Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №757/9788/25-ц — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/1558/25, cправа № 757/9788/25-ц

18.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» травня 2026 року

місто Бровари Броварського району Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Давиденко Олександра Сергіївна,

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Газізова Юлія Леонідівна;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, у якому просить визнати недійсним договір про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, укладений 23 червня 2023 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., внесений до реєстру за № 1697.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначається, що оспорюваний правочин суперечить вимогам чинного законодавства, порушує його права та ставить у вкрай невигідне становище по відношенню до його колишньої дружини ОСОБА_3 . Вказане у правочині майно придбане за кошти, які в більшій мірі накопичені саме ним.

У відзиві відповідач ОСОБА_3 просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що ніякої помилки щодо істотних обставин договору не було та не має. Позивач усвідомлював наслідки вчинення правочину, уповноважив на його укладення від свого імені представника, надавши йому відповідні повноваження. Зміст договору тривалий час не викликав заперечень у позивача. Укладаючи оспорюваний правочин, сторони свідомо відійшли від принципу рівності часток. Діти проживають з відповідачем.

Син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з народження має незадовільний стан здоров`я. Йому встановлено медичний діагноз «затримка психо-мовленнєвого розвитку, дитячий аутизм».

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 також має незадовільний стан здоров`я. Йому встановлений медичний діагноз «затримка психо-повленнєвого розвитку, дитячий аутизм».

Діти є інвалідами з дитинства.

Батько ОСОБА_1 у 2022 році виїхав за кордон з метою ухилення від мобілізації та більше до України із за кордону не повертався, про що свідчить повідомлення Печерського УП ГУНП у м.Києві від 12 листопада 2024 року.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що усі майнові питання, у тому числі і щодо утримання дітей, сторонами були вирішені окремо. Позивач сплачує аліменти. Призову на військову службу не підлягає. Поділ майна відбувся через моральний тиск зі сторони відповідача.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.12.2011р.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти є інвалідами з дитинства.

Відповідно до копії повідомлення Печерського управління поліції Національної поліції у місті Києві від 12.11.2024р., - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - 25.11.2022 року у пункті пропуску «Порубне» виїхав за межі України та з того часу не повертався.

23.06.2023р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (від імені якого діє представник ОСОБА_7 ) укладено договір про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Правочин посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак Світланою Миколаївною та зареєстрований у реєстрі за № 1697.

Умовами договору передбачено, що на дату його укладення сторони спільного бюджету не ведуть, фактичних шлюбних відносин не підтримують. За час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі, які спільна сумісна власність сторонами було набуте наступне рухоме та нерухоме майно:

-садовий будинок (загальна площа 346 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельна ділянка, площею 0,0603 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221287201:05:002:0097;

-транспортний засіб марки SEAT, комерційний опис: ARONA, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , загальний легковий хетчбек, рік випуску: 2018, реєстраційний номер: НОМЕР_2 ;

-транспортний засіб марки KIA, комерційний опис: CEED, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , загальний легковий універсал, рік випуску: 2013, реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

До особистої приватної власності сторони 1 ( ОСОБА_3 ) переходять: садовий будинок (загальна площа 346 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,0603 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221287201:05:002:0097; транспортний засіб марки SEAT, комерційний опис: ARONA, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , загальний легковий хетчбек, рік випуску: 2018, реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

До особистої приватної власності сторони 2 ( ОСОБА_1 ) переходить: транспортний засіб марки KIA, комерційний опис: CEED, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , загальний легковий універсал, рік випуску: 2013, реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

У договорі вказано про те, що право спільної сумісної власності сторін стосовно переліченого вище майна припиняється. Майнові претензії сторін по вказаному майну вважаються врегульованими. У договорі сторони за власним розсудом, розуміючи значення своїх дій, відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України, відійшли від рівності часток про розподілі майна. Доплата за договором не здійснюється.

Сторони у присутності нотаріуса підтвердили, що: майно, яке є предметом договору, на день укладання договору, нікому іншому не відчужене, не є внеском до статутного капіталу юридичних осіб, як юридична адреса не використовується, оренду не передане, не заставлене, в податковій заставі, під забороною, спорі і під арештом не перебуває; у них відсутні обставини, які примусили їх укласти договір на невигідних стосовно себе умовах, зміст договору відповідає їх волі та намірам, визначений сторонами порядок розподілу майна справедливим та відповідає їх долі та участі у їх придбанні; вони отримали від нотаріуса всі роз`яснення стосовно змісту та наслідків укладеного договору і ніяких зауважень, доповнень до договору не мають; з моменту укладення договору майнові претензії сторін щодо їх права власності на вищевказане майно та порядку його розпорядження та користування, вважаються врегульованими. Умови договору можуть бути змінені в будь-який час за спільною згодою сторін, оформленою додатковим договором, посвідченим нотаріально.

Сторони підтвердили один одному, що дії уповноваженого представника сторони 2 здійснюються у межах його повноважень; сторони 1 та уповноважений представник сторони 2 вільно володіють українською мовою, що дає їм змогу правильно тлумачити правочин; договір відповідає дійним намірам сторони 1 та сторони 2 і не носить характеру фіктивного правочину; договір укладається у відповідності зі справжньою волею сторони 1 та сторони 2 без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; договір укладається стороною 1 та стороною 2 без застосування обману чи приховування фактів, що мають істотне значення; сторона 1, уповноважений представник сторони 2 та сторона 2 однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать підписи на договорі.

Сторонам нотаріусом роз`яснено положення чинного законодавства України щодо порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, підстав та наслідків визнання їх недійсними, зокрема роз`яснено зміст статей 203, 233-236, 240-246, 355, 362, 368, 377 Цивільного кодексу України, статей 9, 60-71, 92-103 Сімейного кодексу України. Також сторонам роз`яснено зміст статті 27 Закону України «Про нотаріат».

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.07.2023р. заява ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про розірвання шлюбу (за спільною заявою подружжя) задоволена. Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 10.12.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м.Києві (Актовий запис № 2082), розірваний. Прізвище ОСОБА_3 після розірвання шлюбу змінене до дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 ».

Статтями 69, 70 Сімейного кодексу України (далі – СК України) визначено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. У разі поділу майна, що є об`єктом прав спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно з статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту порушених прав, підстав заявленого позову, його позовні вимоги до відповідача ОСОБА_6 задоволенню не підлягають через недоведеність.

У судовому засіданні не встановлено обставин укладення оспорюваного правочину через помилку.

Керуючись статтями 264, 265, 354 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Скасувати захід забезпечення позову у виді арешту: - садового будинку (загальною площею 346 кв.м.) АДРЕСА_1 (згідно з договором купівлі-продажу садового будинку, посвідченого 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. та внесеного до реєстру за № 1526); - земельної ділянки (площею 0,0603 га) за адресою: АДРЕСА_1 /кадастровий номер: 3221287201:05:002:0097/ (застосований ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року в цивільній справі № 757/9788/25-ц (провадження № 2-з/361/73/25).

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 );

відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин