Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №357/11143/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11143/26

1-кп/357/1055/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, без виклику учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026116030000253 від 20 червня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мінеральні Води, російська федерація, громадянка України, непрацевлаштована, із повною загальною середньою освітою, неодружена, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше судима: вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2025 року, за ч. 1 ст. 126 КК України, до громадських робіт на строк 100 (сто) годин (невідбута частина становить 100 (сто) годин),

за ознаками кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_4 ,

обвинувачена – ОСОБА_3 ,

захисник – ОСОБА_5 , установив таке.

І. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження і визнані судом доведеними.

01 серпня 2025 року ОСОБА_3 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області засуджено за ч.1 ст.126 КК України, до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт.Вказаний вирок набрав законної сили 02 вересня 2025 року.

Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 36 Кримінально-виконавчого кодексуУкраїни (далі по тексту - Кодекс) передбачено, що покарання у виді громадських робі відбувається за місцем проживання засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

09 вересня 2025 року на виконання до Білоцерківського районного відділу № 1 філіїДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області надійшло розпорядження та вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.

03 лютого 2026 року ОСОБА_3 роз`яснений порядок відбування покарання у вигляді громадських робіт, та вручене направлення за № 747/32/2/1-26 до Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України для відпрацювання громадських робіт з 05 лютого 2026 року.

Засудженій ОСОБА_3 належним чином роз`яснений зміст ст. 36-40 КВКУкраїни та ч. 2 ст. 389 КК України, про що остання надала письмову підписку та отримала направлення для відбування покарання призначеного вироком судупокарання.

03 лютого 2026 року в Білоцерківському районному відділі № 1 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 роз`яснено, що у разі ухилення від відбування покарання вона буде притягнута до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, також роз`яснено порядок та умови відбування покарання у вигляді громадських робіт, передбачені ч. 1 ст. 37 КВКУкраїни а саме: вона зобов`язана додержуватись встановлених законодавством порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, про що остання дала письмову підписку.

Згідно повідомлення Державного дендрологічного парку «Олександрія»НАН України від 13 лютого 2026 року ОСОБА_3 не з`явилась. 16 лютого 2026 року з метою з`ясування місця знаходження ОСОБА_3 розпочато розшукові заходи засудженої 26 лютого 2026 року та 09 березня 2026 року ОСОБА_3 за викликомне з`явилась.

09 березня 2026 року провідним інспектором Білоцерківського районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області, ОСОБА_3 особисто під підпис винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності та повторно ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання, з положеннями ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України та повторно попереджено про те, що у разі ухилення від відбування покарання вона буде притягнута до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, також в цей день відібрано пояснення, де остання повідомила, що не з`являлась на відпрацювання громадських робіт без поважних причин і бажання відбувати громадські роботи не має.

Згідно повідомлення Державного дендрологічного парку «Олександрія»НАН України, станом на 23 червня 2026 року ОСОБА_3 для відпрацювання громадських робіт жодного разу не з`явилась.

На підставі ч. 3 ст. 40 КВК України ОСОБА_3 допустила порушення порядку та умов відбування покарання, що виразилось в невиході більше двох разів протягом місяця до об`єкту відбування покарання, Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України у виді громадських робіт, без поважних причин в кількості 100 годин громадських робіт та з 05 лютого 2026 року не відбуває покарання по теперішній час.

Отже, починаючи з 05 лютого 2026 року, ОСОБА_3 ухиляючись від відбування громадських робіт, які їй були призначенні відповідно до вирокуБілоцерківського міськрайонного суду від 01 серпня 2025 року діючи умисно, з мотивів зневаги до судового рішення, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, порушуючи порядок та умови відбування покарання не прибувала для відбування покарання у виді громадських робіт без поважних причин.

Отже, за викладених обставин ОСОБА_3 вчинила ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, за що відповідальність передбачена частиною другою статті 389 КК України.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

ІІІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання (ст. 66 КК України): щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання (ст. 67 КК України) прокурором не заявлялося.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Отже, якщо в обвинувальному акті прокурором не заявлені обставини, які обтяжують покарання, суд позбавлений можливості їх установлювати на власний розсуд, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

ІV. Мотиви призначення покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Визначаючись із покаранням обвинуваченому суд керується таким.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК України).

Відповідно до практики Верховного Суду, керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року, у справі ЄУН 715/2635/22).

Згідно з практикою Верховного Суду, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 червня 2020 року, у справі ЄУН 171/8/17).

Суд зазначає, що санкція ч. 2 ст. 389 КК України, передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк.

Визначаючи вид та строк покарання, яке слід призначити ОСОБА_3 суд враховує, що згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України є кримінальним проступком.

Суд враховує і конкретні обставини вчиненого кримінального проступку (форму вини, мотив тощо).

Суд враховує і дані про особу обвинуваченої, зокрема, судом установлено, що ОСОБА_3 має вік 34 роки, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не зверталася, тобто є осудною особою, за місце проживання характеризується посередньо, схильна до вживання спиртних напоїв, веде антигромадський спосіб життя, скарг на неї від сусідів не надходило, сварок з ними не вчиняла, у конфліктних ситуаціях не помічена.

Суд враховує обставину, що пом`якшує покарання: щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Отож, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме: виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особаминових кримінальних правопорушень можливе шляхом призначення їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки та покладенням обов`язків, передбачених ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.

Суд вважає, що вказане покарання буде справедливим, оскільки відповідає ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення, враховує особу винного та буде адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності.

Одночасно, судом установлено, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , до відбуття нею покарання у виді громадських робіт, призначеного їй вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт; 5) одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Згідно зі ст. 73 КК України, строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув`язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Судом установлено, що із ста годин громадських робіт, призначених ОСОБА_3 , остання не відбула жодної.

Отже, зважаючи на дані про особу обвинуваченої, ступінь тяжкості та обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, суд призначає ОСОБА_3 остаточне покарання, на підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2025 року, з розрахунку вісім годин громадських робіт за один день пробаційного нагляду, у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки 10 (десять) днів та покладенням обов`язків, передбачених ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.

V. Мотиви ухвалення інших рішень.

У справі цивільний позов не заявлявся, речові докази –відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження – не застосовувалися.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, судом не встановлено.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити їй покарання, в межах санкції вказаної норми, у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки, зобов`язавши її, згідно із ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, протягом строку пробаційного нагляду, виконувати такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною программою.

На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2025 року, з розрахунку вісім годин громадських робіт за один день пробаційного нагляду, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки 10 (десять) днів, зобов`язавши її, згідно із ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, протягом строку пробаційного нагляду, виконувати такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною программою.

Строк пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації, за місцем його проживання.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

В іншій частині вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання його копії,

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_6