Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №910/11785/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Справа № 910/11785/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Нечасний О.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 (повний текст підписано 02.03.2026)

у справі №910/11785/25 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі"

про стягнення 16168065,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» про стягнення 16 168 065,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про участь у балансуючій групі № БГ21/03/25-10 від 25.03.2021 у частині проведення розрахунків. У зв`язку із цим позивач просив стягнути з відповідача 14 262 117,18 грн основного боргу (розмір якого встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1098/24), 1 489 902,82 грн пені, 144 184,14 грн трьох процентів річних та 271 861,51 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» 14 262 117,18 грн основного боргу, 1 489 902,82 грн пені, 144 184,14 грн трьох процентів річних, 242 793,55 грн інфляційних втрат та 193 667,97 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість ТОВ «Юнайтед Енерджі» перед ТОВ «Енерго Збут Транс» за договором про участь у балансуючій групі № БГ21/03/25-10 від 25.03.2021, з урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог, становить 14 262 117,18 грн.

Заперечення відповідача щодо ненастання строку виконання грошового зобов`язання суд першої інстанції відхилив, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що строк виконання відповідного зобов`язання не настав.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1098/24, яке набрало законної сили 28.04.2025, встановлено факт настання строку виконання ТОВ «Юнайтед Енерджі» своїх зобов`язань за зазначеним договором.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 14 262 117,18 грн основного боргу, оскільки вона підтверджується матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Перевіривши подані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість, у зв`язку з чим стягнув з відповідача 1 489 902,82 грн пені, 144 184,14 грн трьох процентів річних та 242 793,55 грн інфляційних втрат, оскільки заявлений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично неправильним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва та ухвалити нове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що на цей час інші учасники балансуючої групи мають значну заборгованість перед ним, зокрема за розрахункові періоди, які є предметом цього спору.

На думку скаржника, передбачена договором умова щодо виконання учасниками балансуючої групи своїх грошових зобов`язань перед стороною, відповідальною за баланс (далі – СВБ), за спірний період не настала. У зв`язку із цим відповідач вважає, що у нього як у СВБ не виник обов`язок здійснювати оплату позивачу вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за відповідні розрахункові періоди.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про визнання ним заборгованості шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків. На думку відповідача, зазначений акт лише відображає розмір взаємної заборгованості сторін у грошовому вираженні, тоді як строк виконання відповідних зобов`язань визначається пунктом 4.19 договору та пов`язаний із надходженням коштів від учасників балансуючої групи й адміністратора розрахунків.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі № 910/11785/25 – без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із правильним встановленням усіх фактичних обставин справи та належним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Позивач вказує, що обставини щодо правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог, настання строку виконання грошового зобов`язання та наявності заборгованості відповідача встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1098/24, яке набрало законної сили, а тому відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню.

Крім того, позивач зазначає, що надана відповідачем таблиця щодо заборгованості учасників балансуючої групи не є належним і допустимим доказом, оскільки не ґрунтується на первинних документах бухгалтерського обліку, не містить обов`язкових реквізитів первинного документа та не підтверджує обставин, на які посилається відповідач. На підтвердження своєї позиції позивач посилається, зокрема, на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та практику Верховного Суду.

Також позивач вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо ненадання рахунків на оплату електричної енергії в порядку, передбаченому договором, оскільки, на його думку, факт настання строку виконання спірного грошового зобов`язання вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому зазначені обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання чи для відмови у задоволенні позову.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» (сторона, відповідальна за баланс, СВБ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (учасник балансуючої групи, учасник) укладено договір № БГ21/03/25-10 про участь у балансуючій групі.

У подальшому, 27.07.2021, сторони уклали додаткову угоду № 01/06/21 до договору, якою виклали договір та додатки №№ 1, 2 до нього в новій редакції, а також доповнили договір додатками №№ 3, 4.

Згідно з пунктом 2.1 договору (тут і далі – у редакції додаткової угоди № 01/06/21 від 27.07.2021) сторони об`єдналися у балансуючу групу в розрізі окремих торгових зон на умовах та в порядку, визначених цим договором і чинним законодавством, визначивши стороною, відповідальною за баланс, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» (ЕІС-код 56X9300000099701, ідентифікаційний код юридичної особи 41963985).

Відповідно до пункту 2.2 договору СВБ зобов`язується нести фінансову відповідальність перед оператором системи передачі (ОСП) за небаланси електричної енергії всіх учасників ринку, які увійшли до балансуючої групи, а учасник зобов`язується нести фінансову відповідальність перед СВБ у межах своїх небалансів електричної енергії, а також своєчасно і в повному обсязі виконувати інші зобов`язання, визначені договором.

За змістом пункту 2.3 договору купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів балансуючої групи здійснюється між СВБ та ОСП на підставі укладеного між ними договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

Пунктом 2.4 договору визначено, що врегулювання небалансів балансуючої групи полягає у вчиненні СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з ОСП в обсягах та за цінами, визначеними відповідно до Правил ринку.

Відповідно до пункту 2.5 договору купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів здійснюється протягом розрахункового періоду, виходячи з підтвердженого системою MMS обсягу електричної енергії, якщо інше не передбачено цим договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за небаланси електричної енергії включають визначення небалансу електричної енергії шляхом проведення для кожного торгового дня таких розрахунків:

- небалансу електричної енергії СВБ за кожний розрахунковий період торгового дня;

- кредиту та дебету за небаланси електричної енергії СВБ за кожний розрахунковий період торгового дня.

Згідно з пунктом 4.8 договору фактичні обсяги купівлі-продажу електричної енергії, проданої однією стороною та придбаної іншою стороною з метою врегулювання небалансів, визначаються в акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, акті коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та змінах до такого акта, які оформлюються сторонами в порядку, визначеному цим договором.

За умовами пункту 4.10 договору на підставі розрахунків, здійснених відповідно до пунктів 4.1– 4.7 цього договору, СВБ не пізніше третього робочого дня після отримання від ОСП акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів надсилає учаснику в порядку, встановленому пунктом 1.5 договору, відповідний акт.

У разі відсутності розбіжностей учасник протягом одного робочого дня з моменту отримання акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів оформляє його та надсилає СВБ у порядку, встановленому пунктом 1.5 договору.

У разі виникнення розбіжностей сторони керуються пунктом 4.16 договору.

Відповідно до пункту 4.11 договору обсяги та вартість електричної енергії для врегулювання небалансів, зазначені в акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, підлягають врегулюванню в порядку, визначеному пунктами 4.12– 4.15 договору.

Пунктом 4.18 договору передбачено, що у разі непідписання та ненадсилання учасником СВБ у порядку, передбаченому пунктом 1.5 договору, протягом двох робочих днів без надання обґрунтованих письмових заперечень у порядку, визначеному пунктом 4.16 договору, акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, та/або акта коригування (врегулювання) до нього, та/або змін до акта коригування (врегулювання) у строки, визначені договором, направлені СВБ учаснику відповідні акти та рахунки вважаються погодженими і прийнятими учасником та є підставою для здійснення розрахунків між сторонами за договором.

Згідно з пунктом 4.19 договору учасник оплачує рахунок за електричну енергію для врегулювання небалансів на банківський рахунок СВБ, зазначений у розділі 12 договору, не пізніше 16:00 другого робочого дня, наступного за днем направлення СВБ такого рахунку учаснику в порядку, передбаченому пунктом 1.5 договору, або за днем додаткового погодження зазначеного рахунку в порядку, визначеному пунктом 4.16 договору.

СВБ оплачує рахунок за електричну енергію для врегулювання небалансів учаснику на його банківський рахунок, зазначений у розділі 12 договору, не пізніше 16:00 п`ятого робочого дня, наступного за днем надходження коштів на оплату рахунків за електричну енергію для врегулювання небалансів за відповідний розрахунковий місяць від учасників балансуючої групи, які купують електричну енергію для врегулювання небалансів у СВБ, або від адміністратора розрахунків за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.

Відповідно до пункту 5.1 договору учасник несе фінансову відповідальність перед СВБ у межах своїх небалансів електричної енергії.

Згідно з пунктом 5.2 договору загальна ціна договору складається із:

5.2.1 - вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, що купується СВБ в учасника балансуючої групи в результаті створеного таким учасником профіциту електричної енергії на балансуючому ринку, з урахуванням ПДВ у розмірі 20 %;

5.2.2 - вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, що продається СВБ учаснику балансуючої групи в результаті створеного таким учасником дефіциту електричної енергії на балансуючому ринку, з урахуванням ПДВ у розмірі 20 %.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору він набирає чинності з 01.04.2021 і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому разі – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Якщо жодна зі сторін не звернеться до іншої сторони не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору з ініціативою щодо його розірвання, договір щоразу вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Матеріали справи не містять доказів розірвання чи припинення договору.

Позивач листом № 1404 від 14.12.2023 звернувся до відповідача з пропозицією укласти угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про участь у балансуючій групі № БГ21/03/25-10 від 25.03.2021.

Листом № 15/12-8 від 15.12.2023 відповідач відмовився від укладення зазначеної угоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1098/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025, яке набрало законної сили 28.04.2025, визнано укладеною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Енерго Збут Транс» та ТОВ «Юнайтед Енерджі» на суму 71 056 499,32 грн.

Крім того, зазначеним рішенням установлено, що залишок заборгованості ТОВ «Юнайтед Енерджі» перед ТОВ «Енерго Збут Транс» за договором про участь у балансуючій групі № БГ21/03/25-10 від 25.03.2021 становить 14 262 117,18 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено відповідні обставини, якщо інше не передбачено законом.

28.05.2025 ТОВ «Енерго Збут Транс» звернулося до ТОВ «Юнайтед Енерджі» з листом № 624, у якому просило сплатити заборгованість за договором про участь у балансуючій групі № БГ21/03/25-10 від 25.03.2021.

Відповіді на зазначений лист відповідач не надав.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії з метою забезпечення надійного та безпечного електропостачання споживачів, розвитку конкурентних відносин на ринку, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначає Закон України «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії здійснюють свою діяльність на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з частинами першою, другою статті 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, на підставі договору постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем і передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем протягом визначеного періоду одним електропостачальником.

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 1.1.2 глави 1.1, пунктами 1.11.1 та 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку система управління ринком (MMS) є програмно-інформаційним комплексом, який включає сукупність підсистем, що забезпечують ведення необхідних баз даних, реєстрів, здійснення розрахунків, визначених Правилами ринку, а також управління всіма процесами функціонування ринку, зокрема реєстрацією ринкових даних і результатів розрахунків.

Система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. Адміністратор розрахунків надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до сформованих щодо такого учасника записів даних розрахунків відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

Відповідно до пункту 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються кожному постачальнику послуг з балансування (ППБ) та стороні, відповідальній за баланс (СВБ), через систему управління ринком і містять детальну інформацію щодо індивідуального зарахування та списання коштів ППБ і СВБ. Форма та зміст початкових і остаточних звітів про розрахунки визначені цим розділом Правил ринку.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між його учасниками здійснюються у грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

Правилами ринку визначено, що:

- неттінг - це припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог учасників ринку, яке здійснюється відповідно до Правил ринку та умов договорів про врегулювання небалансів електричної енергії і про участь у балансуючому ринку;

- договір про врегулювання небалансів електричної енергії - договір, відповідно до якого суб`єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії;

- договір про участь у балансуючому ринку є договором приєднання у розумінні статті 634 ЦК України, умови якого приймаються іншою стороною виключно шляхом приєднання до договору в цілому. За цим договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію для завантаження або розвантаження з метою здійснення оператором системи передачі балансування об`єднаної енергетичної системи України, а оператор системи передачі зобов`язується продавати ППБ балансуючу електричну енергію або купувати її у ППБ та відповідно отримувати оплату або здійснювати оплату згідно з умовами договору та Правилами ринку.

При здійсненні розрахунків на ринку електричної енергії може застосовуватися кліринг. Порядок застосування клірингу затверджується Регулятором і включає, зокрема, умови залучення клірингової установи.

Правилами ринку (у редакції постанови НКРЕКП від 06.05.2022 № 458) також передбачено:

- пунктом 5.14.10 - врегулювання сторонами взаємних зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку здійснюється шляхом неттінгу на умовах, визначених таким договором;

- пунктом 5.17.5 - врегулювання сторонами взаємних зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії здійснюється шляхом неттінгу на умовах, визначених відповідним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заперечень відповідача щодо ненастання строку виконання зобов`язання.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів відповідач подав таблицю № 1 з переліком боржників. Водночас зазначена таблиця не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76– 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не ґрунтується на первинних документах бухгалтерського обліку, не містить відомостей про осіб, відповідальних за її складання, їхніх підписів та інших обов`язкових реквізитів, що дають можливість ідентифікувати походження наведеної в ній інформації.

