Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №355/621/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/621/26

Провадження № 2/355/832/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Баришівської селищної ради про визнання права власності на майно ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, у якому вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх син і брат ОСОБА_5 , який за життя ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склав.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять: 1/5 частка квартири, розташованої по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 01.03.1996 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шестимісячний термін звернулися до Баришівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримали відмову, яка мотивована нотаріусом тим, що відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 01.03.1996 року, видане Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», не було органом приватизації та не мало права видачі свідоцтва про право власності на житло.

На звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до нотаріальної контори з наміром відчужити свої частки в квартирі, розташованій по АДРЕСА_1 також отримали відмову у зв`язку з тим, що свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло від 01.03.1996 року видане Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», яке не мало повноважень на виготовлення та видачу свідоцтва про право власності на житло, проте, цій організації делегувались повноваження щодо проведення технічних робіт, а саме: підготовка документів для приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків, а свідоцтво про право власності на об`єкт приватизації відповідно до Закону України «Про малу приватизацію» повинно було бути видане органом приватизації, який виніс відповідне розпорядження, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Крім того, в свідоцтві про право власності на житло не визначені частки співвласників.

В зв`язку з такою невизначеністю часток у праві власності на квартиру та в зв`язку з тим що в свідоцтві про право власності на житло зазначений невірний орган приватизації, нотаріусом було рекомендовано позивачам звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку на спадкову частку та особисті частки співвласників.

У зв`язку з чим позивачі просять визнати право власності на квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 :

-За ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за кожним на 4/15 частки квартири, розташованої по АДРЕСА_1 (1/5 частка особиста відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01.03.1996 року та 1/15 частка в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 );

-За ОСОБА_3 на 1/5 частку (1/5 частка особиста відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01.03.1996 року року) квартири, розташованої по АДРЕСА_1 ;

-За ОСОБА_6 на 1/5 частку (1/5 частка особиста відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01.03.1996 року року) квартири, розташованої по АДРЕСА_1 .

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Представник позивачів адвокат Куценко Н.В. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Від представника позивача адвоката Куценко Н.В. до суду надійшла заява про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності позивачів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовільнити.

Представник відповідача Баришівської селищної ради в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Від представника відповідача за довіреністю ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Вимоги, викладені в позовній заяві, Баришівська селищна рада визнає.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та членам його сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01. 03. 1996 року, виданого Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» згідно з розпорядженням № 60 від 15 січня 1996 року.

Право власності на квартиру зареєстроване у Переяслав –Хмельницькому бюро технічної інвентаризації за № 1337.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

У встановлений законом термін спадкоємці першої черги за законом батьки померлого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина, яка складає 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 .

Дана обставина підтверджується копією спадкової справи, відкритою після смерті ОСОБА_5 та дослідженою у судовому засіданні, частка кожного зі спадкоємців складає по 1/15.

Проте на прохання у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом вони отримали від нотаріуса відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 01.03.1996 року, видане Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», не було органом приватизації та не мало права видачі свідоцтва про право власності на житло.

За таких обставин вони просили суд визнати за ними право власності на квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 за кожним на 4/15 частки квартири, розташованої по АДРЕСА_1 (1/5 частка особиста відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01.03.1996 року та 1/15 частка в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Крім того, співвласники вказаної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_9 просять визначити їх часту у квартирі кожному по 1/5, оскільки при зверненні до нотаріуса із наміром про відчуження своїх частин виявилося, що свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло від 01.03.1996 року видане Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», яке не мало повноважень на виготовлення та видачу свідоцтва про право власності на житло, проте, цій організації делегувались повноваження щодо проведення технічних робіт, а саме: підготовка документів для приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків, а свідоцтво про право власності на об`єкт приватизації відповідно до Закону України «Про малу приватизацію» повинно було бути видане органом приватизації, який виніс відповідне розпорядження, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Крім того в свідоцтві про право власності на житло не визначені частки співвласників.

У зв`язку з цим для захисту своїх майнових прав вони звернулися до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійнюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Так згідно ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волііншихосіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

А у відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Так згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку встановленому законом.

На момент виникнення спірних правовідносин приватизація державного житлового фонду здійснювалась на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Порядок передачі квартир будинків у власність громадян та перелік документів, що підлягають оформленню визначався Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56, складеним відповідно до вказаного Закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Абзацом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно частин першої-четвертої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації.

Передача квартир (будинків) у власність громадян відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок). Це право засвідчується ліцензією, що видається в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення.

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові мови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження. При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження).

На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі (пункти 18, 20, 21,24, 26 Положення).

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, яке полягає у необхідності встановлення фактичної обставини і надання їй правового значення у зв`язку з невідповідністю право встановлюваних документів.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підтверджені належними та достатніми доказами, визнані відповідачем, не порушують прав та законних інтересів інших осіб, відповідають вимогам закону, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 328, 345,1261,1270 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 12,13, 76-81,258-263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (картка платника податків – НОМЕР_3 ) право власності на 4/15 частки квартири, загальною площею 73,3 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 , (1/5 частка особиста відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01 березня 1996 року та 1/15 частка в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (картка платника податків – НОМЕР_4 ) право власності на 4/15 частки квартири, загальною площею 73,3 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 , (1/5 частка особиста відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01 березня 1996 року та 1/15 частка в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (картка платника податків – НОМЕР_5 ) право власності на 1/5 частку квартири загальною площею 73,3 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01 березня 1996 року.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (картка платника податків – НОМЕР_6 ) право власності на 1/5 частку квартири загальною площею 73,3 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01 березня 1996 року.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко