Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №569/3244/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3244/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівному у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Рівненського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна.

Просить витребувати на свою користь у ОСОБА_2 нежитлове приміщення, кафетерій (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654790956101) загальною площею 111,8 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтувала наступними доводами.

03 липня 2020 року між позивачем і ОСОБА_3 (Позикодавець) було укладено Договір про надання позики.

За умовою Договору, позивач зобов`язалась повернути Позикодавцю отримані в позику грошові кошти в розмірі у розмірі 530 010,00 грн., що станом на 03 липня 2020 року становило 19 500,00 доларів США, з обумовленим строком повернення - до 03 липня 2021 року, та виконання усіх інших зобов`язань Позичальника перед Позикодавцем, передбачених Договором про надання позики від 03 липня 2020 року.

Для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, 03 липня 2020 року між позивачкою і ОСОБА_3 (Позикодавець) було укладено Договір іпотеки № 1096, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк О.А.

25 вересня 2020 року сторони уклади додаткову угоду, згідно якої було збільшено розмір позики до 751 365,00 грн., що станом на 25 вересня 2020 року становило 26 550,00 доларів США, з обумовленим в договорі строком повернення позики - до 03 липня 2021 року.

14 квітня 2021 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено Договір відступлення права вимоги № 687, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк О.А., за умовою якого відповідач набула права вимоги боргу у розмірі 756 365,00 грн. у передбачений Договором строк - до 03 липня 2021 року.

20 квітня 2021 року між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду, згідно якої було змінено строк повернення боргу - до 30 січня 2023 року.

Однак, 27 січня 2023 року, тобто до закінчення строку дії Договору відповідачем було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Згідно Розписки від 15 лютого 2023 року, позивачка повернула позикодавцеві грошові кошти у розмірі 26 550,00 доларів США.

Таким чином, основне зобов`язання було припинено 15 лютого 2023 року.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мартинов О .Ю., який діє згідно ордеру Серія ВК № 1211103 від 10.02.2026 року, до початку судового засідання подав заяву № 46808/26-Вх від 29.06.2026 згідно якої підтримав позов у межах доводів позовної заяви. Просив позов здовольнити повністю і розглянути справу у його відсутність. Вимог щодо відшкодування понесених витрат у судовому засіданні не заявив.

Відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, до початку судового засідання подала заяву № 46760/26-Вх від 29.06.2026 згідно якої позов визнала, просила суд розглянути справу у її відсутність.

Відповідачем відкрито у системі Електронний суд власний електронний кабінет. Про час і місце розгляду справи відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується матеріалами електронної справи.

За наведених обставин, суд вважає, що сторони про час і місце розгляду справи повідомлені у належний спосіб, а тому у відповідності до ч.1ст.223 ЦПК можливо розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі матеріалів з ухваленням рішення.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року постановлено відкрити загальне позовне провадження, призначене підготовче засідання з участю сторін.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року підготовче провадження було закрите, справу призначено до розгляду по суті, у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно із статтею 7 названого Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже, у разі порушення іпотекодавцем основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, для набуття права на звернення стягнення на іпотечне майно, іпотекодавець зобов`язаний направити іпотекодавцю письмову вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Тобто, для направлення вимоги строк виконання основного зобов`язання має бути простроченим; звернення стягнення на предмет іпотеки має відбуватись у не менш ніж тридцятиденний строк від дня направлення іпотекодержателем вимоги іпотекодавцю.

Як свідчать матеріали справи, 20 квітня 2021 року між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду, згідно якої сторони встановили новий строк повернення боргу - до 30 січня 2023 року.

Однак, 27 січня 2023 року, тобто до закінчення строку дії Договору відповідачем було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Отже, при достроковому зверненні стягнення на іпотечне майно відповідачем не було дотримано процедури, передбаченої частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки станом на 27 січня 2023 року основне зобов`язання простроченим не було.

Таким чином, набуття відповідачем право власності на іпотечне майно відбулось всупереч процедурі, передбаченої Законом.

Згідно частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава , на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Частиною 3 статті 1212 ЦК України унормовано, що положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, частиною 1 статті 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, такий спосіб захисту права можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

У правовідносинах, викладених у даному позові, наявні всі необхідні ознаки, що дозволяють заявнику звернутися із кондикційним позовом до набувача майна, власником якого є позивач, а саме:

- набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним – звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось поза межами строку встановленому договором;

- безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту - оскільки в межах основного договору позивач виконав своє зобов`язання і повернув відповідачу позику у розмірі, обумовленому договором, відтак підстава, на якій було набуте іпотечне майно, згодом відпала;

- річ є такою, що визначена родовими ознаками;

- набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) відбулось за рахунок іншої (потерпілого) – набувач одночасно отримав повернуту позивачем позику і іпотечне нерухоме майно, що забезпечувало повернення вказаної позики, внаслідок чого відбулось зменшення активів позивача і відповідно збільшенням активів відповідача на суму такого зменшення.

Наявність всіх необхідних ознак кондикційного позову дає право позивачу застосувати положення ст.ст.1212, 1213 ЦК України, який відповідає вимогам діючого законодавства і не порушує права та інтереси інших осіб.

За правилами частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання.

Судом встановлено, що згідно розписки від 15 лютого 2023 року, позичальник повернула позикодавцеві позику у розмірі 26 550,00 доларів США, що потягнуло припинення основного зобов`язання.

За наведених обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, оскільки судом встановлена безпідставність набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Судові витрати віднести на рахунок позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, кафетерій (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654790956101) загальною площею 111,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений - 03.07.2026.

Суддя О.В.Панас