Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №509/299/19 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/577/26

Справа № 509/299/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року с-ще Овідіополь?

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:?

головуючого судді ОСОБА_1 ,?

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні № 12017160150003076 від 30.10.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою, в якій просить встановити уповноваженому дізнавачу СД ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області та уповноваженому прокурору Чорноморської окружної прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні № 12017160150003076 від 30.10.2017 процесуальний строк, що не перевищує десяти днів з дня отримання відповідного судового рішення, для виконання висновків ухвали Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2026 у справі № 509/744/26, а саме для надання кримінально-правової кваліфікації та оцінки діям осіб, причетних до підроблення документів та заволодіння майном потерпілих, і для ухвалення законного та вмотивованого процесуального рішення у кримінальному провадженні, та встановити уповноваженому дізнавачу СД ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області та уповноваженому прокурору Чорноморської окружної прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні № 12017160150003076 від 30.10.2017 процесуальний строк, що не перевищує 30 днів з дня отримання відповідного судового рішення, для ухвалення остаточного процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні.

Вимоги мотивує тим, що cектором дізнання Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 12017160150003076 від 30.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною другою статті 358 та статтею 356 Кримінального кодексу України. Потерпілими у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода».

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2026 у справі № 509/744/26 (провадження № 1-кп/947/930/26, суддя ОСОБА_6 ) було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області про закриття кримінального провадження № 12017160150003076 на підставі пункту 3-1 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Заявник вказує, цією ухвалою суд установив, що зібраними у кримінальному провадженні доказами підтверджено факт підроблення правовстановлюючих документів — «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015, підписаного від імені інженераінспектора ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та «Договору купівлі-продажу судна» від 14.02.2003, підписи в якому, за висновком експертизи від 12.11.2018 № 365-П, сформовані частками порошку (тонеру) і реальних підписів не містять, а з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в органу досудового розслідування були наявні можливості для встановлення винних осіб, але цього зроблено не було, що, на думку суду, може свідчити про неповноту досудового розслідування. Суд також зазначив, що жодної кримінально-правової кваліфікації та оцінки дій ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , у тому числі на предмет наявності ознак кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою або четвертою статті 358 та статтею 356 Кримінального кодексу України, органом досудового розслідування зроблено не було; що диспозиції частин статті 358 Кримінального кодексу України не виключають можливості вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, а досудове розслідування не повинно обмежуватися встановленням лише виконавця за наявності ознак інших співучасників — організатора, підбурювача або пособника; та станом на 01.06.2026 у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру. Окремо суд указав, що наявність невикористаних можливостей для встановлення винних осіб може свідчити про наявність однієї з підстав, передбачених пунктами 1–3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, що дозволяє дізнавачу або прокурору самостійно вирішити питання про закриття кримінального провадження, не звертаючись до суду.

Адвокат ОСОБА_3 зазначає, що від 01.06.2026 суд фактично визначив зміст процесуальних дій, які орган досудового розслідування та процесуальний керівник зобов`язані вчинити для належного виконання завдань кримінального провадження (стаття 2 Кримінального процесуального кодексу України): надати кримінально-правову кваліфікацію та оцінку діям осіб, причетних до підроблення документів і заволодіння майном потерпілих, та ухвалити законне і вмотивоване процесуальне рішення — як щодо подальшого досудового розслідування стосовно співучасників, так і щодо процесуальної долі провадження стосовно ОСОБА_8 , який помер, але з моменту постановлення ухвали жодної із цих дій вчинено не було, а орган досудового розслідування та прокурор продовжують утримувати провадження у незмінному стані повної процесуальної бездіяльності.

Крім того, заявник вказує, шо систематичний характер ухилення органу дізнання від вчинення процесуальних дій підтверджено й ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.06.2026 у справі № 509/299/19, якою задоволено скаргу представника потерпілих на бездіяльність дізнавача та зобов`язано уповноваженого дізнавача розглянути клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України спосіб, та вказує, що вчасний розгляд клопотання потерпілих орган дізнання забезпечив виключно після судового зобов`язання, а наслідком формального «розгляду» стала постанова про відмову, заснована на застарілому формулюванні закону.

Також заявник звертає увагу слідчого судді, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04.06.2026 у справі № 522/1380/26-Е (суддя ОСОБА_11 ) частково задоволено позов потерпілої ОСОБА_4 та стягнуто з Державного бюджету України на її користь моральну шкоду, завдану саме бездіяльністю дізнавача у кримінальному провадженні № 12017160150003076.

Отже, на думку заявника, тривалість досудового розслідування понад вісім років, констатоване рішенням Європейського суду з прав людини порушення розумних строків, установлена рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04.06.2026 бездіяльність дізнавача та спричинення моральної шкоди, а також пряма констатація в ухвалі від 01.06.2026 неповноти розслідування та наявності невикористаних можливостей для встановлення винних осіб беззаперечно свідчить про порушення органом дізнання та прокурором вимог розумного строку та про необхідність установлення для них конкретного процесуального строку для виконання висновків ухвали від 01.06.2026 та вчинення передбачених законом процесуальних дій.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , прокурор, дізнавач у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, згідно з якою людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; законність, згідно з якою, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до змісту п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Таким чином, законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.

Верховний Суд в ухвалі від 06.03.2018 у справі № 243/6674/17-к зазначив, що кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідуванні злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими не менш важливими цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зав`язків, свободою підприємницької діяльності тощо.

Згідно приписів ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Частиною 2 статті 28 КПК України регламентовано, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

При цьому, ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії; будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Приписи ч. 6 ст. 28 КПК України у повній мірі співвідносяться із положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 114 КПК України, які передбачають, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого КПК України, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Не зважаючи на те, що чинні положення статті 219 КПК України визначаються лише строки досудового розслідування з моменту повідомлення особі про підозру, - положення КПК України як не звільняють сторону обвинувачення від виконання завдань кримінального провадження та дотримання розумних строків при прийнятті процесуальних рішень і вчиненні процесуальних дій.

Розумність строків відповідно до ст. 7 КПК України, є однією із загальних засад кримінального провадження.

Поряд з цим, слідчий суддя зауважує, що ч. 2 ст. 283 КПК України передбачає, що прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно ч.1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.

Відповідно ч.4 ст. 40-1 КПК України Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.

В свою чергу, процес надання кримінально-правової кваліфікації та надання оцінки діям осіб, причетних до підроблення документів та заволодіння майном потерпілих безпосередньо залежить від проведення слідчих розшукових дій, їх обсягу та їх результатів, тобто діяльності, у якій особи, що здійснюють досудове розслідування, є самостійними, і втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Порядок закінчення досудового розслідування врегульовано Главою 24 КПК України (статті 283-293 КПК).

Нормами чинного кримінального процесуального закону, в тому числі ст.ст. 1-35, 113, 114, 116, 219, 303-309 КПК України, не передбачено встановлення слідчим суддею слідчому, а відповідно і прокурору, процесуального строку для надання кримінально-правової кваліфікації та оцінки діям певних осіб, та ухвалення остаточних процесуальних рішень у вказаному кримінальному провадженні, тобто фактично строків закінчення досудового розслідування.

Дійсно, у досліджених матеріалах кримінального провадження № 12017160150003076 від 30.10.2017 року, відсутні відомості щодо складання та вручення підозри певній особі (особам) у даному кримінальному провадженні, та «встановлення осіб, причетних до підроблення документів та заволодіння майном потерпілих».

На час розгляду клопотання жодній особі повідомлення про підозру не вручено, і слідчий суддя як не вправі встановлювати відповідні строки, так і визначати осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а відтак вимоги клопотання щодо зобов`язання встановити строк «для надання кримінально-правової кваліфікації та оцінки діям осіб, причетних до підроблення документів та заволодіння майном потерпілих» та встановити процесуальний строк «для ухвалення остаточного процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні», на теперішній час задоволенню не підлягають.

Проте слідчий суддя вважає необхідним звернути увагу, що відповідно до положень ст. 21 КПК України рішення суду, в тому числі ухвала Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2026 у справі № 509/744/26 (провадження № 1-кп/947/930/26 є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України, і органам та особам, уповноваженим здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017160150003076 слід дотримуватись вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження у розумні строки, та прийняти до уваги зауваження, викладені слідчим суддею Київського районного суду міста Одеси у мотивувальній частині даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 28, 114, 283, 369-372, 376 КПК України, суд,-

???????????????????????????????????????????????????????????????? ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні № 12017160150003076 від 30.10.2017 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1