Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №369/19813/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19813/25

Провадження № 2/369/7037/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченко А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/19813/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_3 (далі – Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – Відповідач) про поділ спільного майна подружжя – квартири АДРЕСА_1 (далі – Квартира).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували у шлюбі з 25 листопада 2000 року. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 369/11033/17 шлюб між сторонами розірваний. У період шлюбу сторонами набуто Квартиру на підставі рішення № 30/12 від 23.04.2008 виконкому Вишневої міської ради; право власності на Квартиру оформлено на Відповідача (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.05.2008). Оціночна вартість Квартири відповідно до довідки № 201-20251021-0010614575 становить 2 330 044 грн 43 коп. Позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину Квартири.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

30.12.2025 року відповідач подав до суду відзив, у якому позовних вимог не визнав.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що Квартира придбана переважно за рахунок його особистих коштів (заощаджень), тоді як внесок Позивача склав лише 5 000 доларів США, отриманих від батьків.

Також відповідач посилається на сплив трирічної позовної давності, оскільки Позивачу було відомо про порушення її майнових прав з моменту реєстрації права власності на Квартиру (27.05.2008) або принаймні з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу (26.06.2018) та неспівмірність розміру витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю, відповідач заперечив проти задоволення позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Матеріалами справи підтверджено, що Квартира придбана у 2008 році в період шлюбу між сторонами. Право власності на нерухоме майно зареєстровано 27.05.2008 за Відповідачем. За змістом частин 1, 2 статті 60 СК України та статті 368 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) оформлення права власності на одного із подружжя не змінює правового режиму набутого майна; воно є спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо посилань Відповідача на переважний внесок особистих коштів суд зазначає таке. Відповідно до частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, а також майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Тягар доведення обставин щодо джерела коштів для придбання майна покладається на ту сторону, яка на них посилається (стаття 81 ЦПК України). Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів (виписок з банківських рахунків, договорів, інших документів), які б підтверджували, що Квартира придбана за рахунок його особистих коштів, що вилучили б спірне майно зі сфери спільної власності. Твердження Відповідача про внесок у розмірі особистих заощаджень є голослівним і не спростовує презумпцію спільності, встановлену статтею 60 СК України.

Ненадання Позивачем контрдоказів щодо джерела коштів не покладає на неї цього обов`язку, оскільки законом встановлена презумпція спільності майна, набутого у шлюбі; обов`язок її спростування лежить на Відповідачу (висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18).

За наведеного Квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя в силу закону.

Відповідач у відзиві заявив про застосування позовної давності, посилаючись на те, що перебіг трирічного строку розпочався з дати реєстрації права власності (27.05.2008) або з моменту набрання законної сили рішенням про розірвання шлюбу (26.06.2018) і сплив відповідно у 2011 або 2021 році.

Суд відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду початок перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, визначається не з дати прийняття рішення державного органу реєстрації актів цивільного стану і не з дати набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили (статті 106, 107 СК України), а з дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина 2 статті 72 СК України). Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 584/1319/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 203/304/17, від 13.07.2020 у справі № 570/4234/16-ц та інших.

Позивач пояснила, що після розлучення Відповідач добровільно заявив про намір залишити Квартиру у користування дітей та їхньої матері, регулярно сплачував аліменти та комунальні послуги, не чинив жодних перешкод у користуванні Квартирою. За таких обставин у Позивача були відсутні підстави вважати, що Відповідач оспорюватиме її право на частку у спільному майні. Отже, порушення майнового права Позивача виникло не раніше, ніж вона дізналась про намір Відповідача не передавати їй частку у Квартирі, тобто вже після виникнення фактичного спору між сторонами.

Суд також враховує, що навіть якщо вважати найбільш ранньою можливою датою початку перебігу позовної давності дату набрання законної сили рішенням про розірвання шлюбу (26.06.2018), перебіг строку підлягав зупиненню у встановленому законом порядку.

На час звернення Позивача до суду (жовтень 2025 року) строки позовної давності зупинялись протягом таких послідовних законодавчо визначених періодів:

- з 02.04.2020 по 30.06.2023 - на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020), яким строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжено на строк дії карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19; карантин завершився 30.06.2023 згідно з постановою КМУ від 27.06.2023 № 651;

- з 17.03.2022 по 29.01.2024 - на підставі пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 2120-IX від 15.03.2022), яким строки зупинено на весь період дії воєнного стану, введеного Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022;

- з 30.01.2024 по 03.09.2025 - на підставі пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в оновленій редакції (Закон № 3450-IX від 08.11.2023), яким перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану.

Таким чином, строки позовної давності фактично перебували у стані зупинення протягом усього періоду з 02.04.2020 по 03.09.2025 (понад 5 років). З 04.09.2025 обчислення строків відновлено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, яким виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (набрав чинності через три місяці після офіційного опублікування - 03.06.2025 у «Голосі України» № 108).

Навіть якщо вважати датою початку перебігу позовної давності 26.06.2018 (набрання законної сили рішенням про розірвання шлюбу), станом на 02.04.2020 (початок першого зупинення) минуло лише 1 рік 9 місяців 4 дні із трирічного строку, тобто залишок становив понад 1 рік 2 місяці. Відповідно до правил обчислення строків із зупиненням, цей залишок починає відраховуватися з 04.09.2025 (дата відновлення перебігу) і закінчиться орієнтовно у листопаді 2026 року. Позивач звернулась до суду у жовтні 2025 року - до спливу строків позовної давності. Позовна давність не сплинула.

Суд додатково посилається на правовий висновок КЦС Верховного Суду від 04.05.2026 у справі № 702/495/24 (реєстр. № 136236837): якщо позовна давність не спливла до 02.04.2020, строк спочатку продовжено на період карантину (до 30.06.2023), а з 30.01.2024 перебіг зупинився на строк дії воєнного стану.

За наведеного суд відхиляє заяву Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Шлюбний договір між сторонами не укладався; доказів наявності домовленості про відступ від рівності часток суду не надано.

Враховуючи, що Квартира є неподільним об`єктом нерухомості, і Позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частки, що відповідає принципу рівності часток, суд задовольняє позовну вимогу в зазначений спосіб на підставі статей 69-71 СК України та статті 372 ЦК України.

Вартість Квартири відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20251021-0010614575 становить 2 330 044 грн 43 коп.; ціна позову (вартість 1/2 частини) - 1 165 022 грн 22 коп.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторону, яка програла справу. Оскільки суд задовольняє позов повністю, судовий збір у розмірі 11 650 грн 23 коп. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Щодо витрат на правову допомогу.

Позивачем надано довідку про вартість правової допомоги від 07.10.2025 на загальну суму 18 656 грн (3 години роботи).

Відповідач заперечує розмір витрат, вважаючи їх неспівмірними.

Суд, перевіривши обсяг та складність наданих послуг (ознайомлення з документами, визначення норм права, підготовка та подання позову), приходить до висновку, що заявлений розмір є обґрунтованим, відповідає критеріям реальності та розумності, визначеним частиною 4 статті 137 ЦПК України та постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 18 656 грн 00 коп. з Відповідача на користь Позивача є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити повністю.

Здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 11 652 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні) 22 коп. судового збору за подання позовної заяви та 18 656 (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень) 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 03.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко