Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №369/3936/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3936/25

Провадження № 2/369/3221/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. за участю секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/3936/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення аліментів, в якому просила: стягнути з відповідача, на користь позивача , аліменти на утримання дитини, щомісячно, у твердій грошовій сумі у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до повноліття дитини

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини, позивач посилається на наступне.

15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано 15.10.2020 року у Дніпровському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблений актовий запис № 1943.

У шлюбі народилася дитина: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.12.2020 року.

Оскільки спільне життя не склалося, подружні відносини були припинені через різні характери, погляди на життя та інтереси.

Посилаючись на те, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, який вона самостійно забезпечити не може, просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у твердій грошовій формі в розмірі 10 000 грн(десять тисяч),оскільки відповідач добровільно не сплачує аліменти та не надає допомогу на утримання сина, що, на її думку, буде відповідати принципу розумності та справедливості.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2025 року відкрито позовне провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач, через свого представника, звернулася до суду із заявою, згідно якої просила розглянути справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. № 627 від 20.10.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/3936/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

22.10.2025 року суддя Янченко постановив ухвалу про прийняття справи №369/3936/25 до свого провадження та призначив справу до розгляду на 23.01.2026.

17.06.2025 року відповідач надав до суду відзив, в якому просив задовільнити позовні вимоги в мінімальному розмірі 1500 грн, оскільки він є особою з інвалідністю ІІІ групи, немає постійного заробітку.

Відзив на позов прийнято судом.

07.01.2026 року на адресу суду надійшла відповідь позивачки на відзив відповідача в якій вона зазначила, що аргументи відповідача про відсутність можливості сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі є безпідставними та не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами. ОСОБА_2 може працювати та мати неофіційний щомісячний дохід, оскільки він, до проходження військової служби, працював ріелтором у Київській агенції нерухомості та працює наразі («АН Інтердом», адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 13/135).

Наголосила на тому, що відповідач є працездатною особою, фактично здійснює діяльність рієлтора, отримуючи доходи неофіційно, має регулярні виплати від держави у зв`язку з інвалідністю після військової служби .

Має власне житло, та 70 % субсидії на оплату комунальних послуг згідно законодавства щодо військовослужбовців.

Зазначила, що малолітня дитина віком 5 років має щомісячні витрати (харчування, одяг, лікування, навчання, комунальні послуги, оренда житла тощо), які перевищують 10 000 грн щомісячно.

Мати дитини є вимушеною переселенкою з м. Херсону, тимчасово перебуває за кордоном, однак не відмовляється від обов`язку виховувати і забезпечувати дитину, планує повернення в Україну, де змушена буде самостійно винаймати житло, так як не має свого житла, працювати і забезпечувати дитину. До того ж мати позивачки є особою з інвалідністю 2 групи довічно, це означає, що отримувати допомогу їй немає від кого, а навпаки, позивачка ще має відповідальність за доглядом та піклування про матір.

Відповідач в свою чергу отримує прибуток щомісячно від Королівства Бельгії, бо з січня 2025 року отримує соціальні виплати, як біженець, при цьому фізично знаходиться в Україні.

Звернула увагу на те, що відповідач отримав виплати від держави восени 2023 року у розмірі ОГД, що становить 250 прожиткових мінімумів, в розрахунку мінімум 671 000 грн, при цьому ні копійки не витративши на свою дитину.

У відповіді на відзив позивачка також просила зменшити суму аліментів з 10000 грн до 8000 грн.

Відповідь на відзив прийнята судом.

В призначене судове засідання 04.06.2026 року сторони не з`явилися, про місце і час судового засідання були належним чином повідомлені.

Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності в якій остання просила позовні вимоги задовільнити в розмірі 8000 грн.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши надані письмові докази у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що сторони по справі на час подання позову до суду перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 24.12.2020 року у період шлюбу народився ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідач не заперечував факту того, що неповнолітній син проживає разом із позивачем, відтак вказана обставина не підлягає доведенню згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Між сторонами відсутня домовленість та наявний спір щодо розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина.

У відповідності до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вимогами ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно положення ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для дитини віком від 06 років до 18 років становить 3512,00 грн.

Щодо розміру аліментів, суд виходить з наступного.

Суд враховує, що обов`язок по доказуванню позовних вимог, їх розміру, та по доказуванню тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається саме на позивача, і не може перекладатись на відповідача обов`язок по спростуванню доводів позивача.

У відповідності до ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Суд враховує, що відповідач є працездатною особою; не має інших неповнолітніх дітей, осіб, на утримання яких з нього були б стягнуті аліменти.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, не встановлено.

Відповідач та Позивач повинні у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.

Можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання.

Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 передбачено, що суд при визначені розміру аліментів, повинен врахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Позивачем надано Суду докази понесення витрат на дитину, разом з тим у відповіді на відзив зазначено, що позивач не заперечує щодо стягнення аліментів у твердій грошовій формі, а саме 8000 грн щомісячно.

Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, що відповідає 04.03.2025 (дата подачі позову до суду).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за цим предметом цивільного спору.

Згідно ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення аліментів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 211, 258, 259, 268ЦПК України, ст. 11, 27, 104, 105, 110, 111, 112, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 8000,00 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 04.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання : АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне рішення суду складено: 06.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко