Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №707/1354/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

№707/1354/26

1-кп/707/374/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 рокуЧеркаського районний суд Черкаської області, в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250310004270 від 28.12.2025року, по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с.Дмитрівка Знам`янського р-н Кіровоградської обл., розлучений, військовослужбовець призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та проходить її на посаді водія-слюсаря відділення слюсарно-механічних робіт ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 у військовому звані солдат, учасник бойових дій, на утриманні неповнолітніх дітей не має, проживаючий заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 28 грудня 2025 року,близько 17 години 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння,відповідно до висновку КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» №552 від 29.12.2025,та керуючи автомобілем марки Hyundai Santa FE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , деталі рульового керування, ходової частини робочої гальмової системи якого відповідно довисновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СТ/008Е-26 від 12.01.2026 року до моменту настання дорожньо-транспортної пригодиперебували в працездатному стані,та рухаючись в cеліСлобода Черкаського району по проїзній частині вулиці Перемоги зі сторони вулиці Чигиринський шлях в напрямку до вулиці Надії Крупської поблизу будинку №7, що по вулиці Перемоги,проявив неуважність та порушив вимоги: -пп.2.3.б), 2.9.а)10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України.

Так він, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайнюнеуважність до дорожньої обстановки та її змінам, рухаючись на вказаному автомобілі вcеліСлобода Черкаського району по проїзній частині вулиці Перемоги зі сторони вулиці Чигиринський шлях в напрямку до вулиці Надії Крупської, поблизу будинку №7 по вулиці Перемоги, не впевнився в безпеці свого руху,не дав дорогу пішоходам, що рухалися в зустрічному напрямку за межами проїзної частини, змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав за межі лівого краю проїзної частини по напрямку руху до вулиці Надії Крупської, та допустив наїзд на пішоходів: ОСОБА_4 , та ОСОБА_8 , які рухалися по узбіччю зі сторони вулиці Надії Крупської в напрямку до вулиці Чигиринський шлях.Після наїзду на пішоходів ОСОБА_9 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді травми лівого колінного суглобу з переломом внутрішнього виростку стегнової кістки, розривом внутрішнього меніску суглобу, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи№02-01/24 від 15.01.2026 відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Внаслідокдорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 , отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тулуба яка представлена у вигляді синця на лівій верхній кінцівці, синця в ділянці лівого стегна та лівого кульшового суглоба, синця на тулубі, переломів лівих сідничної та лобкової кісток, розриву селезінки (за клінічними даними), крововиливів в м`які тканини спини, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи№03-01/44 від 12.01.2026відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та від якої настала смерть останньої.

Спричинення потерпілій ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала її смерть, та спричинення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судовоїавтотехнічноїекспертизи№17/26-23 від 16.01.2026, з порушенням водієм автомобіляHyundaiSantaFE,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,ХалявінимР.А.вимогпп.10.1, 10.4Правилдорожнього руху Українизатверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 3ст. 286-1 КК України, якпорушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Таких висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку.

ОСОБА_7 вину визнав частково. Суду пояснив, що 28.12.2025 року він разом з своїм знайомим ОСОБА_10 на автомобілі Хюндай їхав із с.Худяки в с.Слободу, коли повернув з центральної вулиці в провулок, побачив людину яка перебігала дорогу прямо перед його автомобілем, на відстані не більше два, три може п?ять метрів. Дорога була слизька, тому зіткнення уникнути не вдалося, рухався зі швидкістю не більше 30 км/год, зіткнення відбулося на відстані не більше одного метру від осьової. Він вийшов з машини накричав на жінку, запитав чому вона біжить через дорогу. Потім залишив на місці ДТП свого знайомого ОСОБА_10 , а сам поїхав додому за документами.

ОСОБА_7 також показав, що в с.Худяки він вживав алкоголь (горілку), а після ДТП, як повернувся на місце події то випив ще 150 грамів горілки. Вину визнає в тій частині, що сів за кермо після вживання алкоголю, але, на його думку, винною в ДТП є потерпіла, яка раптово почала перебігати дорогу.

Цивільний позов ОСОБА_5 обвинувачений визнав частково в сумі 500000,00 грн. моральної шкоди та 12600,00 грн. матеріальної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_7 , також суду пояснив, що під час допиту на досудовому розслідуванні він нічого не пам`ятав про обставини ДТП, тому показів не надавав, а зараз пам`ять до нього повернулася і він згадав всі обставини детально.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що потерпіла ОСОБА_8 , була його дружиною, мають в з нею 6 дітей. Очевидцем подій він не був, так як 28.12.2025 року перебував в Німеччині. Зазначив, що це для нього дуже важка втрата, просив покарати ОСОБА_7 на розсуд суду, заявлений цивільний позов підтримав.

Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що 28.12.2025 року близько 17-ї години, вони разом зі своєю сестрою ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 йшли в аптеку за ліками. Пройшов сніг, вуличне освітлення було вже ввімкнене. Йшли по правій стороні дороги по обочині. На зустріч їм виїхав автомобіль, у потерпілої склалося таке враження, що водій автомобіля навмисно змінив напрямок руху, адже він виїхав на їхню сторону, фактично пересік всю дорогу і збив їх, а потім вивернув в право і зупинився через декілька метрів.

Від удару автомобіля потерпіла впала, а ОСОБА_8 відлетіла і покотилася. Автомобіль був на вигляд як військовий, з нього вийшло два чоловіки, вони були в стані алкогольного сп?яніння, почали на них кричати так як від автомобіля відпав номер. Потерпіла просила викликати поліцію і швидку, в цей час її сестра ОСОБА_8 лежала на дорозі і просила про допомогу, говорила, що їй боляче. Але ОСОБА_7 сказав, що йому та поліція. Сказав, що б ми йому дали 1000 грн. і швидку викликати він не буде. Його товариш, що перебував з ним в автомобілі, також говорив до потерпілої ОСОБА_8 , щоб вона вставала, вирвав у неї телефон і не давав можливості викликати допомогу. Потім, вони сіли до автомобіля і від`їхали від них, але зупинилися і ОСОБА_7 викинув з автомобіля свого товариша, який прийшов до них, сестра змогла повідомити службу 102 про ДТП. Потерпіла пояснила, що вона від удару автомобіля отримала травму ноги, лікарі сказали, що необхідно накласти гіпс, але так як необхідно було допомагати сестрі в лікарні, зафіксувала ушкодження лише через два тижні. Потерпіла ОСОБА_4 також показала суду, що дружина і донька ОСОБА_7 передали їй дві тисячі гривень. ОСОБА_7 просила покарати суворо.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він з ОСОБА_7 перебували в с.Худяки, вживали там алкоголь, їздили на автомобілі Хюндай Санта ФЕ, за кермом був ОСОБА_7 .

Свідок заначив, що пам`ятає, що був на місці ДТП, але жодних обставини згадати не може.

Судом були досліджені наступні письмові докази.

-рапорт від 28.12.2025 року про звернення до служби 102 ОСОБА_8 , про її збиття автомобілем, водії перебувають ймовірно стані сп`яніння;

-протокол огляду місця події від 28.12.2025 року в с.Слобода Черкаського р-ну., по вул. Перемоги поблизу б.7, в якому заначено, що елементи рамки номера та бамперу знаходяться за 2 м. від краю дороги протилежного руху автомобіля, ширина дороги 6.6. м., дорога грунтова, вкрита рихлим снігом. Відповідно до слідової картини, автомобіль рухався з боку вул. Чигиринський Шлях, в напрямку вул. Крупської. Встановлені в даному протоколі ОМП обставини, дають суду змогу стверджувати, що ДТП відбулася проїзній частині вулиці Перемоги зі сторони вулиці Чигиринський шлях в напрямку до вулиці Надії Крупської поблизу будинку № 7, водій автомобіля ОСОБА_12 здійснив наїзд на потерпілих, які рухалися в зустрічному напрямку і знаходилися поблизу краю дороги та жодним чином не перешкоджали руху автомобіля, оскільки для його проїзду залишалася частина дороги приблизно шириною 4.5 м. Крім того, суд зауважує, що дорожнє покриття було вкрито рихлим снігом, слідів екстреного гальмування чи заносу виявлено не було. Вказані обставини в достатній мірі роблять покази ОСОБА_7 , неспроможними, щодо місця ДТП, слизького покриття, раптового перебігання потерпілими дороги прямо перед його автомобілем;

-протокол огляду місця події від 29.12.2025 року в АДРЕСА_1 якого був оглянутий автомобільHyundaiSantaFE, зафіксовані ушкодження передньої лівої частини автомобіля;

-рапорт від 08.01.2026 року про повідомлення зв служби 102 про смерть ОСОБА_8 котру доставили після ДТП до ЧЦРЛ;

-протокол огляду місця події від 09.01.2026 року в АДРЕСА_2 , в якому зафіксовано огляд трупа ОСОБА_8 ;

-Висновок судово-медичної експертизи№ 03-01/44 від 12.01.2026, яким встановлено, що внаслідокдорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 , отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тулуба яка представлена у вигляді синця на лівій верхній кінцівці, синця в ділянці лівого стегна та лівого кульшового суглоба, синця на тулубі, переломів лівих сідничної та лобкової кісток, розриву селезінки (за клінічними даними), крововиливів в м`які тканини спини, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та від якої настала смерть потерпілої ОСОБА_8 ;

-протокол огляду автомобіля HyundaiSantaFE,реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким зафіксовані наявні пошкодження на передній частині автомобіля з лівої сторони;

-висновок судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СТ/008Е-26 від 12.01.2026 року, згідно якого деталі рульового керування, ходової частини робочої гальмової системи до моменту настання дорожньо-транспортної пригодиперебували в працездатному стані;

-акт медичного огляду та висновок № 552 від 29.12.2025 року в якому зазначено, що станом на 00 год. 47 хв. ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп?яніння результат обстеження 2,27 проміле;

-протокол огляду місця події, а саме приймального відділення ЧЦРЛ в с.Слобода по вул. Пирогова, 3, де було вилучено реєстраційний номер NE80236;

-протокол слідчого експерименту від 09.01.2026 року за участі потерпілої ОСОБА_4 , в ході якого остання показала та розповіла про обставини ДТП, яка відбулася 28.12.2025 року;

-висновок судово-медичної експертизи№02-01/24 від 15.01.2026, відповідно до якого, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді травми лівого колінного суглобу з переломом внутрішнього виростку стегнової кістки, розривом внутрішнього меніску суглобу, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я;

-висновок судово їавтотехнічноїекспертизи №17/26-23 від 16.01.2026, згідно якого, спричинення потерпілій ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала її смерть, та спричинення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, знаходиться в причинному зв`язку, з порушенням водієм автомобіля Hyundai Santa FE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ХалявінимР.А .вимогпп.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

-з інформації наданої РСЦ ГСЦ у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях ОСОБА_7 21.09.2025 року постановою Черкаського районного суду Черкаської області від позбавлений права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 с. 130 КУпАП;

-з повідомлення командира військової частин НОМЕР_1 ОСОБА_13 слідує, що ОСОБА_7 самовільно залишив військову частину з 11.10.2024 року;

-протокол пред`явлення особи для впізнання, з якого слідує, що потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_7 , як особу, яка перебувала за кермом при скоєнні ДТП 28.12.2025 року.

Докази відхилені судом.

Покази обвинуваченого ОСОБА_7 , що того, що потерпіла перебігала дорогу прямо перед його автомобілем, на відстані не більше два, три може п?ять метрів. Дорога була слизька, тому зіткнення уникнути не вдалося, а він рухався зі швидкістю не більше 30 км/год, зіткнення відбулося на відстані не більше одного метру від осьової. Суд до уваги не бере, вважає їх такими, що направлені на ухилення від покарання за вчинене. Вказані покази повністю протирічать показам потерпілої ОСОБА_4 , не відповідають обставинам встановленим під час огляду місця події 28.12.2025 року, проведеним слідчим експериментам і експертизам, які повністю взаємоузгоджуються між собою і дають суду в повній мірі встановити картину скоєння обвинуваченим ДТП. Також, суд звертає увагу, що під час досудового слідства ОСОБА_7 повідомляв, що нічого не пам`ятає, а суду надав дуже детальні покази вже після дослідження всіх доказів, пояснивши, що згадав обставини події.

Також прокурором та захисником в судовому засіданні надано докази, які характеризують обвинуваченого, з яких слідує наступне.

ОСОБА_7 є військовослужбовцемвійськової частин НОМЕР_1 , яку самовільно залишив 11.10.2024 року, є учасником бойових дій має ряд захворювань пов?язаних з проходженням військової служби. За місцем проходження служби характеризується негативно. Неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. На обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває.Має відзнаку «знак Доблесті».

Призначаючи ОСОБА_7 покарання суд керується наступним.

Положення частини 2 статті 50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Відповідно до змісту статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положеньстатті 12 КК України, віднесено до тяжкого злочину (ч.3ст.286-1 КК України).

З матеріалів кримінального провадження слідує, що обвинувачений малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовослужбовець, з жовтня 2024 року самовільно залишив місце служби, має постійне місце проживання.Раніше не судимий. Неодноразово вчиняв адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП, постановою Черкаського районного суду Черкаської області від21.09.2025 року позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно пункту 5 частини 1статті 368 КПК Українисуд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК Україниобставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зістаттею 92 КПК Українипокладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_7 , що визначені ст.ст.66, 67 КК України, не встановлено.

З урахуванням вимог положень статей66,67 КК України, роз`яснень щодо застосування його норм, викладених у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 156/98/18 (номер провадження 51-9408км18) та рекомендацій, наведених впостанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд ретельно дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків:

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 , що визначені статтею 66 КК України, під час судового розгляду, не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , що визначені статтею 67 КК України, під час судового розгляду, не встановлено.

Санкція частини 3статті 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого рішення в цій частині.

Первинним етапом повинна бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду і розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.03.2020 року по справі №290/932/19 зазначив, що призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частиниКК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, означає, що суд має виходити із санкції тієї статті, за якою кваліфіковано вчинений злочин. У санкції такої статті (частини чи пункту статті) визначається один чи кілька основних видів покарання і, як правило, його межі. Всі санкції статейКК України є альтернативними або відносно визначеними. У них передбачено кілька основних, різних за своєю суворістю покарань. Суд, виходячи з принципу справедливості покарання, має застосувати більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нею нових злочинів.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за ч.3 ст.286-1 КК Україниу виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 6 (шість) років, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання.

Призначаючи зазначене покарання, суд, серед іншого враховує суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, та грубе порушення правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та непоправних наслідків - загибелі людини та спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості другій потерпілій. Інкриміноване кримінальне правопорушення, він вчинив у стані алкогольного сп`яніння, при цьому був попередньо притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та позбавлений права керування транспортним засобом. Суд зауважує, що керування в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки такого діяння. Зокрема, водій у стані наркотичного (алкогольного) сп`яніння становить загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для себе особисто, та, серед іншого, власності третіх осіб. Визначаючи ОСОБА_7 покарання у більш наближеній до мінімальної межі, яка установлена у санкцією ч.3 ст.286-1 КК України, судом враховано, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, має відзнаку «знак Доблесті».

Під час розгляду даного кримінального провадження судом встановлено відсутність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , а тому правових підстав для застосування положеньстатті 69 КК України, при призначенні покарання останньому , не має.

Часткове визнання цивільного позову та часткове визнння вини, за наявності позиції ОСОБА_7 , який під час досудового розслідування з потерпілими не спілкувався, про своє каяття у скоєному їм не повідомляв, не вибачився свідчить про його намагання уникнути відповідальності за скоєне, а не про його щире каяття, виправлення та перевиховання, що на переконання суду, виключає можливість застосування до нього положень статті 69 КК України.

За наведених обставин, часткове визнання цивільного позову та часткове визнання вини, може розцінюватись як намагання пом`якшити покарання.

Згідно роз`яснень викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі № 170/667/21 (номер провадження 51-2473км22), засудження особи за статтею 286-1 КК України (вчинення дорожньо-транспортної пригоди водієм, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння), унеможливлює звільнення її від призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимогстатті 75 КК України, оскільки зазначеною статтею передбачена заборона у її застосуванні.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що призначення ОСОБА_7 більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом на підстав істатті 69 КК України, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, є неможливим з підстав, зазначених вище, та не сприятиме його виправленню і попередженню вчиненню ним нових злочинів, і на переконання суду, є невиправдано м`яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, суд враховує те, що ОСОБА_7 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально. Тому враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_7 переховуватись від суду, суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Крім того, враховуючи те, що суд вважає встановленим, що ОСОБА_7 вчинив злочин, який спричинив загибель людини, суд не визначає розмір застави.

За правилами ч. 5ст. 72 КК України ОСОБА_7 в строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення з 02 березня 2026 року до набранням цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Щодо заявленого цивільного позову, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

ОСОБА_14 , який є чоловіком загиблої в межах розгляду даного кримінального провадження заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. та матеріальної 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на те, що своїми діями ОСОБА_15 завдав йому немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті. Смерть дружини та матері для всієї родини є дуже болючою трагедією.

Позивач, вважає, що розумним та справедливим розміром компенсації заподіяної моральної шкоди у наслідок втрати дружини становить у розмірі 2500000 грн.

Так, ч.ч.1-3ст.23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою що до неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункті 3постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі по тексту - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 даної Постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як убачається з пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину завданих йогодушевних страждань, які полягали у раптовій втраті близької людини, що негативно вплинуло на його психоемоційний стан, а також вимоги розумності та справедливості та часткове визнання позову обвинуваченим, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 1500 000 грн.

При цьому суд бере до уваги висновок, висвітлений у постанові Верховного Суду від 15.12.2020 року по справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На думку суду, вказана сума моральної шкоди буде достатньою та не буде такою, що сприятиме потерпілій до збагачення, а також буде відповідати позиції, викладеній у вищезазначеному правовому висновку.

Що стосується матеріальної шкоди, то суд зазначає, що ОСОБА_5 документально підтверджує витрати на поховання в сумі 15600,00 грн., тому саме в такій сумі вони підлягають стягненню з обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення експертиз:

-на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу№СТ/008Е-26 від 12.01.2026 становить 5088 гривень 96 копійок.

-на проведення судової автотехнічноїекспертизи №17/26-23 від 16.01.2026 становить 10177 гривень 92 копійки.

Загальний розмір витрат на залучення експерта становить – 15266 гривень 88 копійок.

Згідно ч. 4ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешти накладені відповідно до ухвал слідчих суддів наречові докази - скасувати.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 65-67, ч. 5 ст. 72, ч. 3 ст. 286-1 КК України, ст.ст. 1166, 1192 ЦК України, ст. 100, 124, 127, 128, 174, 342-380, 577 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3ст. 286-1 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 (шість) років.

Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжити до вступу вироку в законну силу.

У строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 зарахувати час його перебування під вартою з 02.03.2026 року, тобто з дати затримання до дати набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_5 , моральну шкоду завдану внаслідок кримінального правопорушення у розмірі 1500000,00 гривень та матеріальну шкоду в розмірі 15600,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи №17/26-23 від 16.01.2026, розмір яких становить 10177 гривень 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 5088 гривень 96 копійок: за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СТ/008Е-26, перерахувавши їх на р/р НОМЕР_3 ; отримувач коштів: ОСОБА_16 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ; МФО: 305299; банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; вид платежу: за експертизу №СТ/008Е-26 у к/п № 12025250310004270.

Речові докази, після набрання вироком законної сили, скасувавши накладені на них, ухвалами слідчих, арешти:

-автомобіль марки Hyundai Santa FE, реєстраційний номер НОМЕР_2 – зберігається на спеціальному майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів ГУНП в Черкаській області заадресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104 - повернути військовій частині НОМЕР_1 ;

-елемент переднього бамперу, елемент рамки переднього номерного знаку та реєстраційний номер автомобіля Hyundai Santa FE, р.н. НОМЕР_2 – зберігаєтьсяв камері схову СВ Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області заадресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104 - повернути військовій частині НОМЕР_1 ;

-диск лазерної системи зчитування «Axent DVD+R» - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1