Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №355/533/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/533/25

Провадження № 2/355/51/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

представника позивача адвоката Реви І. О.

представника відповідача адвоката Григораш К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору між батьками про сплату аліментів, участь у вихованні та утриманні дітей,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 03. 09. 2021 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір про сплату аліментів, участь у вихованні та утриманні дітей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук Ю. М., реєстр № 3824.

Вказаним договором визначено та погоджено місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 .

Цим же договором визначені обов`язки батька по утриманню дітей, а також обов`язки матері щодо вільного доступу до виховання дітей, безперешкодного спілкування, інформування про місцезнаходження дітей.

Узгоджено, що до досягнення дитиною 14 років сторони не мають права залишати дитину більше, ніж на 3 доби безперервно з будь – якими іншими особами (включаючи родичів незалежно від ступеню спорідненості) без особистого нагляду.

Відповідач систематично порушує умови договору, вчиняє дії, направлені на унеможливлення спілкування його з дітьми.

Так, 10. 02. 2022 року у день, визначений для спілкування з дітьми, відповідачка не допустила його до дітей, у зв`язку з чим він звернувся із заявою до поліції про вчинене кримінальне правопорушення, 11. 02. 2024 року звернувся до служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області по питанню неналежного виконання батьківських обов`язків відповідачем.

19. 03. 2022 року відповідачка разом з дітьми в порушення вимог п. 5 Договору без його відома залишила територію України та тривалий час він був позбавлений можливості бути обізнаним про місце перебування дітей.

З 10. 05. 2022 року відповідачка разом з донькою ОСОБА_5 перебувала в Україні, але не повідомила його про це, а іншу доньку ОСОБА_6 в порушення умов п. 12 Договору залишила понад 10 днів зі сторонньою особою.

У даний час відповідачка разом з дітьми перебуває у США, і зі слів доньки ОСОБА_6 забороняє їм спілкуватися з ним як з батьком, зв`язок з ними фактично втрачено.

Вважає, що відповідач чинить перешкоди у його спілкуванні з дітьми, блокує його спроби зустрітися, коли ті приїжджають в Україну, створює конфлікти та ігнорує умови укладеного договору, у зв`язку з чим він не отримує того, на що сподівався під час укладання договору.

За підстав невиконання відповідачем умов Договору просить розірвати договір між батьками про сплату аліментів, участь у вихованні та утриманні дітей, укладений між ним та відповідачкою 03 вересня 2021 року, стягнувши з відповідача судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги ОСОБА_7 і просить задовольнити їх у повному обсязі.

Вказала, що позивач не має спілкування з дітьми з 2022 року, відповідачка діє недобросовісно, порушує умови договору, змінила місце проживання дітей без його згоди, зі слів доньки ОСОБА_6 не дає дітям можливості спілкування з ним засобами зв`язку, понад 10 днів залишила іншу доньку без батьківського нагляду.

Представник відповідачки надала відзив на позов, у якому зазначила, що тотожній позов між тими самим сторонами і з того самого приводу вже був предметом судового розгляду, тому є підстави для закриття провадження у справі.

Підстави виїзду дітей за межі України вже досліджувалися судами і є такими, що відбулися внаслідок тривання на території України широкомасштабної воєнної агресії (вторгнення) російської федерації проти України, внаслідок чого на Україні було введено воєнний стан.

По суті позову вказала, що умови укладеного між сторонами договору крім положень про спілкування з дітьми, визначають також положення про визначення місця проживання дітей з матір`ю, та порядок утримання дітей батьком, який проживає окремо.

У разі задоволення позову і розірвання договору в цілому будуть мати наслідком припиненими умови усього договору, спір фактично не буде вирішеним по суті, порядок спілкування з дітьми буде не врегульованим, у зв`язку з чим неефективність такого судового захисту було визначено постановою Київського апеляційного суду та Верховного Суду у справі 355/1159/22, постановленими між тими самим сторонами.

У судовому засіданні підтримала позицію відповідача стосовно закриття провадження у справі у зв`язку з поданням позивачем тотожного позову, а у разі якщо суд не знайде підстав для закриття – відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження дітей батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Як вбачається з копії Договору, 23 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про сплату аліментів, участі у вихованні та утриманні дітей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук Ю. М., реєстр № 3824 (далі – Договір).

Згідно п. 1 Договору підписанням цього Договору сторони домовилися врегулювати свої права та обов`язки по утриманню та вихованню малолітніх дітей: дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У п. 2 Договору вказано, що на підставі попередньої згоди сторін діти будуть проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторонами не заперечується, що 19. 03. 2022 року ОСОБА_2 разом з дітьми внаслідок широкомасштабної воєнної агресії (вторгнення) російської федерації проти України залишила територію України, і на даний час проживає у США.

Посилаючись на істотне порушення відповідачкою умов Договору, позивач просить його розірвати.

У якості підстави порушення договору позивач вказує на те, що з 10. 05. 2022 року відповідачка разом з донькою ОСОБА_5 перебувала в Україні, але не повідомила його про це, а іншу доньку ОСОБА_6 в порушення умов п. 12 Договору залишила понад 10 днів зі сторонньою особою.

Крім того, вказує, що зі слів доньки ОСОБА_6 відповідачка забороняє їй спілкуватися з ним як з батьком.

Суд вважає, що обставини, вказані позивачем у позові, є відмінними від тих, які заявлялися ним у попередній справі, а отже підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з поданням тотожного позову, немає.

За таких обставин суд розглядає справу по суті.

Частина 1 ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно частин 1-4 ст. 157 СК України Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За умовами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно умов ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України було введено воєнний стан,

Вказана підстава явилася такою, що змусила відповідача заради безпеки дітей тимчасово змінити місце їх проживання.

Посилаючись на заборону ОСОБА_2 у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6 , позивач надав скріншоти переписки ОСОБА_6 у застосунку Viber, що доводить той факт, що позивач мав можливість спілкування з дитиною протягом 2023 – 2024 років, факту заборони у спілкуванні з боку відповідача судом не встановлено.

Той факт, що 10. 05. 2022 року ОСОБА_2 перебувала на території України з донькою ОСОБА_6 у той час коли інша донька перебувала з іншими особами у порушення умов договору, не може бути самостійною підставою для розірвання договору.

Частина 4 ст. 82 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зважає на той факт, що постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року по справі № 355/1159/22, постановленою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору, укладеного між батьками про сплату аліментів, участі у вихованні та утриманні дітей у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі, судове рішення набрало законної сили.

При цьому у тексті постанови було зазначено, що можливість спілкування та участь позивача у вихованні дітей за допомогою відеозв`язку забезпечується відповідачем.

Судом також було зазначено, що звертаючись з вимогою про розірвання оспорюваного договору, позивач не навів будь –яких доводів в частині наявності обставин, які свідчать про невиконання відповідачем договору в частині визначення розміру аліментів, які мають сплачуватися позивачем на утримання його дітей.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначених за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, встановлених законом.

З відповідними вимогами щодо зменшення чи збільшення розміру аліментів, визначених договором, позивач не звертався.

Судом було зроблено висновок про те, що звертаючись до суду з позовом про розірвання договору з підстав істотного порушення його умов відповідачем, позивач не звернув уваги, що такий спосіб захисту не є ефективним та не призведе до відновлення його порушеного права, навіть у разі доведення наявності такого порушення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли, отже у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 526,610,651 ЦК України, ст. ст. 141,157 СК України, ст. ст. 12,13,76-82,258-263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору між батьками про сплату аліментів, участь у вихованні та утриманні дітей відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко