Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №914/138/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/138/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М», б/н від 20.04.2026,

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026, суддя Никон О.З., м. Львів, повний текст рішення складено та підписано 07.04.2026

у справі №914/138/26

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М», м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця Попик Олександра Івановича, м. Перемишляни Львівської області

про стягнення 8 900, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог позивача

13.01.2026 ТОВ «Антарес Інвест М» звернулась до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Попик Олександра Івановича про стягнення заборгованості за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №24/08/4 від 24.08.2025 у розмірі 8 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виконанням взятих на себе згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №24/08/4 від 24.08.2025 зобов`язань, ТОВ «Антарес Інвест М» було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Хутір Будилів – Львів, в підтвердження чого посилається на акт наданих послуг №299 від 26.08.2025 та виставлено відповідачу рахунок на оплату №286 від 26.08.2025 на загальну суму 8900,00 грн, однак ФОП Попик О.І. свої зобов`язання за отримані послуги не виконав, оригінали документів з підписами не повернув. Отже, з врахуванням даного просить стягнути заборгованість в примусовому порядку.

Також, в позовній заяві зазначено, що позивачем очікується понести судові витрати - витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Правові підстави позову ст. ст. 11, 202, 203, 206, 207, 208, 218, 525, 526, 530, 626, 629, 638, 641, 642 ЦК України, ст. ст. 144, 180, 179, 316 ГК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву ствердив про те, що позивач не доставив вантаж до пункту призначення, повідомив про поломку тягача та надав згоду на його заміну, томі відповідач найняв інший тягач в іншого перевізника , який і доставив вантаж. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що між сторонам був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.08.2025, на виконання якого, як вказує позивач, ним прийнято до перевезення вантаж , однак в процесі його доставки надав лист-згоду на розвантаження товару, який знаходився у причепі д/н НОМЕР_1 у зв`язку з поломкою транспортного засобу, також в даному листі вказано, що доставка буде здійснюватись іншим тягачем – DAF д/н НОМЕР_2 та замість зазначеного водія буде водій ОСОБА_1 . Суд вказав, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем вантажу уповноваженій особі у місті Львові на вул. Городоцькій, 367, а відтак визнав недоведеними позовні вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача

20.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Антарес Інвест М» від 18.04.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі № 914/138/26, у якій скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ТОВ «Антарес Інвест М» задоволити.

Скаржник вказує про те, що він не відмовлявся від виконання договору перевезення; вантаж фактично був доставлений до м. Львова та перебував у безпосередній близькості до місця розвантаження; заміна тягача здійснювалась в межах права перевізника та не суперечила умовам договору, а остаточне перевезення (на 1 км) було організовано за ініціативою самого відповідача. Зазначає, що судом протиправно не враховано, що оскільки точне місце розвантаження сторонами не погоджено, доставку до м. Львова перевізником здійснено, доказів неналежного виконання (зокрема ТТН із відповідними відмітками) відповідачем не подано, твердження про порушення умов перевезення не підтверджені належними доказами, а підстави для відмови в оплаті послуг перевезення відсутні. Щодо перевезення товару іншим перевізником (ФОП Найда Б.В.) то вказує, що відповідачем не подано товарно-транспортної накладної та жодного доказу здійснення оплати послуг перевезення, щодо даної обставини. Вважає, скаржник, що сам факт відсутності послуг перевезення ФОП Найді Б.В. підтверджує, що перевезення здійснювалось власним тягачем відповідача в межах м. Львова (до відстані приблизно 1 км від місця розташування напівпричепа ТОВ «Антарес-Інвест М»), яке було організовано самим відповідачем після фактичного доведення вантажу позивачем. При цьому, скаржник стверджує, що він повідомляв суд, що підприємство здійснює господарську діяльність із використанням декількох транспортних засобів, які перебувають у власності підприємства.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Антарес Інвест М» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 залишити без змін. Зазначає, що скаржник не довів доставку вантажу до пункту призначення та передачу вантажу уповноваженій особі, оскільки відсутніми є будь-які підтверджуючі документи передачі вантажу одержувачу. Також, посилається на те, що технічна несправність не є форс-мажорною обставиною, і в даному випадку її зовсім не було. Доводи про бажання залучити другий тягач скаржником не підтверджені жодними належними доказами, у зв`язку з чим не можуть бути враховані судом. Ніяких розмов про заміну тягача силами скаржника не велося, а отже ніщо не заважало закінчити рейс. Зазначає, що лист Львівської митниці , підтверджує, що автомобіль DAF ( НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_2 перетнув кордон у пункті «Рава-Руська» ще 25.08.2025, що свідчить на думку скаржника те, що позивач свідомо залишив вантаж ще 25-го числа , ввівши в оману щодо поломки, щоб встигнути на інше перевезення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 справу №914/138/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Орищин Г.Г., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Антарес Інвест М» від 20.04.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.20256 у справі №914/138/26. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку із перебуванням у відпустці члена колегії Орищин Г.В. з 29.06.2026 по 24.07.2026 включно, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановлені ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України, за розпорядженням керівника апарату №112 від 01.07.2026 проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. № 01-05/1171/26) у справі № 914/138/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 справу №914/138/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

24.08.2025 ФОП Попик О.І. (експедитор) та ТОВ «Антарес Інвест М» (перевізник) укладено договір – заяву про надання транспортно-експедиційних послуг №24/08/4 (а.с.9), згідно п.1.1. якого перевізник доручає, а експедитор бере на себе зобів`язання по пошуку споживачів послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом перевізника та укладати від свого імені для виконання доручення договори з третьою особою - замовником.

Пунктом 2.1.1. здійснити перевезення вантажів замовника автомобільни транспортом згідно умов: - маршрут Хутір Будилів – Львів; - назва та вага вантажу – вологі серветки; 15 тонн; 33 палети; заднє завантаження; - пункт завантаження м. Хутір Будилів, вул. Нова, 24 А; - дата завантаження 24.08.25; - місце розвантаження м. Львів 26.08.2025 о 9 ранку згідно ТТН; - марка автомобіля держ. Номер ДАФ НОМЕР_3 /RPZSN 89; - прізвище водія , тел. ОСОБА_3 НОМЕР_4 ; - додаткові умови тип транспортного засобу: крита, заїзд під рампу!!

Доставити вантаж у пункт призначення згідно ТТН і передати його уповноваженій особі (п.2.1.2. договору).

Згідно п.3.1. договору встановлено, що за перевезення експедитор сплачує перевізнику (в т. ч. ПДВ) 8900 грн. Оплата здійснюється по факту отримання оригіналів документів та зареєстрованої податкової накладної протягом 7-ми банківських днів.

Як стверджує позивач, ним на виконання взятих на себе згідно договору №24/08/4 від 24.08.2025 зобов`язань було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Хутір Будилів - Львів, в підтвердження чого посилається на акт наданих послуг №299 від 26.08.2025 (а.с.10).

Згідно акту надання послуг №299 від 26.08.2025 вказано найменування робіт, послуг – «транспортні перевезення вантажу автомобілем ДАФ НОМЕР_3 , н/п RPZSN 89 водій ОСОБА_4 по маршруту: м. Хутір Будилів, вул. Нова, 24А – м. Львів, вул. Городоцька, 367 (а.с.10).

26.08.2025 позивачем виставлено відповідачу рахунок №286 на суму 8900,00 грн у тому числі ПДВ 1483,33 грн (а.с.11).

12.12.2025 позивачем надіслано відповідачу вимогу №12/25 (а.с.12), згідно якої просив в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги сплатити заборгованість за договором заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.08.2025 у розмірі 8900,00 грн.

У зв`язку з несплатою заборгованості в добровільному порядку, ТОВ «Антарес Інвест М» подав позов до суду для захисту своїх інтересів.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у цій справі оскаржується позивачем у повному обсязі.

Апеляційний суд, розглянув апеляційну скаргу позивача, дійшов висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.

Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за виконані послуги згідно договору №24/08/4 від 24.08.2025 в сумі 8900,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі , яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено з обставин справи між сторонами діяли договірні відносини на підставі договору-заявки від 24.08.2025 для здійснення перевезення вантажу замовником автомобільним транспортом.

Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та терміни перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами (ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Усі необхідні умови до перевезення сторонами узгоджені в п.2.1.1. договору.

Як встановлено з обставин справи, ТОВ «Антарес Інвест М» (позивач) прийняв до перевезення вантаж, однак в процесі його доставки надав лист – згоду на розвантаження товару, який знаходився у причепі д/н НОМЕР_5 у зв`язку з поломкою транспортного засобу. В даному листі вказано, що доставка буде здійснена іншим тягачем - DAF д/н НОМЕР_2 та замість зазначеного водія буде водій ОСОБА_5 (а.с.31).

Відповідач стверджує, що кінцевим перевізником, який доставив товар вантажоодержувачу у м. Львові був перевізник ФОП Найда Б.В., якого позивач найняв для завершення перевезення. Даного сторони не заперечили.

Позивач склав акт надання послуг №299 від 26.08.2025 в якому зазначив, що надав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу автомобілем ДАФ НОМЕР_3 , н/п RPZSN 89 водій ОСОБА_3 по маршруту: Хутір Будилів, вул.. Нова, 24А – Львів, вул. Городоцька, 367.

Згідно з положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлюють, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

В свою чергу згідно положень Податкового кодексу України вбачається, що товарно-транспортна накладна необхідна для підтвердження реальності господарської операції та витрат на логістику при перевірці ДПС.

Згідно з положень ч.1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин , які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Матеріали справи не містять товарно-транспортної накладної, як первинного документа, який зафіксував факт надання послуг з перевезення та рух товарно-матеріальних цінностей, тобто зміну відповідальної особи (відправник-перевізник-одержувач).

Умовами договору, зокрема п.2.1.3 встановлено обов`язок доставити вантаж у пункт призначення згідно ТТН і передати його уповноваженій особі.

Як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі, скаржник стверджує, що доставив вантаж у погоджене сторонами місце – місто Львів, однак дане не відповідає матеріалам та обставинам справи, оскільки сам позивач і у акті надання послуг і в рахунку на оплату зазначив адресу розвантаження - м. Львів, вул. Городоцька, 367.

Доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем вантажу уповноваженій особі у м. Львові на вул. Городоцькій, 367 в матеріалах справи немає. Так як і немає доказів того, що товар передано відповідачу у м. Львові.

Крім цього, в матеріалах справи наявна відповідь Львівської митниці (а.с.67), в якій вказано, що транспортний засіб «DAF» НОМЕР_3 / НОМЕР_6 » під керуванням ОСОБА_6 виїхав за межі території України через міжнародний пункт пропуску «Рава-Руська-Хребенне» 25.08.2025.

Слід відмітити, що саме позивач надав лист-згоду на розвантаження товару та продовження доставки іншим автомобілем та іншим водієм.

Як стверджує позивач, що ним в усній формі повідомлялося про заміну тягача і про його вихід з ладу не підтверджено належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України . Дана обставина заперечується також відповідачем.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність факту належного виконання позивачем своїх зобов`язань.

З поданих відповідачем доказів вбачається, що задля належного виконання своїх зобов`язань перед третіми особами такий вживав заходів для закінчення перевезення і з долученої до матеріалів справи переписки не вбачається жодних намірів позивача для вирішення ситуації, що сталась.

Щодо здійснення перевезення ФОП Найдою Б.В., який не є учасником справи та оплати йому послуг відповідачем, щодо чого долучено докази відповідачем (а.с.93-95), то дане виходить за межі позовних вимог, відповідно до чого судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що дана обставина, жодним чином не спростовує факту відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно з вимог ст. 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність доказів, які входять в предмет доказування у межах даної справи та підтвердили б доставку автомобілем ДАФ НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 26.08.2025 вантажу у м. Львові на вул. Городоцькій 367, а отже правомірно відмовлено в позові.

З огляду на наведене вище, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів та висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі №914/138/26, а зводяться до переоцінки обставин, яким уже надано належну правову оцінку судом першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2025 у справі №914/138/26 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ТОВ “Антарес Інвест М” від 18.04.2026 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 – залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець