Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №455/1055/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1055/26

Провадження № 1-кп/455/196/2026

ВИРОК

Іменем України

06 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141320000155 від 28.05.2026 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Октябрське Добропільського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, має на утриманні шестеро неповнолітніх дітей, судимості немає, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,

за участю: сторони обвинувачення – прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту – обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 27.05.2026 року о 16 годині 00 хвилин користуючись підробленим посвідченням тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 26.06.2020 року з відкритими категоріями: «А1», «А2», «В1», «D1», «D2», «Е1», «E2», «G1», «G2», видане на його ім`я, маючи при собі вказане завідомо підроблене посвідчення тракториста-машиніста, проїжджаючи на транспортному засобі марки МТЗ-80, на автодорозі зі сполученням «Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий» у межах населеного пункту с.Трушевичі Самбірського району Львівської області, був зупинений інспектором СРПП Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху.

На вимогу інспектора СРПП Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, пред`явити документ на право керування транспортним засобом, ОСОБА_3 , діючи протиправно та з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, знаючи та усвідомлюючи, що вказане посвідчення тракториста-машиніста підроблене та містить завідомо недостовірні відомості, пред`явив для перевірки працівнику поліції завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.06.2020 року з відкритими категоріями: «А1», «А2», «В1», «D1», «D2», «Е1», «E2», «G1», «G2», видане на його ім`я, а відтак використав вищевказане завідомо підроблене посвідчення шляхом його пред`явлення та надання працівнику поліції.

Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України

Допитаний ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному проступку, а саме у використанні завідомо підробленого документа, визнав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним обставинам в обвинувальному акті, та пояснив, що у 2020 році через соцмережу фейсбук він придбав посвідчення тракториста-машиніста та користувався ним. Протягом 6 років він користувався цим посвідченням, а в травні 2026 року його зупинили працівники поліції. Свої дії оцінює негативно та у вчиненому щиро кається.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів стосовно обставин справи та обмежити обсяг дослідження доказів.

З врахуванням наведених показань, наданих у судовому засіданні обвинуваченим, та відсутності заперечень учасників судового провадження, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин події кримінального правопорушення (часу, місця, способу), вчиненого обвинуваченим, винуватості в цьому обвинуваченого, форми вини, мотиву, мети вчинення кримінального правопорушення, обмежив дослідження обставин справи допитом обвинуваченого, оглядом матеріалів справи, які характеризують обвинуваченого, як особу та стосуються речових доказів по справі, та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження немає. При цьому судом роз`яснено, що у такому разі учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд доходить висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і вважає, що його дії вірно кваліфіковані ч.4 ст.358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

Приймаючи таке рішення, суд керується критеріями доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини, яких суд дійшов у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06.12.1988 року). Так, у цих рішеннях зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, вказане кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України є проступком, особу винного, який з місця проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягався.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, суд не знаходить.

Аналізуючи вимоги ст.ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання, суд враховує чи відповідатиме покарання за своїм розміром та ступеню тяжкості вчинених злочинів, а також особу винного.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально - правові, відносно - визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, тобто при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання, визначенні «інших обставин справи», індивідуалізацію покарання - конкретизацію виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта, вказане повністю узгоджується з висновком викладеним у постанові ККС ВС від 13.10.2020 року по справі № 645/10158/14-к.

А тому, при таких обставинах, суд вважає, що до обвинуваченого слід обрати міру покарання, передбачену санкцією ч.4 ст.358 КК України з врахуванням вимог ст.69-1 КК України, у виді штрафу, що є тотожним позиції сторони обвинувачення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень для реалізації принципу законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності не встановлено.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Витрат на залучення експерта немає. Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст.314, 376, 468-470, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України і призначити йому міру покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.

Речовий доказ – посвідчення тракториста-машиніста, серії НОМЕР_1 , видане 26.06.2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке зберігається в матеріалах кримінальної справи №455/1055/26 - залишити в матеріалах кримінальної справи №455/1055/26.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області на протязі 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1