Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №361/5774/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5774/24

Провадження № 2/361/4147/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.26

01 червня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі – Михальова М.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 29 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб у Броварському міськрайонному управління юстиції у Київській області, про що зроблений актовий запис №240.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась донька ОСОБА_5 .

22.07.2013 року шлюб між сторонами було розірвано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/6012/13-ц.

У зв`язку із поведінкою відповідача, яка ще у шлюбі почала нехтувати своїми батьківськими обов`язками, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, зловживала спиртними напоями, позивач у 2016 році звертався до Органу опіки та піклування Броварської міської ради Київської області за наданням висновку до суду щодо визначення місця проживання дитини з ним. Згідно рішення вказаного органу №24 від 07.09.2016 року, враховуючи інтереси дитини, її місце проживання було визначено разом з батьком – ОСОБА_1 .

На теперішній час, донька зареєстрована та проживає разом з позивачем та його новою сім`єю, що підтверджується наявним актом про обстеження житлово-побутових умов від 24.05.2024р. Саме позивачем створені належні умови для її виховання та розвитку. Відповідач лише інколи запрошує дитину до місця свого проживання та не бере участі у матеріальному забезпеченні дитини.

Враховуючи наведене, позивач просить суд встановити факт, що він – ОСОБА_1 самостійно утримує свою доньку ОСОБА_5 , забезпечує її належний розвиток, харчування, одяг, навчання, медичне обслуговування та інші життєві потреби, а також просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 разом із ним.

23.10.2024р. до справи надійшов висновок виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області №1068 від 22.10.2024р. щодо доцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 разом із батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 16.12.2024р. позовні вимоги у частині визначення місця проживання дитини разом із батьком були залишені без розгляду на підставі заяви позивача.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Писанець Н.В. від 02.07.2025р. справу було прийнято до свого провадження.

Присутній у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали зміст заяви, наполягав на її задоволенні.

Сповіщений належним чином Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області не представив до суду свого представника, звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання за їх відсутності.

Присутня у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Скопич М.С. з позовними вимогами не погодились, зазначили про участь відповідача у вихованні та утриманні доньки, долучили письмові докази наявного самостійного доходу у відповідача та її позитивної характеристики за місцем роботи.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка неповнолітня ОСОБА_5 зазначила, що сторони у справі є її батьками, вона мешкає разом з батьком, та бачиться інколи з матір`ю. Під час нещодавнього її перебування у лікарні, піклування нею здійснював батько, а з матір`ю вони спілкувались за допомогою мобільного зв`язку. Під час їх зустрічей, мати приносить їй смаколики.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідка, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини справи:

29 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб у Броварському міськрайонному управління юстиції у Київській області, про що зроблений актовий запис №240.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась донька ОСОБА_5 .

22.07.2013 року шлюб між сторонами було розірвано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/6012/13-ц.

Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Як визначено частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Підставою для встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком, обсяг прав матері дитини обмежується або припиняється.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

У вихованні та утриманні дитини мають брати участь як мати так і батько.

Проживання одного з батьків окремо від дитини не свідчить про те, що мати самоусунулась від виховання та утримання дитини, а визначення місця проживання дитини з батьком не звільняє матір від її обов`язку виховувати та утримувати дитину.

За невиконання, чи неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягненні до відповідальності.

Згідно ст. 12 Закону України « Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Заявником не надано доказів того, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої доньки мати умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з виховання дитини, навпаки, у судовому засіданні ОСОБА_3 зазначала, що вона також працює та спілкується з донькою, сплачує аліменти на її утримання.

Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України).

Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Отже, відсутні підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання заявником ОСОБА_1 доньки ОСОБА_5 .

Крім того, системний аналіз положень СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить, що передбачене абзацом 12 підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, у зв`язку з самостійним виховуванням дитини (дітей) віком до 18 років - стосується військовозобов`язаних, які є одинокими батьками (одинока матір/одинокий батько), оскільки застосування такого заходу покликане з метою недопущення залишення без батьківського нагляду (опіки та піклування) неповнолітніх дітей. А тому до категорії чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років відносяться чоловіки, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості материнського виховання. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин тощо.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі за № 201/5972/22 від 11.09.2024р. - оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Доказів того, що ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 що вона не здатна її виконувати в силу об`єктивних обставин, суду не надано.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4-13,76-89, 265-268, 315-319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Писанець Н.В.