Крім того, доводи відповідача спростовуються преюдиційними обставинами, встановленими рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1098/24, яке набрало законної сили 28.04.2025, яким установлено, що строк виконання ТОВ «Юнайтед Енерджі» зобов`язання за договором про участь у балансуючій групі № БГ21/03/25-10 від 25.03.2021 є таким, що настав.

Інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненастання строку виконання грошового зобов`язання або спростовували наведені преюдиційні обставини, відповідачем до матеріалів справи не подано.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 14 262 117,18 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 489 902,82 грн пені, 144 184,14 грн трьох процентів річних та 271 861,51 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості у розмірі 14 262 117,18 грн за період з 29.04.2025 по 29.08.2025, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення строків проведення розрахунків сторона, на користь якої прострочено виконання грошового зобов`язання, має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач набув право на застосування передбачених договором та законом наслідків такого порушення, а саме на стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі є арифметично неправильним.

У зв`язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано здійснив власний перерахунок інфляційних втрат та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині, а саме про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 489 902,82 грн, трьох процентів річних у розмірі 144 184,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 242 793,55 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин, не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, а зводяться переважно до незгоди з наданою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Порушень норм процесуального права, які відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно визнання відповідачем заборгованості шляхом підписання акта звіряння взаємних розрахунків, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник посилається на те, що акт звіряння взаємних розрахунків лише відображає визначений у грошовому вираженні розмір взаємної заборгованості сторін, тоді як строк виконання відповідного грошового зобов`язання настає виключно за умов, передбачених пунктом 4.19 договору, а саме після надходження коштів за відповідний розрахунковий період від учасників балансуючої групи та адміністратора розрахунків.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з наступних підстав.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/1098/24, яке набрало законної сили, зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам договору про участь у балансуючій групі № БГ21/03/25-10 від 25.03.2021.

У зазначеній справі судами встановлено, що спірні грошові зобов`язання сторін виникли з одного правочину, вимоги сторін є зустрічними, а відповідні зобов`язання — однорідними (грошовими). При цьому сторони не заперечували розміру взаємних грошових вимог, а строк їх виконання настав, що стало підставою для визнання укладеною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, рішенням суду встановлено, що після проведення зарахування залишок заборгованості ТОВ «Юнайтед Енерджі» перед ТОВ «Енерго Збут Транс» за договором про участь у балансуючій групі № БГ21/03/25-10 від 25.03.2021 становить 14 262 117,18 грн.

Отже, самі по собі доводи апелянта щодо правового значення акта звіряння взаємних розрахунків не спростовують установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставин щодо наявності заборгованості, її розміру та настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання.

Так само матеріали справи не містять доказів відсутності заборгованості відповідача перед позивачем або доказів того, що її розмір є іншим, ніж установлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1098/24.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про ненастання строку виконання зобов`язання у зв`язку з наявністю заборгованості інших учасників балансуючої групи перед відповідачем.

Сам по собі факт існування або можливого існування заборгованості інших учасників балансуючої групи не може свідчити про ненастання строку виконання спірного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем.

Крім того, надходження коштів від інших учасників балансуючої групи не є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та з настанням якої сторони пов`язують виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому умови договору не містять положень, які б ставили виникнення або виконання спірного грошового зобов`язання у залежність від остаточного погашення заборгованості іншими учасниками балансуючої групи.

Більше того, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відповідної заборгованості інших учасників балансуючої групи, її розміру, строків виникнення та обставин, які б свідчили про її вплив на виконання спірного зобов`язання.

Колегія суддів також враховує доводи, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно до яких обставини щодо правомірності проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, настання строку виконання грошового зобов`язання та розміру заборгованості вже встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1098/24, яке набрало законної сили, а тому є преюдиційними відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, однак не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не містять посилань на обставини чи докази, які не були предметом дослідження суду першої інстанції або могли б вплинути на правильність ухваленого рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не дають.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги встановлено, що права відповідача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, сплачений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на підставі ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі".

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 03.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк