Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №907/1335/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/1335/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Хохлова Максима В`ячеславовича від 31.03.2026 (вх..№ЗАГС 01-05/958/26 від 31.03.2026)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2026 (повний текст рішення складено та підписано 24.03.2026, суддя - О.Ф. Ременецькі)

у справі № 907/1335/25

за позовом Фізичної особи - підприємця Хохлова Максима В`ячеславовича ( надалі - ФОП Хохлова Максима В`ячеславовича) , м. Київ

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" (надалі - ТОВ"Експедиція Дешко") , м. Мукачево

про стягнення суми 378 857, 96 грн.

за участі представників:

від позивача в режимі відеоконференції: Воропай Т.І.;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Хохлов Максим В`ячеславович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" про стягнення заборгованості у розмірі 378 857,96 грн, з яких: 368 755,00 грн основний борг, 6 646,24 грн інфляційні втрати та 3456,71 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю договірних відносин між сторонами на підставі договору №TFY-2023-08/29-1, згідно з умовами якого позивач зобов`язався надавати експедиційні та супутні послуги, а відповідач зобов`язався здійснювати оплату наданих послуг протягом 24 годин з моменту отримання готової декларації та/або розрахунку. Позивач зазначає, що на виконання умов даного договору у період з квітня 2025 року по вересень 2025 року він належним чином надавав відповідачу експедиційні та супутні послуги, що підтверджується виставленими рахунками, деталізаціями та діловим листуванням між сторонами. Водночас відповідач свої грошові зобов`язання виконав лише частково, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наступними рахунками: TF-2025-00226 від 21.04.2025 - частково сплачений, не сплачені по наступних рахунках TF-2025-00243 від 30.04.2025, TF-2025-00274 від 12.05.2025, TF-2025-00277 від 19.05.2025, TF-2025-00316 від 26.05.2025, TF-2025-00318 від 31.05.2025, TF-2025-00363 від 30.06.2025, TF-2025-00393 від 01.08.2025, TF-2025-00403 від 01.09.2025. Загальна сума заборгованості становить в сумі 368 755,00 грн, на яку, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року у справі № 907/1335/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що згідно з умовами договору №TFY-2023-08/29-1 від 20.07.2023 перед наданням послуг та їх оплатою передує подання заявки замовника та узгодження ціни послуги. Однак, в матеріалах справи відсутні докази подання таких заявок як і відсутніми є докази реєстрації в системі NTCS T1 декларацій, а також передачі замовнику електронних версій декларацій Т1 у форматі PDF, як це передбачено умовами договору. Таким чином, судом зроблено висновок, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача обов`язку з оплати заявленої суми та не доведено порушення його прав.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ФОП Хохлов М.В. звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2026 у справі № 907/1335/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим внаслідок неповного з`ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції мав можливість та зобов`язаний був витребувати додаткові докази у справі, однак цього не зробив , що є порушенням ст.ст. 13, 80 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також звертає увагу, що відповідачем визнано борг, про що свідчить переписка через месенджер WhatsApp, а також, що 22.09.2025 Дешко В.В. підписав акт TF-2025-00393 за липень 2025 через КЕП - тобто, в той самий день визнав борг у переписці і підтвердив факт надання послуг підписанням акту. Щодо твердження суду про те, що договір діяв лише до 20.07.2025, то зазначає, що ТОВ «Експедиція Дешко» акт надання послуг №TF-2025-00393 за липень 2025-22 підписало 22.09.2025, вже після формального закінчення строку дії договору, що є конклюдентною дією, що відповідно до ст. 205 ЦК України свідчить про продовження сторонами договірних відносин.

Окрім того, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у зв`язку із значним часом, що минув з моменту подання позову (30.09.2025) до дати подачі апеляційної скарги (24.03.2026) останній заявив про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме інфляційні становлять - 15 804,06 грн, 3% річних - 8 760,72 грн.

