Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №502/267/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/267/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Нанєвої А.В.,

представника позивача адвоката Фариної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в обґрунтування позову вказує, що він з 26.12.2024 перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 , яка є матір`ю неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дітей – відповідач ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні своїх дітей не приймає, аліменти не сплачує, з дітьми жодним чином не спілкуються, ані особисто ані телефоном, місцезнаходження його невідоме. Позивач перебуває на військовій службі за мобілізацією та зазначає, що він утримує цих неповнолітніх дітей, а також має на утриманні спільну дитину з ОСОБА_3 – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дитину від попереднього шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що фактично став утримувати дітей ОСОБА_3 і виконувати обов`язки їх батька з часу їх спільного проживання, тобто з листопада 2023 року. Вказаний факт необхідний позивачу для звільнення його з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Представник заявника адвокат Фарина Л.В. у судовому засіданні просила позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник заінтересованої особи ВЧ НОМЕР_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотань чи заяв не надавали.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у поданій заяві просила про розгляд справи без її участі та задовольнити позов.

Відповідач, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заяв чи клопотань не подавав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на військовій службі за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 , що вбачається з Довідки командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.01.2026 №76/200.

ОСОБА_1 з 26.12.2024 перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_8 ), зареєстрованому у Пересипському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №616.

Родина позивача складається з його дружини ОСОБА_3 , їх спільної дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дитини від попереднього шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дітей ОСОБА_3 від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане підтверджується свідоцтвами про народження дітей та посвідченням НОМЕР_2 .

З посвідчення НОМЕР_2 також вбачається, що сім`я є багатодітною та має право на пільги.

Шлюб між ОСОБА_3 та батьком дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення суду у справі №523/13192/24 від 01.10.2024.

ОСОБА_1 , зважаючи на ту обставину, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є дітьми його дружини ОСОБА_3 , опікується ними, діти перебувають на повному його матеріальному забезпеченні, дбає про їх фізичне здоров`я, надає кошти на придбання необхідних речей, забезпечує їх всіма необхідними медикаментами, а також лікарськими засобами, звернувся до суду з вказаним позовом у якому просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у свою чергу надасть право позивачу звільнитися з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до приписів пункту 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Сам по собі факт проживання однією сім`єю не може свідчити про перебування на утриманні.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17, який відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховується при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Правовідносини «утримання дітей», є предметом регулювання Сімейного кодексу України.

Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Обов`язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2 ст. 166 СК).

У випадку невиконання батьками обов`язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 КК України.

Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов`язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов`язок по утриманню дитини не переходить.

Отже, аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що у батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Діюче законодавство не передбачає обов`язку інших осіб здійснювати утримання дитини у випадку, якщо батьки не позбавлені батьківських прав.

Відповідно до ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин:

- такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;

- вітчим може надавати матеріальну допомогу.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами розгляду заяви.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що заявник є вітчимом двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо яких просить встановити факт їх утримання. Перебуває на військовій службі за мобілізацією та, зважаючи на п.3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно якого військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин – перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;.

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Як було зазначено вище, сімейне законодавство передбачає права та обов`язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка (ст.268 Сімейного кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що падчерка та пасинок заявника мають рідних батьків.

На підтвердження факту перебування дітей на утриманні заявника не надано жодних доказів, окрім як посвідченням НОМЕР_2 .

Слід зазначити, що сімейне законодавство передбачає певні джерела доказування в даному випадку, зокрема участь та звернення до органу опіки та піклування та отримання від останніх рішень, довідок, актів, тощо.

Під «утриманням трьох і більше дітей» слід розуміти факт батьківства або опіки над трьома і більше дітьми, а також надання їм матеріальної та фізичної підтримки, включаючи утримання, освіту, медичний догляд і т.д.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. №2402-ІІІ (далі - Закон №2402-ІІІ) встановлено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом частин першої та другої статті 15 Закону №2402-ІІІ дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами частин першої - третьої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов`язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть в тому випадку, коли не проживає разом з ними. Форми такого утримання можуть різнитись. Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків, який проживає окремо.

У даному випадку позивач не є рідним батьком дітей, щодо яких просить встановити факт перебування їх на його утриманні, водночас щодо рідного батька, відповідача по справі, матеріали справи не містять жодних допустимих доказів, які б свідчили про відсутність спілкуванння останнього з дітьми та участі у їх вихованні, окрім як зазначення в позові про зворотне, а також подачу ОСОБА_10 позову про стягнення аліментів з відповідача.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав біологічного батька обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) та у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 18 жовтня 2024 року у справі № 613/1674/23 (провадження № 61-5903св24), від 06 листопада 2024 року у справі № 468/1025/23 (провадження № 61-14070св23).

Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2025 року у справі № 295/8334/24 (провадження № 61-8677св25) зазначив, що доведення факту перебування на утриманні дітей пов`язане із настанням (існуванням) обставин, за яких їх рідний батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дітей, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Незалежно від формального формулювання заявлених вимог, юридичні наслідки встановлення факту утримання дитини вітчимом об`єктивно пов`язані з оцінкою участі біологічного батька у матеріальному забезпеченні дитини. Саме ці наслідки, а не словесне визначення предмета заяви, є визначальними для встановлення наявності чи відсутності спору про право.

Отже, суд оцінюючи надані позивачем докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, вважає недоведеним факт перебування неповнолітніх дітей на утриманні позивача.

З огляду на викладене, позов про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей, є не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 293, 315, 319 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей – відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Кілійським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 06.07.2026.

Суддя О.В. Березніков