Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №569/20305/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа № 569/20305/25,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру та стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з нього на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 14000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис 1719. В шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20 квітня 2016 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області шлюб між сторонами розірвано, сина залишено проживати зі матір`ю (справа № 569/15731/15-ц). Рішення набрало законної сили 05.05.2016 року. З моменту розірвання шлюбу син проживає постійно зі позивачем та перебуває на її утриманні і вихованні.

Відповідач періодично допомагав в утриманні сина, проте з червня 2025 року не виконує батьківський обов`язок та не забезпечує сина матеріально. Відповідач припинив надавати матеріальну допомогу після її відмови, щоб позбавити її батьківських прав з метою оформлення ним бронювання від мобілізації. Відповідач відмовляється сплачувати аліменти, тому виникла необхідність у зверненні до суду з відповідним позовом.

При стягненні аліментів просить врахувати те, що він є працездатною особою, працює ФОПом. Основним видом діяльності є квед 86.23 «Стоматологічна практика», додаткові 86.90 «Інша діяльність у сфері охорони здоров`я» та 68.20. «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Послуги надає у власній приватній стоматологічній клініці «DEAR DENT» в АДРЕСА_1 . Приміщення теж перебуває у його приватній власності. Вказане підтверджує сторінкою в соціальній мережі, де містяться його фотографії та номер телефону для запису на прийом.

Відповідач часто подорожує та відпочиває за кордоном. Останні фото з особистої сторінки свідчать про перебування у 2024-2025 роках декілька разів в ОСОБА_4 ; замовляє професійні фотосесії, де з дружиною та дітьми одягають однаковий одяг, що також потребує значних фінансів; дарує дружині дорогі ювілейні прикраси; відвідує з друзями ресторани та концерти: його діти у другому шлюбі відвідують різні розвиваючі заняття.

У власності має декілька об`єктів нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2 , площею 61.3 кв.м. Дата набуття у власність 02.01.2024. Згідно оголошень та порівняльного аналізу вбачається, що вартість такої квартири становить 70000 доларів США; земельну ділянку кадастровий номер 7321087900:01:003:1173, площею 0,0935 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку. Дата набуття у власність 13.09.2021; житловий будинок, площею 223,8 кв.м., за адресом АДРЕСА_3 . Дата набуття у власність 13.09.2021. Згідно оголошень та порівняльного аналізу вбачається, що вартість такого будинку становить понад 250000 доларів США. Будинок та земельну ділянку оформляв через договір дарування з метою уникнення сплати податків та набуття саме в особисту приватну власність, а не як спільне подружнє майно; нежитлові приміщення, площею 66,1 кв.м. (стоматологічний кабінет), за адресом АДРЕСА_1 , де знаходиться його стоматологічна клініка «DEAR DENT». Дата набуття у власність 16.04.2014; квартира АДРЕСА_4 . Дата набуття у власність 20.12.2017 у результаті спадкування.

Відповідач постійно користується транспортним засобом Volkswagen Tiguan, 2016 р.в., який придбав 15.05.2024 та зареєстрував на дружину. Вартість в середньому 19000,00 доларів США. Дане авто також потребує дорогого вартісного обслуговування. У власності відповідача перебуває ще одне авто - Mercedes-Benz, 2011 р.в., придбав 31.03.2021.

Матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач добровільно не надає, всі витрати пов`язані з доглядом сина позивач оплачує самостійно з 01.06.2025.

Син щодня потребує належного догляду, харчування, одягу та задоволення різних соціально-побутових потреб (оплату комунальних послуг, Інтернет, перукарня, прання, дозвілля та відпочинок, подарунки та інше).

Син постійно росте, потребує змінного одягу та взуття відповідно до кожного сезону. Зважаючи на підлітковий вік син хоче виглядати як його однолітки в якісному та сучасному одязі.

Зважаючи на майбутній обов`язок здачі НМТ відвідує репетиторів (з англійської мови, історії та математики кожного по двічі на тиждень), що становить додаткові витрати у розмірі 1500,00 грн. в тиждень (6000,00 грн. в місяць).

Дарій також відвідує футбольний клуб «Олімп», плата в місяць 1000,00 грн. Додатково вона купує спортивний одяг та взуття. Періодично син їздить з командою на збори та тренування в інші міста, що спричиняє додаткові витрати. Син з друзями також любить відпочивати, що спричинює витрати.

Витрати на сина в місяць складаються з наступного: 6000 грн репетитори; 1000 грн футбольний клуб «Олімп»; спортивний одяг та взуття 5000 грн на квартал, відповідно орієнтовно 1500 грн в місяць; поповнення мобільного телефону 250 грн, стрижка 400 грн; ліки та вітаміни -1500 грн; побутова хімія 1500 грн; розваги (кишенькові кошти) 2000 грн.; бензин 2000 грн., продукти харчування 3000 грн; одяг та взуття - 3500 грн.

Вказала, що вони проживають в с. Бармаки в приватному будинку, відстань до школи 20 км, маршрутного транспортного засобу з прямим сполученням немає. Відвідування спортивного клубу відбувається у вечірній час, відповідно вона вимушена возити сина на авто, яке витрачає 16л., вартість 1 л - 62 грн.);

Просить суд звернути увагу, що потреба в харчуванні та одязі у дитини є загально відомим фактом, який не потребує доказування. На державному рівні щодо харчування, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 780 від 11.10.2016 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» встановлено перелік та кількість продуктів, яка необхідна для особи в рік, приблизна вартість продуктів на місяць на одну особу становить від 3485,1 грн до 3946,60 грн, це мінімум. Зазначеною вище постановою також визначено мінімальний набір предметів гардеробу, якщо розділити сумарні витрати на рік, то в місяць це становить 2500 грн.

комунальні платежі 2000 грн;

наявні також непередбачувані витрати (день народження друзів, ремонт одягу чи взуття, екскурсії та інше) - 3500 грн.

Тобто в місяць її витрати на сина в середньому становлять - 28150 грн. Зважаючи на те, що батьки в рівній мірі повинні утримувати дітей відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/2 від 28150 грн,, що дорівнює 14000 грн.

Щодо доходів відповідача просить суд звернути увагу, що він є здоровим чоловіком який відпочиває в дорогих закладах та купує нерухомість.

Статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 відсотків від доходів.

Зважаючи на те, що місячний дохід відповідача становить не менше 100000 грн стягнення аліментів у розмірі 14000 грн не буде надмірним тягарем для відповідача. Окрім того до червня 2025 року відповідач надсилав кошти на утримання сина від 7000 грн до 12000 грн, що свідчить про можливість і в подальшому сплачувати аліменти офіційно не в меншому розмірі, адже погіршення матеріального становища у відповідача не відбулося.

Відповідач не зважає, що окрім коштів син потребує догляду та турботи, захисту та виховання чим займається позивач. Вона 24 години на добу зайнята доглядом за дитиною відповідно матеріальне забезпечення сина повинно здійснюватися відповідачем належним чином.

Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12 листопада 2025 року з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді та заперечень.

19.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнав позовні вимоги частково, не заперечує проти стягнення із нього аліментів в розмірі 4000 грн щомісячно. У відзиві представник відповідача вказала, що з жовтня 2025 року життєві обставини у відповідача змінились, останній втратив можливість працювати через погіршення стану його здоров`я, оскільки з 2024 року відповідач хворіє на хворобу Лайма, яка є невиліковною, постійно проходить дороговартісні обстеження, та періодично лікується на стаціонарному лікуванні в різних відділеннях відповідно до перебігу хвороби.

Відповідач змушений був закрити ФОП, оскільки з його станом здоров`я він не може працювати повний робочий день. Наведене підтверджується довідкою з поліклініки та результатами досліджень, довідкою з дії про закриття ФОП.

З 04.11.2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні в КМУ "Міська клінічна лікарня №3" в терапевтичному відділенні з хворобою Лайма і по даний час.

Відповідач також виховує та забезпечує доньку від другого шлюбу. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно довідки від 12.11.2025 року виданої лікарем Медичного центру ТОВ «С-клінік» «відноситься в групу часто хворіючих дітей». В травні місяці 2025 року перенесла хворобу Лайма, важкий перебіг, внаслідок чого виникли ускладнення, з приводу якого дитина отримує довготривале лікування та має перебувати під наглядом протягом двох років.

На протязі серпня-вересня 2025 року дитина двічі перенесла гострий гнійний середній отит, отримувала лікування. Тобто дитина постійно хворіє та отримує лікування. Відповідач змушений також витрачати кошти і на лікування доньки та допомагати дружині з доглядом за нею, враховуючи її стан.

Майна, яке є у власності відповідача, а саме: квартира АДРЕСА_2 , площею 61,3 кв.м. була куплена ще на стадії початку будівництва будинку у 2022 році, що підтверджується договором будівельного підряду від 14.07.2022 року, відтак тільки після завершення будівництва було оформлене права власності на дану квартиру; земельна ділянка кадастровий номер 7321087900:01:003:1173, площею 0,0935 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, дата набуття у власність 13.09.2021р., однак вона не була куплена відповідачем, а він отримав її у дар від своєї матері; житловий будинок, площею 223,8 кв.м., за адресом АДРЕСА_3 , дата набуття у власність 13.09.2021року - отримав у власність, згідно договору дарування від матері; нежитлові приміщення, площею 66,1 кв.м. (стоматологічний кабінет), за адресом АДРЕСА_1 де знаходиться його стоматологічна клініка «DEAR DENT», дата набуття у власність 16.04.2014р. - так само була подарована Відповідачу; квартира АДРЕСА_4 , дата набуття у власність 20.12.2017 отримана у результаті спадкування.

Тобто більшість майна, яке є у власності відповідача не придбане ним за його зароблені кошти, а отримане в якості подарунку від його матері ОСОБА_6 .

Враховуючи вищевикладене та те, що майже все майно або успадковане, або отримане в дар, то таке майно не може слугувати фактором забезпеченості відповідача, враховуючи позицію Верховного суду викладену у Постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 682/1277/20 (провадження № 61-3614св22), а саме: успадковане та отримане в дар майно не є доходом, який враховується при визначенні розміру аліментів.

В даній постанові суд зазначив: Верховний суд вказав, що установивши, що дохід відповідача, з якого позивачка просила стягнути заборгованість зі сплати аліментів, є вартістю успадкованого та отриманого в дар майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно вважав, що отримання майна - земельних ділянок сільськогосподарського призначення - у власність у порядку спадкування не є тим видом доходу, який підлягає врахуванню під час стягнення аліментів і визначення їх розміру.

Щодо нібито дороговартісних подорожей в Буковель та фотосесій, то ОСОБА_4 від Чернівців знаходиться на відстані 180 км., тому поїхати на один день туди і назад для оздоровлення дитини, не є дороговартісним відпочинком, а сертифікати на фотосесії були подаровані друзями сім`ї на свята, окрім того, ОСОБА_7 , так само приймав участь у фотосесії.

Крім того, як вже вищезазначено у відповідача змінилось матеріальне становище у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та неможливістю працювати та заробляти кошти, що підтверджено доказами.

Відтак, розмір аліментів, про стягнення яких просить позивачка, є необґрунтованим, вимога про стягнення з відповідача 14000 грн не підтверджена належними і допустимими доказами та суперечить нормам чинного законодавства, оскільки перелік витрат, які зазначає позивачка є явно завищеним, та непідтверджений належними доказами, такі як, оплата репетиторів, стрижка (явно не кожний місяць), побутова хімія (в середньому шампунь, гель для душу, зубна паста вартують 400 грн, а не 1500 грн), непередбачувані витрати (3500грн), витрати на паливо, які взагалі є недоречними, оскільки у школярів є транспортна карта, що дає можливість пільгового пересування на громадському транспорті під час навчального року, тому вважають, що сума аліментів в розмірі 4000 грн є достатньою та необхідною для забезпечення належного розвитку дитини, враховуючи нижче наведене.

Відповідач постійно піклується про свого сина, літом 2025 року син проживав у нього вдома в Чернівцях, він піклувався про свого сина та повністю його забезпечував.

Відповідач ніколи не відмовлявся забезпечувати свого сина, в межах розумного, а саме: оплачував подорожі, сплачував аліменти, що підтверджується перепискою вайбер та випискою з приват банку, в якій зазначені систематичні платежі на рахунок позивачки.

17.12.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вказала, що після успішного лікування, хвороби Лайма, антибіотиками, більшість людей повністю відновлюються, але у деяких пацієнтів можуть зберігатися симптоми, такі як втома, болі в суглобах і головні болі, навіть після усунення інфекції. Відповідач надає результати дослідження з медичної лабораторії «Ескулаб» від 06.09.2023, що в нього виявлено бактерії Borrelia, що свідчить про хворобу Лайма. Згідно висновків обстеження долучених до відзиву: від 03.06.2024 у відповідача скарги на загальну слабкість та біль у суглобах, призначено лікування зіннат 400 (антибіотик, вартість 350 грн. за 100 мл); гепабене (рослинний препарат для захисту печінки, 390 грн. за 30 таблеток) та ентерожерміну (лікування дисбактеріозу та допоміжний препарат під час прийому антибіотиків, вартість 320 грн. за 10 шт.). З вказаного вбачається, що лікування не є дорого вартісним та здійснювалося за останні два роки один раз; від 20.09.2023 (приватний медичний центр «С-клінік», де первинний огляд коштував у 2023 році від 500,00 грн. без додаткових послуг) згідно якого у відповідача без корекції зір 1,0; заключний діагноз - міопія, повторний огляд через 1 рік. Міопія це дефект зору при якому людина чітко бачить предмети поблизу та розмито віддалені, на який хворіє 60 відсотків населення. Даний дефект усувається шляхом використання лінз, окулярів та мінімального оперативного втручання. А зважаючи, що повторний огляд призначено через рік відповідно симптомів, що свідчили б про загострення хвороби чи погіршення відсутні.

Важливою є та обставина, що жодних заключень лікаря, епікризів, результатів лабораторних обстежень чи інших належних та допустимих доказів, що стан здоров`я відповідача погіршився з жовтня 2025 року до відзиву не долучено. Відповідачем не надано результатів лабораторних досліджень, що кількість бактерії Borrelia в організмі відповідача зросла. Відсутні докази, що лікування не допомогло, що є загострення або хвороба прогресувала в певні органи чи вплинула на працездатність.

Відповідач демонструє зловживання процесуальними правами та недобросовісну поведінку, адже подаючи клопотання про відкладення розгляду справи посилається на перебування на стаціонарному лікуванні проте доказів не долучає. Окрім того йому не складно отримати медичні документи про перебування на лікарняному адже друзі є медичними працівника.

Недобросовісна поведінка відповідача вбачається в наступному - у вказаний час (неподання вчасно відзиву, безпідставне відкладення розгляду справи) відповідач використав для створення доказів погіршення свого матеріального становища. А саме за власною заявою припинив підприємницьку діяльність. Проте вказана обставина не свідчить, що він не має доходу та не здійснює надання стоматологічних послуг.

11 грудня 2025 року за номером телефону адміністратора (066)09-08-660, який вказаний на сторінці інстаграм стоматологічної клініки dear_dent_chernivtsi, яка знаходиться за адресом АДРЕСА_1 (приміщення на праві приватної власності належить відповідачу) відповідає дружина відповідача. На запитання чи здійснюється в клініці протезування повідомила, що цим займається її чоловік, Вадим Леонідович, продиктувала його номер, щоб він записав на консультацію.

В цей же день здійснено дзвінок за номером (050)15-62-490, на дзвінок відповів відповідач. Запропонував записати на консультацію щодо протезування на 12 грудня 2025 року або 16 грудня 2025 року. Жодних заперечень, що не працює, хворіє чи не приймає клієнтів повідомлено не було. Звукозаписи дзвінків долучено до відзиву.

Таким чином відповідач постійно працює, навіть після припинення підприємницької діяльності та має стабільний дохід. Вартість цін на протезування в стоматологічних клініках Чернівців надають. Отже, дохід відповідача є значно вище середнього.

На даний час наявні підстави для винесення окремої ухвали до контролюючих органів (держпраці та податкової) щодо здійснення діяльності відповідачем, надання платних послуг без підстав (відсутність працевлаштування та припинення фопа) та ухилення від сплати податків.

Не заперечують факту наявності у відповідача хвороби Лайма проте вказана обставина не свідчить про його непрацездатність або відсутність доходу, адже непрацездатність встановлюють лікарські консультативні комісії (ЛКК) державних медичних закладів. Основним критерієм, за якими лікар МСЕК встановлює тимчасову і стійку непрацездатність є клінічний та трудовий прогноз.

Відповідачем не надано належного доказу, що в нього наявні захворювання чи встановлена інвалідність яка унеможливлює працевлаштування відповідача, тому відсутні будь які об`єктивні обставини, що перешкоджають йому працювати та отримувати дохід.

Щодо перебування на утриманні відповідача інших осіб, то не заслуговують також на увагу посилання відповідача, що в нього на утриманні перебуває дитина від другого шлюбу, яка хворіє та дружина.

Щодо документів долучених на підтвердження хвороби дитини від другого шлюбу відповідач долучає виключно довідки з приватної клініки медичний центр ТОВ «С-клінік» (ціни можна дізнатися на сайті клініки https://sclinic.ua/services/pediatriia/) та Клініки СІН-медікал (довідки від 16.04.2024, 14.10.2024, 17.10.2024, 31.10.2024, 15.10.2025). З вказаних довідок за 2024 рік вбачається, що дитина хворіла тричі за рік і здійснювалися повторні огляди. З лікування призначалися Аллертек НАЗО (ціна 534,00 грн.), бліс сироп (217,00 грн.), ципрофарм (159,00 грн.).

З травня 2025 року згідно довідки від лікаря, яка не містить жодних печаток та не підтверджена аналізами, хворіє хробою Лайма. Відповідач також не надає доказів, що хвороба протікає з ускладненням та потребує дійсно дорого вартісного лікування.

Відповідачем долучено до відзиву банківські документи, які підтверджують плату аліментів на ОСОБА_3 виключно до червня 2025 року, з вказаної дати для дитини не було надано жодної гривні і відповідача не цікавить питання хто оплачує харчування, одяг та інші потреби дитини понад шість місяців. Окрім матеріального забезпечення позивачка 24 години на добу займається його вихованням та вирішує побутові питання (готує, прибирає, лікує та інше).

Не заслуговують на увагу твердження відповідача, що ОСОБА_4 він відвідує з метою оздоровлення дитини від другого шлюбу, адже знаходиться за 180км. Загальновідомий факт, що найдорожчим відпочинком в Україні є ОСОБА_4 , зважаючи на ціни на оренду та харчування, окрім того як вбачається з фото відповідач відвідує концерти та ресторани, а не оздоровлює дитину. Оздоровлення можна здійснювати в природній місцевості з менш вартісними послугами. Українська сім`я, яка має мінімальну заробітну плату не може собі дозволити багаторазовий відпочинок в ОСОБА_4 на рік навіть проживаючи в сусідньому населеному пунктів.

Звернули увагу, що син ОСОБА_7 неодноразово просив взяти його в Буковель, проте відповідач відмовив, і жодного разу старшого сина не завіз на «оздоровлення» в ОСОБА_4 .

На даний час існує ще одна підстава для винесення окремої ухвали про сімейне насилля відповідачем. Після подання заяви про стягнення аліментів відповідач та його мама вчиняють сімейне насилля (економічне та психологічне) по відношенню до сина ОСОБА_7 , а саме телефонують та погрожують позбавити спадщини, вказують що батько нічого сину не дасть, вказують на свої можливості змусити позивачку пошкодувати про подану заяву до суду. Змушують дитину почуватися винною за те, що рідний батько, відповідач, ухиляється від сплати аліментів. Дитина від цих дзвінків та поведінки батька почувається в пригніченому стані.

Відповідач при цьому жодним чином не допомагає ні фінансово, ні іншим способом виховувати дитину. Окрім того відповідач ще надсилає фото і повідомлення які дорогі подарунки купує для дитини від другого шлюбу.

Щодо отримання майна у спадок та згідно договорів дарування просять суд прийняти до уваги, що нерухомість на даний час приносить прибуток відповідачу. А саме в стоматологічному кабінеті працює не лише відповідач, а й інші спеціалісти, які сплачують кошти за оренду приміщення та відсоток від доходу. Квартира по АДРЕСА_5 також надається в оренду відповідачем від чого він має дохід.

Не заслуговує на увагу посилання у відзиві на рішення ВС від 15.06.2022 у справі № 682/1277/20 як не релевантну до спірних правовідносин. Адже у справі № 682/1277/20 предметом спору є неправомірні дії виконавця, який під час стягнення аліментів, які визначені у частці від доходу не врахував вартість майна яке було подаровано та успадковане. Відповідно ВС з посилання на постанову КМУ вказав у разі якщо стягнення аліментів здійснюється у частці від доходу то успадковане та подароване майно не впливає на розмір аліментів, тобто не враховується під час визначення суми коштів які підлягають стягненню на цей період. Тобто аліменти які визначені у частці не стягуються від вартості майна отриманого у спадок.

У справі яка перебуває на розгляді Рівненського міського суду № 569/20305/25 предметом позову є стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Важливим є те, що позивач обґрунтовуючи платоспроможність відповідача наявністю нерухомого майна. Об`єкти нерухомого майна свідчать про матеріальний статок відповідача, який їх утримує в належному стані, сплачує комунальні платежі, отримує дохід надаючи в оренду, сплачує податки адже площа об`єктів нерухомого перевищує встановлені податковим кодексом межі (не оподатковується лише 60 кв. м. житла решта обкладається податком). Вказані обставини повинні бути враховані під час визначення аліментів як свідчення матеріальних статків відповідача.

На п`ятому аркуші відзиву відповідач зазначає, що на його утриманні перебуває мама, виникає питання як мама, яка перебуває на його утриманні придбала та подарувала йому дорого вартісне нерухоме майно.

Також відповідач вказує, що погашає заборгованість по аліментах, але не зазначає на кого він сплачує аліменти? У відповідача двоє дітей - ОСОБА_7 (спір щодо стягнення аліментів розглядається у даній справі), інша дитина проживає з відповідачем, рішень про стягнення аліментів в реєстрі немає.

Відповідач демонструє суперечливу поведінку, адже зазначаючи про погіршення матеріального становища, уклав договір з адвокатом на справу про аліменти послуги якого вартують вище середніх ринкових цін, а саме 25000 грн. Якщо відповідач має складну матеріальну ситуацію він може укласти договір з безоплатною правовою допомогою, де адвоката оплачує держава.

Про непорядну поведінку відповідача також свідчить його вимога стягнути кошти витрачені на адвоката з позивача. Тобто понад шість місяців відповідач не надає жодної гривні на утримання свого сина, позивач вимушена захищати порушені права в судовому порядку, при цьому відповідач витрачає значні суми коштів на адвоката замість добровільної сплати аліментів ще й просить стягнути їх з позивача.

Позивач ніколи не перешкоджала побаченням відповідача з сином, самостійно везла його в Чернівці, сприяла підтриманню дружніх стосунків, при дитині ніколи не говорила негативу щодо відповідача навіть в період коли останній не допомагає утримувати сина.

Якщо відповідачу утримувати сина є непосильним тягарем він звичайно може відмовитися від дитини і син буде усиновлений чоловіком позивачки у другому шлюбі. Чоловік позивачки на даний час опікується дитиною, особливо в період коли рідний батько самоусунувся від виконання своїх обов`язків.

Щодо визнання позову у частині стягнення аліментів у розмірі 4000,00 грн. просить суд звернути увагу на фактичні витрати позивачки підтверджені чеками, які спрямовані на повноцінне харчування дитини, забезпечення побуту та придбання якісного одягу. На запропоновану суму відповідачем дитині не можливо забезпечити комфортні умови для розвитку, а також придбати якісний одяг в якому дитині буде зручно та безпечно.

22.12.2025 представником відповідача подано заперечення, в яких вказала, що позивач у відповіді на відзив надає інформацію щодо хвороби Лайма, якою хворіють відповідач і донька відповідача, однак не зазначає з якого саме джерела надана ця інформація. Як зазначалось у відзиві на позовну заяву, що стан здоров`я відповідача значно погіршився, в зв`язку з цим відповідач перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні.

В ході проведення необхідних медичних обстежень та консультацій фахових лікарів відповідачу встановлено наступний діагноз: Основний: реактивний артрит, хронічний перебіг з ураженням суглобів кистей, кульшових та колінних суглобів; Супутній: ураження попереково-крижових корінців, хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія, спондилоартроз, спондильоз; Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця без застійної серцевої недостатності; Хвороба Лайма, хронічний перебіг, рецидивуючий з ураженням суглобів, печінки (реактивний гепатит), нервової системи; Синдром жільберта; Дифузний зоб, пов`язаний з йодною недостатністю. Відповідно до рекомендацій лікаря ряд медичних препаратів призначено тривало (на постійній основі). Тому, враховуючи виписний епікриз з історії хвороби № 4973 стан здоров`я відповідача не покращується, а, навпаки, погіршується через наслідки перенесення хвороби Лайма.

В зв`язку з цим, відповідач влаштований на роботу як найманий працівник до ФОП ОСОБА_8 , на неповний робочий день з 10.00 до 14.00 год на посаду лікаря - стоматолога, що додатково підтверджує, що за станом здоров`я відповідач не може повною силою працювати на умовах повного робочого дня.

На підставі викладеного, хибною є думка позивача з приводу висловлення своєї позиції щодо стану здоров`я відповідача, при чому позивач не надає суду та учасникам справи відомості що є фахівцем в медичній галузі і може надавати оцінку стану здоров`я людини.

Щодо недобросовісної поведінки відповідача та наявності підстав для винесення окремої ухвали вказала, що як вказано позивачем: « ОСОБА_9 поведінка відповідача вбачається в наступному - у вказаний час (неподання вчасно відзиву, безпідставне відкладення розгляду справи) відповідач використав для створення доказів погіршення свого матеріального становища. А саме за власною заявою припинив підприємницьку діяльність. Проте вказана обставина не свідчить, що він не має доходу та не здійснює надання стоматологічних послуг. Телефонні розмови не можуть бути взятими до уваги судом, оскільки ці телефонні розмови здійсненні не українською мовою, а мовою країни агресора, причому автор цих розмов зверталась саме мовою країни агресора і відсутній офіційний переклад державною мовою.

Тому, невідомо чим дані телефонні розмови з незрозумілим змістом, незрозумілими людьми, мовою агресора є порушенням законодавства або недоліками в діяльності юридичної особи є підставою для застосування ст. 262 ЦПК України, оскільки не зазначає, що саме є порушенням та яке законодавство порушено.

Щодо записів телефонних розмов з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 прошу суд не брати до уваги, оскільки зміст цих розмов не стосується предмета спору, більш того дані особи не є сторонами у справі

Просять суд звернути увагу, що син ОСОБА_7 неодноразово просив взяти його в ОСОБА_4 проте відповідач відмовив, і жодного разу старшого сина не завіз на «оздоровлення» в ОСОБА_4 . Зміст не підтверджених обставин не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не підтверджені, не надано жодних доказів відмови, а навпаки, за інформацією відповідача, останній неодноразово звертався до позивачки, щоб зимові канікули ОСОБА_7 проводив з батьком, однак, позивачка не відпускала дитину та не повідомляла про причини.

Але, позивачка замовчує про те, що кожного року на літніх канікулах ОСОБА_7 приїздив до батька в Чернівці на один місяць. В цьому році це не було виключенням. В період перебування у відповідача в червні 2025 р. в м. Чернівці, відвідували басейни, їздили в курортне містечко с. Мигово з метою оздоровлення та інші розважальні заходи. Період перебування дитини у батька відбувався виключно за його рахунок.

Позивачка у відповіді на відзив неодноразово ставить питання про винесення окремої ухвали, зокрема й про сімейне насилля. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що відповідач та його мама вчиняють сімейне насилля по відношенню до дитини та змушують дитину почуватися винною.

Вважає, що ознаки вчинення домашнього насильства по відношенню до дитини відсутні, оскільки позивачка уникає розмов щодо надання реквізитів картки для перерахування коштів на сплату аліментів, чим створює штучні обставини для відповідача.

При цьому, наголошуючи про винесення окремих ухвал у відповіді на відзив, позивачка не ставить питання про постановлення даних ухвал як і не доводить як саме це впливає на позовні вимоги.

Наступне, це твердження позивачки, що квартира за адресою: АДРЕСА_6 надається в оренду відповідачем та відповідач має дохід є абсолютно хибною, оскільки жодних договорів оренди на дану квартиру немає, а позивач не наводить жодних доказів про те, що відповідач отримує дохід.

Загалом, зміст відповіді на відзив є лише припущенням позивача, відсутнє будь-яке правове обґрунтування обставин, викладених у відповіді на відзив.

Крім того, кожного разу позивачка надає квитанції, якими обґрунтовує свою позицію щодо забезпечення комфортного життя дитини. Однак, жодного разу позивачка не узгоджувала фінансову позицію щодо утримання дитини з відповідачем. Всі квитанції які надані до матеріалів даної справи, є повною мірою штучно створеною ситуацією для підсилення своєї позиції, оскільки квитанції надані лише в період розгляду справи, а не за попередній період.

Вважає, що в умовах військового стану, та враховуючи вік дитини, не є обов`язковим придбавати брендові речі фірми ZARA та інших відомих брендів, оскільки переважно до 20 років відбувається ріст дитини, відтак придбання таких брендових речей не буде наслідком тривалого використання в зв`язку з тим, що дитина росте, а в грошовому еквіваленті це є дорого для дитини такого віку. Не кожний пересічний дорослий громадянин собі може це позволити.

За клопотанням представника позивача судом було витребувано докази з банківських установ про рух коштів по рахунках відповідача.

До матеріалів справи долучено додаткові докази.

Представник позивача подала до суду письмові пояснення, вказала, що відповідачем до відзиву долучено довідку про огляд лікаря, а саме огляд його доньки ОСОБА_10 від 17.10.2024, проте як вбачається із інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» (виписка за період з 01.01.2023 по 12.09.2025 по картці 4149629354494551) з 18.10.2024 по 22.10.2024 відповідач перебував на відпочинку в Буковелі та здійснив розрахунок в готелі HVOYA Apart-Hotel & SPA у розмірі 1892,00 грн., 195,00 грн., 1804,00 грн., 1397,00 грн., та в ресторані Арт-Дровітня на суму 726 грн.

Також долучено довідку від лікаря за 05.05.2025 проте як вбачається із інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» (виписка за період з 01.01.2023 по 12.09.2025 по картці 4149629354494551) з 5 травня у відповідача були витрати на кафе ОСОБА_11 10.05.2025 у розмірі 2007,00 грн., EVA розмірі 642,00 грн., Сільпо 819,48 грн.; 13.05.2025 у магазині аксесуарів та гаджетів REALAKS на суму 1250,00 грн., магазині Пікнік на суму 84,00 грн. та 1380,00 грн., в басейні 327,00 грн., 16.05.2025 придбано товарів AMWAY на суму 4716,00 грн., 17.05.2025 у крамниці єворотоварів Emellcv на суму 580,00 грн., Брокард на суму 203,00 грн., Сільпо 364,00 грн., Luxury Aroma на суму 480,00 грн., Gorilla (суши ресторан) на суму 1818,00 грн.; 19.05.2025 в Макдональдс на суму 901 грн., пекарні та кав`ярні, а відповідач знову поїхав на відпочинок в Буковель (розрахунки на АЗС в с. Чагор та Снятин - 1999,00 грн., 501,00 грн. та 379,00 грн.) та поселився в дороговартісному готелі Mountain Residence, розрахунок на суму 5271,00 грн., згодом в готель HVOYA, розрахунок на суму 3265, 00 грн. 25.05.2025, обідав 26.05.2025 в Грибовій хаті на суму 1065,00 грн.

Зважаючи на вище вказане виникають обґрунтовані сумніви щодо тяжкості перебігу хвороби (про які вказано у довідках лікарів), а саме поїздки на відпочинок відразу на наступний день після звернення до лікаря, відсутність розрахунку в лікувальних установах та аптеках. Або довідки від лікарів не відповідають дійсним обставинам. Окрім того, вказані розрахунки та вартісний відпочинок у дорогих готелях і ресторан свідчить на наявність стабільного доходу у відповідача.

Аналогічна ситуація прослідковується із результатом аналізів медичної лабораторії Ескулаб від 06.09.2023 Відповідача (долучено до відзиву). Як вбачається із інформації наданої банком (виписка за період з 01.01.2023 по 12.09.2025 по картці 4149629354494551) Відповідач перед здачею аналізів та після здачі відвідує ресторани (22.08.2023, 01.09.2023), купує косметику на 4860,00 грн., живе повноцінним життям.

Згідно інформації УніверсалБанк по платіжній картці 4441114468101215 Відповідач з 01.10.2023 здійснює розрахунки за кордоном на румунську компанію Millenium Pro Design та в Christofinia Hotel розташований на Кіпрі, згодом Nissibeach hotel. Перебування Відповідача за кодоном також підтверджується інформацією по картці 4149629354494551 - розрахунки в євро у ресторані, сувенірних крамницях та інше за період з 09.10.2023 по 12.10.2023, а з 14.10.2023 у ресторанах міста Чернівці (2368,00 грн., 662,00 грн.), 19.10.2023 косметика на суму 3468,00 грн.

20 грудня 2025 року представником Відповідача долучено до матеріалів справи заперечення із додатками. Серед додатків наявний виписний епікриз ОСОБА_2 про перебування останнього на стаціонарному лікуванні з 03.11.2025 по 14.11.2025 року в лікарні КНП «Центральна міська клінічна лікарня».

Проте як вбачається із інформації наданої банком Відповідач у даний період не купує ліки та не перебуває у лікувальній установі, а відпочиває та вільно пересувається містом у своїх потребах. Вказане ставить під сумнів тяжкість захворювання (навіть його наявність) та перебування у стаціонарі. Підтверджується наступним - виписка ПриватБанк по картковому рахунку НОМЕР_1 – з 05.11.2025 та 08.11.2025 розрахунок в барі Мальва, 06.11.2025 пекарня, 08.11.2026 суші, 07.11.2025 АЗС та інші магазини, а 12.11.2025 оплата за паркінг Київ.

31 березня 2026 року представник Відповідача долучає клопотання з доказами серед яких міститься виписка епікриз відповідача за період перебування у стаціонарі з 04.02.2026 по 17.02.2026 проте у вказаний період відповідач проживав зі сім`єю в с. Чагор. Окрім того у документі вказано місце роботи - стоматолоргія, а не безробітний.

Також долучено довідку про доходи та витрати відповідача як ФОП, вказаним відповідач мотивує наявність у нього доходів за 2025 рік виключно у розмірі не більше 18000,00 грн. в місяць. Проте як вбачається з банківських виписок вказане не відповідає дійсним обставинам - так по банківських виписках наявні оплати комунальних платежів проте вони здійснюються декількома платіжками, що свідчить про наявність у відповідача декількох об`єктів нерухомості та сплату не лише за приміщення стоматології, а й за квартири та будинок, що не є витратами фопа. Окрім того відповідачем не спростовано той факт, що квартира яка належить йому на праві власності перебуває у оренді та приносить самостійний дохід. Окрім того відповідач здійснює поповнення рахунків власними коштами, для прикладу у серпня 2025 року вніс 54000,00 грн., також надійшло 27500,00 грн від інших осіб.

Просять суд звернути увагу, що згідно виписки ПриватБанк за період з 12.09.2025 по 14.01.2025 по картковому рахунку НОМЕР_1 розмір надходжень 254229,00 грн., тобто понад 63000,00 грн. в місяць, і це лише по одному картковому рахунку, що спростовує доводи відповідача про дохід в межах 18000,00 грн. та погіршення матеріального становища.

Окрім того витрати Відповідача складаються із численних витрат які не є життєво необхідними - Мегого, оплати APPLE, SWEET TV, страховки, Netflix, Vega, щомісячний платіж Епіцентр у розмірі 999,93 грн., поповнення «на футбол» та «кошик для родини», косметика в Брокард 19.08.2025 на суму 6712,40 грн., 30.07.2025 - 2081,60 грн.), Емвей (30.08.2025 - 1445,00 грн., 24.07.2025 - 3317,00 грн., 16.06.2025 - 8275,00 грн.), Rituals (16.08.2025 - 1150,00 грн.), барбершоп щомісячно по 1320,00 грн., суши, ресторани та кав`ярні та відсутність розрахунків в аптеках та лікувальних установах.

Вказані докази в сукупності вказують на наявність у відповідача стабільного доходу станом на період розгляд справи понад 60000,00 грн., що дозволяє стягнути аліменти у розмірі 14000,00 грн. на дитину, що менше 1/4. Створення відповідачем сумнівних доказів та обережне використання карткових рахунків після звернення позивачки до суду не спростовує його можливість утримувати належним чином дитину. Окрім того наявні докази спростовують доводи відповідача про погіршення матеріального становища та загострення хвороби.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, пояснивши, що відповідач матеріальної підтримки для утримання сина з червня 2025 року не надає, позивачем надано докази належного виховання та утримання сина самостійно, половина від щомісячного утримання яких становить близько 14000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі в розмірі 4000 грн. Пояснила, що у відповідача погіршився стан здоров`я, майновий стан, він на утриманні має доньку від другого шлюбу, яка постійно хворіє. Просила врахувати, що підстав для постановлення окремих ухвал не має. Просила зменшити розмір витрат понесених позивачем на правничу допомогу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з"ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 1719.

20 квітня 2016 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області шлюб між сторонами розірвано, сина залишено проживати зі матір`ю (справа № 569/15731/15-ц). Рішення набрало законної сили 05.05.2016 року.

В шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Актовим записом № 2513 та Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 .

Позивач із сином зареєстровані за адресою АДРЕСА_7 , однак фактично проживають в АДРЕСА_8 , в складі сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_12 – теперішній чоловік, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дочка.

З Детальної інформації про фізичну особу-підприємця вбачається, що ОСОБА_2 , з 2014 року є ФОПом, основним видом діяльності є квед 86.23 «Стоматологічна практика», додаткові 86.90 «Інша діяльність у сфері охорони здоров`я» та 68.20. «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Послуги відповідач надає у власній приватній стоматологічній клініці « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в АДРЕСА_1 , що підтверджується сторінкою в соціальній мережі, де містяться його фотографії та номер телефону для запису на прийом, що не заперечується відповідачем.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав № 443094371 вбачається, що на праві власності ОСОБА_2 , крім вищевказаної стоматологічної клініки, перебуває: квартира АДРЕСА_2 , площею 61.3 кв.м., дата набуття у власність 02.01.2024, земельна ділянка кадастровий номер 7321087900:01:003:1173, площею 0,0935 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, дата набуття у власність 13.09.2021; житловий будинок, площею 223,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , дата набуття у власність 13.09.2021, квартира АДРЕСА_4 , дата набуття у власність 20.12.2017 у результаті спадкування.

Відповідач постійно користується транспортним засобом Volkswagen Tiguan, 2016 р.в., який придбав 15.05.2024 та зареєстрував на дружину та Mercedes-Benz, 2011 р.в., придбаний 31.03.2021, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

Судом встановлено, що з червня 2025 року відповідач добровільно не надає коштів на утримання дитини.

Позивач надала докази на підтвердження понесених витрат на дитину у розмірі 28150 грн., що складається із оплати репетиторів (з англійської мови, історії та математики кожного по двічі на тиждень), що становить у розмірі 1500 грн в тиждень (6000 грн в місяць), футбольний клуб «Олімп», плата в місяць 1000 грн, спортивний одяг та взуття 5000 грн (в квартал), поїздки з командою на збори та тренування в інші міста, відпочинок сина з друзями, поповнення мобільного телефону 250 грн, стрижка 400 грн; ліки та вітаміни -1500 грн; побутова хімія 1500 грн; розваги (кишенькові кошти) 2000 грн; бензин 2000 грн, продукти харчування 3000 грн; одяг та взуття - 3500 грн., комунальні платежі 2000 грн; непередбачувані витрати (день народження друзів, ремонт одягу чи взуття, екскурсії та інше) - 3500 грн.

З 2024 року відповідач хворіє на хворобу Лайма, що підтверджується наданою медичною документацією відповідачем. Однак, останнім не надано доказів, які кошти він витрачає на обстеження і лікування і що ці обставини впливають на його майнове становище.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за власною заявою закрив ФОП 23.10.2025, після відкриття провадження у справі, однак всю підприємницьку діяльність оформлено на теперішню дружину відповідача – ОСОБА_8 .

З Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Мішель, згідно довідки від 12.11.2025 виданої лікарем Медичного центру ТОВ «С-клінік» «відноситься в групу часто хворіючих дітей». В травні місяці 2025 року перенесла хворобу Лайма, важкий перебіг, внаслідок чого виникли ускладнення, з приводу якого дитина отримує довготривале лікування та має перебувати під наглядом протягом двох років. На протязі серпня-вересня 2025 року дитина двічі перенесла гострий гнійний середній отит, отримувала лікування. Тобто дитина постійно хворіє та отримує лікування. Відповідач змушений також витрачати кошти і на лікування доньки та допомагати дружині з доглядом за нею, враховуючи її стан.

З наданих банківськими установами виписок по відкритих рахунках ОСОБА_2 вбачається, що його місячні витрати становлять не менше 60000 грн.

Як стверджує позивач дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні.

Отже, з досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що позивач та відповідач разом не проживають, їхня дитина проживає з позивачем, між батьками з червня 2025 року не досягнуто домовленості щодо порядку, способу, форми та розміру участі відповідача в утриманні дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов"язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов"язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов"язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом ст. 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов"язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов"язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров"я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів, яку суму витрат він несе на утримання доньки, зокрема і на її лікування. Його заперечення, що наявність нерухомого майна не впливає на визначення розміру аліментів суд відхиляє, адже незалежно від походження майна, його наявність свідчить про майновий стан відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та необхідність стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на утримання дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 9000,00 грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред"явлення позову.

Вимога позивача про стягнення аліментів з 1.06.2025 року до задоволення не підлягає, адже позивач не надала суду доказів, що вона вчиняла заходи про стягнення аліментів із відповідача, але не могла їх отримати у зв`язку із ухиленням останнього від їх сплати.

За наслідками розгляду справи суд не вбачає підстав для постановлення окремих ухвал щодо вчинення насильства відносно сина та за ухилення від оподаткування, адже такі обставини не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Беручи до уваги, що позивач при подачі до суду позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, та враховуючи положення ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюєтьсяз гідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем надано докази на підтвердження оплати витрат на правничу допомогу в розмірі 30686 грн. На підтвердження понесення таких витрат надано: договір № 216/26 про надання правничої допомоги від 26 серпня 2025 року укладений між адвокатським об`єднанням «Удовиченко і партнери» та ОСОБА_1 . Відповідно до п. 2.2. Договору розмір гонорару становить вартість наданої правничої допомоги вказаної в актах про надання правничої допомоги, які надаються Клієнту по факту виконаної роботи та виходячи з наступного розрахунку: надання консультацій (500,00 грн. за одну годину); підготовка та подання адвокатського запиту (1500,00 грн.); правовий аналіз документів (від 1000,00 грн. залежно від обсягу та складності); вивчення нормативно-правової бази щодо регулює спірні правовідносини (500,00 грн.); вивчення практики судів в ідентичних спорах (500,00 грн.); підготовка позовної заяви про стягнення аліментів (5000,00 грн.); підготовка та подання інших процесуальних документів (клопотань, заяв, заперечень, пояснень) (від 1000 грн. за один процесуальний документ залежно від обсягу та складності); ознайомлення з матеріалами справи у суді (500,00 грн. за один том); участь у одному судовому засідання (1500,00 грн. незалежно від тривалості та складності, у разі якщо засідання не відбулося з причин не залежних від об`єднання клієнт сплачує 50%); виконання інших дій залежно від складності 1000 грн. одна година роботи адвоката

Згідно акту № 1 від 23.09.2025 надано правничої допомоги на суму 14500,00 грн., акту № 2 від 23.12.2025 на суму 8630,00 грн. та акту № 3 від 10.04.2026 на суму 7556,00 грн. Загальна вартість наданої правничої допомоги становить - 30 686,00 грн.

Розмір витрат, про стягнення яких просить заявник, на думку суду, є завищеним, враховуючи заперечення представника відповідача, зважаючи на те, що дана цивільна справа є справою середньої складності, обсяг наявних у ній матеріалів, підготовка документів у даній справі потребувала значного часу та великої кількості аналітичної роботи. Тому зменшення судом суми відшкодування витрат на правничу допомогу до 10000 гривень відповідатиме принципу розумності та реальності витрат, буде справедливим щодо іншої сторони спору. Пропорційно до задоволених позовних вимог такий розмір становить 6428,57 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру та стягнення аліментів на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на утримання дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 9000,00 грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6428,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 855,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5

відповідач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_4

Суддя -