Скаржник також просить суд апеляційної інстанції прийняти нові докази - акти надання послуг, підписані КЕП директора ТОВ «Експедиція Дешко» через M.E.Doc, з обґрунтуванням неможливості їх подання до суду першої інстанції (справа розглядалась без виклику сторін у спрощеному порядку).

Відповідач - ТОВ «Експедиція Дешко» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вказуючи на те, що пунктом 4.3 договору визначено , що оплата послуг здійснюється протягом 24 годин з моменту отримання замовником готової декларації Т1. Натомість позивачем безпідставно в позові зазначається, що оплата здійснюється протягом 24 год з дня отримання рахунку. Звертає увагу, що договором врегульовано початок перебігу строку на оплату - з 24 год з дня отримання замовником декларації Т1, проте, матеріали справи не містять підтверджень отримання відповідачем декларацій Т1, тобто, відсутній факт надання послуг та відповідно відсутні підстави для їхньої оплати. На підтвердження наданих послуг позивачем надано виключно рахунки, однак такі за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Щодо роздруківок електронного листування «WhatsApp Chat with Василий Дешко», «підтвердження-Заборг-Обіцяння-Сплати», то відповідач вказує, що повідомлення не містять відомостей щодо договору, не містять відомостей щодо особи, якій було адресовано повідомлення. Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом в розумінні положень ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». В частині збільшення вимог на стадії апеляції заперечує, оскільки таке неможливо в суді апеляційної інстанції. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2026 у справі № 907/1335/25 залишити без змін. Окрім того, зазначає, на орієнтовний розмір судових витрат , які очікує понести за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 20 000,00 грн.

24.04.2026 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано клопотання від 24.04.2026, у якому просить залишити без розгляду та повернути позивачу долучені до апеляційної скарги додаткові докази, оскільки останнім пропущено процесуальний строк на таке подання і не наведено обставин, що об`єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, чи пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами, що завадили своєчасно подати до суду першої інстанції додаткові докази.

15.05.2026 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

01.06.2026 представником позивача подано клопотання про долучення доказів, у якому просить визнати поважними причини пропуску та поновити ФОП Хохлову М.В. строк на подання доказів, приєднати до матеріалів справи наступні докази - акти надання послуг №TF-2025-00209 від 14.04.2025, №TF-2025-00226 від 21.04.2025, №TF-2025-00243 від 30.04.2025, №TF-2025-00274 від 12.05.2025, №TF-2025-00277 від 19.05.2025, №TF-2025-00315 від 26.05.2025, №TF-2025-00318 від 31.05.2025, №TF-2025-00363 від 30.06.2025, №TF-2025-00393 від 01.08.2025; виписки по рахунку ФОП Хохлова М.В. за період з 30.06.2023 по 30.05.2026; рахунок-фактура №TF-2025-00208 від 07.04.2025, рахунок - фактуру №TF-2025-00209 від 14.04.2025.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказує на те, що протягом усього періоду співпраці та під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач розумно і добросовісно покладався на попередні заяви, поведінку та запевнення відповідача-замовника. Зазначає, що відповідач без жодних зауважень чи претензій підписував рахунки-фактури та акти надання послуг, в діловому листуванні неодноразово визнавав наявність боргу та запевняв, що вся заборгованість повністю буде сплачена.

01.06.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі від 01.06.2026, у яких звертає увагу на те, що оплата послуги з оформлення транзитних декларацій Т1 за квітень була здійснена в серпні 2025 року, а тому дана оплата є підтвердженням надання послуг та їх прийняття замовником. Обставини щодо прийняття, підписання та часткової сплати рахунків замовником у межах цієї справи не оскаржується та не заперечується. Позивач вважає, що така поведінка замовника свідчить про визнання ним факту надання виконавцем послуг за договором, їх прийняття та згоду із визначеною виконавцем вартістю цих послуг. Однак, у своїх процесуальних документах в даній справі відповідач, діючи недобросовісно, всупереч своїй попередній поведінці, безпідставно стверджує про відсутність доказів реальності надання послуг. Зазначає, що долучені акти підтверджують факт надання виконавцем послуг, передбачених договором та їх прийняття замовником на суму 359 620,00 грн. Окрім того, звертає увагу, що прийняття та підписання рахунків-фактур на оплату за надані послуги відбувалося шляхом підписання електронним цифровим підписом, тому подальше заперечення відповідачем реальності надання таких послуг вважає зловживанням своїм правом, яке спрямоване на завдання шкоди позивачеві. Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2026 у справі № 907/1335/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

В судовому засіданні 02.06.2026 протокольною ухвалою (протокол судового засідання від 02.06.2026) колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання позивача про долучення нових доказів з тих підстав, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції на підставі тих матеріалів, які містяться в матеріалах справи.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником в апеляційній скарзі заявлено новий розрахунок суми позовних вимог, а саме суми інфляційних втрат та 3% річних, згідно з яким просить стягнути 15 804,06 грн (раніше 6646,24 грн) та 3% річних в сумі 8760,72 грн (раніше 3456,71 грн), що є по суті збільшенням позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом в суді першої інстанції.

Відтак, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не бере до уваги оновлений розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, а переглядає рішення суду в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, поданих до суду першої інстанції.

Відповідач участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, 15.05.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

23.06.2026 в судове засідання з`явилась представниця позивача в режимі відеоконференції, яка надала пояснення по суті апеляційної скарги.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

20.07.2023 між фізичною особою - підприємцем Хохловим Максимом В`ячеславовичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" (Замовник) укладено договір № TFY-2023 08/29-1 (т-1, а.с.12), згідно з п.1.1. якого виконавець зобов`язується за плату та за рахунок замовника надати визначені цим договором послуги, пов`язані з реєстрацією в системі NCTS транзитних декларацій Т1 (КВЕД 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту).

Надання послуг буде здійснюватися на підставі заявок замовника (п.п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2. договору заявки на реєстрацію декларацій Т1 надсилаються електронною поштою або будь - яким іншим способом електронної комунікації, включаючи месенджери та інші аналогічні сервіси. Виконавець зобов`язаний протягом 2 (двох) годин з моменту отримання заявки повідомити про свою згоду або не згоду на реєстрацію декларації Т1 за кожною окремою заявкою. У разі згоди на реєстрацію, Виконавець повідомляє про це Замовника з ціною зобов`язаний протягом 24 годин скласти і зареєструвати в системі NTCS Т1 декларацію, а також передати Замовнику електронну версію декларації Т1 у форматі PDF.

Відповідно до п.п. 3.1.1 виконавець зобов`язаний надавати послуги з реєстрації декларацій Т1 згідно з заявками замовника.

Згідно з п.п. 3.2.2 договору замовник зобов`язаний оплатити послуги виконавця відповідно до умов, зазначених у розділі 4 цього договору.

Вартість оформлення декларації Т1 по кожній заявці визначається виконавцем та виставляється у вигляді рахунку - фактури замовнику. Оплата послуг виконавця здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у розмірі та на рахунок виконавця, зазначених у рахунку фактурі. Протягом 24 годин з моменту отримання замовником готової декларації Т1 (якщо інше не узгоджене між сторонами), замовник зобов`язаний здійснити оплату за виконані послуги відповідно на банківські реквізити, які вказані у рахунку - фактурі виконавця (п.п. 4.2, 4.3 Договору).

Як вказує позивач, ним на виконання умов договору у період з квітня 2025 року по вересень 2025 року належним чином надано відповідачу експедиційні та супутні послуги, що підтверджується виставленими рахунками-фактурами, деталізаціями та діловим листуванням між сторонами.

Водночас, відповідач свої грошові зобов`язання виконав частково, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на суму 368 755,00 грн. Неоплаченими залишились такі рахунки: TF-2025-00226 від 21.04.2025; TF-2025-00243 від 30.04.2025; TF-2025-00274 від 12.05.2025; TF-2025-00277 від 19.05.2025; TF-2025-00316 від 26.05.2025; TF-2025-00318 від 31.05.2025; TF-2025-00363 від 30.06.2025; TF-2025-00393 від 01.08.2025; TF-2025-00403 від 01.09.2025.

30.09.2025 позивачем сформовано претензію про погашення заборгованості, сплату інфляційних втрат та 3% річних (т-1, а.с.5), у якій просить сплатити протягом семи календарних днів з моменту отримання цієї претензії всю суму заборгованості - 378 857,96 грн.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався таким.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України)..

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов"язання.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов"язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Як зазначалося вище, між сторонами існували договірні відносини, які виникли на підставі договору № TFY-2023-08/29-1 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надавати експедиційні та супутні послуги, а відповідач зобов`язався здійснювати оплату наданих послуг протягом 24 годин з моменту отримання готової декларації та/або рахунку.

В суді апеляційної інстанції представниця позивача зазначила, що з 20.07.2023 (з моменту укладення договору) до квітня 2025 року сторони належним чином виконували договірні зобов"язання і жодних претензій одне до одного не мали.

У період з квітня по вересень 2025 року позивач продовжував виконувати отримані від замовника заявки, надсилав електронні версії декларації ТІ та виставляв рахунки - фактури для оплати, однак, відповідач почав неналежним чином виконувати свої договірні зобов"язання.

Як зазначалося вище, позивачем надіслано відповідачу рахунки-фактури для оплати наданих послу. Неоплаченими залишились такі рахунки: TF-2025-00226 від 21.04.2025 - частково оплачений, залишок 49 415,00 грн; TF-2025-00243 від 30.04.2025 - 38 391,00 грн не оплачений; TF-2025-00274 від 12.05.2025 - 70 829,00 грн. не оплачений; TF-2025-00277 від 19.05.2025 - 39 124,00 грн. не оплачений; TF-2025-00316 від 26.05.2025 - 8 406,00 грн не оплачений; TF-2025-00318 від 31.05.2025 - 23 177,00 грн не оплачений; TF-2025-00363 від 30.06.2025 - 45010,00 грн не оплачений; TF-2025-00393 від 01.08.2025 - 82 036,00 грн не оплачений; TF-2025-00403 від 01.09.2025 - 12 367,00 грн не оплачений, на загальну суму 368 755,00 грн, однак, відповідачем вказаної суми не оплачено.

Як вбачається з копій рахунків-фактур, на них наявні відмітки «документ прийнято контрагентом» та електронна печатка ТОВ «Експедиція Дешко».

З матеріалів справи вбачається, що заявки на реєстраціію Деларацій надсилалися замовником виконавцеві у меседжері в WhatsApp Chat with із контактних телефонів НОМЕР_2, який зареєстрований за ОСОБА_1 та НОМЕР_3, який зареєстрований за ОСОБА_2 .

Також з копій переписки в WhatsApp Chat with між позивачем та відповідачем (т-1, а.с.13-24, 30-31) вбачається, що виконавець у відповідь на заявку повідомляв про свою згоду на реєстрацію ТІ та за результатами виконаної роботи надсилав електронну версію декларації ТІ у формі PDF.

Вартість послуг (відповідно до п.4.2, 4.3 договору) по кожній заявці зазначалася у рахунку-фактурі, який одночасно із декларацією надсилався замовнику з використанням платформи електронного документообігу «ПТАХ (Medos).

Відповідно до п.2.2 договору заявки на реєстрацію Декларацій ТІ надсилаються електронною поштою або будь-якими іншим способом електронної комунікації, включаючи меседжери та інші аналогічні сервіси. Виконавець зобов`язаний протягом 2 годин з моменту отримання заявки повідомити про свою згоду або незгоду на реєстрацію декларації ТІ за кожною окремою заявкою. У разі згоди на реєстрацію, виконавець повідомляє про це замовника, повідомляє вартість реєстрації декларації ТІ, і в разі згоди Замовника з ціною, зобов`язаний протягом 24 годин скласти і зареєструвати в системі NTCSТІ декларацію, а також передати електронну версію декларації.

Відтак, покликання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутніми є заявки, як і відсутніми є докази реєстрації в системі NTCS T1 декларацій, суд апеляційної інстанції оцінює критично та вважає такий підхід формалізмом, оскільки суд першої інстанції з метою з`ясування фактичних обставин справи вправі був витребувати додаткові докази, дослідити оригінали електронних доказів, однак, застосував концепцію негативного доказу, зіславшись на заперечення відповідача, що суперечить статті 79 ГПК України - принципу вірогідності доказів.

Згідно із статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у своєму відзиві на позов зазначає про те, що він «ставить під сумнів відповідність оригіналу роздруківок електронного листування під назвою WhatsApp Chat with Василий Дешко «Підтвердження-Заборг-Обіцяння_Сплата», тому просить суд не брати їх до уваги.

Відтак, відповідач, маючи сумнів у відповідності копії електронного листування оригіналу, мав можливість заявити клопотання про витребування оригіналу відповідного доказу або надати суду оригінал чи власну копію цього доказу, адже відповідне листування є як у позивача так і у відповідача, однак він своїм правом не скористався, у зв`язку із чим не спростував обставин викладених у відповідному листуванні, що надане позивачем та не спростував презумпцію достовірності цих електронних доказів, а обмежився лише неподанням позивачем заявок та декларацій

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21 (провадження №12-8гс23) зазначила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість встановити авторів цього листування та його зміст і таке передбачено договором.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обставини щодо надання позивачем послуг, прийняття, підписання та часткової оплати вказаних рахунків відповідач не заперечує. Відповідач (замовник) лише стверджує, що згідно з умовами договору надання послуг може здійснюватись на підставі заявок замовника, які в матеріалах справи відсутні, відтак, відсутні підстави надання послуг.

Однак, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку усім доказам в сукупності, що містяться в матеріалах справи, приходить до висновку, що позивачем були виконані роботи по договору у спірний період, проте, відповідачем вони не оплачені в повному обсязі..

Отже, врахувавши принцип вірогідності доказів, суд апеляційної інстанції робить висновок про те, що заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 368 755,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню в примусовому порядку.

За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з врахуванням підставності задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 368 755,00 грн, відповідно і обґрунтованим є нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних. Суд, перевіривши розрахунок нарахувань за період з 21.04.2025 по 01.09.2025, проведений позивачем, що міститься в матеріалах справи (наведено у претензії від 30.09.2025 т.1 а.с.5), вважає, що підлягають до стягнення 3% річних в сумі 3456,71 грн, та інфляційні втрати в розмірі 6 646,24 грн.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У пунктах 55, 60 та 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 викладено висновок: «Добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного».

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги. Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Хохлова Максима Васильовича від 31.03.2026 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2026 у справі №907/1335/25 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Стягнути з ТОВ «Експедиція Дешко» (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5 корпус А; ЄДРПОУ 36908880) на користь Фізичної-особи підприємця Хохлова Максима Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 368 755,00 грн основного боргу, 6646,24 грн інфляційних втрат та 3456,71 грн 3% річних.

4. Стягнути з ТОВ «Експедиція Дешко» (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5 корпус А; ЄДРПОУ 36908880) на користь Фізичної-особи підприємця Хохлова Максима Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5686,87 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з ТОВ «Експедиція Дешко» (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5 корпус А; ЄДРПОУ 36908880) на користь Фізичної-особи підприємця Хохлова Максима Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8523,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

8. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук