивне і природне право і наслідки його застосування.

Закріплений законодавцем принцип справедливості, добросовісності і розумності має визнаватися не сукупністю трьох принципів, а єдиним принципом, який проявляється в єдності взаємопов`язаних трьох складових.

Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

Під добросовісністю слід розуміти суб`єктивні уявлення конкретної особи про добросовісність її дій та об`єктивну відповідність цих дій стандартам поведінки у відповідній сфері діяльності.

За своїм змістом добросовісність має одну з функцій, за якою правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості.

Добросовісність може за даних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Таким чином, концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.

Верховний Суд неодноразово при розгляді спорів, які виникли з різного характеру та виду правовідносин, наголошував на тому, що принципи цивільного права мають фундаментальний характер і інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (постанови Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №913/864/21, від 28.09.2022 у справі №904/3614/20 та від 19.07.2018 у справі №916/752/1).

У даній ситуації, слід врахувати, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який в подальшому постійно продовжувався.

Пошкодження ГРС-2 «Черкаси», яке відбулося внаслідок акту військової збройної агресії, призвело до повної зупинки виробництва на ПрАТ «АЗОТ».

За таких обставин, вимоги Кодексу газорозподільних систем, згідно яких споживач зобов`язаний здійснити повну оплату послуг за Договором не зважаючи на припинення розподілу природного газу, яке зумовлено надзвичайними ситуаціями, що виникли в умовах воєнного стану, та призвели до зупинення виробничої діяльності підприємства, не відповідає критеріям розумності, справедливості та добросовісності.

Оскільки ПрАТ «АЗОТ» сплатило вартість послуг з розподілу природного газу за квітень та травень 2025 року у повному розмірі, то, кошти сплачені за період з 28.04.2025 до 15.05.2025, в якому такі послуги Відповідачем фактично не надавалися – є переплатою (надміру сплаченими коштами).

Відмовляючи в задоволенні вимоги Позивача про зарахування надміру сплачених коштів за послуги з розподілу природного газу в рахунок оплати вартості цих послуг за червень 2025 року, Відповідач у листі від 01.07.2025 №ЧкФ/100/32-ВИХ-3894-25, зокрема, посилався на те, що згідно п. 6.4. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Аналогічне положення міститься також у п. 6 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.

Разом з тим, абз. 4 п. 9. глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що якщо припинення або обмеження розподілу природного газу здійснюється за ініціативи Оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється.

При цьому місячна вартість послуг розподілу зменшується з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу. Таке припинення (обмеження) та відновлення розподілу природного газу споживачу здійснюється за рахунок Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 3.17. гл. 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання перед ремонтом і при тривалій зупинці (понад 3 доби) установки (за винятком котлоагрегатів, що знаходяться в резерві) газопровід до неї і газопровід до пальника (при його живленні від колектора до відключення на установку) необхідно відключати від діючих газопроводів першим по ходу газу до неї запірним пристроєм із встановленням інвентарної заглушки.

Газопроводи безпеки у цей час повинні залишатися у відкритому стані.

Таким чином, Кодекс ГРМ допускає зменшення місячної вартості послуг з розподілу з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу у певних, встановлених кодексом випадках, а зокрема: перед ремонтом і при тривалій зупинці (понад 3 доби) установки.

Аналогічну позицію висловила Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у своєму листі №10866/56.2/7-25 від 17.09.2025, направленому у відповідь на запит ПрАТ «АЗОТ», зазначивши, що відповідно до норм Кодексу ГРМ, якщо Оператором ГРМ було ініційовано припинення/обмеження розподілу природного газу на об`єкт споживача у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки, місячна вартість послуг розподілу зменшується з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу.

Таким чином, позиція Відповідача, про неможливість зарахування надміру сплачених коштів за послуги з розподілу природного газу в рахунок оплати вартості цих послуг у наступному періоді, оскільки розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, – є такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні норм Кодексу ГРМ.

Припинення Відповідачем надання послуг з розподілу природного газу у період з 12 год. 43 хв. 28.04.2025 до 16.00 години 15.05.2025 відбулося з інших причин, ніж ті, які встановлені абз. 4 п. 9. глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, а саме було наслідком надзвичайної ситуації, що виникла в умовах воєнного стану.

Вказана норма Кодексу ГРМ орієнтована на регулювання відносин щодо проведення розрахунків між споживачем та Оператором ГРМ за надання послуг з розподілу природного газу у звичайних умовах.

Однак, слід врахувати, що Кодекс ГРМ був прийнятий до початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України. У його складі відсутні норми, які б забезпечували правове регулювання правовідносин в умовах воєнного стану.

При цьому, припинення Відповідачем надання послуг з розподілу природного газу для Позивача у період з 12 год. 43 хв. 28.04.2025 до 16.00 години 15.05.2025, як і у випадках, обумовлених абз. 4 п. 9. глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, відбулося через неможливість експлуатації відповідної установки Оператора ГРМ, внаслідок її тривалої зупинки, яка не залежала від волі Споживача.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21, п. 78-82) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але

законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, до спірних правовідносин, виходячи з аналогії закону, має застосовуватися механізм зменшення місячної вартості послуг розподілу природного газу, передбачений абз. 4 п. 9. глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.

Тому, вартість послуг з розподілу природного газу у квітні 2025 року підлягає зменшенню з урахуванням 3 днів припинення розподілу природного газу, а у травні 2025 року – з урахуванням 15 днів припинення розподілу природного газу.

При цьому, зважаючи на здійснення Товариством повної оплати вартості послуг з розподілу природного газу за квітень та травень 2025 року, утворилася переплата (надміру сплачені кошти), яка має бути зарахована Відповідачем в рахунок оплати послуг з розподілу природного газу в майбутніх періодах.

Таким чином, в рішенні господарського суду Черкаської області від 10.03.2026 у справі судом ретельно проаналізовано пункти 1.4, 2.3, 5.4, 6.6. Договору, підпункти 2,9 п. 7.1 та 1,2 п.7.3 Договору,положення Закону України "Про ринок природного газу", абзацу 4 п. 9. глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, пункту 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, статей 3, 8, 509 ЦК України, позицію НКРЕКП, фактичні обставини та матеріали справи та на підставі вказаних правових норм і усталеної практики Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено відповідний правильний висновок про задоволення позовних вимог та зобов`язання Відповідача провести перерахунок вартості наданих Позивачу послуг згідно Договору, шляхом зменшення місячної вартості таких послуг, з урахуванням 3 днів припинення розподілу природного газу у квітні 2025 року та з урахуванням 15 днів припинення розподілу природного газу у травні 2025 року та зарахування надміру сплачених Позивачем коштів за надання послуг згідно Договору за квітень та травень 2025 року в рахунок оплати вартості послуг з розподілу природного газу в наступному періоді.

Відповідач зазначає, що в контексті позовних вимог, обраний Позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів, не відповідає вимогам ст. 4 Господарського процесуального України та не передбачений ст. 16 ЦК України.

У даній справі Позивач звернувся до суду з вимогою щодо зобов`язання Відповідача на підставі абзацу 4 пункту 9 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем провести перерахунок вартості наданих ПрАТ «АЗОТ» послуг з розподілу природного газу, шляхом зменшення місячної вартості таких послуг з урахуванням днів припинення розподілу природного газу та зарахування надміру сплачених коштів в рахунок оплати вартості послуг з розподілу природного газу у наступному періоді.

Звернення Позивача з такою позовною вимогою було зумовлене саме протиправною відмовою Відповідача від зарахування надміру сплачених коштів в рахунок оплати вартості послуг з розподілу природного газу у наступному періоді.

Таким чином, обраний Позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів полягає у примушенні Відповідача вчинити ті дії, які він зобов`язаний виконати згідно вимог Договору та чинного законодавства, що цілком відповідає, одному із способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, а саме: примусове виконання обов`язку в натурі.

Твердження Відповідача щодо неможливості застосування пункту 9 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ в контексті обраного Позивачем способу захисту не відповідають дійсності, оскільки вищезазначену норму права Позивачем застосовано до спірних правовідносин виходячи з того, що будь-які зобов`язання, в тому числі і ті, що виникають на підставі типового договору розподілу природного газу, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Саме з метою дотримання вищезазначених принципів права, у їх комплексному поєднанні, виходячи з положень ч. 1 ст. 8 ЦК України, за аналогією закону, п.9 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ має застосуватись до спірних правовідносин.

Щодо позиції апелянта про безпідставне відхилення судом сертифікату ТПП.

Предметом спору у справі 925/1204/25 є правовідносини, які виникли між Сторонами у зв`язку з виконанням умов Типового договору розподілу природного газу, а саме щодо проведення перерахунку Оператором ГРМ - ЧФ ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» вартості послуг з розподілу природного газу для Споживача – ПрАТ «АЗОТ».

Позивачем доведено, що оскільки Відповідачем у період з 28.04.2025 по 15.05.2025 послуги з розподілу природного газу не надавалися, то, зважаючи на повну оплату Позивачем вартості таких послуг за квітень та травень 2025 року, кошти сплачені за період з 28.04.2025 року до 15.05.2025, – є переплатою (надміру сплаченими коштами).

За таких обставин, у Відповідача виникло господарське зобов`язання щодо проведення перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу для Позивача, на підставі абзацу 4 пункту 9 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ, шляхом зменшення місячної вартості таких послуг, з урахуванням 3 днів припинення розподілу природного газу у квітні 2025 року та з урахуванням 15 днів припинення розподілу природного газу у травні 2025 року та зарахування надміру сплачених Споживачем коштів в рахунок оплати вартості послуг з розподілу природного газу у наступному періоді.

Відповідач в межах даної справи визнає як факт не надання ним послуг з розподілу природного газу у період з 28.04.2025 до 15.05.2025, так і факт повної оплати Позивачем вартості послуг з розподілу природного газу за квітень та травень 2025 року.

При цьому, Відповідач не погоджується з виникненням у нього господарського зобов`язання щодо проведення перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу та зарахування надміру сплачених коштів в рахунок оплати вказаних послуг в наступному періоді, зазначаючи в апеляційній скарзі, що припинення розподілу природного газу стало наслідком обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Тобто, правова конструкція форс-мажору (непереборної сили) - це юридичний інструмент, що звільняє сторону від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, якщо це сталося внаслідок надзвичайних, непередбачуваних і невідворотних обставин, які сторона не могла передбачити або запобігти.

У даній справі Позивачем не заявляються вимоги щодо притягнення Відповідача до відповідальності за невиконання господарського зобов`язання, а заявляються вимоги про зобов`язання виконати обов`язок в натурі.

Форс-мажорні обставини, які діяли в період з 28.04.2025 по 15.05.2025 призвели до невиконання ЧФ ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» зобов`язань з надання послуг з розподілу природного газу у вказаний період для ПрАТ «АЗОТ», а позовні вимоги, які є предметом спору у даній справі, стосуються невиконання Відповідачем іншого обов`язку, а саме щодо проведення перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу та зарахування надміру сплачених коштів в рахунок оплати вказаних послуг в наступному періоді.

Тому, наведені доводи апеляційної скарги є неспроможними, а судом першої інстанції у повному обсязі досліджені та оцінені з правового боку, як доводи та аргументи позивача, так і відповідача.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2026 у справі 925/1204/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2026 у справі 925/1204/25 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2026 у справі 925/1204/25 – залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 06.07.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 (двадцяти) днів до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді Р.М. Колесник

П.В. Горбасенко