Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №336/5565/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 336/5565/25

Провадження № 2/314/427/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05.06.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Швець О.В.,

за участю секретаря судового засідання Павлівської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом який був уточнений до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у цивільному шлюбі з 2012 року, шлюбні відносини не реєстрували у відповідному законному порядку, вважали, що їх сімейне життя не потребує печатки в паспорті. За час спільного життя позивач з відповідачкою народили та виховують двох спільних дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Загальновідомим є факт військового вторгнення рф на територію України, тому Позивач був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України 15.08.2024 та здійснював захист Батьківщини. Відповідачка залишилась й надалі проживати з дітьми в будинку Позивача, тому основний тягар створення належних умов проживання та виховання дітей покладений на неї, тоді як Позивач, мав можливість допомагати родині матеріально. Позивач, за весь час військової служби, постійно матеріально, шляхом пересилання значної частини грошового забезпечення на банківський рахунок відповідачки чи передачею готівки, допомагав сім`ї, так як фізично перебувати з родиною не міг. Однак, Відповідачка, за відсутності Позивача, змінила свій спосіб життя. Належним чином не виконує батьківські обов`язки, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, не здійснює належний догляд за дітьми, обов`язок догляду та піклування про дівчат 2020 та 2024 року народження повністю переклала на плечі неповнолітнього сина ОСОБА_5 2009 року народження. З цією проблемою, Позивач намагався впоратись самотужки, шляхом розмов з відповідачкою, благань зупинитись заради дітей, однак такі дії є безрезультатними. В березні 2025 року, ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за фактом не виконання нею батьківських обов`язків (неналежні умови мешкання родини, а саме: антисанітарні умови, бруд, безлад, брудні речі, захламлення будинку, відсутність продуктів харчування, тощо) передбачених ч.2 ст.150 СК України та вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Продовжуючи, безвідповідально відноситись до своїх батьківських обов`язків, ОСОБА_2 на шлях виправлення не стала, не зробила ніяких висновків, щодо виправлення ситуації, що виникла з нею та її дітьми, продовжила вживати спиртні напої, життям дітей не цікавилась, займалась влаштуванням власного особистого життя, ведучи аморальний спосіб життя та вживаючи алкогольні напої. Внаслідок таких дій ОСОБА_2 вдруге судом була притягнута до адміністративної відповідальності за фактом ухиляння від виконання батьківських обов`язків, щодо виховання дітей. Крім того, з відповідачкою, були проведені неодноразово бесіди, відповідними органами та установами, щодо виправлення та належного виконання нею своїх батьківських обов`язків, однак такі заходи не призвели до її виправлення та зміни ситуації в сім`ї. У зв`язку з систематичністю фактів неналежного виконання матір`ю ОСОБА_2 батьківських обов`язків, служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району, взято на облік неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які опинилась у складених життєвих обставинах (проживання у сім`ї, у якій батьки або особи, які їх заміняють, ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини). Тобто, дітей взято під опіку держави. У квітні 2025 року, Відповідачці було запропоновано, відділом по Шевченківському району служби (правління) у справах дітей Запорізької міської ради, з метою надання соціальної підтримки, тимчасового проживання та влаштування побуту сім`ї, до комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка», тимчасово, разом з трьома дітьми проживати у закладі, з умовою дотримання матір`ю належних умов проживання, для виховання та всебічного розвитку дітей, співпраці зі спеціалістами служби у справах дітей та спеціалістами ЗМЦСС. При цьому, дітей повернуть у родину. Відповідачка на пропозицію погодилась, про що склала заяву від 25.04.2025, та їй за висновком про доцільність повернення дітей, було повернуто дітей, з обов`язковою умовою проживання її та дітей у відділенні для матері з дітьми КЗ ««Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» ЗМР. Перебуваючи у відділенні для матері з дітьми КЗ ««Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» ЗМР, ОСОБА_2 порушила умови Договору про надання соціальних послуг КЗ «ЦСПДС «Затишна домівка» ЗМР, а саме: залишила неповнолітніх дітей без нагляду на тривалий час. З таких підстав, неповнолітні діти з 15.05.2025 були поміщені до медичних закладів м. Запоріжжя, а наказом №26-ро від 15.05.2025 ОСОБА_2 з дітьми відрахована з КЗ ЦСПДС «Затишна домівка» ЗМР. В подальшому, діти буди поміщення до родини патронатного виховання ОСОБА_7 . В листопаді 2025 року Позивач звільнився з військової служби, дітей було передано під його опіку, та до теперішнього часу, він самостійно опікується ними. Однак, відповідачка не надавала і не надає по цей час належної батьківської уваги дітям, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток. Не спілкується з дітьми, тобто не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Діти не отримують від матері належного піклування, виховання, турботи. Відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, не цікавився їх життям, не відвідувала і не відвідує їх. З підстав вищевикладених, з метою захисту інтересів дітей, Позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно двох доньок та стягнути з неї аліменти на їх утриманні в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу),але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 вбачається, що цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів, було розподілено судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Савеленко О.А.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02.07.2025 цивільну справу було передано за підсудністю на розгляд Комунарського районного суду м.Запоріжжя.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 вбачається, що цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів, було розподілено судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя Стоматову Е.Г.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24.07.2025 витребувано від Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11.08.2025 витребувано від Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12.08.2025 витребувано від Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15.09.2025 цивільну справу було передано за підсудністю на розгляд Вільнянського районного суду Запорізької області.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 вбачається, що цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів, було розподілено судді Вільнянського районного суду Запорізької області Швець О.В.

Ухвалою суду від 17.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, виклик відповідача у справі здійснювався через розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та засобами поштового зв`язку за останньою відомою адресою, та адресою ВПО. Підготовче засідання, призначено на 14.11.2025, за заявою представника позивача відкладено на 10.12.2025.

15.01.2026 року представником позивача уточнено позовні вимоги, заявлено клопотання про допит свідків, за слухання думки неповнолітньої дитини, клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 09.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09.03.2026 з викликом сторін.

Ухвалою від 09.03.2026 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою відповідача та третьої особи та визнання обов`язкової явки представника третьої особи - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, для надання додаткових пояснень у справі задоволено. Судове засідання відкладено на 28.04.2026.

Крім того, ухвалою суду від 09.03.2026 клопотання представника позивача, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Дніпровським районним судом м. Запоріжжя, за для забезпечення у ньому участі свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - задоволено. Визначено, судове засідання призначене на 28.04.2026 здійснювати у дистанційному режимі відеоконференції між Вільнянським районним судом Запорізької області та Дніпровським районним судом м. Запоріжжя задля забезпечення у ньому участі свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 05.06.2026.

Позивач та його представник в ході судового розгляду позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.

Позивач надавши пояснення суду зазначив, що підтримує заявлені ним позовні вимоги, все що викладено в тексті позову є правдою. З листопада 2025 року його звільнили з військової служби. Він негайно забрав всіх трьох дітей під свою опіку, винайняв житло, самостійно займається вихованням та розвитком дітей. Відповідачка не спілкується, а ні з дітьми, а ні з ним, не цікавиться їх життям, не спілкується. Вважає, що така крайня міра як позбавлення батьківських прав Відповідачки, буде належним заходом по відношенню його дітей, так як виправлення, або будь які дії, щодо налагодження спілкування, життя, турботи Відповідачкою не проводяться, вона не виправляється і не може бути матір`ю для дітей. Таким чином вважає, що відповідачка свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків, жодним чином не бере участі, не займається вихованням дітей, не цікавиться їх життям. Також він підкреслив, що через ситуацію з безпекою в Запоріжжі, для забезпечення безпеки дітей, має намір перевезти їх у захищене місце. Оскільки він був звільнений з військової служби, він планує організувати їм можливість відвідувати дитячий садок і школу. Його план полягає в тому, щоб відвезти дітей до бабусь за кордон. Для цього необхідна згода матері, місцезнаходження якої наразі невідоме.

Представник позивача, в ході судового розгляду пояснила, що жодних перешкод матері у спілкуванні з дітьми позивач не чинить. Більше того, відповідачка не цікавиться життям власних дітей, не надавала і не надає по цей час належної батьківської уваги дітям, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток. Не спілкується з дітьми, тобто не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Діти не отримують від матері належного піклування, виховання, турботи. З підстав вищевикладених, просила суд, позбавити відповідачку батьківських прав відносно двох доньок та стягнути з неї аліменти на їх утриманні в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Представник органу опіки та піклування в ході судового розгляду позов підтримала та просила суд прийняти рішення з урахуванням висновку органу опіки та піклування, оскільки мати дітей самоусунулася від їх виховання. При цьому, представник звернула увагу на те, що навіть в ході судового розгляду мати не зверталася до органу опіки та піклування з проханням переглянути наданий суду висновок. Відтак вважає, що висновок органу опіки та піклування в повній мірі є обґрунтованим та таким, що відповідає реальним відносинам мати і дітей.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , суду пояснив. Що сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , та їх трьох діток знає вже понад десять років, бо проживає поряд і є їх сусідом. Про те, що ОСОБА_12 був в 2024 році призваний до лав ЗСУ, йому відомо. ОСОБА_2 , залишилась проживати в будинку ОСОБА_1 разом з трьома дітьми: сином ОСОБА_13 та двома доньками. За час проживання ОСОБА_2 охарактеризувати може лише з негативної сторони, так як Вона постійно веде аморальний спосіб життя, за дітьми не доглядала, вживає спиртні напої, пияче, проживає з різними чоловіками. Її старший син самостійно доглядав за двома меншими сестричками, одна з яких була до року. Дітей у неї вилучили. Крім того, характеризує ОСОБА_1 позитивно, як батька, сусіда, чоловіка. Йому відомо, що на теперішній час, ОСОБА_1 самостійно опікується дітьми.

В судовому засіданні надав пояснення ОСОБА_6 . Ним зазначено, що ОСОБА_1 є його вітчимом, змалку він вважав його батьком, рівняється на нього, та вважає до теперішнього часу, його батьком. З ОСОБА_1 у нього довіри тильні стосунки, Він цілком та повністю може покластись на вітчима, який завжди буде поряд і підтримає. Щодо матері – ОСОБА_2 , то весь час, Вона вживає спиртні напої та не піклується про нього та його двох сестричок ОСОБА_14 2020 року народження та ОСОБА_15 2024 року народження. В березні 2025 року Він самостійно ініціював виклик правоохоронних органів, щоб матір привести до ладу, так як, гроші, які їй присилав ОСОБА_1 на утримання дітей, Вона пропивала, і вимагала у нього накопичення, які були. Мати ніколи не била його, однак постійно морально принижувала, та ображала. Постійно залишала його з молодшими сестричками самого, а сама проживала з іншими чоловіками, де вела аморальний спосіб життя. Поліцією та службою у справах дітей проводились неодноразово бесіди з мамою, неодноразово надавались можливості виправитись, однак Вона лише обіцяла, але потім кидала їх та поверталась до звичного їй життя, де не має дітей. З цих підстав, Він та сестрички, вимушені були проживати в лікарнях, притулку, чи у патронатній сім`ї. Коли повернувся ОСОБА_1 , Він одразу забрав його та дівчаток, винайняв трикімнатну квартиру, піклується про всіх дітей однаково, одягає, годує, виховує. Мама до теперішнього часу не з`являлась, не цікавиться їх життям, не передавала а ні смаколиків, а ні їжі, навіть не дзвонить. Причини та підстави такої нелюбові матері до дітей йому не відомі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши справу у порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, вислухавши свідків, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що батьками дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що стверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.04.2025року та повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 23.04.2025. (т.1 а.с.128-129).

Так, ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав на підставі п.2 ч.1 ст. 164 СК України.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Аналогічне відображено в ч.8 ст.7 СК України, де вказано, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дітей є похідною від прав та інтересів самих дітей на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дітей з урахуванням об`єктивних обставин спору. Отже, під час розгляду справ суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14.09.2022 року у справі № 466/1017/20).

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04.08.2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст.7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Як передбачено ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч.4 ст.15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 подав до суду письмові докази, які вивчені судом:

Так, відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_3 виданого Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області від 02.11.2026 (т.1 а.с.117-120), довідки №666 від 07.08.2024 року (т.1 а.с.116), військового квитка серія НОМЕР_4 від 25.07.2024 (т.1 а.с.110-114), копії витягу з наказу про звільнення від 25.11.2025 №346 (т.2 а.с.56), ОСОБА_1 , в липні 2024 році призваний до лав ЗСУ, має добру характеристику, а в листопаді 2025 року звільнений з підстав перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Договір найму квартири від 11.12.2025 свідчить що з ОСОБА_1 також проживають діти (т.2 а.с. 54-55).

31.03.2025 ОСОБА_2 постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/2462/25 визнана винною у чиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП (06.03.2025 року був виявлений факт невиконання ОСОБА_2 обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу відносно своїх дітей, який виявився в тому, що старший син зробив виклик на лінію 102 та повідомив, що йому не подобаються відносини матері з її новим хлопцем з яким вона постійно свариться та вживає алкогольні напої. Потрапивши до будинку працівниками поліції було виявлено неналежні умови мешкання родини, а саме антисанітарні умови, бруд, безлад, речі брудні, захламлення у будинку, відсутні продукти харчування.) накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження. Постанова суду набрала законної сили 11.04.2025. (т.1 а.с.102-103,106-107).

26.05.2025 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_2 у справі №336/2745/25 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, (ухилення від виховання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме не створення належних умов проживання, чим порушено ст.150 СК України), накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Постанова суду набрала законної сили 06.06.2025. (т.1 а.с. 102-105).

З відповідачкою, були проведені неодноразово бесіди, відповідними органами та установами, щодо виправлення та належного виконання нею своїх батьківських обов`язків, однак такі заходи не призвели до її виправлення та зміни ситуації в сім`ї. Тому, про систематичність фактів неналежного виконання матір`ю ОСОБА_2 батьківських обов`язків, правоохоронним органом, з метою взяття на облік дітей, які опинились у складених життєвих обставинах, поданням від 06.03.2025 та листом від 14.03.2025 було проінформовано Службу (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району, про наявність умов неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , та про життя відповідних заходів в межах компетенції з питань виявлення та усунення негативних чинників, які сприяли наявності загрози для життя дітей. Що підтверджується копіями подань та листів Запорізького районного управління поліції №3. (т.1 а.с.85-88).

17.03.2025 до відділу Шевченківського району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надійшов лист КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР від 17.03.2025 року №02-16/469, про те, що 16.03.2025 до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги представниками поліції були доставлені двоє дітей: ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати в стані сильного алкогольного оп`яніння залишила дітей на співмешканця та пішла з дому. Співмешканець викликав поліцію. Дітей доставлено до лікарні, згідно Актів органу ВСУ та ЗОС про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Діти були оглянуті черговим лікарем-педіатром та встановлені діагнози: гостра распіраторна вірусна інфекція, гострий нозафаренгіт, пневмонія.

17.03.2025 спеціалістами відділу спільно з спеціалізованою службою «Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, особам, які постраждали від домашнього насильства та /або насильства за ознакою статі» було здійснено вихід за адресою проживання родини ОСОБА_2 . Двері в будинку ніхто не відчинив, обстежити умови проживання не вдалося. На подвір`ї брудно, безлад, купа мотлоху та дитячих речей. Зі слів сусіда, який є співмешканцем, ОСОБА_18 після сварки, він не бачив а ні жінки, а ні її доньку - ОСОБА_14 .

18.03.2025 року, у телефонному режимі, було запрошено до відділу ОСОБА_2 , яка надала письмові пояснення з приводу її ситуації в родині. Зі слів жінки, між нею відбуваються сварки з її співмешканцем. Умови проживання її родини незадовільні. Сім`я часто гостює у дідуся, де перебуває її третя дитина – ОСОБА_19 .

В подальшому, у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», Наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради №1357 від 26.03.2025 взято на облік неповнолітню дитину – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка опинилась у складених життєвих обставинах (проживання у сім`ї, у якій батьки або особи, які їх заміняють, ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини).

В свою чергу, наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради №1358 від 26.03.2025 взято на облік дитину - ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка опинилась у складених життєвих обставинах (проживання у сім`ї, у якій батьки або особи, які їх заміняють, ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини). Наказом № 1944 від 29.04.2025 внесено зміни до наказу №1358 від 26.03.2025, щодо прізвища дитини з « ОСОБА_20 » на « ОСОБА_21 ».

Наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради №1359 від 26.03.2025 взято на облік дитину - ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка опинилась у складених життєвих обставинах (проживання у сім`ї, у якій батьки або особи, які їх заміняють, ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини). Наказом № 1945 від 29.04.2025 внесено зміни до наказу №1358 від 26.03.2025, щодо прізвища дитини з « ОСОБА_20 » на « ОСОБА_21 ».

Доручено начальнику відділу по Шевченківському району служби (управління)) у справах дітей Запорізької міської ради Оксані Кисельовій забезпечити виконання завдань, щодо реалізації держаної політики в галузі соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Тобто, діти перебувають під опікою держави.

З 31.03.2025 малолітня ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками поліції доставлена до КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради в пульмонологічне відділення.

Таким чином, враховуючи вищевикладену інформацію, діти з 16.03.2025 поміщені до медичного закладу, за станом здоров`я, де їх лікування проведене за відсутності матері, так як вона не перебувала з дітьми, під час їх лікування. Що підтверджується копіями документів.

У квітні 2025 року, Відповідачці було запропоновано, відділом по Шевченківському району служби (правління) у справах дітей Запорізької міської ради, з метою надання соціальної підтримки, тимчасового проживання та влаштування побуту сім`ї, до комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка», тимчасово, разом з трьома дітьми проживати у закладі, з умовою дотримання матір`ю належних умов проживання, для виховання та всебічного розвитку дітей, співпраці зі спеціалістами служби у справах дітей та спеціалістами ЗМЦСС. При цьому, дітей повернуть у родину.

Відповідачка на пропозицію погодилась, про що склала заяву від 25.04.2025, та їй за висновком про доцільність повернення дітей, було повернуто дітей, з обов`язковою умовою проживання її та дітей у відділенні для матері з дітьми КЗ ««Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» ЗМР.

Перебуваючи у відділенні для матері з дітьми КЗ ««Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» ЗМР, ОСОБА_2 порушила умови Договору про надання соціальних послуг КЗ «ЦСПДС «Затишна домівка» ЗМР, а саме: залишила неповнолітніх дітей без нагляду на тривалий час. З таких підстав, неповнолітні діти з 15.05.2025 були поміщені до медичних закладів м.Запоріжжя, а наказом №26-ро від 15.05.2025 ОСОБА_2 з дітьми відрахована з КЗ ЦСПДС «Затишна домівка» ЗМР.

За час перебування дітей в медичній установі, матір не цікавилась про їх стан, не виявляла батьківської опіки та піклування про дітей, але весь час займалась влаштуванням власного життя, при цьому, вживаючи алкогольні напої. ЇЇ пошуки працівниками правоохоронних органів , завершились знаходженням за іншою адресою в АДРЕСА_1 ., де вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння, маючи не стійку ходу, плутану мову, ледь втримувала на руках малолітню дитину ОСОБА_4 2024 року народження. Що підтверджується копіями письмових доказів.

На спростування аргументів та доводів сторони позивача, відповідач – ОСОБА_2 будь-яких письмових доказів не надала. Про причини та обґрунтування наявності відповідних підстав, що спричинили неможливість надати суду докази протилежні наданим позивачем суду не відомі.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4 ст. 19 СК України).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

З метою вирішення цього спору судом також отримано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітніх ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 , №22.01/01-34-1356 від 30.12.2025.

Висновок органу опіки та піклування ґрунтується на тому, що: « … Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування розглянувши матеріали суду щодо розгляду цивільної справи №336/5565/25, пр.. 2/314/2182/2025 за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів…Враховуючи матеріали справи, пояснення дитини, можна зробити висновок, що матір дітей та батько неповнолітнього ОСОБА_5 2009 р.н. не намагається боротись за своє право бути матір`ю та батьком, брати участь у вихованні, спілкуванні з дітьми, ігнорують можливість змінити ставлення до виховання дітей. Ухиляння від виховання своєї дитини – свідома та навмисна відсутність турботи, відповідальності та ігнорування потреб дитини. Керуючись ч.2, ч.3 ст.150, ст.151, ст.152, ч.4 ст.155, п.2 ч.1 ст.164, ст.165, ст.171 Сімейного кодексу України, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 17.12.2025 протокол № 48, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування вважає доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітніх ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 …» (т.1 а.с.223-227)

Крім того, суд зауважує, що система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (ст.ст. 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (ст. 12 Конвенції про права дитини, ст. 171 СК України, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

Так, в ході судового розгляду судом була з`ясована думка дитини ОСОБА_24 2009 р.н. Дитина повідомила, що разом з двома меншими сестрами, зараз проживає з вітчимом ОСОБА_1 , якого називає татом і від якого Він відчуває підтримку як від рідного тата. Біологічного батька не бачив давно та не спілкувався. Щодо матері – ОСОБА_2 , то весь час, Вона вживає спиртні напої та не піклується про нього та його двох сестричок ОСОБА_14 2020 року народження та ОСОБА_15 2024 року народження. В березні 2025 року Він самостійно ініціював виклик правоохоронних органів, щоб матір привести до ладу, так як, гроші, які їй присилав ОСОБА_1 на утримання дітей, Вона пропивала, і вимагала у нього накопичення, які були. Мати ніколи не била його, однак постійно морально принижувала, та ображала. Постійно залишала його з молодшими сестричками самого, а сама проживала з іншими чоловіками, де вела аморальний спосіб життя. Поліцією та службою у справах дітей проводились неодноразово бесіди з мамою, неодноразово надавались можливості виправитись, однак Вона лише обіцяла, але потім кидала їх та поверталась до звичного їй життя, де не має дітей. З цих підстав, Він та сестрички, вимушені були проживати в лікарнях, притулку, чи у патронатній сім`ї. Коли повернувся ОСОБА_1 , Він одразу забрав його та дівчаток, винайняв трикімнатну квартиру, піклується про всіх дітей однаково, одягає, годує, виховує. Мама до теперішнього часу не з`являлась, не цікавиться їх життям, не передавала а ні смаколиків, а ні їжі, навіть не дзвонить. Причини та підстави такої нелюбові матері до дітей йому не відомі.

В силу зазначених вище вимог суд не має права не враховувати думку дитини при вирішенні цього спору із врахуванням того, що дитина вже досягнула такого віку (16 років) коли має достатній рівень розуміння того, що відбувається навколо неї, в змозі вільно висловлювати свої думки та бажання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, відповідач разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У разі визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, норми процесуального права визначають часові межі подання доказів до суду, а також правові наслідки їх недотримання, що полягають у неприйнятті судом таких доказів, за винятком, якщо особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Одночасно звертається увага на те, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі № 739/2159/18).

При цьому, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2020 року в справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20) зазначено, що: «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків».

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21, Верховний Суд дійшов висновку, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 203/3505/19).

ОСОБА_1 просить суд позбавити відповідача батьківських прав з тих підстав, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дітей, життям та розвитком доньок не цікавиться, самоусунулась від виховання дітей, не бажає брати жодної участі у житті доньок, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на задоволення потреб у любові, піклуванні та матеріального забезпечення. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16.07.2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Рівність прав батьків щодо дітей є похідною від прав та інтересів дітей на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дітей, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21.02.2024 року в справі № 404/9387/21, від 19.02.2024 року в справі № 159/2012/23, від 22.11.2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Суд, вирішуючи цей спір, на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

В цьому спорі суд особливу увагу приділяє саме думці дитини ОСОБА_25 . Першочергово суд зауважує, що ОСОБА_25 досяг шістнадцяти років і навіть законодавець з цього віку наділяє фізичну особу неповною цивільною дієздатністю. Така обставина вказує на зрілість і здатність дитини сформулювати свою думку, виражати погляди і почуття, а також мати право на повагу до особистого життя.

Суд на прохання дитини ОСОБА_26 надав йому в повній мірі скористатися своїм правом та донести всім причетним до судового процесу його позицію. Виступ дитини був хоч і емоційний, в той же час логічний та послідовний, з повним розумінням наслідків майбутнього результату. Слід акцентувати увагу на тому, що, як пояснила дитина, всі його намагання налагодити контакт з матір`ю, спонукати її не вживати спиртні напої, доглядати за сестрами 2020 та 2024 року народження, виявилися марними. Саме, відсторонення, безнадійність, не любов та негативне відношення матері до наявної ситуації є травмуючим для дітей.

Вказане свідчить також про те, що батько ОСОБА_1 жодних перешкод у спілкуванні матері з двома доньками та сином не чинив, а навпаки намагався налагодити контакт між відповідачем та дітьми. Натомість, ОСОБА_2 , понад рік, не виявила бажання повернути дітей, не зверталась до органу опіки та піклування по Шевченківському району, служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради із заявою про повернення дітей в родину, не цікавилася дітьми, не намагалася налагодити стосунки на своє життя.

Аналізуючи зміст висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітніх ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 , №22.01/01-34-1356 від 30.12.2025., судом встановлено, що такий є обґрунтований, повністю відповідає інтересам дітей, містить відомості про наявність виключних обставин, що підтверджені відповідними доказами та, що свідчать про свідоме нехтування матір`ю своїм обов`язком і є законними підставами для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересу дітей.

Аналізуючи покази допитаного в ході судового розгляду свідка, суд зазначає, що свідок по суті повідомив про абсолютну відсутність матері в житті дітей.

Підсумовуючи суд зазначає, що за результатами судового розгляду встановлено, що мати не відповідає вимогам, необхідним для виховання доньок, самостійно усунулась від спілкування з дітьми, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками. Водночас це підтверджується і тим, що в ході судового процесу відповідач жодним чином не проявила бажання як матері брати участь у вихованні та спілкуванні з доньками та сином, не демонструвала спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки, відновити контакт зі своїми дітьми, хоча перешкод для цього судом не встановлено, проте свідчить, що змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо. Зокрема, відповідач не телефонувала дітям, знаючи номер телефону позивача та старшого сина, не зв`язувалась з батьком дівчат, не зверталась до органу опіки та піклування, а тому така бездіяльність матері протягом тривалого часу виправдовує позбавлення її батьківських прав і таке позбавлення буде відповідати критерію пропорційності.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи обгрунованість висновку органу опіки та піклування та думку дитини, суд приходить до висновку про те, що позивач довів належними та допустимими доказами обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову у зв`язку з чим слід позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянку України, уродженку села Новобогданівки, Мелітопольського району, Запорізької області, батьківських прав відносно: доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Запоріжжя; доньки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Запоріжжя.

Окремо суд зауважує, що правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі № 569/14585/21).

У зв`язку з цим суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею за домовленістю, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормами ч. 2 ст. 166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).

Згідно з ч. 3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач є працездатною та здоровою особою і зобов`язана надавати матеріальну допомогу для своїх малолітніх доньок, 2020 та 2024 року народження.

Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, те, що дійсно відповідач не займається піклуванням своїх дітей, не забезпечує їх матеріально, ухиляється від своїх батьківських обов`язків, суд доходить до висновку, що позовну заяву стягнення аліментів слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір, який сплачено при подачі позовної заяви до суду у сумі 1 211 грн. 20 коп.(т.1 а.с. 133).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165, 182-184 СК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянку України, уродженку села Новобогданівки, Мелітопольського району, Запорізької області, відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Запоріжжя, та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Запоріжжя.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.06.2025, і до досягнення старшою донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 Сімейного кодексу України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дітей.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що вона має право звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статтею 169 Сімейного кодексу України, у разі зміни її поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Копію рішення направити сторонам до відома.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.2 ст. 273 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса ВПО: АДРЕСА_3 .

Третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, адреса: вул. Моторобудівників, буд. 34, м.Запоріжжя, 69068.

Суддя Ольга Валеріївна Швець

05.06.2026